Рішення

від 29.06.2022 по справі 142/67/22

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/67/22

Номер провадження 2/142/191/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2022 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Купрія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства "ВИД" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року позивач ОСОБА_2 , представництво інтересів якої здійснює згідно доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28 січня 2022 року №118 адвокат Зянько Н.Г., звернулася до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "ВИД" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди; просила стягнути безпідставно набуті кошти в розмірі орендної плати 6793 ( шість тисяч сімсот дев`яносто три) гривні 18 копійок; інфляційні втрати 1220 ( одна тисяча двісті двадцять) гривень 52 копійки; 3% річних 531( п`ятсот тридцять одна) гривня 72 копійки; заподіяну моральну шкоду 10 000 ( десять) тисяч гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що, згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ №392837, виданого 18 серпня 2008 року Піщанською районною державною адміністрацією Вінницької області, позивачу на праві власності належить земельна ділянка розміром 2,5849 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271, яка знаходиться на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Піщанського районного суду від 18.11.2019 року договір оренди земельної ділянки від 23.12.2010 року, укладений між нею, позивачем ОСОБА_2 , та селянським (фермерським) господарством "ВИД", в особі голови Довганюка Івана Григоровича, про передачу у строкове користування строком на 20 років земельної ділянки розміром 2,5849 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271, яка знаходиться на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області визнано недійсним. Вказане рішення набрало законної сили 19.12.2019 року.

Оскільки Договір оренди землі від 23.10.2010 року не був укладений, адже орендодавець його не підписувала, а отже не узгоджувала всі суттєві умови договору, то фактичне користування відповідачем належною ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий № 0523281600:01:001:0271 в період з 28.10.2011 року по 18.02.2020 року ( дата скасування права оренди згідно реєстраційного запису) було здійснено без достатньої правової підстави. Таким чином, вважає позивач, відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без правових підстав у період з 23.12.2010 р. по 18.02.2020 р. ( з дати укладення договору оренди, якого позивач не підписувала, до дати скасування права оренди згідно реєстраційного запису).

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її, позивачем, як власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а тому на користь позивача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти з відповідача в розмірі орендної плати, що становить 6793 грн.18 коп. Також, вважає позивач, що на підставі ст.625 ЦК України на її користь підлягають стягненню інфляційні втрати за 2018 р. - 693 грн. 80 коп., за 2019 р. - 526 грн. 72 коп., всього у загальній сумі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 52 коп., а також 3% річних за 2018 р. - 16 грн. 80 коп., за 2019 р. -214 грн.92 коп., у загальній сумі 531 (п`ятсот тридцять одна) грн. 72 коп.

Своєю протиправною діяльністю відповідач, вважає ОСОБА_2 , завдав її моральної шкоди. Позивач за станом свого здоров`я є інвалідом 2 групи з дитинства та має значні проблеми зі здоров`ям, її лікування є постійним та тривалим, у зв`язку з чим вона потребує значних грошових витрат на діагностику, медикаменти, консультацію лікарів, санаторно-курортне лікування. Внаслідок відмови відповідача виплати її орендну плату за користування землею позивач змушена була звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, позивач тривалий час переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для захисту своїх прав, в тому числі вона змушена шукати додаткові кошти для лікування у закладах охорони здоров`я. Спричинену її моральну шкоду діями відповідача позивач оцінює в 10000 ( десять тисяч) гривень.

14 лютого 2022 року ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду та ухвалено відкрити провадження по справі, проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11 березня 2022 року представник відповідача адвокат Купрій О.М. подав суду заяву про вступ у справу в якості представника СФГ "ВИД".

Відповідач відзиву, доказів, заяв, клопотань суду не надавав.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Зянько Н.Г. повністю підтримала позовну заяву, просила її задовольнити з викладених у позові підстав. Додатково звернула увагу суду на те, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства другої групи, знаходиться на постійному медикаментозному лікуванні, перенесла операцію на серці у 2017 році, тому порушення її права зі сторони відповідача справляє на неї більш негативний вплив, вона мусить докладати значних зусиль до відновлення свого права та організації свого життя, має постійно потребу в коштах, щоб лікуватися та зберегти своє життя.

Представник відповідача адвокат Купрій О.М. позовні вимоги визнав частково в частині орендної плати за користування належною ОСОБА_2 земельною ділянкою у 2018 році в сумі 2633 грн., у 2019 році у сумі 2633 грн., решту заявлених вимог не визнав, пояснивши, що СФГ "ВИД" намагалось виплатити позивачеві вказані кошти, проте ОСОБА_2 відмовилась їх отримати з причини заперечення розміру належних її до виплати сум; вимогу за заподіяну моральну шкоду не визнав за її безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

Як достовірно встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,5849 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271 ( державний акт на право власності на земельну ділянку на а.с. 8, свідоцтво про укладення шлюбу, яким змінено прізвище позивача з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 " на а.с.13).

Рішенням Піщанського районного суду від 18.11.2019 року договір оренди земельної ділянки від 23.12.2010 року, укладений між позивачем ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством "ВИД", в особі голови Довганюка Івана Григоровича, про передачу у строкове користування строком на 20 років земельної ділянки розміром 2,5849 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271, яка знаходиться на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області визнано недійсним. Вказане рішення набрало законної сили 19.12.2019 року.

Оскільки Договір оренди землі від 23.10.2010 року не був укладений, адже орендодавець його не підписувала, а отже не узгоджувала всі суттєві умови договору, то фактичне користування відповідачем належною ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий № 0523281600:01:001:0271 в період з 28.10.2011 року по 18.02.2020 року ( дата скасування права оренди згідно реєстраційного запису на а.с.18 ) було здійснено без достатньої правової підстави, а відтак відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без правових підстав у період з 23.12.2010 р. по 18.02.2020 року, з дати укладення договору оренди, якого позивач не підписувала, до дати скасування права оренди згідно реєстраційного запис, що також не заперечувалось сторонами.

Не погоджуючись із фактом безпідставного зберігання відповідачем коштів у розмірі орендної плати як наслідок використання його земельної ділянки без сплати за використання такої ділянки, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Положеннями статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Під реституцією слід розуміти повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан. Реституція є наслідком недійсного правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що правила частини першої, другої статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, а також відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо такі були завдані, є загальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадку, коли у законі не передбачено спеціальних положень про особливі умови їх застосування або про особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою сільськогосподарського призначення протягом 2018-2019 років. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, які виникли у ОСОБА_2 з відповідачем, є за своїм змістом кондиційними, а тому на корить позивача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти з відповідача в розмірі орендної плати, що становить 6793 грн.18 коп. Відповідач набув, зазначені грошові кошти без достатніх правових підстав та не повернув їх позивачу, а, отже, такі кошти є безпідставно набутим майном в розумінні положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка за кадастровим номером 0523281600:01:001:0271 є сформованою як об`єкт цивільного права, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч.1 ст.21 Закону).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абз.1 п.289.1 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до ч.2 ст.20 та ч. З ст.23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

П. 288.5 ПК України встановлюється, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Отже, судом встановлено, що СФГ "ВИД", не будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523281600:01:001:0271, поза волею ОСОБА_2 фактично використовувало дану земельну ділянку з державною реєстрацією цього речового права, при цьому не сплачуючи орендну плату за використання вказаної земельної ділянки за 2018, 2019 роки, а отже зобов`язаний повернути кошти, які мав заплатити власникові земельної ділянки, яким є позивач.

Водночас, вирішуючи питання про суму коштів, які повинен відповідач сплатити за користування земельною ділянкою, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 , із змінами (надалі - Порядок № 284).

Так, пунктом 1 Порядку 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (пункт 2 Порядку № 284).

Пунктом 3 Порядку 284 визначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Цим же пунктом надано визначення неодержаного доходу як доходу, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 Постанови). Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (пункт 1).

Разом з цим, на думку суду, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вимог вказаної вище Методики, адже розмір безпідставно збережених коштів може бути встановлений з розумним ступенем достовірності і без застосування Методики.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де нормативно - грошова оцінка земельної ділянки розміром 2,5849 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271, яка знаходиться на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, становить 113 219,84грн. З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становити 113 219,84грн., за 2018 рік позивачу ОСОБА_2 підлягало до виплати 3396 грн. 59 коп.; за 2019 - 3396 грн. 59 коп. ( 3 відсотки від нормативно грошової оцінки). Отже, безпідставно набуті кошти в розмірі орендної плати за вказаний період складають 6793 грн. 18 коп. (3396 грн. 59коп+ 3396 грн. 59коп =6793 грн. 18 коп.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 .

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний характер виплат, а не штрафний. Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16травня 2018року у справі №686/21962/15-ц та підтверджено у постанові Верховного Суду від 05.04.202 Ір.у справі760/6938/16-ц.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нормативно - грошова оцінка земельної ділянки розміром 2,5849 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523281600:01:001:0271, яка знаходиться на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, нормативно грошова оцінка становить 113 219,84 грн. З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачу ОСОБА_2 належало сплатити відповідачем 6793 грн. 18 коп.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК країни визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий ункту 4 постанови КМУ №1078).

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за 2018 р. - 693 грн. 80 коп., за 2019 р. - 526 грн. 72 коп., всього у загальній сумі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 52 коп.

Також, на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за 2018 р. - 16 грн. 80 коп., за 2019 р. -214 грн.92 коп., у загальній сумі 531 (п`ятсот тридцять одна) грн. 72 коп.

Крім того, вказаною протиправною діяльністю відповідача позивачеві завдано не тільки майнової шкоди, а й моральної шкоди.

Позивач за станом свого здоров`я є інвалідом 2 групи з дитинства та має значні проблеми зі здоров`ям, її лікування є постійним та тривалим, у зв`язку з чим ОСОБА_2 потребує значних грошових витрат на діагностику, медикаменти, консультації лікарів, санаторно-курортне лікування. Внаслідок відмови відповідача виплати її орендну плату за користування землею, ОСОБА_2 змушена була звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, позивач тривалий час переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для захисту своїх прав, в тому числі вона змушена шукати додаткові кошти для лікування у закладах охорони здоров`я. В жовтні 2017 року їй було проведено оперативне втручання на серці, що підтверджується випискою з історії хвороби на а.с.26, 27, що призвело до матеріальних витрат самої позивачки та її родини.

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для поновлення свого порушеного права. Частини 1, 2 ст.23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 3 вказаної статті передбачено відшкодування моральної шкоди грішми. Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що необхідним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди буде 2000 ( дві тисячі) гривень.

Судові витрати по справі у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки позивач як інвалід другої групи на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати.

Враховуючи складність даної справи, у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, беручи до уваги, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що складання повного рішення суду слід відкласти не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи з метою забезпечення процесуальних прав та інтересів учасників процесу, вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні 30 червня 2022 року, в якому закінчився розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ВИД", місцезнаходження юридичної особи с. Кукули Тульчинського району Вінницької області, Урочище "Тракторна бригада №1", на користь ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , безпідставно набуті кошти в розмірі орендної плати 6793 ( шість тисяч сімсот дев`яносто три ) гривні 18 копійок; інфляційні втрати 1220 ( одна тисяча двісті двадцять) гривень 52 копійки; 3% річних 531( п`ятсот тридцять одна) гривня 72 копійки; заподіяну моральну шкоду 2000 ( дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог в частині стягнення заподіяної моральної шкоди відмовити.

Стягнути з відповідача Селянського (фермерського) господарства "ВИД", місцезнаходження юридичної особи с.Кукули Тульчинського району Вінницької області, Урочище "Тракторна бригада №1", на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 992, 40 грн.

Скорочене рішення проголошено в судовому засіданні 30 червня 2022 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення складено 04 липня 2022 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ;

представник позивача: - адвокат Зянько Ніна Гергіївна, повноваження якого підтверджуються дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги №118 від 28 січня 2022 року, вул. В Чорновола, 29/1 смт. Крижопіль;

відповідач: Селянське (фермерське) господарство "ВИД", місцезнаходження юридичної особи с. Кукули Тульчинського району Вінницької області, Урочище "Тракторна бригада №1" ЄДРПОУ 20100979;

представник відповідача - адвокат Купрій Олександр Миколайович, повноваження якого підтверджуються ордером № 1032228, смт. Крижопіль.

Суддя: