Постанова

від 13.06.2022 по справі 910/9131/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. Справа№ 910/9131/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.06.2022 :

від позивача: Кузьмін О.В.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 (повний текст рішення складено 18.10.2021)

у справі № 910/9131/21 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Національної поліції України

до Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика"

про стягнення 2 504 535,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" про стягнення 2 504 535,31 грн. штрафних санкцій, з яких: 1 227 259, 74 грн. пені та 1 277 275, 57 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №83НП про закупівлю форменого одягу від 24.04.2020.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи про те, що відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитом щодо надання юридичних послуг з правової експертизи документів та видачі юридичного висновку про істотну зміну обставин (hardship) за договором від 24.04.20 №83НП, укладеним з Національною поліцією України. За результатами експертної перевірки було надано висновок №1703-4/454 від 17.08.2020 року, відповідно до якого відповідач добросовісно виконував умови договору № 83НП від 24.04.2020, вживав всі можливі заходи для виконання умов договору в строк, та надав позивачеві товар в повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 позов задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" (17500, Чернігівська обл, м. Прилуки, вул. Київська, 299, ідентифікаційний код 00310093) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вулиця БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 368 177,92 грн, штраф у розмірі 383 182,67 грн та судовий збір у розмірі 11 270,41 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019, складений Київською торгово-промисловою палатою,- не є належним доказом для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваних сум пені та штрафу до 70% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Національної поліції України та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" на користь Національної поліції України штрафні санкції, які не були задоволені в суді першої інстанції, в розмірі 1753174, 72 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалось на те, що зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача до 70% - є необґрунтованим, оскільки системний аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасникам справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Проте, відповідачем не надано жодних доказів на обґрунтування наявності підстав для зменшення нарахованих позивачем господарських штрафних санкцій.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

07.12.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач наголошував на тому, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність обумовлених ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського процесуального кодексу України підстав для зменшення штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/9131/21, розгляд справи призначено на 18.01.2022 встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, зупинено дію оскаржуваного рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. з 17.01.2022 по 31.01.2022, 18.01.2022 судового засідання - не відбулось. Зважаючи на вищенаведене, після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, справа має бути призначена до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 справи № 910/9131/21 за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 призначено на 10.03.2022.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання у справі № 910/9131/21 призначене на 10.03.2022 14:40 год. не відбулося. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення розгляду справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 справи № 910/9131/21 за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 призначено на 24.05.2022.

В судовому засіданні 24.05.2022 у розгляді справи оголошено перерву до 14.06.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 14.06.2022 з`явився представник позивача (скаржника), який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Національної поліції України та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" на користь Національної поліції України штрафні санкції, які не були задоволені в суді першої інстанції, в розмірі 1753174, 72 грн.

Відповідач в судове засідання 14.06.2022 представників - не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши заявлене клопотання, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що 13.06.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Також, у вказаному клопотання відповідач просив апеляційну скаргу Національної поліції України - відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 24.04.2020 між Національною поліцією України (покупець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Прилуцька швейна фабрика" (постачальник, відповідач) укладено договір № 83 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у специфікації товару (Додаток № 1 до договору) та Ростовці товару (Додаток № 2 до договору).

Місце виконання договору: вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115 (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить 21 264 500,00 грн, у томі числі ПДВ 3 544 083, 33 грн.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки товару вважається перший за ним робочий день.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).

Пунктом 8.2.9. договору покупець має право на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 8.3.1 договору встановлений обов`язок постачальника забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 12.1. договору).

До матеріалів справи долучено додатки № 1 (специфікація) та № 2 (ростовка), № 3 (технічний опис), № 4 (супровідний лист на поставку товару) до договору.

Специфікацією до договору № 83 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) від 24.04.2020 сторони погодили найменування, одиниці, кількість, ціну та загальну суму, що становить 21 264 500,00 грн.

24.04.2020 між Національною поліцією України та Приватним акціонерним товариством "Прилуцька швейна фабрика" укладено Додаткову угоду №1/84 НП від 24.04.2020 до договору № 83 НП, у якій сторони погодили ціну договору, що становить 21 264 216,00 грн, у тому числі ПДВ 3 544 036,00 грн.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 21 264 216,00 грн, що підтверджується накладними: № ПР-0000045 від 22 липня 2020 року на суму 3 017 422,20 грн, № ПР-0000053 від 12 серпня 2020 року на суму 1 999 135,80 грн, № ПР-0000055 від 17 серпня 2020 року на суму 2 942 548,20 грн, № ПР-0000063 від 18 серпня 2020 року на суму 1 796 976,00 грн, № ПР-0000058 від 19 серпня 2020 року на суму 3 189 632,40 грн, № ПР-0000069 від 31 серпня 2020 року на суму 3 369 330,00 грн, №ПР-0000068 від 31 серпня 2020 року на суму 1 871 850,00 грн, №ПР-0000072 від 07 вересня 2020 року на суму 3 077 321,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобов`язався поставити товар протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, тобто до 23.06.2020, однак в порушення п. 5.1. договору, взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений строк відповідач - не виконав.

05.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №5372/26/3-2020 про сплату штрафних санкцій за договором № 83 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) від 24.04.2020 у розмірі 2 504 535,31 грн.

Оскільки відповідач штрафних санкцій у сумі 2 504 535,31 грн. на вимогу позивача не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 2 504 535,31 грн., з яких пеня у сумі 1 227 259,74 грн та штраф у сумі 1 277 275,57 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Національної поліції України та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" на користь Національної поліції України штрафні санкції, які не були задоволені в суді першої інстанції, в розмірі 1753174, 72 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги (щодо штрафних санкцій, в частині підстав їх зменшення до 70% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, з відмовою у стягненні пені у сумі 859 081,82 грн та штрафу у сумі 894 092,90 грн., з присудженням до стягнення пені у сумі 368 177,92 грн та штрафу у сумі 383 182,67 грн.).

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити обумовлений у специфікації товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки товару вважається перший за ним робочий день.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно умов п. 5.1 та п. 12.1 договору відповідач повинен був виконати своє зобов`язання з поставки позивачу товару у строк до 23.06.2020.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до накладних: № ПР-0000045 від 22 липня 2020 року на суму 3 017 422,20 грн, № ПР-0000053 від 12 серпня 2020 року на суму 1 999 135,80 грн, № ПР-0000055 від 17 серпня 2020 року на суму 2 942 548,20 грн, № ПР-0000063 від 18 серпня 2020 року на суму 1 796 976,00 грн, № ПР-0000058 від 19 серпня 2020 року на суму 3 189 632,40 грн, № ПР-0000069 від 31 серпня 2020 року на суму 3 369 330,00 грн, №ПР-0000068 від 31 серпня 2020 року на суму 1 871 850,00 грн, №ПР-0000072 від 07 вересня 2020 року на суму 3 077 321,40 грн., відповідачем поставлено товар на загальну суму 21 264 216,00 грн. за договором №83 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) від 24.04.2020.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач поставив товар з порушенням строку визначеним договором, що підтверджується зазначеними вище накладними. Факт прострочення поставки товару відповідачем не заперечувався.

Таким чином, відповідач виконав свої обов`язки з поставки товару у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, що в силу приписів ст. ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України є підставами для застосування відповідальності, обумовленої договором та законом у вигляді застосування штрафних санкцій: пені та штрафу.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У пункті 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення строків постачання товару, позивачем правомірно нараховані пеня та 7% штрафу, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з поставки товару.

Судом апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку розміру пені щодо сум, строків і ставок нарахувань, дійшов висновку, що розрахунок пені загалом у сумі 1 227 259,74 грн. є обгрунтованим, виходячи з наступного розрахунку, де початок періоду прострочення обраховується з 24.06.2020 з огляду на п. 5.1 договору:

- за накладною № ПР-0000045 від 22 липня 2020 року на суму 3 017 422,20 грн (вартість товару) х 29 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 22.07.2020(день поставки)) х 0,1% = 87 505,24 грн. +

- за накладною № ПР-0000053 від 12 серпня 2020 року на суму 1 999 135,80 грн (вартість товару) х 50 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 12.08.2020(день поставки)) х 0,1% = 99 956,79 грн. +

- за накладною № ПР-0000055 від 17 серпня 2020 року на суму 2 942 548,20 грн. (вартість товару) х 55 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 17.08.2020(день поставки)) х 0,1% = 161 840,15 грн. +

- за накладною № ПР-0000063 від 18 серпня 2020 року на суму 1 796 976,00 грн. (вартість товару) х 56 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 18.08.2020(день поставки)) х 0,1% = 100 630,66 грн. +

- за накладною № ПР-0000058 від 19 серпня 2020 року на суму 3 189 632,40 грн, (вартість товару) х 57 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 19.08.2020(день поставки)) х 0,1% = 181 809,05 грн. +

- за накладною № ПР-0000069 від 31 серпня 2020 року на суму 3 369 330,00 грн (вартість товару) х 69 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 31.08.2020(день поставки)) х 0,1% = 232 483,77 грн. +

- за накладною №ПР-0000068 від 31 серпня 2020 року на суму 1 871 850,00 грн. (вартість товару) х 69 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 31.08.2020(день поставки)) х 0,1% 129 157,65 грн. +

- за накладною №ПР-0000072 від 07 вересня 2020 року на суму 3 077 321,40 грн. (вартість товару) х 76 днів терміну прострочення (з 24.06.2020 по 07.09.2020(день поставки)) х 0,1% = 233 876,43 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до накладних № ПР-0000053 від 12 серпня 2020 року, № ПР-0000055 від 17 серпня 2020 року, № ПР-0000063 від 18 серпня 2020 року, № ПР-0000058 від 19 серпня 2020 року, № ПР-0000069 від 31 серпня 2020 року, №ПР-0000068 від 31 серпня 2020 року, №ПР-0000072 від 07 вересня 2020 року мало місце прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від вартості товару, що становить 1 277 275,57 грн. Розрахунок штрафу у сумі 1 277 275,57 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд першої інстанції також зазначив, що висновок про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019, складений Київською торгово-промисловою палатою - не є належним доказом для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем доводів позивача належними та достатніми доказами не спростовано. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 277 275,57 грн. штрафу та 1 227 259,74 грн. пені - є обґрунтованими та законними, оскільки позивачем доведено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарького кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Гсподарського кодексу України).

В свою чергу, суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про зменшення стягуваних сум пені та штрафу до 70% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, присудивши до стягнення пеню у розмірі 368 177,92 грн та штраф у розмірі 383 182,67 грн, відмовивши у решті позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 частково (в частині відмовлених позовних вимог щодо пені та трафу) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Національної поліції України та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" на користь Національної поліції України штрафні санкції, які не були задоволені в суді першої інстанції, в розмірі 1753174, 72 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги (щодо штрафних санкцій, в частині підстав їх зменшення до 70%, з відмовою у решті суми штрафу та пені).

Розглянувши доводи скаржника у наведеній частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу та пені - є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу та пені.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), посилався на те, що:

- відповідач виконував умови укладеного договору та вжив усі можливі заходи якнайшвидшого виконання умов договору та надав позивачу замовлений товару повному обсязі;

- відповідач вказував про те, що висновком про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019, складеним Київською торгово-промисловою палатою, підтверджується настання істотних змін обставин виконання зобов`язань по договору;

- позивачем не наведено жодних доказів негативних наслідків прострочення виконання зобов`язань відповідачем або збитків;

- відповідачем укладено договір як переможцем процедури закупівлі , у якій основним критерієм відбору була ціна товару, а відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у узгодженій кількості та належно якості;

- під час виконання зобов`язань по договору істотно змінились обставини, а саме: контрагенти , що гарантували вчасно виконати поставку тканини з КНР, через всесвітню пандемію виконували свої зобов`язання з простроченням.

В свою чергу, здійснивши оцінку доводів відповідача в цій частині з огляду на приписи ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Матеріали справи не містять доказів,які б підтверджували, що сума штрафу та пені, які заявлені позивачем до стягнення, - є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора, виходячи із загальної суми договору 21 264 500 грн., яка узгоджена сторонами двосторонньо у порядку, визначеному договором.

Крім того, посилання відповідача на те, що висновком про істотну зміну обставин (hardship) № 1703-4/323 від 19.07.2019, складеним Київською торгово-промисловою палатою, підтверджується настання істотних змін обставин виконання зобов`язань по договору - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказаний висновок не є належним доказом для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору. Крім того, пунктом 10.4 Договору між сторонами узгоджено складання саме сертифікату Торгово-промислової палати України, тобто двосторонньо у встановленому порядку узгоджено орган та вид документу, який має підтверджувати заявлені обставини. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем саме сертифікату Торгово-промислової палати України, як узгоджено у п. 10. 4 зазначеного договору.

При цьому, доводи відповідача в обгрунтування підстав зменшення розміру штрафних санкцій на те, що під час виконання зобов`язань по договору істотно змінились обставини, а саме: контрагенти , що гарантували вчасно виконати поставку тканини з КНР, через всесвітню пандемію виконували свої зобов`язання з простроченням - судом апеляційної інстанції також відхиляються як необґрунтовані, оскільки пунктом 9.8 договору сторони чітко узгодили, що недодержання своїх обов`язків контрагентом постачальника , відсутність на ринку товарів (матеріалів), потрібних для виконання зобов`язання, не звільніє постачальника від відповідальності, передбаченої цим договором або законодавством України, що також узгоджується і з приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, якою визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що у пункті 1.4 укладеного договору постачальник (тобто, відповідач) підтвердив, що товар , визначений у п. 1.1 договору, на момент поставки товару належить постачальнику на праві власності, тобто перебуває у його власності.

При цьому, доводи відповідача в обгрунтування підстав зменшення розміру штрафних санкцій на те, що відповідачем укладено договір як переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, а відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у узгодженій кількості та належно якості - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідні умови поставки щодо кількості і якості - були умовами відповідної закупівлі і обрання відповідача переможцем відповідної закупівлі, жодним чином не наділяє відповідача певними пріоритетами стосовно здійсненої поставки. Крім того, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а отже, на укладений договір розповсюджуютьяс також норми цивільного законодавства, без будь-якої пріоритетності. При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує і те, що оплата поставленого товару здійснюється за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.

Також, посилання відповідача на те, що позивачем не наведено жодних доказів негативних наслідків прострочення виконання зобов`язань відповідачем або збитків - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для зменшення розміру штрафу та пені.

Так, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи з позивачем договір, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно виконати обумовлений договором обсяг робіт та надати відповідні послуги в порядку, що передбачені цим Договором.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що надані відповідачем докази не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження неможливості здійснення своїх зобов`язань у спірний період, як не підтверджують і відсутність вини відповідача щодо невиконання своїх зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування підстав зменшення штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, а висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру штрафу - є помилковими.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень державних органів. При цьому, наведені відповідачем обставини неможливості виконання своїх зобов`язань жодним чином не звільняють відповідача від виконання обумовлених договором зобов`язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафу в контексті правовідносин сторін в межах даного спору. При цьому, відповідачем не було ініційовано внесення змін у договір, продовження строку виконання зобов`язань, спонукання відповідних органів до виконання своїх зобов`язань щодо оформлення відповідної документації.

В свою чергу, прийняття доводів відповідача у цій частині судом першої інстанції саме в контексті зменшення розміру штрафу та пені до 70%- визнаються судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання скаржника про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування зменшення розміру штрафу та пені - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення розміру штрафу та пені до 70% (щодо присудження до стягнення пені у розмірі 368 177,92 грн та штрафу у розмірі 383 182,67 грн, з відмовою у решті вимог), у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у частині відмови вимог позивача щодо стягнення 859 081,82 грн. пені та 894 092,90 грн. штрафу у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача загалом 1 227 259,74 грн. пені та 1 277 275,57 грн. штрафу, у задоволенні яких необґрунтовано було відмовлено судом першої інстанції в частині стягнення 859 081,82 грн. пені та 894 092,90 грн. штрафу, підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загалом 1 227 259,74 грн. пені та 1 277 275,57 грн. штрафу, і вимоги позивача у цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Інші посилання, доводи та твердження учасників спору судом апеляційної інстанції оцінені під час розгляду справи, і вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи в межах заявлених доводів апеляційної скарги Національної поліції України

. Також, жодним з учасників не подано жодних нових апеляційних скарг, у зв`язку з чим і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення штрафних санкцій - штрафу та пені до 70%) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення штрафу та пені, і узгоджених умов договору), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин неможливості оформлення сертифікату, без підтвердження вказаної обставини належними доказами), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині (щодо відмови у стягненні 859 081,82 грн. пені та 894 092,90 грн. штрафу) підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 227 259,74 грн. пені та 1 277 275,57 грн. штрафу.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 859 081, 82 грн. пені та 894 092, 90 грн. штрафу - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 859 081, 82 грн. пені та 894 092, 90 грн. штрафу - скасувати та прийняти у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 859 081, 82 грн. пені та 894 092, 90 грн. штрафу, присудивши до стягнення загалом 1 227 259, 74 грн. пені та 1 277 275, 57 грн. штрафу.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/9131/21 у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" (17500, Чернігівська обл, м. Прилуки, вул. Київська, 299, ідентифікаційний код 00310093) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вулиця БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) 1 227 259 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 74 коп. пені, штраф у розмірі 1 277 275 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч двісті сімдесят п`ять) грн. 57 коп., та 37 568 (тридцять сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" (17500, Чернігівська обл, м. Прилуки, вул. Київська, 299, ідентифікаційний код 00310093) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вулиця БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) 39 446 (тридцять дев`ять тисяч чотириста сорок шість) грн.. 43 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/9131/21 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови підписано 06.07.2022.