Постанова

від 05.07.2022 по справі 0940/1898/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 0940/1898/18

адміністративне провадження № К/9901/10424/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №0940/1898/18

за позовом Приватного підприємства «Продюсерський центр «Гастролі в Україні» до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним в частині Правил благоустрою міста, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Біньковської Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2018 року Приватне підприємство «Продюсерський центр «Гастролі в Україні» (далі - ПП «Продюсерський центр «Гастролі в Україні») звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, в якому просило визнати протиправним та нечинним пункт 14.7 рішення Івано-Франківської міської ради №106-19 від 02.05.2018 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем протиправно, поза межами наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень прийнято рішення про заборону на території міста Івано-Франківська надання послуг пересувних цирків з тваринами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та нечинним пункт 14.7 Правил благоустрою міста Івано-Франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради №106-19 від 02.05.2018 року «Про внесення змін у Правила благоустрою м. Івано-Франківська».

4. Рішення судів мотивовані тим, що, заборонивши на території міста Івано-Франківська надання послуг пересувних цирків з тваринами, Івано-Франківська міська рада діяла всупереч чинному законодавству та вийшла за межі наданих їй повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Івано-Франківської міська рада Івано-Франківської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що пересувний звіринець, діяльність якого заборонена приписами частини 5 статті Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV (далі - Закон №3447-IV), є складовою частиною пересувного (мобільного) цирку. Таким чином, оскаржуваний позивачем пункт 14.7 Правил благоустрою міста Івано-Франківська не суперечить вимогам зазначеного вище Закону №3447-IV та спрямований на забезпечення охорони тварин, які використовуються у циркових виставах.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. ухвалою від 22 квітня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 липня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2022 року прийнято до провадження зазначену вище касаційну скаргу.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

14. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 травня 2018 року Івано-Франківська міська рада на 19 сесії сьомого демократичного скликання на підставі Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Типових правил благоустрою території населеного пункту» №310 від 27 листопада 2017 року прийняла рішення №106-19.

Вказаним рішенням внесені зміни у Правила благоустрою міста Івано-Франківська, затверджені рішенням сесії міської ради від 25 грудня 2015 року №68, та викладено їх у новій редакції.

Зокрема, пунктом 14.7 нової редакції Правил визначено, що на території міста Івано-Франківська заборонене надання послуг пересувних цирків з тваринами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що заборона надання послуг пересувних цирків з тваринами, на думку позивача, суперечить вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV.

Позивач наголошує, що Івано-Франківська міська рада не мала законних повноважень на прийняття вказаного вище рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 28 Закону №3447-IV Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері захисту тварин від жорстокого поводження визначаються цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 32 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: управління закладами культури, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесл.

До делегованих повноважень зазначених рад належить забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Частиною 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що з метою вирішення питань місцевого значення в Україні діють органи місцевого самоврядування, до яких відноситься, зокрема, відповідач - Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області.

При цьому, згідно ст. 28 Закону №3447-IV законодавець наділив міські ради як орган місцевого самоврядуванням відповідними повноваженнями у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, які, у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР, реалізовуються Радою шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) та з метою встановлення єдиних вимог щодо благоустрою території населених пунктів, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310 затверджено Типові правила благоустрою території населеного пункту.

Частиною 1 ст.10 Закону № 2807-IV визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Статтею 34 Закону № 2807-IV передбачено, що Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

З огляду на зазначені вище норми, колегія суддів дійшла висновку, що Івано-Франківська міська рада була наділена необхідними повноваженнями щодо затвердження Правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін.

Стосовно правомірності оскаржуваного пункту 14.7 рішення Івано-Франківської міської ради №106-19 від 02.05.2018 року, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірним питанням, що підлягає вирішенню судом касаційної інстанції, є відповідність змісту пункту 14.7 нової редакції Правил, яким заборонено надання послуг пересувних цирків з тваринами, вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV.

Згідно статті 1 Закону №3447-IV тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові.

Дикі тварини - тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах.

Пересувний звіринець - спеціально обладнані некапітальні споруди, тимчасові приміщення, транспорт, мобільні клітки, огорожі, інші пересувні конструкції, що використовуються закладами культури, цирками, пересувними цирками, гастрольними центрами та іншими особами для тримання і транспортування диких тварин з метою їх використання у цирковій, естрадній, розважальній діяльності (публічного і приватного характеру), а також для їх публічної демонстрації, залучення до показів, виставок, що не мають наукового значення.

У відповідності до статті 25 Закону № 3447-IV забороняється використання тварини у кориді, створення та діяльність пересувних звіринців, пересувних зоопарків та пересувних виставок диких тварин, а також діяльність дельфінаріїв, що не мають природної морської води.

Як вбачається із зазначених вище норм, Законом № 3447-IV встановлено заборону на створення та діяльність пересувних звіринців - тимчасових рухомих конструкцій, призначених для транспортування саме диких тварин.

Разом з тим, згідно оскаржуваного пункту 14.7 Правил Благоустрою міста Івано-Франківська на території міста Івано-Франківська заборонено надання послуг пересувних цирків з тваринами, що суперечить наведеним вище нормам.

Таким чином, оскільки заборона на створення та діяльність пересувних звіринців передбачена виключно щодо диких тварин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, встановивши заборону на діяльність пересувних цирків з усіма видами тварин, діяв всупереч вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відтак, суди дійшли правильного висновку про протиправність рішення Івано-Франківської міської ради №106-19 від 02 травня 2018 року в частині затвердженого пункту 14.7 Правил Благоустрою міста Івано-Франківська та наявності підстав для його скасування.

18. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

19. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

20. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області -залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року по справі №0940/1898/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій