Рішення

від 29.06.2022 по справі 380/1165/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

справа №380/1165/22

провадження № П/380/1172/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Живко О.Б., представника відповідача Паїк М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки),

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 17.01.2022 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 01.11.2021 №Ф-5703-51 на суму 37782,80 грн.; - зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області внести зміни до картки обліку рахунку (інтегрованої картки платника) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом усунення подвійного нарахування ЄСВ за період 2017-2020 роки.

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що з 07.09.2011 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Позивачка наголошує на тому, у період з 2017-2020 роках не здійснювала підприємницької діяльності, доходу не отримувала. З 1993 року працювала як найманий працівник та перебувала у трудових відносинах зі середньою загальноосвітньою школою №77 та роботодавець нараховував та сплачував за неї єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що ця обставина виключає обов`язок позивачки по сплаті єдиного соціального внеску. З огляду на це просить суд визнати протиправним нарахування ЄСВ, яке здійснив контролюючий орган. Також просить суд зобовязати відповідача відкоригувати інтегровану картку ОСОБА_1 як платника ЄСВ, виключивши ротиправно здійснені нарахування.

Відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, позов не визнає; представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву (а.с. 36-38). Повідомив, що позивачка з 08.09.2011 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Залізничний район м. Львова) як фізична особа підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску. 28.10.2021 до ЄДР внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за власним рішенням. Вказує, що згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 перебуває в стані 11 припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку. Відповідач зазначає, що з набранням чинності з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VII позивач як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримував дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді. В оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка по ЄСВ, нарахована позивачці за 2017-2020рр.

Суд з`ясував позиції сторін по суті спору, зміст та підстави позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 , 07.09.2011 була зареєстрована як фізична особа - підприємець Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (а.с. 12); взята на облік в органи ДПС (а.с. 43).

Відповідно до даних трудової книжки серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 1993 року працювала як найманий працівник (а.с. 46-47). В 2017-2020 роках (період, за який контролюючий орган нарахував позивачці ЄСВ як ФОП на спрощеній системі оподаткування) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник вчителем української мови та літератури в середній загальноосвітній школі №77 м. Львова та отримувала заробітну плату, на яку роботодавець (СЗШ №77 м. Львова) нараховував, утримував та сплачував страхові внески (підтверджується довідками про заробітну плату для розрахунку витрат за загальнообов`язковим соціальним страхуванням за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, а також довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, а.с. 30).

ОСОБА_1 в період 2017-2020 рр. підприємницькою діяльністю не займалася та доходів від такої діяльності не отримувала та не декларувала (ця обставина визнається сторонами).

Головне управління ДПС у Львівській області сформувало ОСОБА_1 вимогу про необхідність сплатити борг (недоїмку) №Ф-5703-51 від 01.11.2021, відповідно до якої станом на 31.10.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів складає 37782,80 грн. (а.с.7). Як підстави винесення цієї вимоги контролюючий орган вказав:

- статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (правова підстава);

- дані інформаційної системи органів доходів і зборів (фактична підстава).

Контролюючий орган провів нарахування ЄСВ за 2017р. (8448 грн.), 2018р. (9828,72 грн.), 2019р. (11016,72 грн.), 2020р. (8495,30 грн.) самостійно, нарахування ЄСВ відбувалось щоквартально, що відображено в даних облікової картки позивачки як платника податків (а.с.39-42).

28.10.2021 до ЄДР внесений запис №2004150060003050132 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.12).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме:

- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний»;

- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: «Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску».

Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

При прийнятті цього рішення суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19: «… суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».

Відповідно до пп. 191.1.10 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Аналогічні за змістом функції та повноваження органів ДПС щодо оперативного обліку податків і зборів містить чинний на дату розгляду справи наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943) «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

ОСОБА_1 07.09.2011 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа, а також в контролюючому органі як платник податків та зборів. В спірний період (2017, 2018, 2019, 2020 роки) не займалася підприємницькою діяльністю та не отримувала від неї доходу, податкову звітність не подавала.

Приписи пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначають платниками єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Оскільки ОСОБА_1 самостійно не нараховувала та не сплачувала ЄСВ, ГУ ДПС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи податкових органів дійшло висновку про необхідність нарахування такій ЄСВ. Цей висновок став підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату ОСОБА_1 нарахованих ним сум ЄСВ за період, що охоплює 2017-2020 роки.

Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що в охоплений предметом цього спору період (2017-2020 роки) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник. За цей час ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, на яку роботодавець нараховував, утримував та сплачував страхові внески, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2017-2020 роки (а.с. 30). Отже, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 рр. за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив її роботодавець (СЗШ №77, код 22350255) як страхувальник.

При прийнятті рішення суд враховує наведений вище правовий висновок Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI, викладений в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску особою та її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Пояснення позивачки свідчать про те, що вона не здійснювала підприємницької діяльності в період 2017-2021 рр. та не отримувала доходу від такої діяльності, відповідач зворотного не довів. Оскільки єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період (2017-2020 рр.) за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом позивачці недоїмки по ЄСВ за цей період (на загальну суму 37782,80 грн.).

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржена вимога від 01.11.2021 №Ф-5703-51 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 рр. в сумі 37788,74 грн. є протиправною. З огляду на те, що ця вимога не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, таку слід скасувати.

Суд встановив, що відображені в інтегрованій картці ОСОБА_1 за ККДБ 7140000 (а.с.39-42) систематичні дії відповідача щодо нарахування позивачці недоїмки з ЄСВ (починаючи з 2017 року, наростаючим підсумком), котрі мають наслідком виставлення їй вимог про сплату недоїмки, зумовлені тим, що позивачка обліковується в інформаційних системах ДПС як фізична особа підприємець, що є платником ЄСВ.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суд переконаний, що позовне провадження відповідатиме визначенню ефективного юридичного засобу захисту, якщо наслідком задоволення позовних вимог буде поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, адекватне наявним обставинам та таке, що виключає потребу повторного звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд враховує, що саме по собі скасування вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ не призводить до ефективного поновлення прав позивачки, оскільки в інформаційних системах ДПС за нею і надалі обліковується недоїмка в сумі 37782,80 грн. Досвід вирішення численних спорів за аналогічних фактичних обставин свідчить про те, що скасування вимоги про сплату недоїмки за наявності в інформаційній системі ДПС відомостей про нарахування ЄСВ лише відстрочує, проте не вирішує спір між сторонами, оскільки контролюючий орган повторно виносить вимоги про сплату недоїмки по ЄСВ допоки в обліковій картці наявні відомості про нарахування особі ЄСВ.

Оскільки суд у цьому рішенні дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачці як ФОП недоїмки з ЄСВ за період 2017-2020 рр. (відображені в інтегрованій картці платника податків), то адекватним та ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) її інтегрованої картки з ЄСВ шляхом виключення відомостей про протиправно нараховану заборгованість, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

Суд враховує, що такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, №813/1760/18 від 10.04.2020.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд стягує на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В судовому засіданні 30.06.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене 06.07.2022.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5703-51 від 01.11.2021.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного соціального внеску, а саме - виключити всі дані (записи, відомості) про наявність в ОСОБА_1 як в фізичної особи підприємця заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки на загальну суму 37782,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ідентифікаційний код ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Р.М.