Рішення

від 01.02.2022 по справі 691/103/21

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/103/21

Провадження № 2/691/56/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Харук Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно, земельну ділянку, площею 1,8445 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, кадастровий номер 7120385000:02:001:1911, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27 січня 2005 р. серії ЧР № 146830, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010578000515.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 листопада 1999 року ОСОБА_2 в приміщенні Мліївської сільської ради склала заповіт відповідно до якого на випадок смерті все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося та все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . Заповіт, який було надруковано на друкарській машинці, ОСОБА_2 підписала власноручно. На обороті аркуша на якому викладений зміст заповіту проставлений штамп, бланочні місця цього штампу заповненні шариковою ручкою. На оборотній стороні заповіту можливо розібрати наступний текст: "16 листопада 1999 року. Я, ОСОБА_3 секретар Мліївської сільської ради Городищенського району справжність підпису ОСОБА_2 який зроблено в моїй присутності перевірено. Зареєстровано під № 81. Стягнуто 0,35 мита. Підпис секретаря". Під написом проставлена кругла гербова печатка Мліївської сільської Ради народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті не мала дітей, батьків, чоловік загинув під час Другої світової війни. ОСОБА_2 була близькою людиною для родини позивача, їй побудували будинок біля їх дому, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з дитиниства, з 10 років, проживала у будинку ОСОБА_2 , коли одружилася проживали разом з чоловіком. Ще у дитинстві позивача, ОСОБА_2 повідомила, що все майно заповідає їй, склала про це відповідний заповіт. Усі витрати на організацію поховання ОСОБА_2 були проведені позивачем та її родиною. Після смерті ОСОБА_2 продовжила проживати в будинку ОСОБА_2 по теперішній час. У 2018 році під час проведення ремонтних робіт в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у старій заклеєній шпалерами шафі виявлено заповіт, відповіно до якого ОСОБА_2 заповіла позивачу все майно. Користуючись правом на прийняття спадщини, як спадкоємець ОСОБА_2 , та маючи другий примірник заповіту на руках, позивач звернулася із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до Державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О.. Нотаріус розглянула заяву та видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому що відповідно до ст. ст. 46, 49, 68 Закону України "Про нотаріат" та гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заповіт померлої, що був посвідчений секретарем виконкому Мліївської сільської ради від 16.11.1999 року за р. № 81 в Спадковому реєстрі не зареєстрований, родинні стосунки між спадкодавцем та спадкоємцем не встановлено. 02.10.2019 позивач звернулася із заявою до голови Мліївської сільської ради Микитенко В.В. з проханням вжити заходів щодо реєстрації заповіту в спадкоовому реєстрі. 22.10.2019 року отримала відповідь Мліївської сільської ради від 17.10.2019 року № 1005/02-27, у задоволені заяви відмовлено, повідомлено, що заповіт ОСОБА_2 не зберігається, до алфавітного книги обліку зазначений заповіт не внесений, розяснено, про право на реєстрацію архівного заповіту в Спадковому реєстрі з використанням наявного примірника, з посиланням на Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036. Вважає, що підстави з яких було відмовлено у реєстрації архівного заповіту в Спадковому реєстрі з використанням наявного примірника заповіту є такими, що не відповідають нормам діючого на той час законодавства щодо порядку реєстрації заповіту. Позивач являючись єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у встановлений законом строк, має право ставити перед судом питання про визнання права власності в порядку спадкування. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на права на спадщину.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали в повному обсязі, вважають, що надані та досліджені судом докази, доводять те, що 16 листопада 1999 року спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт на ОСОБА_1 , другий примірник якого був знайдений в 2018 році, та з пакетом документів поданий до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Нотарус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О. постановою від 14.12.2019 року відмовила, заповіт за № 81 не був зареєстрований в спадковому реєстрі, родинні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцеи не встановлені. ОСОБА_1 , двоюрідна онука померлої бабусі ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину, але з невідомих їй причин заповіт від 16.11.1999 року не був зареєстрований в спадковому реєстрі, хоча нотаріальна дія, як вбачається, була вчинена в приміщенні Мліївської сільської ради, сплачено мито, заповіт роздрукований та підписаний ОСОБА_2 , посвідчений секретарем, проставлений штамп є печатка, другий примірник був у спадкодавця. В реєстрації архівного заповіту в Спадковому реєстрі з використанням наявного у неї примірника заповіту, відмовлено. Вказують, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала в повному обсязі поданий лист на позов № 212/02-27 від 24.02.2021 сільським головою Мліївської сільської ради Микитенко В.В., вважає, що сільська рада в даному позові не може бути відповідачем. В задоволені позову ОСОБА_1 потрібно відмовити. Заповіт від 16.11.1999 року, відповідно до ст. 48 ЦК України, є недійсним. Зазначає, що заповіт складений ОСОБА_2 16 листопада 1999 року не відповідає вимогам законодавства, що діяло на дату його складання, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №. 22/5, пункти 21, 27, 38, порушено порядок його нотаріального посвідчення, заповіт не внесено до алфавітної книги обліку заповітів та Книги реєстраційних нотаріальних дій на 1999 рік Мліївської сільської ради, його примірник у виконавчому комітеті відсутній.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, визначаючись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм оцінку, у результаті чого ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно частини1статті 5Цивільного кодексуУкраїни,акти цивільногозаконодавства регулюютьвідносини, яківиникли здня набранняними чинності.Таким чином, на дату складання заповіту - 16.11.1999 року, діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Статтею 541Цивільного кодексуУкраїнської РСР, якийдіяв станомна листопад1999року, заповітповинен бутиукладений уписьмовій форміз зазначенняммісця ічасу йогоукладення,підписаний особистозаповідачем інотаріально посвідчений.

За змістом статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 39 Закону України "Про нотаріат", який діяв станом на 16.11.1999 року, передбачено порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, що встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

На дату складання заповіту, діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінюсту № 41/5 від 27.05.97, № 31/5 від 09.06.99), відповідно до положень якої: примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів чи доручень, повідомлень установ банку, підприємств і організацій з написом про накладення заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна залишаються у справах виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів (п. 21), заповіти і доручення, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються посадовій особі виконавчого комітету не менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів (п. 27), заповіти, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток № 4), п. 28.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року, справа № 515/1104/17, провадження № 61-38820св18; від 27 березня 2019 року, справа № 491/1528/15-ц, провадження № 61-23620св18.

Реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, а є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту і дата його посвідчення. Чинні вимоги закону не встановлюють порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру, у звязку з чим не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 січня 2019 року, справа № 301/2702/16-ц, провадження № 61-26329св18; у постанові від 08 травня 2019 року, справа № 343/2271/16-ц, провадження № 61-32св19.

16 листопада 1999 року ОСОБА_2 , як вбачається із наданого позивачем примірника заповіту, в приміщенні Мліївської сільської ради склала заповіт відповідно до якого на випадок смерті все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося та все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

Заповіт, було надруковано на друкарській машинці. ОСОБА_2 підписала власноручно. На обороті аркуша на якому викладений зміст заповіту проставлений штамп, бланочні місця цього штампу заповненні шариковою ручкою. На зворотній стороні заповіту є текст: "16 листопада 1999 року. Я, ОСОБА_3 секретар Мліївської сільської ради Городищенського району справжність підпису ОСОБА_2 який зроблено в моїй присутності перевірено. Зареєстровано під № 81. Стягнуто 0,35 мита. Підпис секретаря". Під написом проставлена кругла гербова печатка Мліївської сільської Ради народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у віці 79 років, про що в Книзі реєстрації смертей 17.12.2007 року зроблений відповідний запис за № 85 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на майно є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За життя ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 27 січня 2005 року серії ЧР № 146830, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010578000515., та на день смерті була власником земельної ділянки 1,8445 га., що розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120385000:02:001:1911.

У 2018 році, як вказує позивач ОСОБА_1 , під час проведення ремонтних робіт в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у старій заклеєній шпалерами шафі було виявлено заповіт, відповіно до якого ОСОБА_2 заповіла їй все майно.

Маючи другий примірник заповіту від 16.11.1999 року на руках, позивач зверулася, із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та пакетом документів, до Державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О..

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в 2019 році за заявою ОСОБА_1 (позивач у справі) в Городищенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу № 447/2019, за заявою про фактичне прийняття спадщини. Інші спадкоємці померлої до нотаріальної контори не зверталися.

14 грудня 2019 року постановою державного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з тих підстав, що заповіт померлої, що був посвідчений секретарем виконкому Мліївської сільської ради 16.11.1999 року за р. № 81 в Спадковому реєстрі не зареєстрованй, родинні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцем не встановлені.

Зі змісту заповіту від 16 листопада 1999 року, один примірник, якого зберігався у спадкодавця ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та був знайдений спадкоємцем ОСОБА_1 в 2018 року під час проведення ремонтих робіт в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що його складено у письмовій формі, із зазначенням дати, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою.

В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що ОСОБА_3 певний період часу була секретарем Мліївської сільської ради Городищенського району та була уповноважена на посвідчення заповітів, на сьогодні в Мліївській сільській раді не працює, де проживає їй не відомо, та надала для огляду в суді Книгу реєстрації нотаріальних дій на 1999 рік, Алфавітну книгу нотаріально засвідчений заповітів з 1981 року, де інформація щодо вчинення ОСОБА_2 нотаріальної дії, заповіт, відсутня. Під порядковим номером 81 міститься запис, з датою вчинення 18.10.99, який є нерозбірливим до читання, і не відповідає іншим записам на даному аркуші справи № 06-02 Мліївської сілської ради, що здана до архіву.

Підпис ОСОБА_2 , представником відповідача не спростовано, на тексті правочину засвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Ковель О.І., яка мала повноваження відповідно до ЦК України, статті Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на вчинення відповідної нотаріальної дії.

На зяву ОСОБА_1 про реєстрацію заповіту за 1999 рік в Спадковому реєстрі, сільський голова Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області в листі від 17.10.2019 № 1005/02-27, повідомив, що книга реєстрації нотаріальних дій на 1999 рік Мліївської сільської ради не містить інформації про реєстрацію заповіту ОСОБА_2 . За листопад місяць 1999 року в названій книзі відсутні записи. За номером 81 у книзі міститься запис про вчинення нотаріальної дії - засвідчення довіреності в жовтні місяці 1999 року. Заповіт ОСОБА_2 у Виконавчому комітеті не зберігається, до алфаввітної книги обліку заповітів зазначений заповіт не внесений. Розяснено, що за умови наполягання на складанні та поданні заяви про реєстрацію архівного заповіту в Спадковому реєстрі з використанням наявного примірника, дії посадової особи Виконавчого комітету можуть бути кваліфіковані як правопорушення (наприклад стаття 366 Кримінального кодексу України).

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Аналізуючи вищевказані норми права та обставини справи слід дійти висновку, що позивач, її представник довели те, що волевиявлення ОСОБА_2 під час складення нею заповіту було вільним і відповідало її волі, та порушення під час посвідчення заповіту, що мали б наслідком його нікчемність, відсутні.

Те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна покійної ОСОБА_2 , як і належність останній земельної дільянки площею 1,8445 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, кадастровий номер 7120385000:02:001:1911, представником відповідача не заперечується.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавцем державним актом на право власності на землю чи іншим правовстановлюючим документом.

З 15 грудня 2007 року відкрита спадщина на майно ОСОБА_2 .

На 20.01.2022 року свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі ОСОБА_2 , не видавалися. Інші спадкоємці не претендують на спадкове майно покійної ОСОБА_2 ..

Відповідно до даних Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 58743200, дата видачі 14.12.2019 Городищенською державною нотаріальною конторою Бідною М.О., Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58746654, дата видачі 14.12.2019, заповіти/спадкові договори ОСОБА_2 , відсутні, відкрито спадкову справу 14.12.2019, номер у нотаріуса 447/2019, спадкодавець ОСОБА_2 , за заявою про фактичне прийняття спадщини ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , позивач у справі, як спадкоємець покійної ОСОБА_2 , використала можливість оформити спадкове майно через нотаріальну контору, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, як і відмовлено Мліївською сільською радою в реєстрації заповіту від 16.11.1999 року, є позбавлена можливості в інший спосіб реалізувати свої права, та з метою ефективного захисту порушених прав, звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування". Належним способомзахисту правспадкоємців уразі відмовинотаріуса видатисвідоцтво проправо наспадщину єзвернення спадкоємців звимогами провизнання правав порядкуспадкування.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні (пункт 23 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Відповідно до положень пунктів 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем ОСОБА_1 своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування, належним відповідачем, як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 280/4/18, є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

На підставі наведеного, керуючись нормами ЦК Української РСР, Законом України "Про нотаріат", Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, ст. ст. 1225, 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 258, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задвольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності, в порядку спадкування, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 1,8445 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120385000:02:001:1911, що розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Черкаського району, Черкаської облсті, яка належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 27 січня 2005 року серії ЧР № 146830.

Рішення суду може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, до Черкаського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкриті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя Л. П. Синиця