Ухвала

від 30.06.2022 по справі 757/66168/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/66168/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/987/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року, -

за участю:

представника володільця майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на речовий доказ - грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42021000000001336 від 22.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України про арешт майна ОСОБА_6 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, не ґрунтується на матеріалах клопотання та є такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що на час розгляду клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні про підозру приватному виконавцю ОСОБА_6 , не повідомлено. Підстав для накладення арешту на майно інших осіб, а саме ОСОБА_6 ні прокурором у своєму клопотанні ні слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі не наведено.

Також апелянт зазначає, що рахунки на які накладено арешт є рахунками зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на них заборонено чинним законодавством України. В розумінні вимог ст. 44 Закону України « Про виконавче провадження», грошові кошти, які знаходяться на рахунках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам та зарахування коштів виконавчого провадження не належать приватному виконавцю.

Накладення арешту на рахунки приватного виконавця фактично обмежує права та законні інтереси стягувачів на своєчасне та належне виконання судових рішень, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця ОСОБА_6 , що порушує основний принцип процесуального законодавства України - обов`язковості виконання судових рішень.

Крім того апелянт звертає увагу суду на те, що про розгляд клопотання не повідомлялась ОСОБА_6 в зв`язку з чим не було можливості їй надавати пояснення та заперечення, що мають значення для вирішення питання про арешт майна. Також останній не надіслана оскаржувана ухвала в порушення вимог ч. 7 ст. 173 КПК України.

В доповненнях до апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що кримінальне провадження було розпочато на підставі рапорту, який не відповідає вимогам ст. 214 КПК України та у подальшому буде визнане недопустимим доказом.

У заявах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не містяться відомості щодо можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно приватного виконавця ОСОБА_6 .

У рапортах встановлено, що інформація яка викладена у зазначених документах взагалі не стосується приватного виконавця ОСОБА_6 , більш того, відсутні доручення слідчого або прокурора на підставі яких оперуповноважений 1 відділу 1 управління ГУ КЗЕ СБ України ОСОБА_14 встановлював та збирав інформацію, яка перебуває у відкритому доступі.

Апелянт звертає увагу на те, що обшуки проводились у грудні 2021 року за результатами яких було вилучено виконавче провадження №60333059, тому інформація про те, що оперуповноваженим було оглянуто зазначене провадження у серпні 2021 року не відповідає дійсності, що вказує про внесення у офіційний документ (рапорт) недостовірних відомостей службовою особою.

Також, слідчим було складено протокол огляду з сайту Єдиного реєстру приватних виконавців України, за результатами чого встановлено, що ОСОБА_6 є діючим приватним виконавцем та здійснює свою діяльність у виконавчому округу м. Києва.

Зазначені протоколи, рапорти та заяви вказують про те, що у органів досудового розслідування фактично відсутні відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення приватного виконавця ОСОБА_6 та жодних підстав для накладення арешту на спец рахунки та інші рахунки в банківських установах відсутні.

З посиланням на законодавство апелянт зазначає, що безготівкові кошти на банківському рахунку не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами і режим поводження з ними не можу бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів, а відтак накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і не індивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказу кримінальному провадженні. Вони не є матеріальними об`єктами, які можуть бути знаряддями злочину, зберегти сліди або відомості, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не попередив, доказів поважності причин неявки судове засідання до суду не надав, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про дату та час судового засідання. Вказані обставини обумовлюють підстави апеляційному суду розглядати справу за відсутності прокурора.

Більш того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника володільця майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з доповненнями підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001336 від 22.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановленими на даний час службовими особами факторингових компаній ТОВ «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221), ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708), ТОВ «Велфін» (код ЄДРПОУ 39952398), ТОВ «Центрокредит» (код ЄДРПОУ 41053106), ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42254696), ТОВ «Фінансова Компанія «Ріальто», (код ЄДРПОУ: 43492595), які зареєстровані в м. Києві, за попередньою змовою з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , приватними нотаріусами Києво-Святошинського та Обухівського районних нотаріальних округів Київської області ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також приватними виконавцями виконавчого округу м. Києва ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , іншими невстановленими на даний час особами, був створений протиправний механізм, спрямований на незаконне стягнення грошових коштів з фізичних та юридичних осіб на підставі раніше укладених цими особами кредитних договорів із банківськими установами, права вимоги за якими попередньо були придбані вказаними факторинговими компаніями в банківських установах.

Так, на виконання зазначеного протиправного механізму, посадові особи факторингових компаній звертаються до приватних нотаріусів для отримання виконавчих написів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, надаючи останнім при цьому підроблені документи, в яких зазначені недостовірні відомості щодо місця проживання боржників, із зазначенням їх місця проживання на території м. Києва, що не відповідає дійсності.

Встановлено, що ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для реалізації протиправного механізму та отримання неправомірної вигоди організовують для факторингових компаній виготовлення підроблених документів щодо місця проживання боржника, на підставі яких в подальшому вчиняються виконавчі написи.

З метою маскування вказаної протиправної діяльності, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 під виглядом надання юридичних послуг використовують підконтрольні ним ГО «Всеукраїнське об`єднання приватних виконавців «Факт» (код ЄДРПОУ 42466176) та ТОВ «Юридична компанія «Факт», (код ЄДРПОУ 43033977), засновником якої є ОСОБА_24 .

В подальшому, на підставі підроблених документів приватні нотаріуси, будучи попередньо обізнаними про те, що у вказаних документах містяться недостовірні відомості щодо адреси проживання боржників, виносять виконавчі написи із зазначенням місця фактичного проживання боржників на території м. Київ, отримуючи за це неправомірну грошову винагороду.

Вказані протиправні дії дають змогу факторинговим компаніям безпідставно здійснювати процедуру стягнення з боржників, що проживають в усіх регіонах України, за виконавчими написами «чорних нотаріусів» на території виконавчого округу м. Києва, що спеціалізуються на їх масовому вчиненні (близько 30 тис. на рік) та працюють в так званих «офісах», що спеціалізуються на вказаних незаконних стягненнях. Крім того, процедура вчинення виконавчого напису нотаріуса дозволяє стягувати заборгованість за кредитними договорами, де сплинув 3-ри річний термін позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 внесено зміни до зазначеного переліку, відповідно до яких було доповнено новий розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та не чинною. У зв`язку з чим, чинна редакція Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 передбачає можливість вчинення виконавчих написів у відносинах кредитора й боржника лише на підставі оригіналів нотаріально посвідчених договорів.

Після чого, службові особи факторингових компаній безпідставно передають на примусове виконання виконавчі написи нотаріусів до приватних виконавців виконавчого округу м. Києва, що є завершальною стадією у вказаному протиправному механізмі.

В свою чергу приватні виконавці, будучи також попередньо обізнаними про наявність у виконавчих написах приватних нотаріусів недостовірних відомостей щодо фактичного проживання боржників, отримуючи за свої дії неправомірну грошову винагороду, невідкладно виносять постанову про відкриття виконавчого провадження, не повідомляючи про це сторону виконавчого провадження боржника, та у триденний термін виявляють та звертають стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах. Після чого вказані грошові кошти перераховуються на рахунки стягувачів факторингові компанії.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцем знаходження майна боржника.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Окрім цього, ст. 28 вказаного Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

Таким чином, орган досудового розслідування доходить до висновку, що невстановленими службовими особами вищенаведених факторингових компаній, за попередньою змовою з приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу, Києво-Святошинського та Обухівського районних нотаріальних округів Київської області, а також приватними виконавцями виконавчого округу м. Києва, іншими особами, з метою особистого збагачення та отримання неправомірної вигоди, в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Постанови КМУ від 29.06.1999 за №1172, тобто у спосіб, який суперечить чинному законодавству, на постійній основі реалізується злочинний план направлений на незаконне стягнення грошових коштів з фізичних та юридичних осіб.

Також під час вивчення інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що фізичні та юридичні особи з яких незаконно було стягнуто грошові кошти, дізнавшись про відкриття виконавчого провадження в якому вони є боржниками або після стягнення з них грошових коштів чи накладання арешту на їх майно, масово звертаються до суду з позовними заявами щодо зупинення стягнення та визнання виконавчих написів вищевказаних нотаріусів такими, що не підлягають виконанню. При цьому, відповідно до отриманої оперативної інформації та фабули судових рішень встановлено, що вказані фізичні та юридичні особи ніколи в м. Києві не проживали та не проживають, що також підтверджує викладені вище обставини.

Згідно з рапортом старшого о/у 1 відділу 1 управління ГУ КЗЕ СБ України ОСОБА_25 встановлено, що ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , має рахунки відкриті у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , де розміщуються грошові кошти.

Крім того, 10.12.2021 слідчим у провадженні визнано рахунки ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкриті у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та розміщеними на них коштами, речовим доказом, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, набутими кримінально протиправним шляхом.

13.12.2021 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.

Мотивуючи дане клопотання сторона обвинувачення зазначила те, що необхідністю накладення арешту є мета забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

13.12.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42021000000001336 від 22.06.2021 року про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що грошові кошти, розміщені на рахунках, визнано речовими доказами, а відтак є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках з метою забезпечення збереження речових доказів. Зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна у даному випадку є співрозмірним завданням кримінального провадження.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотриманнявідповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дійгроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є у тому числі збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що грошові кошти, розміщені на банківських рахунках приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 , зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження з наданих матеріалів не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для: обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам; зарахування коштів виконавчого провадження; зарахування винагороди.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» кошти, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої цієї статті, не є доходом приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Вказане свідчить, що фактично грошові кошти, які знаходяться на рахунках для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам та зарахування коштів виконавчого провадження не належать приватному виконавцю, а являють собою грошові суми, стягнуті з боржника, які підлягають розподілу в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів окремо звертає увагу, що всі рахунки, які відкриваються приватним виконавцем є рахунками зі спеціальним режимом використання. Так, зі змісту наданих матеріалів вбачається, що арешт грошових коштів накладено на рахунках, що мають код «2621» та 2624». Рахунки з обліку коштів суб`єктів незалежної професійної діяльності з кодом «2621» та 2624» діють з 2020 року у зв`язку із запровадженням нових рахунків, внесених Постановою Правління Національного банку України від 20.08.2020 №?123 до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 11.09.2017 №?89.

Відповідно до Зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою правління Національного банку України 20.08.2020 року № 123, рахунки 2621 «Кошти на вимогу суб`єктів незалежної професійної діяльності» мають призначення: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, у тому числі поточні рахунки субєктів незалежної професійної діяльності, використання яких передбачене законодавством України; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, у тому числі винагорода суб`єкта незалежної професійної діяльності за виконання професійних обов`язків; кошти, призначені для авансування витрат на здійснення незалежної професійної діяльності, та інші надходження, передбачені законодавством України; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки з обліку відповідних кредитів.

Рахунки 2624 «Кошти, що отримані суб`єктами незалежної професійної діяльності» мають призначення: облік коштів, що отримані суб`єктами під час здійснення ними незалежної професійної діяльності, у тому числі грошові суми, прийняті в депозит нотаріуса, депозитні суми і стягнуті з боржників кошти для їх виплати стягувачам, кошти для розрахунків з кредиторами арбітражним керуючим, використання яких передбачене законодавством України. За кредитом рахунку проводиться надходження коштів, отриманих суб`єктом незалежної професійної діяльності для їх подальшого перерахування за призначенням. За дебетом рахунку проводяться суми перерахування коштів за призначенням.

За таких обставин колегія суддів об`єктивно переконана, що арешт грошових коштів на рахунках, які мають спеціальний режим використання у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам закону та не зможе забезпечити мету та завдання такого арешту. Оскільки грошові кошти на вищезазначених рахунках не належать приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 , який в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» є фактично володільцем, а не власником такого майна. Надходження грошових коштів на вказані рахунки відбувається від здійснення професійної діяльності, спрямованої на виконання судових рішень, а відтак відсутні правові підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Матеріали провадження, додані до клопотання про арешт майна на даному етапі досудового розслідування взагалі не містять відомостей, щодо відношення ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Більш того, наразі ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваної, обвинуваченої. Колегія суддів приймає до уваги цей факт, оскільки клопотання прокурора про арешт майна, крім збереження речових доказів мало також на меті відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі взагалі не надав оцінки вказаним обставинам.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи, що відомості щодо ОСОБА_6 в Єдиний реєстр досудових розслідувань не внесені, а також що вказана особа не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за таких обставин колегія суддів приходить до остаточного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).

Вказані обставини свідчать про порушення вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, і в свою чергу унеможливлюють забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи

Враховуючи, що за матеріалами даного клопотання відсутні достатні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ОСОБА_6 , то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна цього суб`єкта господарської діяльності, взагалі спростовується.

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга, з доповненнями - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу, з доповненнями представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на речовий доказ - грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , ІПН: НОМЕР_1 , відкритих у АТ КБ "ПриватБанк", (ЄДРПОУ: 14360570): НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4