Постанова

від 05.07.2022 по справі 815/5551/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа №815/5551/14

адміністративне провадження № К/9901/9055/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя - Завальнюк І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» (далі - ТОВ «КІРІМ-ОПТ», товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про відкликання частини первісно заявлених вимог, прийнятих судом 22.01.2015 (т. І, а.с. 2-5; т. XVII, а.с. 177- 179; т. XXIX, а.с. 76-82), просило:

- визнати протиправними дії щодо проведення ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «КІРІМ-ОПТ» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ за період з 01.07.2013 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт від 24.07.2014 №3/11-23-22-06/38802517;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206 про зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 18' 397' 014,00 грн;

- визнати неправомірною викладену у повідомленні від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02 відмову ОДПІ у прийнятті податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з податку на додану вартість (ПДВ) за травень 2014 року, яка подана 20.06.2014;

- визнати неправомірною викладену у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмову ОДПІ у прийнятті податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з ПДВ за червень 2014 року, яка подана 07.07.2014;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0002701502 про застосування на підставі абзацу 1 пункту 120.1 статті 120 ПК штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення ОДПІ порядку та підстав призначення і проведення невиїзної податкової перевірки щодо нього. Такі доводи позивач обґрунтовував тим, що запит від ОДПІ від 13.06.2014 №17493/10/11-23-22-02 про надання документів та письмових пояснень товариство не отримувало, що своєю чергою виключало підстави для прийняття наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), а наказ та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки був отриманий ним після її закінчення, що свідчить про порушення порядку проведення самої перевірки. Також позивач зазначив, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені ним порушення норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки імпортований товар використовувався у господарській діяльності і у зв`язку з цим задекларовані ним показники від`ємного значення з ПДВ у відповідних податкових періодах підтверджені в повному обсязі первинними документами, тому податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 18' 397' 014,00 грн прийнято відповідачем безпідставно. Так само позивач не погодився з позицією податкового органу щодо застосування до нього штрафних санкцій у сумі 170,00 грн за неподання в установлені строки податкової звітності за травень 2014 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2014 №0002701502. Така позиція позивача мотивована протиправністю рішень податкового органу у формі повідомлень від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02 та від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 щодо відмови у прийнятті податкових декларацій, які на переконання позивача були складені з дотриманням норми статті 48 ПК.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, позовну заяву товариства в частині позовних вимог про визнання неправомірною викладеної у формі повідомлення від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15 відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за травень 2014 року, яка подана 20.06.2014, залишив без розгляду, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині оскарження рішення податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року, суд виходив з того, що повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15 товариство отримало 10.07.2014, тоді як заяву про збільшення позовних вимог подано в судовому засіданні 22.01.2015 (т. XVII, а.с. 177- 179), тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про наявність підстав для відмови в задоволенні позову вмотивований тим, що викладена у формі повідомлення від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмова контролюючого органу у прийнятті податкової звітності позивача з ПДВ за червень 2014 року є обґрунтованою, оскільки податкова звітність була складена з порушенням норми 48.3 статті 48 ПК, а саме у розділі декларації «Відмітка про одночасне подання до декларації» не проставлено позначку щодо подання копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Обставини щодо неподання/несвоєчасного подання ТОВ «КІРІМ-ОПТ» податкової звітності за травень 2014 року підтверджено матеріалами справи, тому штраф у сумі 170,00 грн за таке порушення згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2014 №0002701502 застосовано до позивача правомірно. Суд також дійшов висновку, що у ОДПІ були встановлені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК підстави для призначення позапланової перевірки товариства, оскільки останнє не виконало запит контролюючого органу, а сама перевірка проведена з дотриманням вимог статей 78, 79 ПК Досліджуючи питання щодо висновків, викладених в акті податкової перевірки, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано встановлених актом перевірки обставин щодо непідтвердження факту використання придбаних ТОВ «КІРІМ-ОПТ» імпортованих товарів у господарській діяльності, а також факту їх зберігання після ввезення на митну територію України, що свідчить про наявність у позивача передбаченого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок податкового (звітного) періоду, протягом якого задекларовано продаж таких активів.

ТОВ «КІРІМ-ОПТ» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування своєї позиції ТОВ «КІРІМ-ОПТ» посилалося на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, позивач наголошував на тому, що про причини невизнання відповідачем податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року і, як наслідок, про порушення своїх прав за цим епізодом позивач дізнався тільки у ході розгляду цієї справи в суді, а тому підстави для висновку про пропуск строку звернення до суду з вимогами щодо оскарження відмови у прийнятті вказаної звітності відсутні. Відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року через відсутність відмітки про подання додатків до неї (розділ «Відмітка про одночасне подання до декларації») є безпідставною, оскільки приписи пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК такої підстави для відмови у прийнятті податкової звітності не містять. Крім того, повідомлення від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року було надіслано ОДПІ з пропуском встановленого підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК строку. Також позивач зазначав, що сама перевірка проведена без дотримання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК, оскільки на момент отримання інформації щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього (наказ та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки отримано товариством 22.07.2014) податкова перевірка була проведена (період перевірки з 15.07.2014 по 17.07.2014), результати якої були оформлені актом від 24.07.2014 №3/11-23-22-06/38802517. Своєю чергою висновки, викладені в акті перевірки, щодо використання придбаних за межами митної території України товарів поза межами господарської діяльності як підстава для оподаткування таких операцій за правилами підпункту ''г'' пункту 198.5 статті 198 ПК повністю спростовуються матеріалами справи (контракт, додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі, довіреності, замовлення, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості тощо) та показами свідка (директор ПП «Сокрос-Крим»).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.04.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що відповідно до поданих до ОДПІ податкових декларацій з ПДВ у період, охоплений перевіркою, товариство задекларувало від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 18' 397' 014,00 грн, а саме:

в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року- у сумі 80' 120,00 грн;

в податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року - у сумі 4' 206' 839,00 грн;

в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року - у сумі 7' 864' 245,00 грн;

в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року - у сумі 695'949,00 грн;

в податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року - у сумі 3' 913' 018,00 грн,

в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року - у сумі 2'168' 731,00 грн.

За результатами проведених камеральних перевірок податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2013 року, січень-березень 2014 року, в яких позивачем задекларовано від`ємне значенням різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму більше 100 тис. грн, посадовими особами ОДПІ складено висновки щодо доцільності проведення документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за такі періоди відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК.

Впродовж січня-травня 2014 року ОДПІ неодноразово призначала та здійснювала спроби (15.01.2014, 11.02.2014, 17.02.2014, 02.04.2014, 22.05.2014, 26.05.2014) провести документальну виїзну перевірку ТОВ «КІРІМ-ОПТ» за місцезнаходженням платника податків (м. Кіровоград, вул. Покровська, 73, к.17) з питань достовірності нарахування від`ємного значення з ПДВ, однак контрольні заходи не були реалізовані, оскільки директор Райтенко Т.Г. був відсутній на робочому місці, зокрема: 15.01.2014 в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що перебуває у відрядженні в м. Одесі та відмовився надати документи для проведення документальної позапланової виїзної перевірки; 11.02.2014, 17.02.2014, 02.04.2014, 22.05.2014 бухгалтер підприємства (без права підпису) повідомляла про відсутність директора на робочому місці з наданням відповідних наказів про відрядження; 26.05.2014 директор позивача був відсутній на робочому місці, відповідний наказ про відрядження директора на цю дату відсутній.

Листом від 23.05.2014 №23/05 ТОВ «КІРІМ-ОПТ» повідомило контролюючий орган про те, що 22.05.2014 Реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження підприємства. Новою податковою адресою товариства відповідно до зазначеного листа та баз даних є: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5 (т. І, а.с. 68). При цьому ТОВ «КІРІМ-ОПТ» залишалося на обліку в ОДПІ.

З метою відпрацювання достовірності відображення у податковій звітності з ПДВ операцій, які звільнені від оподаткування, та правомірності формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період з 23.07.2013 по 31.05.2014, 13.06.2014 контролюючим органом складено та засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направлено на адресу ТОВ «КІРІМ-ОПТ» (м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5) письмовий запит №17493/10/11-23-22-02 про надання інформації та її документального підтвердження. Письмовий запит було повернуту до ОДПІ 23.06.2014 із відміткою «Фірма не зареєстрована» (т. І, а.с. 66-67).

За результатами комплексних заходів податкового контролю місцезнаходження ТОВ«КІРІМ-ОПТ» та його посадових осіб не встановлено.

18.07.2014 відповідачем від СУ ФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області отримано матеріали з підтвердженням щодо невстановлення місцезнаходження ТОВ«КІРІМ-ОПТ» за податковою адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5, про що складено відповідну довідку (т. І, а.с. 73-74).

Стан платника ТОВ«КІРІМ-ОПТ» « 9» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, 05.02.2014 відносно ТОВ «КІРІМ-ОПТ» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №32014120010000020 за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України (по факту ухилення від сплати податків службовими особами).

Начальником ОДПІ на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК, з метою перевірки правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.2013 по 30.04.2014 та враховуючи, що на запит контролюючого органу платником податків не надано відповідь, видано наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 14.07.2014 №1284 (т. І, а.с. 10).

Копію наказу ОДПІ від 14.07.2014 №1284, повідомлення від 14.07.2014 №289/11-23-22-06 направлено відповідачем на податкову адресу позивача (м. Одеса, вул.Генерала Цвєтаєва, 3/5) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14.07.2014. Зазначені документи ТОВ «КІРІМ-ОПТ» отримало 22.07.2014.

У період з 15.07.2014 по 17.07.2014 посадовими особами ОДПІ на підставі наказу від 14.07.2014 №1284 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності нарахування ТОВ «КІРІМ-ОПТ» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ за період з 01.07.2013 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт від 24.07.2014 №3/11-23-22-06/38802517 (т. І, а.с. 13-33; далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «КІРІМ-ОПТ» пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року) на суму 18' 397' 014,00 грн.

Допущення таких порушень контролюючий орган пов`язує з тим, що у позивача був наявний обов`язок нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК, за придбаними імпортними товарами, які не використовувалися в господарській діяльності ТОВ«КІРІМ-ОПТ» та не зберігалися у нього після придбання.

На підставі висновків акта перевірки від 24.07.2014 №3/11-23-22-06/38802517 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206, яким ТОВ «КІРІМ-ОПТ» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 18' 397' 014,00 грн.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, а підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК - запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1); якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень (підпункт 78.1.8 ПК).

Порядок отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентовано статтею 73 ПК.

Зокрема, абзацами 1, 2 пункту 73.3 статті 73 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзаци 3, 4 пункту 73.3 статті 73 ПК).

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, наявність в контролюючого органу правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК податкове законодавство пов`язує з такими обставинами:

надання платнику податків письмового запиту контролюючого органу, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому обов`язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У цьому контексті суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №816/228/17 ухвалила постанову від 08.09.2021 (провадження №11-109апп21), в якій відступила від висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), згідно з яким ПК з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів встановлені певні умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виклала таку правову позицію: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Як свідчить зміст позовної заяви, обґрунтовуючи підстави оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206, позивач посилався, зокрема, на незаконність призначення та проведення перевірки на підставі наказу від 14.07.2014 №1284, оскільки: запит ОДПІ від 13.06.2014 №17439/10/11-23-22-02 про надання документів та письмових пояснень ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не отримувало; наказ та повідомлення щодо проведення позапланової невиїзної перевірки отримано позивачем 22.07.2014, тобто після її проведення (17.07.2014).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані позивачем процедурні порушення щодо призначення та проведення контрольного заходу на підставі наказу від 14.07.2014 №1284 не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206, адже вони об`єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки акта індивідуальної дії.

Як встановлено судами, направлений контролюючим органом запит від 13.06.2014 №17493/10/11-23-22-02 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою підприємства: м.Одеса, вул.Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5 повернувся відповідачу 23.06.2014 як не вручене відправлення з відміткою поштового відділення: «Фірма не зареєстрована».

Пунктом 42.2 статті 42 ПК передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналогічні вимоги закріплені у пункті 73.3 статті 73 ПК.

З огляду на викладене, надісланий контролюючим органом засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит від 13.06.2014 №17493/10/11-23-22-02 на податкову адресу підприємства: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5, яка відповідає даним Державного реєстру, у розумінні норми пункту 73.6 статті 73 ПК вважається врученим.

Враховуючи отриману контролюючим органом інформацію про можливі порушення позивачем податкового законодавства у сукупності з фактом ненадання ТОВ«КІРІМ-ОПТ» відповіді на завчасно надісланий запит контролюючого органу від 13.06.2014 №17493/10/11-23-22-02 свідчить на користь висновку про дотримання відповідачем передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КІРІМ-ОПТ».

Крім того, як обґрунтовано враховано судами попередніх інстанцій, документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КІРІМ-ОПТ» призначено та проведено відповідачем у зв`язку із неможливістю провести документальну виїзну перевірку позивача внаслідок відсутності за податковою адресою уповноважених осіб ТОВ«КІРІМ-ОПТ» з правом підпису, зокрема, керівника підприємства Райтенка Т.Г.

При цьому, як вже було зазначено, посадові особи ОДПІ неодноразово здійснювали вихід за податковою адресою позивача, однак кожного разу фіксували відсутність посадових осіб ТОВ «КІРІМ-ОПТ» на робочому місці, в тому числі за відсутності підтвердження обставин щодо причин такої відсутності, як-то - наказу про відрядження.

Також слід зазначити, що копію наказу ОДПІ від 14.07.2014 №1284, повідомлення від 14.07.2014 №289/11-23-22-06 та повідомлення-запрошення від 14.07.2014 №20654/10/11-23-22-06 на підписання висновків перевірки направлено відповідачем на податкову адресу позивача (м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14.07.2014, тобто до початку проведення перевірки (15.07.2014). При цьому ТОВ «КІРІМ-ОПТ» отримало такі документи 22.07.2014, тобто до складення акту перевірки від 24.07.2014 №3/11-23-22-06/38802517.

Судами не встановлено обставин щодо звернення ТОВ «КІРІМ-ОПТ» до контролюючого органу з приводу проведення перевірки на підставі наказу від 14.07.2014 №1284 після отримання 22.07.2014 копії наказу від 14.07.2014 №289/11-23-22-06.

Крім того, позивачем не реалізовано право на подання заперечень на акт перевірки, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК, згідно з яким у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 ПК якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Незважаючи на наявну у позивача можливість вплинути на результати проведеного контрольного заходу шляхом, зокрема, подання відповідних документів у передбаченому абзацом 2 пункту 44.6 статті 44 ПК порядку, ТОВ «КІРІМ-ОПТ» таким правом не скористалося.

Також Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, Верховний Суд вважає, що з метою вирішення цієї справи в частині вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206 необхідно надавати належну правову оцінку встановленим за результатами перевірки порушенням, які слугували підставою для прийняття такого акта індивідуальної дії.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

У акті перевірки вказано та не заперечується позивачем, що причиною виникнення у позивача від`ємного значення ПДВ наступних звітних (податкових) періодах протягом жовтня 2013 року - березня 2014 року в сумі 18' 922' 204,00 грн, є здійснення імпортних операцій (придбання товарів широкого споживання), суми ПДВ при придбанні яких були включені до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) , яка кореспондується частиною другою статті 77 КАС (в чинній редакції), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 КАС (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), яка кореспондується частиною першою статті 9 КАС (в чинній редакції), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи не є достатніми доказами у спростування встановлених контролюючим органом обставин щодо використання придбаних ТОВ «КІРІМ-ОПТ» імпортних товарів поза межами господарській діяльності.

Так, судами встановлено, що згідно з даними ІС «Податковий блок» за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року ТОВ «КІРІМ-ОПТ» імпортовано товар на загальну суму понад 102,4 млн. грн, сума ПДВ, сплачена митним органам, становить 20,5 млн. грн.

При цьому товари ввозились на митну територію України на підставі контрактів від 10.10.2013 №0-10/13, укладених з провідною логістичною компанією «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.» (Словаччина) в особі управляючого Штефана Сабо, напрямком діяльності якої є повний комплекс транспортно-експедиторських послуг та митне оформлення замовлених товарів.

Надані до митного оформлення інвойси, не зважаючи на те, що вони засвідчені печатками «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.», не мають відміток митних органів країни відправлення. При митному оформленні не надані експорті декларації на товари ні торгуючої країни (Словацька Республіка), ні країн відправлення (Китай, Індія, Південна Корея, Польща), що свідчить про те, зазначені документи до митного оформлення митним органам на території цих країн не надавались.

Згідно з поясненнями пана Штефана Сабо контракт між компанією «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.» та ТОВ «КІРІМ-ОПТ» від 10.10.2013 № 0-10/13 дійсно укладався, проте інвойси на товари видавались лише для митних цілей для імпорту товарів в Україну і належним чином в бухгалтерії «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.» не зареєстровані. Крім того, компанією «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.» не надавались інструкції (компаніям «Ramson Tyres», «Qingdao Junfeng industry company limited», «Tianjin Feitan textile ornament imoexp co., LTD», «First-horse metal products co. LTD», «Huyis Corporation» - відправники) щодо відправки товарів народного вжиту різного асортименту з території Індії, Китаю, Південною Кореї, Японії та Польщі до України, а гроші за відправлені товари компаніям-відправникам не перераховувались та від ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не отримувались.

Аналіз отриманих документів (інформація митних органів Словацької республіки від 10.09.2014 №1100606/1/403404/2014, направлена листом на адресу ДФС України від 24.09.2014 №5335/7/99-99-07-16-10-17) свідчить на користь висновку про те, що під час митного оформлення товарів ТОВ «КІРІМ-ОПТ» були надані документи, отримані незаконним шляхом або такі, що містять неправдиві відомості.

Підпис пана Штефана Сабо на інвойсах, виданих компанією «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.», та наданих ТОВ «КІРІМ-ОПТ», згідно з його пояснень йому не належить та ним не вчинявся.

Позивач з приводу вищезазначених обставин жодних пояснень не надавав.

За результатами проведення невиїзної перевірки щодо стану дотримання ТОВ «КІРІМ-ОПТ» законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів (мішки для іграшок) ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт від 04.03.2014 №0004/4/11-28-22-05/0038802517, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014: №0000072205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на суму 5615,65 грн; №0000082205, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України, на суму 1123,11 грн.

Фактичною підставою для збільшення позивачу ставки ввізного мита та бази оподаткування ПДВ слугували висновки контролюючого органу про неправильну класифікацію ТОВ «КІРІМ-ОПТ» під час митного оформлення придбаних у компанії «Skyspeed Europe, spol. S.r.o.» на підставі контракту від 10.10.2013 №0-10/13 товарів (мішки для іграшок) за кодами УКТ ЗЕД 6307 90 98 00 та 6307 90 99 00, оскільки такі товари повинні класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 6305 39 00 00.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 у справі №815/6235/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015, у задоволенні позову ТОВ «КІРІМ-ОПТ», про скасування податкових повідомлень-рішення від 18.03.2014 №0000072205 та №0000082205 відмовлено з підстав доведеності факту неправильної класифікації позивачем товарів під час митного оформлення.

Вказані судові рішення в касаційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.

Згідно з інформацією про рух коштів за період з 30.07.2013 по 28.02.2014 по рахунку ТОВ «КІРІМ-ОПТ», відкритому в ПАТ «Легбанк» № НОМЕР_1 , на такому рахунку відсутні банківські операції по перерахуванню коштів постачальникам-нерезидентам та отримання коштів від покупців за імпортований товар.

На момент проведення перевірки рух коштів по рахунках, відкритих в ПАТ «Легбанк» № НОМЕР_1 (дол.США та євро) за період, що перевірявся, відсутній.

Згідно з інформацією по рахунках, відкритих в ПАТ «Марфінбанк», за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 рух коштів відсутній.

Аналізом рахунку № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ «Марфінбанк», встановлено, що за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 на рахунок надходили кошти у вигляді фінансової допомоги від ОСОБА_1 , ТОВ «К-ТД», ТОВ «Снігур-ТД», за зерно від ТОВ «Транс-Інвестгруп» та використовувались на оплату за товарно-матеріальні цінності (поліпропілен у гранулах, алюмінієва фольга в рулонах).

Вищезазначені обставини у сукупності свідчать про те, що митне оформлення імпортованих товарів, ПДВ за якими включався позивачем до складу податкового періоду та сформував спірне від`ємне значення з ПДВ за жовтень 2013 року - березень 2014 року в сумі 18' 397' 014,00 грн, здійснене ТОВ «КІРІМ-ОПТ» на підставі документів, отриманих незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві відомості, з використанням неправильного коду класифікації товарів та за відсутності доказів проведення розрахунків за придбані товари та їх подальшу реалізацію.

При цьому суди встановили, що у січні 2014 року підприємство відобразило обсяг реалізації товарів на загальну суму 10,4 млн. грн, в тому числі: ПДВ на суму 2,1 млн.грн.

Відповідно до податкової звітності з ПДВ з квітня 2014 року підприємство імпортні операції не здійснює та подальша реалізація імпортованого товару відсутня.

ОУ Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області під час здійснення заходів щодо відпрацювання підприємств, яким ТОВ «КІРІМ-ОПТ» реалізовувало імпортовані товари (ТОВ «Компанія Град Ім», ТОВ «Мілтрейд 68», ТОВ «Коста Північ», ТОВ «Вента плюс 2000», ТОВ «Агрбуд», ТОВ «Сета нова груп», ТОВ «Бізнес сантіс», ТОВ «Колвест-плюс», ТОВ «Промлідер ЛТД»), встановлено, що такі контрагенти позивача за своєю юридичною адресою відсутні.

ОДПІ на адресу податкових органів за місцем реєстрації вищезазначених платників направлено запити про проведення зустрічних звірок щодо підтвердження здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «КІРІМ-ОПТ», однак згідно з отриманими від ДПІ у Київо-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області матеріалами перевірок проведення зустрічних звірок контрагентів-споживачів за операціями з придбання товарів від ТОВ «КІРІМ-ОПТ» неможливе у зв`язку з відсутністю підприємств за податковими адресами.

Також контролюючим органом встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності зазначених контрагентів позивача по взаємовідносинах за весь період діяльності із ТОВ «КІРІМ-ОПТ».

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2, розділу ХХ ПК ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не зареєстровано виписані податкові накладні на реалізацію товарів, які містять код УКТ ЗЕД.

ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не надано судам попередніх інстанцій належних доказів, які б підтверджували реальне постачання контрагентам позивача імпортних товарів.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій з приводу доводів ТОВ «КІРІМ-ОПТ» про те, що після митного оформлення імпортовані товари зберігалися у ПП «Сокрос-Крим», що підтверджується наданими судам доказами (договором від 08.10.2014 №1 щодо надання послуг з відповідального зберігання товарів, включаючи послуги з доставки товару на склад та вантажно-розвантажувальні роботи, актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, замовленнями ТОВ «КІРІМ-ОПТ» за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, довіреностями ПП «Сокрос-Крим» на отримання товарно-матеріальних цінностей за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року).

Так, судами встановлено, що в податковій звітності з ПДВ за період з листопада 2013 року по серпень 2014 року ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не декларувало взаємовідносини з ПП «Сокрос-Крим» та не декларувало витрати, спрямовані на оплату послуг, отриманих на підставі договору від 08.10.2014 №1.

При цьому позивачем не надано документів із зазначенням конкретних населених пунктів (місць) перевантаження товару та населених пунктів (місць), з яких здійснювалося відправлення товару на господарські потужності ПП «Сокрос-Крим». Також ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не підтверджено обставин щодо транспортування товарів на господарські потужності ПП «Сокрос-Крим» відповідними товарно-транспортними накладними, шляховими листами із відображенням кілометражу автомобілів.

Крім того, згідно з умовами укладеного ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з ПП «Сокрос-Крим» договору від 08.10.2014 №1 контрагент позивача зобов`язується власними силами виконати досить широкий спектр послуг (здійснити перевантаження товару, його перевезення та подальше зберігання), вартість яких, враховуючи ПДВ, становить 4000,00 грн.

Однак, ні до перевірки, ані судам попередніх інстанцій ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не надано первинних документів, які б відображали вартість і детальний опис кожної окремої послуги, актів надання-виконання послуг по зберіганню імпортованих ТМЦ, актів виконаних робіт по відвантаженню імпортованих ТМЦ, актів виконаних послуг по перевезенню імпортованих ТМЦ або інших документів щодо транспортування імпортованих ТМЦ.

Своєю чергою в реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «КІРІМ-ОПТ» за період, охоплений перевіркою, не відображено податкових накладних, виписаних ПП «Сокрос-Крим». Вказаними підприємствами не відображено у звітності з ПДВ, а саме у відповідному додатку № 5 - наданих/отриманих послуг на підставі договору від 08.10.2014 №1

При наданні оцінки правовідносинам між позивачем та ПП «Сокрос-Крим» на підставі договору від 08.10.2014 №1 суди обґрунтовано врахували, що основним видом економічної діяльності ПП «Соктрос-Крим» є КВЕД « 46.36» - оптова торгівля цукром, шоколадом та кондитерськими виробами; контрагент позивача не звітує про наявність основних засобів або орендових виробничих запасів та не нараховує амортизацію на останні.

Не надано позивачем також належних доказів в обґрунтування того, в які саме періоди та у який спосіб здійснювалося перевезення (поставка) імпортованих ТМЦ на господарські потужності ПП «Сокрос-Крим», які розташовані в АРК Крим, з урахуванням подій насильницької окупації Автономної Республіки Крим і Севастополя Російською Федерацією з березня 2014 року. Відсутні також пояснення ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з приводу того, де та на яких умовах перебувають імпортовані товари, враховуючи те, що договір від 08.10.2014 №1 діє до 31.12.2014.

Позивачем також не надано пояснень, яким чином було відображено господарські взаємовідносини із ПП «Сокрос-Крим» у бухгалтерському обліку підприємства, проведено інвентаризацію імпортованих товарно-матеріальних цінностей.

Директор ПП «Сокрос-Крим» ОСОБА_2 при надані свідчень у судовому засіданні 19.03.2015 пояснив, що про існування ТОВ «КІРІМ-ОПТ» йому стало відомо лише після отримання дзвінка із пропозицією надати свідчення у суді гр. від ОСОБА_1 . Конкретних обставин укладання угоди відповідального зберігання №1 від 08.10.2013 ОСОБА_2 пояснити не зміг.

У матеріалах справи наявна копія протоколу допиту ОСОБА_2 (т. XXXIV, а.с. 75-81), згідно з якою ТОВ «КІРІМ-ОПТ» йому не відоме, жодні господарські взаємовідносини між ПП Сокрос-Крим» та ТОВ «КІРІМ-ОПТ» не оформлювалися.

Наведені обставини в сукупності обумовили обґрунтований висновок судів попередніх інстанцій про доведеність встановлених контролюючим органом обставин щодо використання позивачем придбаних за межами митної території України товарів поза межами господарської діяльності, а також щодо не підтвердження факту зберігання та транспортування таких товарів після їх митного оформлення.

Оцінка судами першої та апеляційної інстанцій наявних у справі доказів зроблена з дотриманням вимог, встановлених статтею 86 КАС (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), що кореспондується зі статтею 90 КАС (в редакції, чинній на момент касаційного перегляду справи).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про завищення позивачем від`ємного значення суми ПДВ на 18' 397' 014,00 грн, внаслідок недотримання обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань за правилами підпункту ''г'' пункту 198.5 статті 198 ПК за придбаними імпортними товарами, які не використовувалися в господарській діяльності.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000012206 відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Стосовно вирішення спору щодо позовних вимог, збільшених позивачем шляхом подання заяви 22.01.2022, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 51 КАС у редакції, чинній на момент збільшення позовних вимог, позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимогу будь-який час до закінчення розгляду справи по суті. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову. Такі ж положення закріплені у статті 137 КАС.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право збільшити або зменшити розмір позовних вимог позивач має до закінчення судового розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви. При цьому така заява має бути подана в межах спірних правовідносин та відповідати вимогам, які встановлені процесуальним законом для позовних заяв. Суд повертає таку заяву позивачу у разі її невідповідності вимогам статті 106 КАС, якщо зміна (збільшення) позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, то суд відмовляє у прийнятті такої заяви, оскільки це не є зміною позовних вимог, а є поданням до суду іншого позову.

У даному випадку заява позивача про збільшення позовних вимог за своєю суттю є поданням до суду нового позову, який мав розглядатися в іншому провадженні. При цьому, збільшуючи позовні вимоги, документ про сплату судового збору з урахуванням заявлених вимог позивач не додає.

Разом з тим, відповідно до норми частини другої статті 350 КАС (у редакції, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ (набрав чинності з 08.02.2020)) не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між ОДПІ та ТОВ «КІРІМ-ОПТ» було укладено договір про визнання електронних документів.

У зв`язку із зміною місцезнаходження ТОВ «КІРІМ-ОПТ» засобами електронного зв`язку надіслало 18.06.2014, 24.06.2014 та 27.06.2014 до відповідача зразки договору про визнання електронних документів зі змінами.

У відповідь на запит позивача від 04.07.2014 щодо отримання публічної інформації контролюючий орган листом від 10.07.2014 №20363/10/11-23-18-03 (т. XVIII, а.с.197), який отримано ТОВ «КІРІМ-ОПТ» 17.07.2014, повідомив, що надіслані 18.06.2014 та 24.06.2014 зразки договорів було заповнено/підписано некоректно, а договір, надісланий 27.06.2014, оброблено позитивно та результат обробки зазначено в квитанції №2.

18.06.2014 ТОВ «КІРІМ-ОПТ» надіслало до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ за травень 2014 року. Згідно з квитанцією №1 причина неприйняття звітності - відсутність договору з контролюючим органом.

20.06.2014 податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року була подана уповноваженим представником товариства до податкового органу.

Листом від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02 відповідач відмовив у прийнятті поданої 20.06.2014 податкової звітності позивача з ПДВ за травень 2014 року, з огляду на порушення вимог статей 46-48 ПК та пункту 3 розділу IV «Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.12.2013 №2094/24646.

Вказаний лист отримано позивачем 10.07.2014.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини першої статті 5 КАС (в редакції, чинній на момент касаційного розгляду справи).

За загальним правилом для звернення до суду з адміністративним позовом встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів (частина друга статті 99 КАС в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом).

Враховуючи викладене, кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, має право на їх оскарження в судовому порядку, яке має реалізовуватись протягом встановленого процесуального строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Оскаржуючи відмову контролюючого органу у прийнятті податкової звітності за травень 2014 року, оформленої у формі повідомлення від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02, позивач вказував, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів він дізнався лише під час судового розгляду цієї справи, адже до отримання пояснень відповідача стосовно причин відмови у прийнятті вказаної звітності товариство було позбавлене можливості оцінити правомірність відповідних дій відповідача.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з`ясування особою причин прийняття суб`єктом владних повноважень акта, що стосується прав, свобод та інтересів такої особи, після закінчення встановлених процесуальних строків оскарження вказаного акта не є підставою для обчислення початку перебігу такого строку з моменту, коли такі обставини стали йому відомі.

Враховуючи те, що повідомлення ОДПІ від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02 про відмову у прийнятті податкової звітності за травень 2014 року отримано позивачем 10.07.2014, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені 22.01.2015 ТОВ «КІРІМ-ОПТ» позовні вимоги щодо оскарження такої відмови здійснені з пропуском встановленого частиною другою статті 99 КАС (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 162 КАС (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

У свою чергу, слід зазначити, що сутність інституту поновлення процесуальних строків полягає, зокрема в забезпеченні реалізації права на судових захист у випадках, коли звернення до суду в межах процесуальних строків було неможливим внаслідок об`єктивних обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна подія.

Законодавством України, зокрема Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, Податковим кодексом України, забезпечено право на отримання у суб`єкта владних повноважень інформації щодо прийнятих таким суб`єктом рішень, в тому числі з метою встановлення фактичних даних, які можуть слугувати доказами при оскарженні таких рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Таким чином, кожна особа, права, свободи та інтереси якої порушено рішенням (дією чи бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень, наділена широким спектром прав для виявлення, збирання та перевірки даних, пов`язаних з таким рішенням (дією чи бездіяльністю).

Позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання інформації, пов`язаної з неприйняттям контролюючим органом податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» за травень 2014 року, у період з 10.07.2014 (дата отримання повідомлення від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02) до 22.01.2015 (дата заявлення вимог щодо оскарження відмови у прийнятті податкової звітності за травень 2014 року).

З огляду на викладене, Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у даному випадку підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відтак, правильним є висновок судів про наявність передбачених частиною третьою статті 162 КАС (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) підстав для залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про визнання неправомірною відмови (у формі повідомлення від 24.06.2014 №18809/10/11-23-15-02) щодо прийняття поданої позивачем 20.06.2014 податкової звітності з ПДВ за травень 2014 року.

Враховуючи, що зазначені вище обставини підтверджують факт неподання/несвоєчасного подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2104 року, висновок судів попередніх в частині вирішення спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0002701502 також є правильним.

Судами встановлено, що за результатами камеральної перевірки ТОВ «КІРІМ-ОПТ» щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2014 року, ОДПІ складено акт від 27.08.2014 № 484/10/11-23-15-02.

Зафіксовані актом перевірки порушення норми підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК стали підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0002701502 про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн на підставі абзацу 1 пункту 120.1 статті 120 ПК.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 ПК).

Враховуючи викладене, граничним строком подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року був день із датою 20.06.2014.

Згідно з пунктом 47.1 статті 47 ПК відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на викладене, позиція судів попередніх інстанцій про обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2014 №0002701502 відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення справи щодо вимог про оскарження викладеної відповідачем у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з ПДВ за червень 2014 року, яку подано 07.07.2014, Колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що 07.07.2014 ТОВ «КІРІМ-ОПТ» засобами електронного зв`язку надіслало до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ за червень 2014 року.

Листом від 23.07.2014 №21487/10/11-231502 (т. XVIII, а.с. 208) контролюючий орган повідомив ТОВ «Кірім-опт» про те, що на підставі пунктів 48.3, 48.7 статті 48, пунктів 49.11, 49.15 статті 49 ПК товариству відмовлено у прийнятті податкової звітності з ПДВ за червень 2014 року, оскільки така звітність складена з порушенням статей 46, 48 ПК України та пункту 3 розділу IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.12.2013 №2094/24646.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункту 48.2 статті 48 ПК).

Відповідно до пункту 48.7 статі 48 ПК податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Пунктом 48.3 статті 48 ПК передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.4 статті 48 ПК у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 ПК у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1);

у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.2).

Згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (підпункт 49.12.1);

оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (підпункт 49.12.2).

Відповідно до підпункту 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15 статті 49 ПК).

У цій справі правовими підставами для відмови в прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2014 року відповідач у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 визначив порушення ТОВ «Кірім-Опт» вимог статей 46, 48 ПК та пункту 3 розділу IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.12.2013 №2094/24646.

У ході розгляду справи суди встановили, що фактичною підставою для відмови у прийнятті вказаної податкової звітності слугувало те, що товариство подало декларацію з ПДВ, але не поставило відмітки про подання додатків до неї, а саме щодо поданого реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Висновок судів про правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності з ПДВ за червень 2014 року обґрунтований тим, що ОДПІ в установленому законом порядку було направлено на адресу ТОВ «КІРІМ-ОПТ» повідомлення від 23.07.2014 №21487/10/11-231502, в якому надано відповідь щодо підстав прийняття відповідного рішення з посиланням на норми чинного законодавства України. При цьому при безпосередньому дослідженні такої звітності судами встановлено факт непроставлення позивачем відмітки про одночасне подання до декларації копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Однак, такий висновок судів не відповідає правильному застосуванню норми матеріального права з огляду на таке.

Не заперечуючи, що додатки є невід`ємною частиною декларації (пункт 46.1 ПК), однак, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо незазначення відповідачем у рішенні про відмову в прийнятті податкової декларації (повідомлення від 23.07.2014 №21487/10/11-231502) причини такої відмови: «не заповнено розділ декларації «Про одночасне подання до декларації копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді», свідчить про те, що контролюючий орган у порушення вимог норми пункту 49.11 статті 49 ПК не надав платнику податків - позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням саме вказаної причини. Вказівка на порушення позивачем вимог статей 46, 48 ПК та пункту 3 розділу IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.12.2013 №2094/24646, є загальним посиланням без визначення того, який з обов`язкових реквізитів не зазначений в декларації.

Пункт 48.3 статті 48 ПК вимагає, щоб податкова декларація мала вичерпний перелік реквізитів (перераховані у зазначеній нормі), який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмовляючи у прийнятті податкової звітності без вказівки, які обов`язкові реквізити не містить подана позивачем декларація, відповідач порушив право позивача, передбачене пунктом 49.12 статті 49 ПК, подати нову податкову декларацію з виправленими вказаними недоліками та/або оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 ПК.

Крім того, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права й позиція судів попередніх інстанцій щодо дотримання відповідачем у даному випадку порядку направлення на адресу ТОВ «КІРІМ-ОПТ» повідомлення від 23.07.2014 №21487/10/11-231502 про відмову у прийнятті декларації.

Як зазначено вище, підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК зобов`язує відповідача надати платнику податків, який надіслав податкову декларацію поштою або засобами електронного зв`язку, письмове повідомлення про відмову у прийнятті такої звітності із зазначенням причин такої відмови - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання. Якщо ж протягом п`яти робочих днів повідомлення про відмову у прийнятті декларації не було направлено - така декларація вважається прийнятою (підпункт 49.9.2 ПК).

У справі, що розглядається, повідомлення від 23.07.2014 № 21487/10/11-231502 про відмову у прийнятті податкової звітності здійснене з пропуском встановленого підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК строку, оскільки податкову декларацію за червень 2014 року ТОВ «Кірім-Опт» надіслало відповідачу засобами електронного зв`язку 07.07.2014.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про правомірність викладеної у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з ПДВ за червень 2014 року, яка подана 07.07.2014.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга ТОВ «КІРІМ-ОПТ» підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню в частині позовних вимог про визнання неправомірною викладеної у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ «КІРІМ-ОПТ» з ПДВ за червень 2014 року, яка подана 07.07.2014. У цій частині позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірною викладену у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмову у прийнятті податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірім-Опт» з податку на додану вартість за червень 2014 року, яка подана 07.07.2014, - скасувати.

У цій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» задовольнити.

Визнати неправомірною викладену у повідомленні від 23.07.2014 №21487/10/11-23-15-02 відмову у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року, яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю «КІРІМ-ОПТ» 07.07.2014.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

Л.І. Бившева

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду