Рішення

від 30.06.2022 по справі 440/2844/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2844/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Накісько Т.А.,

представника позивача Пістряка М.С.,

представника відповідача Мисюри О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне сільськогосподарське підприємство "ПриватАгро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00071090701 від 04.10.2021 року.

В позовній заяві представник позивача не погоджується з висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 7106/16-31-07-01-10/32413243 від 16.09.2021 року про заниження податку на додану вартість на загальну суму 395616,00 грн., оскільки спірні господарські операції з ТОВ "МЕЙН ТРЕЙД", ТОВ "РЕММАШ КОМПАНІ", ТОВ "ДАРІОН ПРО", ТОВ "АЛИСКАР ТРЕНДС" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та в повному обсязі відображені в податковому обліку. Звертав увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/2844/22. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

17.03.2022 року від Головного управління ДПС у Полтавській області до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що в ході перевірки позивача встановлено факти, що доводять нереальність господарських операцій з ТОВ "МЕЙН ТРЕЙД", ТОВ "РЕММАШ КОМПАНІ", ТОВ "ДАРІОН ПРО", ТОВ "АЛИСКАР ТРЕНДС", та фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів на користь ПСП "Приват Агро" при здійсненні поставки за невідомим напрямком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "ПриватАгро" зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

Основним видом економічної діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З 25.08.2021 року по 06.09.2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 16.09.2021 року № 7106/16-31-07-01-10/32413243.

Перевіркою встановлено порушення пункту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 395616 грн., в тому числі за травень 2018 року в сумі 131000 грн., лютий 2019 року в сумі 111290 грн., вересень 2019 року в сумі 50929 грн., серпень 2020 року в сумі 102397 грн.

04.10.2021 року на підставі акту перевірки від 16.09.2021 року № 7106/16-31-07-01-10/32413243 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення -рішення №00071090701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 494520,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 395616,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 98904,00 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою достовірності відображених показників податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року встановлено їх завищення на загальну суму 395616 грн., в тому числі за травень 2018 року в сумі 131000 грн., лютий 2019 року в сумі 111290 грн., вересень 2019 року в сумі 50929 грн., серпень 2020 року в сумі 102397 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "МЕЙН ТРЕЙД", ТОВ "РЕММАШ КОМПАНІ", ТОВ "ДАРІОН ПРО", ТОВ "АЛИСКАР ТРЕНДС" у зв`язку з реалізацію вищевказаними контрагентами товару шляхом оформлення недостовірних документів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "МЕЙН ТРЕЙД" (Продавець) та ПСП "Приват Агро" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 11022019 від 11.02.2019 року, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити у відповідності з вимогами договору мінеральне добриво: найменування товару - аміачна селітра в кількості 62 т (вид пакування - біг бег) на загальну суму 667740,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 111290,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії: - договору та специфікацію до нього; - рахунку фактури № 021108 від 11.02.2019 року, - видаткової накладної № 49 від 11.02.2019 року, - товарно - транспортних накладних від 11.02.2019 року; - платіжного доручення № 5075 від 28.02.2019 року.

21.08.2020 року між ТОВ "РЕММАШ КОМПАНІ" (Продавець) та ПСП "Приват Агро" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 2108/2020, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити у відповідності з вимогами договору мінеральне добриво: найменування товару - карбомід в кількості 67,5 т (вид пакування - біг бег) на загальну суму 614385,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 102397,50 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії: - договору та специфікацію до нього; - рахунку фактури № 082123 від 21.08.2020 року, - видаткової накладної № 67 від 21.08.2020 року, - товарно - транспортних накладних від 21.08.2020 року; - платіжного доручення № 488 від 15.09.2020 року.

04.05.2018 року між ТОВ "ДАРІОН ПРО" (Продавець) та ПСП "Приват Агро" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 04/05-18, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити у відповідності з вимогами договору мінеральне добриво: найменування товару - КАС-32 (карбомідо - аміачна суміш) в кількості 90,0 т на загальну суму 729000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 121500,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії: - договору та специфікацію до нього; - рахунків фактури № 050403 від 04.05.2018 року, № 050406 від 04.05.2018 року, - видаткових накладних № 5 від 04.05.2018 року, № 3 від 04.05.2018 року, - товарно - транспортних накладних від 04.05.2018 року; - платіжних доручень № 2978 від 17.05.2018 року, №2992 від 21.05.2018 року.

04.05.2018 року між ТОВ "ДАРІОН ПРО" (Виконавець) та ПСП "Приват Агро" (Замовник) укладений договір про надання транспортних послуг № 0405-2018, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати транспортні послуги з перевезень вантажу.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії: - договору; - акту надання транспортних послуг № 4 від 04.05.2018 року, - товарно - транспортних накладних від 04.05.2018 року.

27.09.2019 року між ТОВ "АЛИСКАР ТРЕНДС" (Продавець) та ПСП "Приват Агро" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 27/09/2019, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити у відповідності з вимогами договору мінеральне добриво: найменування товару - добриво складне мінеральне NPK 10:26:26 в кількості 22,5 т (вид пакування - біг бег) на загальну суму 305572,50,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 50928,75 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду копії: - договору та специфікацію до нього; - рахунку фактури № 092705 від 27.09.2019 року, - видаткової накладної № 0927/18 від 27.09.2019 року, - товарно - транспортної накладної від 27.09.2019 року; - договору про відступлення права вимоги № 1/1411/2019 від 14.11.2019 року; - повідомлення про відступлення права вимоги; - платіжного доручення № 7163 від 14.11.2019 року.

Контрагентами позивача за першою подією - датою відвантаження товару складені податкові накладні № 49 від 11.02.2019 року, № 67 від 21.08.2020 року, № 3 від 04.05.2018 року, № 4 від 04.05.2018 року, № 5 від 04.05.2018 року, № 896 від 27.09.2019 року в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "МЕЙН ТРЕЙД", ТОВ "РЕММАШ КОМПАНІ", ТОВ "ДАРІОН ПРО", ТОВ "АЛИСКАР ТРЕНДС" товару та є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності. Так, мінеральне добриво внесене під час обробітку посівних площ, на підтвердження чого позивачем надані копії накладних внутрішньогосподарського призначення та актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за відповідний період.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами спірних господарських операцій підписані видаткові накладні, які містять дату складання, назву підприємств, найменування, кількість та ціну придбаного товару, а тому у них наявні необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, суд зазначає, що сертифікати якості на товар не належать до первинних документів.

За своєю суттю сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені лише для підтвердження якості товару, а тому наявність чи відсутність останніх може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни свого контрагента, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власного рішення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" (вул. Миру, 46, смт. Оржиця, Полтавська область, 37700; код ЄДРПОУ 32413243) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00071090701 від 04.10.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7417,80 грн. (сім тисяч чотириста сімнадцять гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 липня 2022 року .

Головуючий суддя А.Б. Головко