Постанова

від 16.10.2007 по справі 20-6/061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-6/061

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-6/061

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"16" жовтня 2007 р.  10:30                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі у місті Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрик-Термо-Сервіс”, Приватного підприємства „Морт” про визнання угоди недійсною,

за участю представників:

позивача  –  Чистякова В.В., довіреність № 3/10-011/2007 від 12.02.2007,

відповідач – не з'явився –ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс”,

відповідач -  не з'явився –ПП „Морт”,

С у т ь   с п о р а:

Державна податкова інспекція у Гагарінському у місті Севастополі (далі –ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя) звернулася до суду адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрик-Термо-Сервіс” (далі –ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс”), Приватного підприємства „Морт” (далі –ПП „Морт”) про визнання недійсним на підставі ст.49 Цивільного кодексу України угоди,  укладеної відповідачами, а також стягнення з ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” в доход держави вартість отриманого от ПП „Морт” товару у сумі 29010,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням  місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя установчі документи ПП “Морт” були  визнані недійними з моменту реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсним з моменту видачі. Отже, оскільки місцевий суд дійшов до висновку, що реєстрація ПП “Морт” здійснена з порушенням діючого законодавства на підставну особу, ПП “Морт”, укладаючи оспорювань угоду з ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” переслідувало мету заховання від оподаткування доходів, отриманих від реалізації товарів ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс”.

Ухвалою від 20.07.2006, з'ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами до судового розгляду справи, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В ході судового розгляду позивач звернувся з клопотанням (вх. № 21259 від 02.06.2006) про доповнення позовних вимог, просить стягнути з ПП „Морт” на користь ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” суму у розмірі 29010,00 грн., а з ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” в доход держави стягнути  вартість отриманого от ПП „Морт” товару у сумі 29010,00 грн.

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право доповнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки доповнення  позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

Відповідач, ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс”, з позовними вимогами не згоден з мотивів, викладених у запереченні на позов (вх. № 24609 від 06.09.2007).

В ході судового розгляду судом встановлено, що, відповідно до обвинувального висновку по кримінальній справі № 445016 ПП „Морт”  у порушення пунктів 1.4, 1.6 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 і підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” при веденні фінансово-господарської діяльності в сфері торгівлі продовольчими та непродовольчими  товарами, в податкових деклараціях відображалися неправдиві відомості по податковому кредиту, а саме, незаконно вносилися в состав податкового кредиту з ПДВ суми, які не підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в результаті чого бюджету держави заподіяна шкода в розмірі 307,5 тис. грн.

Ухвалою від 06.09.2006 суд зупинив провадження у справі відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя у кримінальній справі № 445016 за обвинуваченням гр. Кисельова Віталія Миколайовича в скоєні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 10.09.2007 поновлено провадження по справі, оскільки обставини, по яких було зупинено провадження по справі № 20-6/061, відпали, а саме: кримінальна справа № 445016 за обвинуваченням гр. Кисельова Віталія Миколайовича в скоєні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України розглянута, вироком Гагарінського районного суду м.Севастополя гр. Кисельов Віталій Миколайович визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого статтями 185, 205 Кримінального кодексу України.

Зазначений вирок суду набрав законної сили 15.02.2007, про що є відмітка на копії вироку, прикладеному до матеріалів справи.

Представники відповідачів, ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” та ПП  „Морт”, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними в неї матеріалами.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

28.07.2005 співробітниками ДПІ у Гагарінському м.Севастополя проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” за період з 01.04.2002 по 31.03.2005, за результатами якої складений акт № 13064/10/23-123/23449665.

В ході проведеної перевірки встановлено, що в період з 01.09.2003 по 31.10.2003 ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” мало взаємовідносини з ПП „Морт”, в яких ПП  „Морт” поставляє, а ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс”  приймає та сплачує товар.

Поставка товару оформлена податковими накладними № 7 від 05.09.2003, № 37 від 11.09.2003, № 45 від 15.09.2003, № 56 від 22.09.2003, № 68 від 24.09.2003, № 70 від 25.09.2003, № 116 від 10.10.2003, № 142 від 17.10.2003, № 152 від 27.10.2003 на загальну суму 29010,00 грн., у тому числі сума податку на додану вартість –4835,00 грн.

ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” здійснило оплату отриманого товару шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки в установах банку ПП  „Морт”, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, прикладеними до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість  по вказаним податковим накладним включені  ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” у склад податкового кредиту у вересні та жовтні 2003 року, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) 661 від 19.11.1997.

Таким чином, угоди виконані обома сторонами у повному обсязі.

Рішенням місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя  від 04.03.2005 установчі документи ПП “Морт” були визнані недійними з моменту  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 39850242 визнано недійсним з моменту реєстрації з 15.08.2003.

Рішення від 04.03.2005 набрало законної сили 15.04.2005, про що свідчить відмітка на копії рішення, прикладене до матеріалів справи (т.1 а.с. 6).

Судом встановлено, що реєстрація ПП “Морт” здійснена з порушенням законодавства, на  підставну особу.

Крим того, вироком місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 30.01.2007 посадова особа ПП „Морт”, гр.Кисельов В.М. визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 28.02.2005 по справі № 20-9/025 за заявою ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя про визнання банкрутом відсутнього боржника - ПП „Морт”, затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП „Морт”. Цею же ухвалою ПП „Морт” ліквідовано, провадження по справі припинено (т.2 а.с. 7).

В ході судового розгляду справи судом здійснений запит на адресу Державного реєстратора Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя щодо внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Приватного підприємства „Морт”.

Листом за вих. № 4377/21 від 02.10.2007 Гагарінська районна державна адміністрація міста Севастополя повідомила, що скасування державної реєстрації проведена 04.08.2006, реєстраційний № 10761170001001626 (т.2 а.с. 88).

Але, як слідує з  довідки Управління статистики у м.Севастополі (вих. № 16-2/2445 від 28.09.2007) станом на 28.09.2007 у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України значиться ПП „Морт” - код ЄДРПОУ 32581300 (т.2 а.с. 78).

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги ДПІ у Гагарінського районі  м.Севастополя про визнання недійсним угоди, укладеної між ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” та ПП „Морт” на підставі ст.49 Цивільного кодексу України такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року:

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим, що правовідносини між відповідачами припинилися, положення Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, при розгляду цього спору,  судом не застосовуються.

Згідно статті 49 Цивільний кодекс Української РСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу  - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди – обома чи однією.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи спор про визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон  зв'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних юридичних наслідків. Отже, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, хто з учасників мав намір на досягнення цієї мети, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Позивачем не представлено доказів того, що оспорювана угода була укладена відповідачами умисно з метою, явно що суперечить інтересам держави і суспільства, в чому ця мета виражалася, а також наявність в діях відповідачів умислу.

Крим того, слід зазначити, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя  про визнання установчих документів ПП „Морт” недійсними, оскільки предметом дослідження місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя  є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення підприємницької діяльності ПП „Морт”.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 14.02.2006.

Ухилення однією із сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Крим того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, як суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ТОВ „Електрик-Термо-Сервіс” сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Згідно положень ст.9 Закону України „Про підприємства в „України”, що діяв до 01.01.2004, підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Як свідчать матеріали справи на момент виконання оспорюваної угоди ПП „Морт” володіло цивільною правоздатністю.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

Пунктом 11 Роз'яснень  Вищого арбітражного суду України  № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” встановлено, що Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою. Отже, наявність прямого умислу і корисливої мети на ухилення від сплати податків, може  бути встановлений тільки у фізичної особи. Фізична особа (посадова особа) визнається винною судом загальної юрисдикції.   

Вина також може бути підтверджена обвинувальним вироком відносно посадових осіб підприємства.

Вироком місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 30.01.2007 гр.Кисельов В.М. визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме: здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, якщо ці дії вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Як слідує з вироку місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 30.01.2007  та матеріалів кримінальної справи, реєстрація  ПП „Морт” здійснена на ім'я гр. Кисельова В.М.

Після відкриття банківських рахунків, взяття підприємства на облік у податкових  органах, отримання дозволу на виготовлення печаті підприємства, гр. Кисельов В.М., отримав грошову винагороду за здійснені їм дії по реєстрації підприємства, передав всі установчі документи та печать підприємства особам, які встановлені слідством та судом, відсторонившись від його діяльності, але залишався його власником.

Наказом № 2 від 14.08.2003 Старушенко А.М. прийнятий на посаду директора ПП „Морт”.

До матеріалів справи долучені документи, що відображають ведення фінансово-господарської діяльності ПП „Морт”, підписані його директором –Старушенко А.М.

Але вина посадових осіб ПП „Морт”, які фактично здійснювали підприємницьку діяльність (Старушенко О.М.), а також інших осіб, органами слідства не доведена, ніяких дій з цього приводи не здійснено.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. За змістом частини другої статті 5 ЦК України цей Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

          З 1 січня 2004 року публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою –із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання.

Стаття 208 Господарського кодексу України (Закон України № 436-ІV від 16.01.2003, далі –ГК України) за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі статтею 49 ЦК УРСР, тобто, може бути визначена позивачем як матеріально-правова підстава позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.  

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 26.09.2006.

При вказаних обставинах, враховуючи, що позивачем належним чином не доведено наявності у сторін умислу при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Копії постанови направити сторонам.

Суддя                                            підпис                                         С.Г.Лазарев

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                          С.Г.Лазарев

23.10.2007

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

23.10.2007.