Ухвала

від 04.07.2022 по справі 927/1205/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

05 липня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1205/16

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М. П., розглянувши подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко № 62142555/8 від 27.06.2022 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000;

в інтересах держави

в особі Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області;

вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська область, 17100,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес",

вул. Ямська, 28-А, м. Київ, 03038;

про стягнення збитків (упущеної вигоди) 1448512,14 грн;

04.07.2022 до Господарського суду Чернігівської області надійшло подання державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Діани Казміренко (далі державний виконавець), у якому вона просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон керівника ТОВ "Інвестиційний дім "Агробізнес" згідно наказу № 927/1205/16 від 14.02.2017 виданого Господарським судом Чернігівської області.

Відповідно до ч.4 ст.337 Господарського процесуального кодексу України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2022 подання державного виконавця призначено до слухання на 05.07.2022 о 15 год.00хв.

Державний виконавець просив подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України розглядати без участі представника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/1205/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих використанням без правовстановлюючих документів земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 4,12 га, вул. Б.Хмельницького, 50 та 50-А площею 1,05 га, АДРЕСА_2 у розмірі 1448512,14грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 у справі № 927/1205/16 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" на користь Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області збитки у вигляді упущеної вигоди, завдані використанням без правовстановлюючих документів земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 4,12 га, вул. Б.Хмельницького, 50 та 50-А площею 1,05 га, АДРЕСА_2 , у розмірі 144 8512 грн 14 коп.; 21727,68 грн судового збору на користь Прокуратури Чернігівської області.

14.02.2017 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 видано відповідні накази.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07.03.2017 Бабковою Тетяною Ігорівною відкрито виконавче провадження № 53541834 по наказу № 927/1205/16, виданого 14.02.2017 про стягнення з ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» 21727,68 грн судового збору.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.03.2017 Бабковою Тетяною Ігорівною відкрито виконавче провадження №53603605 по наказу № 927/1205/16, виданого 14.02.2017 про стягнення з ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» 1448512,14 грн боргу.

Як зазначає державний виконавець у поданні відповідно до постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, виконавчі провадження № 53541834, № 53603605 об`єднано у зведене виконавче провадження № 53790464.

Крім того державний виконавець посилається на наступне.

Державним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями.

21.03.2017 надійшла відповідь від Державної фіскальної служби України, відповідно до якої у боржника наявні відкриті рахунки у АТ «Укрінбанк», «Укрсиббанк» та АТ «БМ Банк».

24.03.2017 головним державним виконавцем Бобковою Т.І. винесено постанову про арешт майна та коштів боржника.

Згідно інформації, яка знаходиться в мережі інтернет АТ «Укрінбанк» 22.03.2016 відкликали банківську ліцензію.

Згідно з відповіддю АТ «Укрсиббанк», постанова про арешт коштів боржника ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» 24.03.2017 прийнята до виконання, для виконання постанови кошти відсутні.

Згідно з відповіддю АТ «БМ Банк», постанова про арешт коштів боржника ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» прийнята до виконання, залишок коштів на рахунку боржника відсутні.

18.12.2017 на адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний дім «Агробізнес» направлено вимогу державного виконавця в якій зобов`язувалось керівника останнього з`явитись за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова,22/15 для надання пояснень щодо невиконання рішення суду.

Боржник вимогу державного виконавця проігнорував.

У подальшому державним виконавцем неодноразово робились запити до Державної фіскальної служби України щодо номерів рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями.

Відповідно до відповідей Державної фіскальної служби у боржника відкриті рахунки у АТ «Укрінбанк» та АТ «БМ Банк».

16.04.2018 державним виконавцем винесено доручення про здійснення опису майна боржника, яке направлено для виконання до Фастівського МВДВС, Носівського ГТУЮ у Чернігівській області.

Також, як посилається державний виконавець, ним неодноразово направлялись запити до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Згідно відповідей в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

17.01.2022 здійснено вихід за адресою ТОВ «ІД «Агробізнес» в ході якого встановлено, що боржника за адресою АДРЕСА_3 не розшукано, про що складено акт державного виконавця.

30.05.2022 державним виконавцем на адресу ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» направлено виклик, в якому зобов`язувалось керівника ТОВ «ІД «Агробізнес» з`явитись до виконавця за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова,22/15 для надання пояснень щодо невиконання рішення суду.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 17.12.2021 ТОВ «Інвестиційний дім «Агробізнес» є власником нежитлової будівлі площею 247 кв.м за адресою АДРЕСА_4 ; житлового будинку площею 154,4 кв.м за адресою АДРЕСА_5 ; нежитлової будівлі (складу) за адресою АДРЕСА_6 ; нежитлової будівлі площею 846,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 ; бази хімпоставок за адресою АДРЕСА_8 ; цілісного майнового комплексу площею 2839 кв.м. за адресою АДРЕСА_9 .

Відповідно до акту державного виконавця від 03.04.2019, складеного державним виконавцем Носівського РВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Чуб О.О. майно, що належить боржнику та належить боржнику на праві власності у цілісному стані не виявлено, споруди перебувають у незадовільному стані, зруйновані.

15.06.2022 державним виконавцем повторно винесено доручення про опис та арешт майна (коштів) боржника, яке направлено для виконання до Нововодолазького відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків), Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Як на підставу звернення з поданням до суду державний виконавець посилається на норми ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 337, 338 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 05.07.2022 року подання, дослідивши долучені до подання докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

Статтею 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

При цьому Касаційний господарський суд у постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі №910/8130/17, звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно, для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», та встановити факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначається в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подань, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

За змістом ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики державного виконавця та ненадання відомостей про доходи юридичної особи не є підставою для застосування до керівника юридичної особи такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищезазначених обставин та норм права суд зазначає наступне.

Державним виконавцем у прохальній частині подання не ідентифіковано особу керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний дім «Агробізнес», до якої застосовуються заявлені обмеження.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем вчинено всі можливі заходи впливу на керівника боржника, зокрема, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

З матеріалів справи не слідує, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Отже, суд виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано жодних доказів на які він посилається у поданні, та належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний дім «Агробізнес» реально забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Крім того, в порушення вимог ч. 2 р. ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), до подання державного виконавця не додано облікової картки на зведене виконавче провадження, яка відображає, зокрема, стан виконавчого провадження.

З поданих доказів не можливо встановити на якій стадії знаходиться виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись 234,337 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Діани Казміренко про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" згідно наказу № 927/1205/16 від 14.02.2017, виданий Господарським судом Чернігівської області відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 05.07.2022.

3.Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 06.07.2022.

Суддя М.П. Ноувен