Рішення

від 04.07.2022 по справі 910/2016/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2022Справа № 910/2016/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ» (вул. Заньковецька, буд. 88, м. Луцьк, 43006; ідентифікаційний код 08562708)

до Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан, буд. 9, м. Луцьк, 43027; ідентифікаційний код 39789010)

Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан, буд. 9, м. Луцьк, 43027; ідентифікаційний код 39789010)

Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (вул. Стрілецька, буд. 4а, м. Луцьк, 43000; ідентифікаційний код 38009371)

про стягнення 247 245, 00 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ» (далі за текстом - ТОВ «Рембудуправління-Вишків АТ», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (далі за текстом - Управління, відповідач-1), Волинської обласної державної адміністрації (далі за текстом - Волинська ОДА, відповідач-2) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (надалі - ГУ ДКС у Волинській області, відповідач-3) 178 987, 15 грн втрат від інфляції за період з 01.09.2018 по 01.07.2021 та 68 258, 00 грн 3% річних за період з 01.07.2018 по 01.07.2021, а всього 247 245, 00 грн, нарахованих на непогашену суму основної заборгованості за виконані роботи в розмірі 758 422, 41 грн, яку стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на користь ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 903/262/14.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 903/262/14 задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рембудуправління-Вишків АТ» (в подальшому перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ»), рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2014 змінено та відповідно стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на користь ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» 758 422, 41 грн основного боргу та 15 168, 67 грн судових витрат, що в загальному розмірі становить 773 591, 08 грн.

09.07.2014 на примусове виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.26.2014 у справі № 903/262/14 видано наказ.

17.07.2014 ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» подало заяву і наказ про примусове виконання рішення до ГУ ДКС у Волинській області, яке не погасило боргу і наказ відправило до Державної казначейської служби України.

Станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість, присуджена до стягнення вказаним вище рішенням суду є непогашеною, наказ про примусове виконання рішення

№ 903/262/14 зараз знаходиться на виконанні в Державній казначейській службі України, оскільки встановлений обсяг коштів не дозволяє Державній казначейській службі України здійснити погашення заборгованості задля виконання рішень суду, що гарантовані державою, оскільки виконання таких рішень залежать від суми коштів, встановлених у Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати за період з 01.09.2018 по 01.07.2021 та 3 % річних за період з 01.07.2018 по 01.07.2021 на суму основного боргу та із врахуванням рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/560/18 від 09.10.2018.

2. Стислий виклад заперечень відповідача-2.

Із поданого відповідачем-2 відзиву вбачається, що Волинська ОДА є самостійною юридичною особою публічного права, однак не є стороною договору підряду від 27.08.2012 № 304100, який був предметом розгляду у суді по справі № 903/262/14 та відповідно у справі № 903/560/18, а тому остання не порушувала жодних цивільно-правових обов`язків щодо позивача.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 903/262/14 заборгованість з основного боргу та судового збору стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської облдержадміністрації на користь ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ».

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі

№ 903/560/18 заборгованість з інфляційних втрат, 3% річних та витрати по сплаті судового збору стягнуто з Управління капітального будівництва Волинської облдержадміністрації на користь ТОВ «Рембудуправління-Вишків-АТ».

Виходячи з викладеного вище відповідач-2 зазначає, що він не виступав стороною у жодній із цих судових справ, не порушував жодних зобов`язань, а тому застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог щодо Волинської ОДА є безпідставними та необґрунтованими.

3. Стислий виклад заперечень відповідача-3.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач-3 зазначає, що ГУ ДКС у Волинській області не укладало договорів з позивачем, тому не може бути боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до наказу від 09.07.2014 щодо виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2014 боржником визначено Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38527672), який згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань як юридична особа не ліквідований, а з 25.02.2015 перебуває в стані припинення.

Виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства, в тому числі на відповідача-3, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу.

Боржником в даному випадку є державний орган, який несе зобов`язання своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь органів казначейства у виконанні таких судових рішень.

Відповідач-3 зазначає, що він звертався до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації із листом від 03.02.2016 № 12-12/82-760 про необхідність вжиття заходів щодо добровільного виконання наказу від 09.07.2014 № 903/262/14, однак Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації листом від 10.02.2016

№ 122/4.2.3 проінформував про його невиконання з огляду на відсутність коштів у державному бюджеті на зазначені цілі.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.03.2021 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

04.04.2021 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якому позивач зазначає, що вина відповідача-3 доведена, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що не отримував відзиви на позовну заяву від відповідачів-1 та 2.

07.04.2021 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-3, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2021 відповідь на відзив на позовну заяву № 207 від 23.03.2022 повернуто позивачу без розгляду.

Суд зазначає, що ухвала суду від 15.02.2022 надсилалась відповідачу-1 поштовим повідомленням № 0105492378760, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено 06.06.2022 представнику відповідача-1 за довіреністю.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі № 910/2016/22 встановлено відповідачу-1 п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи дату отримання ухвали суду від 15.02.2022, відповідач-1 мав право подати відзив на позов у строк до 21.06.2022, однак станом на дату ухвалення даного рішення відповідач-1 своїм правом на подання відзиву не скористався.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі

№ 903/262/14 позовні вимоги ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» задоволено частково, стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на користь ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» 646 668, 41 грн основного боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 933, 37 грн, що в загальному становить 659 601, 78 грн. У позові на суму 372 594, 00 грн - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі

№ 903/262/14 задоволено апеляційну скаргу ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ», рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 змінено та відповідно стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на користь ПрАТ «Рембудуправління-Вишків АТ» 758 422, 41 грн основного боргу та 15 168, 67 грн судових витрат, що в загальному становить

773 591, 08 грн.

09.07.2014 на примусове виконання вказаного вище рішення суду (з урахуванням постанови апеляційної інстанції від 26.06.2014) господарським судом Волинської області видано наказ.

Як вбачається з доводів позивача, ним 17.07.2014, керуючись пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, подано заяву і наказ про примусове виконання рішення до ГУ ДКС у Волинській області, яке не погасило борг і наказ відправило до Державної казначейської служби України.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 Положення про Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації № 178 від 06.05.2015, Управління утворено в результаті реорганізації шляхом поділу департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації. Управління є правонаступником майнових прав і обов`язків департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації в обсягах, зазначених у розподільчому балансі та у частині зобов`язань прав та обов`язків з реалізації державної політики у сфері капітального будівництва в області.

Пунктом 1 розпорядження голови Волинської ОДА від 16.05.2018 № 282 утворено структурний підрозділ - Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації, як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39789010) та управління житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації (код ЄДРПОУ 39843109).

Пунктом 4 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 16.05.2018 № 282 визначено, що Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов`язань, прав та обов`язків управління капітального будівництва Волинської облдержадміністрації, управління житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації та департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузі дорожнього господарства та будівництва.

Разом з тим, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 24.02.2020 № 97 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 07.02.2020 № 59 та передачу окремих функцій і повноважень структурних підрозділів облдержадміністрації» змінено назву юридичної особи публічного права, а саме: «департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42304390) на департамент інфраструктури Волинської облдержадміністрації (код ЄДРПОУ 42304390)».

Судом встановлено, що з 16.07.2018 відповідач-1 (Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації) перебуває в стані припинення згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно доводів позивача, станом на дату звернення до суду з позовом відповідач-1 борг за наказом № 903/262/14 від 09.07.2014 не погасив, що в свою чергу не заперечується відповідачами.

Позивач звернувся до ДКСУ із заявою-скаргою № 20/5 від 20.05.2021, на що ДКСУ листом від 24.06.2021 № 05-06/12809 повідомило, що у ДКСУ за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання судових рішень, що гарантовані державною» обліковуються накази господарського суду Волинської області, в тому числі і наказ № 903/262/14 від 09.07.2014 на суму 773 591, 08 грн.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» накази Господарського суду Волинської області відносяться до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми.

Станом на дату 24.06.2021 ДКСУ здійснювалися заходи щодо виконання судових рішень, які відносяться до першої черги погашення заборгованості, а встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» обсяг коштів не дозволяє ДКСУ здійснити у поточному році (2021) погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми щодо виконання рішень, які відносяться до третьої черги погашення заборгованості.

При цьому, відповідно до інформації ГУ ДКС у Волинській області станом на 01.04.2021 по Управлінню капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації в обліку органів Казначейства зареєстрована кредиторська заборгованість по реконструкції ДНЗ в с. Бузакі Камінь-Каширсього району Волинської області в сумі 1 019 263, 31 грн КПКВК 7731800 «Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єктів соціальної та іншої інфраструктури у Волинській області».

Законами про Державний бюджет України на 2014-2021 роки кошти на погашення заборгованості минулих років за КПКВК 7731800 не передбачалися. Паспорт бюджетної програми за зазначеним напрямком не затверджувався, а відповідні бюджетні асигнування Управлінню капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації не встановлювались.

Документи для оплати зазначеної вище заборгованості за рішеннями суду Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Головного управління Казначейства у 2017 році не подавало.

Також ДКСУ у своєму листі зазначило, що у разі встановлення Управлінню капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації відповідних бюджетних асигнувань, Головним управлінням ДКСУ будуть здійснені заходи відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 з метою безспірного списання коштів на користь ТОВ «Рембудуправління-Вишків-АТ».

Позивач у своєму позові зазначає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника- відповідача-1 і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Також із поданого відповідачем-3 відзиву на позовну заяву вбачається, що листом від 22.07.2014 №1331/1.13 Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської ОДА повідомив, що у 2014 році рахунки за КПКВК 7731800 "Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єктів соціальної та іншої інфраструктури у Волинській області" не відкриті, оскільки відсутні фінансові призначення.

Головне управління ДКСУ у Волинській області листом від 03.02.2016 № 12-12/82-760 повідомляло боржника - Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської ОДА про необхідність вжиття заходів щодо добровільного виконання вказаного вище рішення суду.

Листом від 10.02.2016 № 122/4.2.3 Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської ОДА проінформував про невиконання зазначеного рішення суду у зв`язку з відсутністю коштів у державному бюджеті на зазначені цілі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, які набрали законної сили встановлено факт наявності заборгованості відповідача - 1 перед позивачем у розмірі 758 422, 41 грн основного боргу за договором підряду № 304100 від 27.08.2012.

Судом вказує, що до теперішнього часу рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 року у справі № 903/262/14 не було виконано відповідачем - 1 в добровільному порядку у повному обсязі.

При тому суд звертає увагу, що рішенням від 24.04.2014 суму в розмірі 758 422, 41 грн стягнуто на користь позивача з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської ОДА, яке в подальшому в результаті поділу, злиття та зміни найменування реорганізовано в Департамент інфраструктури Волинської ОДА.

Як вбачається з матеріалів справи, основний борг відповідача - 1 перед позивачем за договором підряду № 304100 від 27.08.2012 становить 758 422, 41 грн, що в свою чергу є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат і відповідно нараховано позивачем за період з 01.01.2017 по 01.07.2018 та стягнуто з Управління капітального будівництва Волинської ОДА на користь позивача (131 207, 00 грн - інфляційні втрати та 34 035, 50 грн - 3 % річних) рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі № 903/560/18.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд, дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період 01.07.2018 по 01.07.2021 та інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 01.07.2021, нарахованих на суму основного боргу - 758 422, 41 грн, зазначає, що за підрахунками суду (враховуючи межі заявлених позовних вимог) арифметично вірною сумою нарахованих інфляційних втрат є - 175 000, 36 грн, а 3 % річних - 68 258, 00 грн (починаючи з 02.07.2018, оскільки 01.07.2018 враховано судом при ухваленні рішення від 09.10.2018 у справі

№ 903/560/18).

Що стосується належного відповідача у даній справі то суд зазначає наступне.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина 4 статті 45 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, встановлено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

При цьому, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону і рішенням суду та можуть виконуватися за чергою, однак, у строк, встановлений законодавством.

Як встановлено судом вище, Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації є органом державної влади, а тому виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області.

Крім того, згідно листа ДКСУ № 5-06-06/12809 від 24.06.2021 у казначействі обліковуються накази Господарського суду Волинської області про стягнення коштів на користь ТОВ «Рембудуправління-Вишків AT» зокрема, по справі № 903/262/14 на суму

773 591, 08 грн.

Суд звертає увагу, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі за текстом - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 24 Порядку № 845 встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

При цьому черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону і рішенням суду та можуть виконуватися за чергою, однак, у строк, встановлений законодавством.

Суд зазначає, що невиконання рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, які набрали законної сили, з посиланням на відсутність бюджетного асигнування для виконання рішення суду спростовується вищенаведеними нормами права.

Крім того, згідно з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» та 07.05.2020 у справі «Бурдов проти Росії», органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Сама по собі відсутність коштів у боржника не є підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 522/16351/17 від 06.07.2020.

Отже, обов`язок виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду законодавством України покладено саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, зокрема, рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, а також за виплату компенсації стягувачу у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

При цьому, суд зазначає, що належним відповідачем у даній справі також є Управління капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації, яке фактично є правонаступником Головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської ОДА (Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської ОДА) та стороною договору підряду № 304100 від 27.08.2021, внаслідок невиконання зобов`язань якого ухвалено рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 у справі № 903/262/14 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті невиконання рішення судів по справі № 903/262/14 з боку Волинської ОДА, яка є самостійною юридичною особою та не є стороною договору підряду № 304100 від 27.08.2012.

Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача - 3 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі

№ 686/21962/15-ц, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними до спірних правовідносинам.

Додатково, суд звертає увагу, що з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, оскільки в даному випадку прострочення виплати грошового зобов`язання сталося у зв`язку із протиправною бездіяльністю ДКСУ, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних та індексу інфляції за порушення строків виконання судового рішення має здійснюватися саме через відповідача - 3 - ГУ ДКСУ у Волинській області, як відповідного територіального управління ДКСУ.

Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та враховуючи невиконання відповідачем-1, як самостійною юридичною особою публічного права, рішення суду по справі № 903/262/14 з огляду на відсутність коштів в державному бюджеті, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних - 68 258, 00 грн та інфляційних втрат - 175 000, 36 грн задля захисту свого порушеного права, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (вул. Стрілецька, буд. 4а, м. Луцьк, 43000; ідентифікаційний код 38009371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ» (вул. Заньковецька, буд. 88, м. Луцьк, 43006; ідентифікаційний код 08562708) інфляційні втрати - 175 000 (сто сімдесят п`ять тисяч) грн 36 коп, 3 % річних - 68 258 (шістдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 00 коп та судовий збір - 3 648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн 87 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудуправління-Вишків АТ» до Волинської обласної державної адміністрації - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 05.07.2022

Суддя Антон ПУКАС