Постанова

від 06.07.2022 по справі 718/971/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року м. Чернівці Справа № 718/971/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,

секретар: Скрипка С.В.,

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,

позивач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Територіальна громада с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Кіцманськогорайонного судуЧернівецької областівід 28травня 2021року, ухваленого під головуванням судді Скорейка В.В., дата складання повного тексту рішення невідома, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 1,1074 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області й належала на праві власності ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося зазначене майно, а він є спадкоємцем за заповітом від 10.09.2018 року.

У зв`язку з тим, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку, оформити право власності на неї у нотаріуса немає змоги, а тому вимушений звернутися за захистом свого права до суду.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, на земельну ділянку, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №076798 від 20.10.2004 року, яка розташована на території Киселівської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, цільове призначення Провадження №22-ц/822/524/22

якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7322584000:01:003:0062, розміром 1,1047 га, вартістю 36590 грн, належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із наведеним рішенням суду ОСОБА_1 як особа, яка не приймала участі у справі, але вважає, що її права порушені, оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері, а саме на день смерті проживала з нею по АДРЕСА_1 , а 18.03.2022 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадкового майна, внаслідок чого була заведена спадкова справа №116/2022, однак в травні нотаріус повідомив, що земельна ділянка, яка належала її матері, оформлена на ОСОБА_2 згідно рішення суду.

Стверджує, що ОСОБА_2 не надав доказів звернення до нотаріуса для оформлення спадщини.

У зв`язку з тим, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті матері, а суду було відомо про зазначене, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що відсутні перешкоди для розгляду справи через відсутність відомостей про повідомлення позивача ОСОБА_2 , оскільки внаслідок повідомлення його представника адвоката Андроника Б.В. (а.с.57) на зазначену ним в позовній заяві електронну адресу в силу ч.5 ст.130 ЦПК України вважається належно повідомленим і позивач.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, але оскільки у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок, то немає іншого способу щодо визнання права власності.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону як такий, що ухвалено при неповно з`ясованих обставинах, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №076798 від 20.10.2004 року ОСОБА_3 на праві власності належана земельна ділянка, яка розташована в с. Киселів Кіцманського району, площею 1,1047 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.26-27).

10.09.2018 року ОСОБА_3 вчинено заповіт, згідно якого належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 1,1047 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Киселів, остання заповіла своєму онукові ОСОБА_2 , вказаний заповіт згідно довідки Веренчанської сільської ради №72 від 22.03.2021 року не змінювався і не скасовувався (а.с.8, 9).

З довідки Веренчанської сільської ради №7 від 24.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживала в АДРЕСА_1 з народження та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями за заповітом є донька ОСОБА_1 , яка постійно проживає з 08.04.1965 року по даний час по АДРЕСА_1 , онук ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом є донька ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 (а.с.7).

Листом від 23.04.2021 року №94/02-14 Кіцманська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.17-18).

Згідно доданих до апеляційної скарги копії документів вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.40).

З копії паспорта вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 з 03.07.1984 року, що також підтверджується довідкою №40 від 18.01.2022 року виконавчого комітету Веренчанської сільської ради вбачається (а.с.39, 41).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68713801 від 18.03.2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу №69210561. (а.с.42).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.ст.1220, 1222 ЦК України).

За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 та 2 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно положень ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.1, 3 ст.13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Відповідно до ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у ч.1 та 2 ст.51 ЦПК України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі №200/9984/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі №140/871/16-ц, від 30 квітня 2020 року у справі №352/382/18, від 30 вересня 2020 року у справі №361/1953/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №234/17511/19.

За загальними правилами цивільного законодавства відповідачами у справі про визнання права власності на спадкове майно є інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної міської ради.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо.

Отже, суду першої інстанції необхідно було встановити коло спадкоємців померлої, з`ясувати, хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку й, відповідно, вирішити питання про залучення цих осіб до участі в справі.

Виходячи з аналізу наведеного територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у спадкових спорах у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи.

З матеріалів справи та доказів апеляційної скарги спостерігається спір між спадкоємцями щодо строку та підстав прийняття спадщини (спірного майна), яке внаслідок недобросовісності позивача та неналежного з`ясування судом істотних обставин справи були позбавлені можливості участі у ній, зокрема апелянта ОСОБА_1 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

В силу ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1362 грн, які підлягають компенсації за рахунок позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2021 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 дотериторіальної громадис.Киселів Чернівецькогорайону Чернівецькоїобласті провизнання прававласності наспадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1362 грн судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Лисак І.Н.

Судді: Височанська Н.К.

Владичан А.І.