Постанова

від 29.03.2007 по справі а23/33

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А23/33

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2007                                                                                   Справа № А23/33  

             Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л.,     

суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі Гайдук Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Кравец І.М., дов №18  від 15.06.06,    Єськова І.Л., протокол №б/н  від 23.03.01,  

від відповідача-1: Потьомкін С.М., дов. №240/10/10-029  від 10.01.07, Горнак Г.Є., дов. №2999/10/10-029 від 08.02.07,

від відповідача-2: Стефлюк Ю.В., дов. №12-05/08  від 09.01.07,  

прокурор: Зіма В.Б., посвідчення №167 від 09.08.02,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги  Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та товариства з обмеженою відповідальністю “Ібріс”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  28.04.05р.  у справі № А23/33,

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю “Ібріс”, м.Дніпропетровськ,

до  В-1  Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області,

  В-2 Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області,

за участю прокурора Дніпропетровської області,

про  визнання недійсним податкового рішення,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.05 року у справі № А23/33 (суддя Бишевська Н.А.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Ібріс” задоволені частково:  визнано недійсним податкове рішення ДПА в Дніпропетровській області №26/09/22-32/13457451/42 від 07.03.2000р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 1 119 690 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 335 910 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ібріс" грошові кошти в розмірі 1455600 грн.; стягнуто з Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області 1785 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.       

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Ібріс" м. Дніпропетровськ, Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області та Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позову посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області вважає, що залучення коштів у позику повинні включатись до валового доходу згідно з п. п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” як доходи від позареалізаційних операцій, тому судом необгрунтовано визнано недійсним рішення ДПІ про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій. Крім того, в порушення п. п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15  Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ “Ібріс” з позовною заявою про повернення надмірно сплачених податків  звернулось лише 15.03.2005 р., тобто після закінчення строку 1095 днів, встановленого для звернення з такою заявою.

В апеляційні скарзі ТОВ “Ібріс” просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скаржник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 1166, 1174 щодо відшкодування шкоди в повному обсязі. Судом необґрунтовано відмовлено в частині стягнення збитків завданих знеціненням коштів, визначених з врахуванням офіційного індексу інфляції. Судом також необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо сум упущеної вигоди, яка визначена позивачем з врахуванням втрати можливості розміщення безпірно стягнутих коштів на відповідних банківських рахунках ( депозитні договори №00954 від 07.07.1999 року, №2610/130 від 06.07.2000 року та №5/008 від 01.02.2001 року) до 01.01.03р., а з 01.01.03р. ( в зв”язку з закінченням дії вищезазначених депозитних договорів) виходячи із розміру облікової ставки НБУ.

В апеляційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішенням суду вказує, що в рішенні вказано провести стягнення коштів в сумі  1 455600 грн. з рахунку № 35257018003271, який використовується щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів. В разі визнання рішення податкового органу недійсним, повернення з бюджету платежів, сплачених на підставі такого рішення повинно здійснюватись з того ж рахунку, на який кошти перераховувались.

         У судовому засіданні 29.03.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.            

 Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції  правильним та обгрунтованим з наступних підстав.

Державною податковою адміністрацію в Дніпропетровській області проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ібріс" з питань дотримання податкового законодавства, у частині правильності нарахування податків по операціях зворотної фінансової допомоги від фізичних осіб, за результатами якої складений акт за №000974 від 06.03.2000р.

На підставі висновків акту перевірки ДПА у Дніпропетровській області прийнято рішення №26/09/22-32/13457451/42 від 07.03.2000р., про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства                     ( п. п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР) на суму 1 455 600 грн. , з яких 1 119 690 грн. донарахованого податку на прибуток, 335 910 грн. - штраф у розмірі 30% донарахованого податку.

Нарахування вищезазначених сум здійснено з наступних підстав.

Згідно акту перевірки відповідно до умов договору позики № 1-0909998 від 09.09.1998р. , укладеному між громадянином Фельдманом Б.М. та товариства з обмеженою відповідальністю "Ібріс" позивач отримав 1 690 000 грн. Встановлений угодою строк повернення - не пізніше 09.03.2000р., після часткового повернення грошей у 1998р., залишок на час проведення перевірки склав 1 070 000 грн.

По договору позики №1-191099 від 19.10.99р., укладеному між громадянином Фурмановим С.М. та позивачем, останнім отримано 3 600 000 грн., позикодавцю сума не повернута.

Відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону про оподаткування до валового доходу підприємств включаються доходи з інших джерел та доходи від позареалізаційних операцій.

Позивачем вказано на неправомірність застосування вищезазначеної правої норми, та зроблено посилання на п. п.7.91 п.7.9 ст. 7 Закону про оподаткування як на належну норму закону, що регулює спірні відносини.

Господарський суд в рішенні зробив правильний висновок про те, що отримані платником податку за договором позики кошти не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.   Вказаний висновок господарським судом належним чином обгрунтований.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення п. п. 15.3.1 п.15.3 ст.15  Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  ТОВ “Ібріс” з позовною заявою про повернення надмірно сплачених податків  звернулось лише 15.03.2005 р., тобто після закінчення строку 1095 днів, встановленого для звернення з заявою про повернення надмірно сплачених податків, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки строк для звернення з заявою про повернення надмірно сплачених податків слід обчислювати з моменту визнання недійсним рішення податкового органу. В даному ж випадку позов заявлено до винесення судом рішення про визнання недійсним рішення податкового органу про нарахування податку та штрафних санкцій.

Стосовно позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в сумі 1 220 941,02 грн. апеляційний суд вважає, що рішенням господарського суду обгрунтовано відмовлено в цій частині позовних вимог з наступних підстав.

В рішенні господарський суд правильно послався на те, що позивач в обґрунтування суми завданих йому реальних збитків, привів довільні розрахунки по визначенню неотриманої вигоди, застосувавши при цьому формулу , яка застосовувалась при взаємовідносинах між позивачем та КБ "Приватбанком", однак, не довів реального виконання депозитних договорів, а також виплати складних відсотків за цими договорами. Залучення   до матеріалів справи лише довідки, яка засвідчує правомірність розрахунку складних відсотків, не є належним доказом отримання відсотків по вищезазначеному договору .

Крім того, слід зазначити, що позивачем не доведена наявність збитків у вигляді неотриманої вигоди, а саме: нарахування процентів банківською установою в період після стягнення податкової заборгованості по спірному рішенню ДПІ, оскільки не надано доказів відсутності боргів підприємства-позивача у процесі господарської діяльності у вказаний період та можливості їх зберігання на депозитних вкладах до теперішнього часу.

Господарським судом також обгрунтовано  відмовлено в стягненні інфляційних втрат, оскільки ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України передбачають відповідальність виключно за прострочення виконання грошових зобов”язань боржника. Щодо досліджуваної справи між сторонами відсутні договірні грошові зобов”язання.

           За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.  Рішення господарського суду  належить змінити, визначивши правильно реквізити рахунку, з якого належить провести повернення примусово стягнених з позивача податку на прибуток та штрафних санкцій, а саме: з рахунку, який на теперішній час відкритий для сплати податку на прибуток приватних підприємств платниками податків, зареєстрованими  в державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

                Керуючись ст. ст. 160, 167, 201, 205, 207  КАС України,  суд   

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області,  товариства з обмеженою відповідальністю “Ібріс”, м. Дніпропетровськ залишити  без задоволення, скаргу Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від                   28.04.2005 у справі №А23/33  змінити. Частину третю резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“ Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31119009700004, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24245686, МФО 805012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ібріс" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Леніна,21; п/р 26008007720100 в ДОД АППБ" Аваль" М.Дніпропетровськ, МФО 305653, ЗКПО 13457451) грошові кошти в розмірі 1455600 грн.”

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                             І.Л. Кузнецова

Судді                                                                                  Л.О.Чимбар

                                                                                            В.В. Швець