Рішення

від 12.06.2022 по справі 405/2423/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 405/2423/20

провадження № 2/399/32/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шульженко В.В.

при секретарі судового засідання Аксьоновій К.С.

за участі представника позивача, адвоката Данилюк Н.В.

представника відповідача ТОВ "Гарант", адвоката Матяша О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Омега», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП (справа №405/2423/20),

встановив:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом в якому просив стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Омега» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в результаті ДТП у розмірі 44756,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2018 року на автодорозі М-22, о 20:26 год. в с. Шевченкове, Онуфріївського району, Кіровоградської області ОСОБА_2 керуючи автомобілем МАЗ 544008, днз НОМЕР_1 не впоравшись з керуванням здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого його автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова набрала законної сили 22.12.2018 року. Зі змісту зазначеної постанови, суд дійшов висновку, що ДТП відбулась внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_2 , який працює водієм ТОВ «ГАРАНТ», в судовому засіданні вину визнав повністю, пояснив, що керуючи автомобілем МАЗ та не впоравшись з керуванням здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ.

Правовим обґрунтуванням позовних вимог наводить ч.1 ст. 1166, п.2 ст. 1187, ст. 1188, ст. 1194 ЦК України та посилається на п.4 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Зазначає, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2018 року встановлено, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «ГАРАНТ». Згідно поліса №АМ2682167 (діючого станом на 29.10.2018 р.) транспортний засіб-автомобіль МАЗ 544008, днз НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , застрахований в АСК «Омега», страховик є діючим членом МТСБУ.

Посилаючись на ст. 979 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначає, що отримавши постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2018 року, у визначений законом час, він звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Омега» із заявами про здійснення відшкодування оціненої шкоди, в результаті ДТП, які направив як електронним так і поштовим відправленнями, і лише 20.02.2020 року отримав відповідь на адвокатський запит, який містив як додаток лист від 29.11.2019 року №2188 про відмову у виплаті страхового відшкодування, що і змусило його звернутися до суду за захистом його порушених прав.

Зазначає, що відповідно до звіту №68 про оцінку вартості майна вартість матеріального збитку, нанесений в результаті ДТП власнику колісного транспортного засобу марки ВАЗ 210994 складає 44756,69 гривень. Станом на 17.04.2020 року жодних коштів від страхової компанії позивач не отримав, що і змусило його звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.10.2021 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.07.2021 року скасовано, а справу направлено для розгляду за встановленою законом підсудністю до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено судове засідання з розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, до суду направив свого представника.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Омега» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 14.12.2021 року на адресу суду від представника ПрАТ «АСК «Омега» надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій зазначили, що проти позову заперечують повністю з підстав викладених у відзиві від 28.07.2020 року, просили розглянути справу без участі їхнього представника.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.4 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, що зазначені у позовній заяві, просила їх задовольнити. Також зазначила, що позивач встиг, до закінчення річного терміну, звернутися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, направивши заяву засобами Нової Пошти 28.10.2019 року в одному екземплярі, при цьому представником позивача зазначено, що це було повторне направлення заяви, проте страхове відшкодування так і не отримав, а отримав відмову з підстав пропуску річного терміну звернення до страхової компанії про страхове відшкодування. При цьому, у відповіді страхова компанія не зазначає, коли позивач надіслав їм заяву, в чому позивач вбачає недобросовісність з боку страхової компанії. Щодо отримання доказів про дату відправлення позивачем такого листа, представник позивача зазначила, що зверталися до відділення Нової пошти в усній формі, проте у зв`язку зі сплином часу, таку інформацію неможливо було отримати. На адвокатський запит, направлений в лютому 2020 року, отримали відповідь від страхової компанії від 29.11.2019 року.

Представник відповідача ТОВ «ГАРАНТ», адвокат Матяш О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на п.22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначив, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Посилаючись на постанову ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц в тій частині, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)», представник зазначив, що суму збитку завданого ДТП повинна виплачувати страхова компанія, відповідач у справі, оскільки поліс №АМ/2682167 передбачає страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну сто тисяч гривень. А тому, просив відмовити у позовних вимогах в частині стягнення коштів солідарно з ТОВ «ГАРАНТ», а стосовно стягнення коштів солідарно з іншого відповідача, зазначив, що останній висловив свою правову позицію. Також представник відповідача зазначив, що ТОВ «ГАРАНТ» дійсно є власником автомобіля МАЗ 544008, днз НОМЕР_1 , та те, що на момент ДТП 29.10.2018 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «ГАРАНТ».

У відзиві на позовну заяву (а.с.38-43 т.1) представник ПРАТ «АСК «Омега» просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ПрАТ в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що 29.10.2018 року в с. Шевченкове Онуфріївського району, Кіровоградської області сталась ДТП за участю автомобіля МАЗ 544008, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2018 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні вищевказаної ДТП. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована в ПрАТ «АСК «ОМЕГА» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2682167 від 28.01.2018 р. Посилаючись на п.37.1.4 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник зазначив, що 29.11.2019 року АСК «ОМЕГА» отримала від ОСОБА_1 заяву про страхове відшкодування за наслідками ДТП 29.10.2018 року. Таким чином, позивач звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування більш ніж через 1 рік після скоєння ДТП, що згідно положень п.37.1.4 ст. 37 зазначеного Закону є безумовною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, та зазначений строк є присічним і не підлягає поновленню. А тому вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, про що останнього повідомлено листом від 29.11.2019 року за вих. №2188, що відповідає і висновкам викладеним у постанові ВП ВС від 03.10.2018 року у справі №753/5293/16-ц.

Також відповідач не погодився і з розміром позовних вимог у сумі 44756,69 грн. Посилаючись на п.22.1 ст. 22, ст. 29, п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представником відповідача зазначено, що позивачем додано до позовної заяви лише першу сторінку звіту №68 від 04.03.2020 року, з якої неможливо встановити чи включає в себе розмір матеріального збитку суму ПДВ, а також відсутні докази оплати ремонту, здійсненого платником ПДВ, та страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка за умовами полісу №АМ/2682167 становить 500 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, оголосивши стислий зміст відзиву відповідача ПАТ «Страхова компанія «Омега» (ч.7 ст. 223 ЦПК України), дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

29.10.2018 року на автодорозі М-22, о 20:26 годині в с. Шевченкове, Онуфріївського району, Кіровоградської області ОСОБА_2 керуючи автомобілем МАЗ 544008 державний номерний знак НОМЕР_1 не впоравшись з керуванням здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого його автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова набрала законної сили 22.12.2018 року. Зі змісту постанови видно, що суд дійшов висновку, що ДТП відбулась внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_2 , який працює водієм ТОВ «Гарант», останній в судовому засіданні вину визнав повністю, пояснив, що керуючи автомобілем МАЗ та не впоравшись з керуванням здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ (а.с.12 т.1).

Відповідно до поліса № АМ2682167 (діючий станом на 29.10.2018 року) транспортний засіб - автомобіль МАЗ 544008 державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_3 , застрахований в АСК «Омега», страховик є діючим членом МТСБУ (а.с.40, 13 т.1). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає сто тисяч.

Відповідно до відповіді страхової компанії «ОМЕГА» від 29.11.2019 року вих. №2188 адресованої ОСОБА_1 (а.с.14 т.1) судом встановлено, що страхова компанія отримала від позивача заяву про страхове відшкодування 29.11.2019 року за вхідним №6562. Страхова компанія на підставі ст. 37 п.37.1.4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю юридичних підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки позивач в порушення зазначеної норми закону не подав заяву про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу ВАЗ 210994, р.н. НОМЕР_2 , впродовж одного року після настання ДТП.

Зі звіту №68 про оцінку вартості майна судом встановлено, що вартість матеріального збитку, нанесений в результаті ДТП власнику колісного транспортного засобу марки ВАЗ 210994 р/н НОМЕР_2 складає 44756,69 грн. (а.с.17, 193-220 т.1).

Закон України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» від 01.07.2004 року №1961-IV (далі Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону №1961-IV,у разінастання дорожньо-транспортноїпригоди,яка можебути підставоюдля здійсненнястрахового відшкодування(регламентноївиплати),водій транспортногозасобу,причетний дотакої пригоди,зобов`язанийневідкладно,але непізніше трьохробочих днівз днянастання ДТП,письмово надатистраховику,з якимукладено договіробов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності,повідомлення продорожньо-транспортнупригоду встановленогоМТСБУ зразка,а такожвідомості промісцезнаходження своготранспортного засобута пошкодженогомайна,контактний телефонта своюадресу.Якщо водійтранспортного засобуз поважнихпричин немав змогивиконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 36.2ст.36Закону передбачено,що страховикпротягом 15днів здня узгодженняним розмірустрахового відшкодуванняз особою,яка маєправо наотримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно доп.37.1.4ст.37Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, у страховика обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у випадку неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За змістом статті 13ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Закон з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом №1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Такі правові висновки висловлені ВП ВС 14.12.2021 року у справі 147/66/17.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2019 року за вх. №6562 АСК «ОМЕГА» отримала від ОСОБА_1 заяву про страхове відшкодування за наслідками ДТП 29.10.2018 року (а.с.14 т.1). Таким чином, позивач звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну більш ніж через 1 рік після скоєння ДТП, що відповідно до положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону є безумовною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач засобами Нової пошти у строк встановлений законом надсилав до страхової компанії заяву про страхове відшкодування. Також не надано доказів того, що позивач саме 20.02.2020 року отримав відповідь на адвокатський запит, який містив як додаток лист від 29.11.2019 року №2188.

За правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Омега правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, про що останнього повідомлено листом вих. № 2188 від 29.11.2019 року (а.с. 14 т.1), що кореспондується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі 753/5293/16-ц.

Відповідно до вимог ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно із ч. 1 ст.1166ЦК України така майнова шкода відшкодовується в і обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст.1192ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Нормами ст.1187ЦК України передбачено - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання. Зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1194ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1194ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати. Вказана норма у главі 82ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Цивільний кодексУкраїни такожпередбачає,що особане можебути примушенадо дій,вчинення якихне єобов`язковимдля неї,і особаможе бутизвільнена відцивільного обов`язкуабо йоговиконання увипадках,встановлених договоромабо актамицивільного законодавства(частинидруга тачетверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Такі правові висновки висловлені у постанові ВП ВС у справі № 147/66/17 від 14.12.2021 року.

Судом встановлено, що ліміт відповідальності страхувальника, відповідача ТОВ «ГАРАНТ», за шкоду заподіяну майну складає сто тисяч (а.с.40), вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП позивачу, як власнику транспортного засобу марки ВАЗ 210994 р/н НОМЕР_2 складає 44756,69 грн. (а.с.17, 193-220 т.1).

Тобто, відсутня різниця між страховою сумою та розміром шкоди, заподіяної майну позивача, а тому шкода повністю покривається страховою виплатою, відповідно у відповідача ТОВ «ГАРАНТ» не виникає обов`язку та відповідальності перед позивачем у відшкодуванні саме ним страхового відшкодування, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована, а покладання такого обов`язку в межах страхового відшкодування на страхувальника суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, вищезазначеним нормам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду.

Крім того, відповідно до статті 541ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого, а тому позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене правові підстави для задоволення позовних вимог, відсутні.

В порядку визначеному ст. 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені судові витрати позивача слід покласти на позивача.

Представник позивача в порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів зробила заяву про подання доказів на підтвердження судових витрат на правничу (правову) допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати щодо сплаченого судового збору та витрат за експертну оцінку майна покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Омега", код за ЄДРПОУ 21626809, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 48-г літ А.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ", код за ЄДРПОУ 13770426, адреса місцезнаходження: провулок Садовий, 28 смт Павлиш Кіровоградська область, 28110.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 .

Повний текстрішення суду складено 05.07.2022 року, в день виходу головуючого судді з відпустки, в якій суддя перебувала у період з 20.06.2022 року по 04.07..2022 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко