Рішення

від 06.07.2022 по справі 212/4802/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/4802/21

2/212/198/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., представника позивача Губар А.Л. , представника відповідача Мовчан В.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, третя особа ОСОБА_4 ,-

встановив:

У лютому 2021 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018» (надалі - ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018»), Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі - ПАТ «СК «ПРОВІДНА»), третя особа ОСОБА_4 , який у грудні 2021 року був уточнений, про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позовна заява мотивована тим, що 20.02.2021 року приблизно о 18:00 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля MAN TGХ 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , здійснював рух по проїзній частині дороги вул. Фабричної м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які рухались по правому узбіччю у попутному напрямку із вищевказаним автомобілем. Від отриманих травм ОСОБА_6 помер на місці ДТП. За вказаним фактом 20.02.2021 року слідчим ГУНП у Дніпропетровській області Гаркавим М.С. внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000125 за ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_4 під час наїзду автомобілем на потерпілого ОСОБА_6 виконував трудові обов`язки водія ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018». Автомобіль та причіп, яким керував ОСОБА_4 , на дату настання ДТП перебували у володінні відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», цивільно-правова відповідальність якого бцла застрахована у страховій компанії ПАТ «СК «Провідна». Також, померлий ОСОБА_6 за життя працював в ТОВ «УКРЛОГІСТИКА» та мав на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , законним представником якої є матір останьої позивач ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю батька малолітній ОСОБА_7 завдано значної моральної шкоди, що полягає у моральних та фізичних стражданнях останньої.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути на користь малолітньої ОСОБА_7 , в інтересах якої вона діє, з ПАТ «СК «ПРОВІДНА» компенсацію моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , в розмірі 36 000,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 260 000,00 грн.; з ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - суму в розмірі 869 222,00 грн. рівними щомісячними платежами по 12 013,00 грн. до повного погашення та моральної шкоди в розмірі 214 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Представник ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» - Пісміченко К.П., скористався правом надання відзиву на позовну заяву. У своїй заяві по суті позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позов є необгрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів про наявність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_7 . Не наведено доказів щодо працевлаштування померлого ОСОБА_6 на день смерті та отримання ним заробітної плати у вказаному розмірі, що унеможливлює подальший розрахунок суми відшкодування. Також, не обґрунтовано та не додано доказів щодо розміру моральної шкоди, не зазначено ціну позову та не надано обгрунтованого розрахунку сум, що повинні бути стягнуті з відповідачів. Крім того, представник відповідача, на підставі ст. 93 ЦПК України, поставив позивачу питання, що стосуються вказаної позовної заяви.

25.08.2021 року від представника позивача - адвоката Губар А.Л. надійшла відповідь на відзив відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», в якій зазначено, що повноваження позивача ОСОБА_3 як законного представника малолітної ОСОБА_7 підтверджуються копією рішення суду від 11.03.2015 року про укладенням з останнім шлюбу та свідоцтвом про народження дитини. У зв`язку із неможливістю позивачем самостійно отримати відомості щодо працевлаштування померлого, до суду було надано клопотання про витребування таких доказів. Також, позов містить докладний опис розрахунків всіх сум до кожного з відповідачів. Надати відповіді на питання, які були поставлені відповідачем у відзиві, позивач відмовився, вказавши про необов`язковість їх надання позивачем відповідно до положень ст. 93 ЦПК України, крім того, вказані питання не відносяться до предмету доказування у справі.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року було задоволено клопотання представника позивача - Губар А.Л. та витребувано у ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», ТОВ «УКРЛОГІСТИКА», Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області докази у справі.

29.10.2021 року від представника відповідача ПАТ «Провідна» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ДТП сталася за участю двох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою у складі одного транспортного составу, тому виплата здійснюється тільки по одному полісу, по якому застрахований тягач. Максимальний розмір усіх страхових відшкодувань за шкоду, завдану життю померлого, не може перевищувати страхову суму - 260 000,00 грн. Моральна шкода відшкодовується на користь усіх родичів загиблого, що на день настання ДТП становить 72 000,00 грн. Оскільки до страховика вже звернувся батько загиблого, тому малолітній дитині померлого належить відшкодування в розмірі 36 000,00 грн. Проте, у відповідача відсутні правові підстави щодо здійснення таких виплат, оскільки станом на день надання відзиву позивач із відповідною заявою до нього не звертався, документів, необхідних для отримання виплат не надав. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, розгляд справи провести за його відсутності

08.12.2021 року від представника відповідача ПАТ «СК «Провідна» надійшло заперечення на відповідь, у якому повторно зазначено, що виплата страхового відшкодування повинна здійснюватись страховиком тільки по одному полісу, по якому застрахований тягач. Загальний розмір усіх страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну життю померлого, не може перевищувати - 260 000,00 грн. Також, позивачем не надано всіх необхідних документів для отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. Повторно просив відмовити у задоволенні позову, розгляд справи провести за його відсутності.

У відповіді на відзив ПАТ «СК «ПРОВІДНА», що надійшов 10.12.2021 року, представник позивача зазначив, що ліміт відповідальності страховика та страхова виплата здійснюється окремо за кожним із укладених договорів. Процедура звернення до страховика не виключає право особи на безпосереднє звернення до суду з позовом про здійснення такої виплати. Водночас, погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди в межах 72 000,00 грн. Підтвердження перебування позивача у шлюбі із загиблим та факт наявності малолітньої дитини виключають необхідність у поданні довідки про склад сім`ї. Розрахунок середньої заробітної плати для відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника здійснюється не відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого КМУ № 100 від 08.02.1995 р., а відповідно до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначив, що ним було надано до суду клопотання про витребування довідки про доходи загиблого у зв`язку із неможливість її отримання самостійно. Просив відхилити доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» та витребувано з відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Покровської районної у місті ради, Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ТОВ «УКРЛОГІСТИКА» докази у справі.

13.01.2022 року від представника відповідача ПАТ «СК «ПРОВІДНА» надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та повторно зазначив, що зобов`язання відповідача випливають з конкретного договору страхування тягача, а не з самого факту завдання шкоди. Максимальний розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної життю ОСОБА_6 , не може перевищувати страхову суму - 260 000,00 грн. Моральна шкода відшкодовується на користь усіх родичів загиблого в сумі, що не перевищує 72 000,00 грн. У зв`язку зі зверненням до страховика батька померлого, якому належить відшкодувати суму в розмірі 36 000,00 грн., залишок страхової суми по зазначеному страховому полісу становить 224 000,00 грн. Оскільки позивач до страховика не звертався, тому у останнього відсутні правові підстави для здійснення страхових виплат. Необхідних доказів для підтвердження перебування на утриманні загиблого позивачем надано не було, що унеможливлює здійснення розрахунку завданої шкоди. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

У відповіді на відзив від 02.02.2022 року на уточнену позовну заяву, представник позивача відхиляє доводи ПАТ «СК «ПРОВІДНА», виходячи з того, що неподання заяви з документами до страховика, а обрання позивачем судового способу захисту свого права, не може бути порушенням його права на виплату страхового відшкодування. Розрахунок середньомісячного заробітку померлого здійснюється саме на підставі вищевказаного Порядку. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на уточнену позовну заяву представник ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» зазначив, що розрахунок відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 , повинен відбуватися відповідно до норм Закону: з фактично отриманої ним заробітної плати за попередній календарний рік до настання ДТП, а не з нарахованої. Позивачем не надано доказу, що інші особи, які проживали разом із загиблим, не перебували на його утриманні. Розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню у зв`язку із врахуванням винної поведінки померлого, що полягала у порушенні Правил дорожнього руху в стані алкогольного сп`яніння та факту страхування відповідачем своєї цивільної відповідальності. Також, відповідач ПАТ «СК «Провідна» повинен здійснити виплату страхового відшкодування у межах розміру страхових сум за обома страховими полісами: на автомобіль та причіп. Звернення позивача до суду з позовом є передчасним, оскільки позивачем було порушено передбачений порядок звернення до страховика. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.02.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», в якій позивач відхиляє доводи відповідача повністю, вказуючи, що розрахунок середньомісячного заробітку загиблого здійснюється на підставі нарахованої заробітної плати, а не фактично одержаної. Особами, які перебували на утриманні померлого на дату настання ДТП та мають право на відшкодуванні шкоди, є лише його малолітня донька та батько, оскільки інші члени сім`ї повнолітні та працездатні. Відсутні будь-які відомості щодо порушення загиблим ПДР. Погоджується, що відшкодування шкоди повинно бути здійснено страховиком за одним страховим полісом - щодо тягача. Безпосереднє звернення до суду не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки заявлені позовні вимоги не покриваються лімітом відповідальності страховика. Позов просив задовольнити повністю.

Представник позивачва адвокат Губар А.Л. направив до суду заяву , у якій просив справу розглянути у відсутність його та позивача, на задоволенні вимог наполягає.

Відповідач ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» у судове засідання не прибув, неодноразово повідомлявся про час та міцсце розгляду справи належним чином. Представник направив до суду заяву про відкладення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану на території України.

Представник відповідач ПАТ «СК «Провідна» у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду заяву, у якій позовні вимоги не визнав, просив провести розгляд справи у його відсутність.

Третя особа ОСОБА_4 до суду не прибув , причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на введення в Україні воєнного стану.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1,2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 210 ЦПК України щодо строку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018».

При цьому, суд відхиляє клопотання ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» про відкладення розгляду справи до закінчення на території України воєнного стану, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.

На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов`язків у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що передбачено статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, вище суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 20.02.2021 року приблизно о 18:00 водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля MAN TGХ 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , здійснював рух по проїзній частині дороги вул. Фабричної м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які рухались по правому узбіччю у попутному напрямку із вищевказаним автомобілем. Від отриманих травм ОСОБА_6 помер на місці ДТП. За вказаним фактом 20.02.2021 року слідчим ГУНП у Дніпропетровській області Гаркавим М.С. внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000125 за ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР. (т. 1, а.с. 6)

Відомостей щодо результатів вказаного кримінального провадження до суду надано не було.

Згідно копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 362. (т. 1, а.с. 8)

Відповідно до картки виїзду швидкої допомоги Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «ДОР» № 353а від 20.02.2021 року, копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.02.2021 року, копії протоколу допиту свідка від 21.02.2021 року, копії постанов слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 20.02.2021 року та про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 26.02.2021 року, висновків експерта за результатами проведення судово-медичних експертиз № 484 та 484/1, смерть ОСОБА_6 є прямим наслідком вищевказаного ДТП. (т. 1, а.с. 9-10, 11-22, 23, 24-30, 31-32, 33-39, 40)

Позивач та померлий ОСОБА_6 на дату настання ДТП перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.03.2015 року та мали неповнолітню дитину ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження. (т. 1, а.с. 50, 101)

Згідно із копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а також копії повідомлення ТСЦ МВС № 1243, автомобіль MAN TGХ 18.440, номерний знак НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 45, 46, 47)

На дату настання ДТП вказані транспортні засоби перебували у володінні відповідача ТОВ «Транс.Ком.2018» на підставі нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 24.10.2019 року, що підтверджується копією договору (т. 1, а.с. 163-165)

ОСОБА_4 під час вказаного ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» відповідно до копії Наказу № 2-к від 04.04.2019 року та індивідуальними відомостями за ф. ОК-5 з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відносно ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 162, 168)

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» була застрахована у ПАТ «СК «ПРОВІДНА» на підставі договору з оформленням страхових полісів на транспортні засоби, що входили до складу автопоїзду: страховий поліс № 182595620 від 13.05.2020 року на автомобіль MAN TGХ 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 та страховий поліс № 118542778 від 13.05.2020 року на причіп KRONE_SDP 27, номерний знак НОМЕР_5 , зі строком дії кожного з 14.05.2020 по 13.05.2021 рік включно. (т. 1, а.с. 48, 49)

На день розгляду справи із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика звернувся батько загиблого - ОСОБА_9 , що підтверджується копією заяви від 08.04.2021 року та копією свідоцтва про народження померлого (т. 1, а.с. 150, 151).

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а саме із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тобто, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15.08. 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02.10.2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11.12.2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03.06.2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07.10.2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

У матеріалах справи відсутні докази, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_6 або непереборної сили.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п.23.1. ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч. 36.1. ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Кримінальне провадження за № 12021040000000125 за фактом ДТП, що сталася 20.02.2021 року, перебуває на стадії досудового розгляду, відомостей щодо кінцевого рішення у вказаній справі до суду не надано.

При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним п. 36.2 ст. 36 Закону визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача, а відсутність остаточного рішення суду за результатами розгляду кримінального провадження щодо дорожньо-транспортної пригоди не є підставою для відмови у задоволенні вимог потерпілої особи щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15, відповідно до якої потерпілий в межах строків, передбачених п.37.1.4 ст.37 Закону має здійснити своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом подання заяви про страхове відшкодування до страховика або шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Також, в позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року(справа №465/4621/16к), якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою про відшкодування шкоди внаслідок використання застрахованого транспортного засобу безпосередньо до суду, тобто в межах 3-річного строку на таке звернення.

Оскільки жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, а незвернення до страховика не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування, тому відповідач ПАТ «СК «ПРОВІДНА», як Страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом № 182595620 щодо тягача, у разі настання страхового випадку, повинен відшкодувати оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, здоров`ю, майну третьої особи, в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а посилання представника відповідача ПАТ «СК «ПРОВІДНА» на те, що здійснення страхових виплат до вирішення питання в кримінальному провадженні № 12021040000000125 не ґрунтуються на вимогах закону та порушують право позивача на отримання таких виплат у передбаченому законом порядку.

За даних обставин, суд вважає доведеним та обґрунтованим факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка діє в інтересах ОСОБА_7 , що полягає у фізичних та душевних стражданнях, завданих смертю батька - ОСОБА_6 внаслідок ДТП. Оскільки володілець джерела підвищеної небезпеки ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача ПАТ «СК «ПРОВІДНА», тому останній повинен відшкодувати завдану шкода, незалежно від результатів досудового розслідування чи кримінального провадження № 12021040000000125.

Відповідно до ст. 27.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до умов полісу № 182595620, максимальний розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , не може перевищувати страхову суму - 260 000,00 грн. (т. 1 а.с. 49).

Пунктом 27.3 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Дана норма узгоджується з ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами (відповідна позиція викладена Верховним Судом у справі № 500/2095/15, постанова від 10.01.2019 року).

Станом на час розгляду справи у суді страхове відшкодування моральної шкоди позивачу, яка діє в інтересах малолітньої дитини, страховиком не виплачено.

Згідно із абз. 1 ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на день настання ДТП мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6 000,00 грн. Відтак, ліміт страхової відповідальності страховика за моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 , становить 72 000,00 грн. (6 000,00 грн. х 12 міс.).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Водночас, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої шкоди не тільки безпосередньо особою, яка завдала шкоду, а й іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), але, в той же час, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, тощо). (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року).

Відповідно до п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вказане положення узгоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16 (провадження № 61-2796св20) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018», який є володільцем джерела підвищеної небезпеки із застрахованою цивільною відповідальністю в ПАТ «СК «ПРОВІДНА».

Згідно з матеріалами справи, на дату смерті у ОСОБА_6 було двоє близьких родичів, які мають право на отримання такого відшкодування, а саме: малолітня дочка - ОСОБА_7 та батько померлого - ОСОБА_9 . Оскільки, страхове відшкодування моральної шкоди ділиться порівну та на день розгляду справи ОСОБА_9 вже звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, то відповідачу ПАТ «СК «ПРОВІДНА» необхідно відшкодувати на користь позивача, яка діє в інтересах малолітній ОСОБА_7 , моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_6 , у розмірі 36 000,00 грн. (6000 грн. х 12 міс. = 72 000,00 грн. / 2 (кількість осіб), а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Ліміт страхових виплат за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, обмежується розміром 260 000,00 грн. Виходячи із меж завлених вимог, засад розумності, виваженості і справедливості, та враховуючи наслідки, що наступили для позивача, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , які полягають в спричиненні моральних страждань та втрат немайнового характеру внаслідок смерті батька, вимоги щодо стягнення з ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» моральної шкоди підлягають задоволенню, а саме 214 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про відшкодування завданої шкоди внаслідок втрати годувальника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з ч. 1-3 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (ч.1 ст.1202 ЦК України).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суми на відшкодування шкоди мають присуджуватись особам, які мають право на відшкодування з дня смерті потерпілого.

Так, померлий ОСОБА_6 на день настання смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «УКРЛОГІСТИКА» відповідно до копії Наказу № 116-к/тр-УЛ-0001540 від 20.02.2021 про припинення трудового договору (контракту) у зв`язку зі смертю, індивідуальних відомостей за ф. ОК-5 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та довідки про доходи (т. 1, а.с. 135-139, 208, т. 2 а.с. 16)

Відповідно до копії Довідки № 1355 ід 15.12.2021 року, позивач ОСОБА_3 станом на 15.12.2021 рік перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника на дитину - ОСОБА_7 .

Водночас, окрім копії заяви батька померлого - ОСОБА_9 до страховика про здійснення страхової виплати та довідки про зареєстроване місце проживання за однією адресою з померлим, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які підтверджували б перебування ОСОБА_9 на утриманні померлого (потреба у матеріальній допомозі та надання такої допомоги померлим, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом його існування тощо). Така позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

Матеріали справи не містять доказів того, що є інші особи в розумінні ст. 1200 ЦК України, які потребують утримання чи мають на нього право, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 .

На дату виникнення спірних правовідносин діяв Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений КМУ від 08.02.1995 № 100. Пунктами 2,3 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 8 Порядку визначений безпосередній порядок здійснення розрахунків для визначення середньомісячної заробітної плати.

Згідно з ним, середньомісячний заробіток померлого ОСОБА_6 за останні 2 місяці до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) становить 24 026,00 грн. (28949,26 грн. за грудень 2020 року + 19108,26 грн. за січень 2021 року = 48 057,52 грн.,поділено на 41 - загальну кількість відпрацьованих днів у базових місяцях та помножено на 20,5 - середньомісячне число робочих днів). З вирахуванням частки, яка припадала на самого потерпілого, ця сума становить 12013,00 грн. (24026,00/2). Повноліття ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступає ІНФОРМАЦІЯ_4, тому період здійснення виплат з березня 2021 року по грудень 2028 року включно становить 94 місяці. Загальний розмір виплат до повноліття дитини складає 1 129 222,00 грн. (12013,00 грн. х 94 міс.).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ааналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Отже, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача, крім здійснених ним розрахунків, відтак позов в частині стягнення з ПАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь позивача, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , в рахунок відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, підлягає задоволенню частково в розмірі 188 000,00 грн. (260 000,00 грн. - 72 000,00 грн.).

Водночас, з ТОВ «ТРАНС.КОМ.2018» на користь позивача необхідно стягнути залишок шкоди, не покритого страховим відшкодуванням, в розмірі 941 222,00 грн., рівними щомісячними платежами в сумі 12 013,00 грн., тобто протягом 78-ми місяців (941 222,00 грн./12013,00 грн.) до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивач за подачу позову до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий розмір в сумі: з ПАТ «СК «ПРОВІДНА» 2240,00 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018» 10510,00 грн.

Керуючись статями 1166, 1167, 1187 ЦК України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», статями 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, третя особа ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018» на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, суму в розмірі 214 000,00 (двісті чотирнадцять тисячі) гривень та витрати, пов`язані з втратою годувальника в розмірі 941 222, 00 (дев`ятсот сорок одна тисяча двісті двадцять дві) гривні рівними щомісячними платежами в розмірі 12 013,00 (дванадцять тисяч тринадцять) гривень до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі 36 000, 00 (тридцять шість тисяч) гривень та матеріальної шкоди в розмірі - 188 000,00 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАТ «СК «ПРОВІДНА» судові витрати по справі в сумі 2240,00 (дві тисячі двісті сорок) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018» судові витрати по справі в сумі 10510,00 (десят тисяч п`ятсот десять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС.КОМ.2018», код ЄДРПОУ 42636344, місцезнаходження: Україна, 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул.Нафтовиків, буд. 9.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА», ЄДРПОУ 23510137, місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 07.07.2022 року.

Суддя: О. Н. Борис