Постанова

від 30.06.2022 по справі 909/1172/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2022 р. Справа №909/1172/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМарка Р.І.

Матущака О.І.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Богусевич Любов Іванівни б/н від 04.03.2022 (вх. № 01-05/671/22 від 11.03.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 (повний текст рішення складено 18.02.2021, м. Івано-Франківськ, суддя О.В. Рочняк)

у справі № 909/1172/21

за позовом: Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця Богусевич Любов Іванівни, м. Калуш Івано-Франківської області

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 2 146,46 грн,

ВСТАНОВИВ

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Богусевич Любов Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 24.02.2021 по 31.10.2021 в розмірі орендної плати за землю в сумі 2 146,46 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач безпідставно, без укладення відповідного договору оренди, користувався земельною ділянкою, що належить Калуській міській раді. Позивач стверджує, що зазначене призвело до недоотримання ним доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 позов Калуської міської ради задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ФОП Богусевич Любов Іванівни на користь Калуської міської ради 2 146,46 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати та 2270, 00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що з 24.02.2021 відповідач без правовстановлюючих документів використовував земельну ділянку, на якій знаходилося належне йому на праві власності нерухоме майно, та за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ФОП Богусевич Любов Іванівна подала апеляційну скаргу б/н від 04.03.2022 (вх. № 01-05/671/22 від 11.03.2022), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської, а провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що ОСОБА_1 , як фізична особа, є власником об`єкта нерухомого майна адміністративної будівлі, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0.215 га за адресою АДРЕСА_1 . На спірній земельній ділянці ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність. Висновок суду про те, що відповідач може використовувати нерухоме майно адміністративної будівлі, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0.215 га за адресою АДРЕСА_1 для підприємницької діяльності є припущенням та не підтверджується жодними доказами. Апелянт вважає, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Калуська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу № 1603/02-32/04 від 26.04.2022, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021 між ТОВ «Омега-Плюс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований за №377 (на звороті а.с. 51 а.с-52). Відповідно до п. 1 договору продавець продав, а покупець купив належну ТОВ «Омега-Плюс» адміністративну будівлю загальною площею 44,3 кв.м., зазначену в плані літерою "А", огорожу, загальною площею 11,2 кв.м., зазначену в плані цифрою №1, ворота, зазначені в плані цифрою №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 5 даного договору, відчужувана адміністративна будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,0215 га, кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:09:002:0090, цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим 27.12.2021 Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради за індексним номером: 151347200 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1733709826104) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 22.02.2021 Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за №НВ-2611507802021.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №284479493 від 12.11.2021, державним реєстратором 20.12.2018 проведено державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:09:002:0090 площею 0,0215 га за адресою АДРЕСА_1 (цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за Калуською міською радою, підстава державної реєстрації - рішення Калуської міської ради №1957 від 29.11.2018 (а.с. 6).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-2612603492021 від 22.11.2021, місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:09:002:0090 АДРЕСА_1 ; площа - 0,0215 га; форма власності - комунальна; цільове призначення: 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; дата державної реєстрації земельної ділянки - 03.10.2018, власник -Калуська міська рада (а.с. 9-12).

З витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі №987 від 02.11.2021 вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:09:002:0090, площею 215 м. кв. - м. Калуш, вул. Чорновола, 44, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови становить 70108 грн 63 коп. (а.с. 13).

Відповідно до п.3.5 Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша, затвердженого рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 (а.с.18-23), розмір орендної плати для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15) становить 4,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.21 на звороті).

Листом №04-12/446 від 23.11.2021 Фінансове управління Калуської міської ради Івано-Франківської області повідомило управляння земельних відносин про те, що коштів від сплати земельного податку та орендної плати від ОСОБА_1 з 01.02.2021 до 31.10.2021 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходило (а.с. 14). Згідно з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за користування землею ОСОБА_1 , сума безпідставно збережених коштів за період з 24.02.2021 по 31.10.2021 склала 2 146 грн 46 коп. (а.с. 15).

Листом від 12.08.2021 відповідач звернулася до Калуської міської ради із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:09:002:0090, АДРЕСА_1 ., без укладення договору оренди (а.с. 47).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.02.2021 є власником нерухомого майна, набутого згідно договору купівлі - продажу від 24.02.2021, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0215 га, кадастровий номер 2610400000:09:002:0090, м. Калуш, вул. Чорновола, 44, власником якої є Калуська міська рада.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Враховуючи, що з 24.02.2021 відповідач використовувала земельну ділянку, на якій знаходилося належне їй на праві власності нерухоме майно, без правовстановлюючих документів, вона зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування останньою та зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України «Про оренду земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

За змістом п. 289.1 ст.289 ПК України і ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:09:002:0090, площею 215 м.кв. вул. Чорновола, 44, м. Калуш, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 70108 грн 63 коп. Вказана земельна ділянка відносяться до земель комунальної форми власності.

Як вбачається з розрахунку розміру позовних вимог в сумі 2146,46 грн., Калуська міська рада здійснювала його, застосувавши розмір 4,5 % від загальної суми нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, що визначено в п.3.5 Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша, затвердженого рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018.

Відомостей про сплату відповідачем коштів за користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Судом здійснено перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 24.02.2021 по 31.10.2021, відповідно до якого розмір безпідставно збережених коштів становить 2160 грн 88 коп. (70108 грн 63 коп. (нормативно грошова оцінка) / 365 днів х на 250 днів (з 24.02.2021 по 31.10.2021) х на 4,5% ).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 2146,46 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельної ділянки, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо твердження апелянта про те, що спір у даній справі не підлягає вирішення у господарському порядку, суд зазначає наступне.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Згідно із частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої цієї статті).

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних саме зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17).

Натомість частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У заявленому позові позивач обґрунтував порушення свого майнового права використанням відповідачем - фізичною особою - підприємцем земельної ділянки, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, без достатньої правової підстави, а відповідно безпідставно зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, відповідно зобов"язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ст.1212 ЦК України.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

У даному спорі позивач - юридична особа, спрямував позовну вимогу до відповідача - фізичної особи підприємця з метою захисту свого права у обраний ним спосіб - шляхом стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав на підставі статті 1212 ЦК України.

Виходячи з викладеного суд вважає, що за своїм змістом спірні правовідносини мають приватно-правовий характер, а за суб`єктним складом спір у справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, тому вказана справа належить до юрисдикції господарського суду.

Щодо тверджень апелянта про те, що відповідач виступала покупцем у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, як фізична особа, а не фізична особа підприємець, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 50, статі 51, частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, за змістом яких право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Водночас, суд зазначає, що основним видом економічної діяльності відповідача - фізичної особи - підприємця Богусевич Л.І є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що свідчить про придбання нежитлового приміщення (адміністративної будівлі) з метою здійснення нею підприємницької діяльності.

Разом з тим колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових висновків (щодо недоведеності суми, яка підлягає стягненню з відповідача), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 922/3507/20, від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18, з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Так, ухвалюючи постанову від 04.08.2021, якою було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 922/3507/20 (предмет позову - стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати) та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі норм статті 1212 ЦК України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку. При цьому, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов`язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. Однак, апеляційний господарський суд не врахував наявності у відповідача правомірного очікування на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та пов`язану з цим трансформацію прав і обов`язків сторін, у зв`язку з чим передчасно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, не дослідивши, при цьому, обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов`язаних з користуванням та подальшим відчуженням земельної ділянки. При цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки тій обставині, що, як встановлено судами, позивач після укладення договору про внесення авансового внеску з відповідачем не вчиняв жодних активних дій з виконання своїх обов`язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки протягом тривалого часу.

У свою чергу, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та залишаючи в силі рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2019 у справі № 922/1379/18, яким у задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати було відмовлено повністю, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 15.10.2019, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини добросовісного вчинення відповідачем усіх необхідних дій з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору тощо) та підписання міською радою договору купівлі-продажу від 04.03.2019 без будь-яких зауважень щодо наявності заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, дійшов висновку, що оскільки користування земельною ділянкою ТОВ "Род-Ник Інвест" без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, то спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні. Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що у даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

Натомість у справі, що розглядається, у спірний період відповідний авансовий внесок підприємцем не сплачувався та договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки між сторонами не укладався, тобто спір у цій справі виник з позадоговірних (кондикційних) відносин, врегульованих статтею 1212 ЦК України, а не з відносин відчуження земельної ділянки на користь її фактичного користувача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Богусевич Любов Іванівни б/н від 04.03.2022 (вх. № 01-05/671/22 від 11.03.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 у справі № 909/1172/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Р.І. Марко