Постанова

від 05.07.2022 по справі 902/154/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року Справа № 902/154/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 р. у справі № 902/154/22 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 25.04.2022 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка"

про стягнення 278 533, 04 грн

за участю представників сторін:

позивача - Василюк Є.В.;

відповідача - Громова-Ястребкова В.Є.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" 80 305, 12 грн - 48 % річних, 48 663, 13 грн - пені та 149 564, 79 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 20191л/11 від 30.11.2018 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.04.2022 р. у справі № 902/154/22 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 597, 62 грн - пені, 35 823, 24 грн - 48 % річних та 63 349, 40 грн - штрафу. Відмовлено у задоволенні позову про стягнення 27 065, 51 грн - пені, 44 481, 88 грн - 48 % річних та 86 215, 39 грн - штрафу.

Судове рішення мотивоване наявністю правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, відсотків річних та штрафу. При цьому судом застосовано положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшено розмір пені, штрафу та відсотків річних.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 р. у справі №902/154/22 стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу та 4 178 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 926, 65 грн - залишено за позивачем.

Приймаючи додаткову постанову, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 123, 126, 244 ГПК України, положеннями Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", дійшов висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судових витрат зі сплати судового збору.

При цьому, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин даної справи, керуючись засадою пропорційності, статтями 126, 129 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають зменшенню на 50 % та покладенню на відповідача в сумі 15 000 грн.

Також суд першої інстанції зазначив, що наданий відповідачем договір про надання правової допомоги № 05/21 від 12.01.2021 р. не може бути підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у формі гонорару успіху адвоката. Суд прийняв до уваги те, що додаткову угоду від 16.02.2022 р. надано до суду лише 11.04.2022 р., що не виключає складення документів за фактом обізнаності про результат розгляду спору, а відтак дійшов висновку про необґрунтованість та не доведеність належними доказами обставин досягнення згоди між відповідачем та адвокатом стосовно визначення гонорару успіху адвоката на момент пред`явлення позову.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 43 926, 65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач не погоджується з додатковим рішенням суду в частині відмови йому в задоволенні заяви щодо відшкодування витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 13 926, 65 грн - "гонорару успіху" та зменшення судом першої інстанції витрат з 30 000 грн до 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- оскільки договором про надання правової допомоги від 01.12.2021 р. № 01-12 та додатковою угодою від 16.02.2022 р. до договору, що є його невід`ємною частиною у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено чіткий порядок обчислення вартості юридичних послуг адвоката, відповідно відмова у задоволенні стягнення "гонорару успіху" є необґрунтованою;

- апелянт посилається на п. 3.1. договору про надання правової допомоги від 01.12.2021 р. № 01-12 та вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що в договорі відсутні пункти (умови), які передбачають сплату "гонорару успіху" - помилкові. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що додаткову угоду від 16.02.2022 р. надано до суду лише 11.04.2022 р., що не виключає складення документів за фактом обізнаності про результат розгляду спору є припущенням суду;

- щодо зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з 30000 грн до 15 000 грн, то позивач вказує, що посилання відповідача на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом послугами не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами;

- відповідач жодних аргументованих заперечень та контррозрахунків не надав. Заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі зводяться до загального цитування норм ГПК України та правових позицій Верховного Суду. Жодних інших конкретних доказів та заперечень щодо неспівмірності витрат позивача із наданими послугами у даній справі відповідачем не було подано, незважаючи на те, що усі докази стосовно їх обсягу та вартості були надіслані позивачем разом із заявою щодо відшкодування витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 06.07.2022 р. об 14:30 год.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що дана справа є справою незначної складності та містить невеликий обсяг доказів. Заявником у заяві про відшкодування витрат обґрунтовано віднесення "гонорару успіху" до витрат на правову допомогу (що є спірним твердженням, оскільки такий вид винагороди не відноситься судами до витрат на правничу допомогу). Доводи позивача, що розмір "гонорару успіху" відповідає принципам розумності та співмірності із заявленими позовними вимогами та є передбаченим додатковою угодою до договору про надання правової допомоги є необґрунтованими із урахуванням того факту, що крім "гонорару успіху" за даною справою заявлено й витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Відповідач просить суд прийняти до уваги, що в межах даної справи "гонорар успіху" визначений не у твердій грошовій сумі, а у відсотковому значенні від присудженої суми, а саме у вигляді 5 %. Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Крім того, вказує, що у разі передбачення в договорі про надання правової допомоги умови про сплату "гонорару успіху", крім самої вимоги має бути чітко сформовано та прописано конкретний очікуваний результат, у разі досягнення якого адвокату буде сплачено таку винагороду. Договором про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р. взагалі не передбачено положення про "гонорар успіху". Додаткова угода до договору від 01.12.2021 р. від 16.02.2022 р. передбачає таке положення, проте немає жодних умов, чи чітко визначеного результату роботи адвоката, за який така винагорода підлягає сплаті. Тому в контексті даної справи, яка так чи інакше однозначно є виграшною для сторони позивача, незалежно від отриманого результату, умова про "гонорар успіху" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Тобто не було зафіксовано умову, за стягнення якої суми адвокат отримає додаткову винагороду.

Також відповідач вказує, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірного зменшення витрат на правову допомогу є голослівними, та такими, що не відповідають реальним обставинам справи. Витрати позивача на правничу допомогу у справі не є обґрунтованими із тієї точки зору, що представник позивача не був присутній у судовому засіданні. А в спорі про стягнення заборгованості, де позивач, в особі його представника - адвоката, не підготував значну кількість документів, а обмежився нескладною позовною заявою та кількома іншими документами, недоречно говорити про складність спору чи великі обсяги наданих послуг, які можна та варто було б оцінити в 30 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" надіслало до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та вказує, що відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, зокрема, у розмірі 43 926,65 грн, чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат.

В судовому засіданні 06.07.2022 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд задоволити її вимоги, скасувати додаткове рішення суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 43 926, 65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.07.2022 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Тобто, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19. Подібні висновки також викладено в постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Апеляційний господарським суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач у позовній заяві зазначив орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яка складає 30 000 грн, виходячи із погодженого між позивачем та адвокатом Василюком Є.В. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з відповідача у даній справі та "гонорару успіху" (плата за досягнення позитивного результату) 5% від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р.

Разом з тим, у поданій до суду першої інстанції заяві (б/н від 11.04.2022 р.) представником позивача було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 43 926,65 грн, з яких: 30 000 грн вартість наданих послуг з правової допомоги та 13 926, 65 грн "гонорар успіху" від стягнутої суми заборгованості.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.12.2021 р. між адвокатом Василюком Є.В. (адвокат) та ТОВ "Агрозахист Донбас" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 01-12.

Відповідно п. 1.1 договору, адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма такенними методами та способами представництва (наданий правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у судах України тощо у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а Клієнт зобов`язується прийняти надані за ним Договором послуги та сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору додаткові витрати, що відповідно до завдання (доручення) не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих рахунків.

Сплати за послуги та витрати, що визначені пунктами 3.1, 3.2 договору здійснюється протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку адвокатом (п. 3.3 договору).

Також до договору № 01-12 від 01.12.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду від 16.02.2022 р., відповідно до п. 1 якої сторони погодили, що розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 30 000 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом Василюком Є.В. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з СТОВ "Аквавіка" за договором поставки № 20191л/11 від 30.11.2018 р.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми (п. 2 додаткової угоди).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 11.04.2022 р. до додаткової угоди та до договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.121.2021 р., сторонами погоджено, що вартість послуг адвоката за договором становить 30 000 грн, що складається з наступного:

- ознайомлення з наявними документами; попередня консультація клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з СТОВ "Аквавіка", підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді, 1 год. ;

- підготовка первинних документів,складання (написання) позовної заяви з додатками, формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду, 5 год.;

- ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву,підготовка відповіді на відзив, надсилання її відповідачу та до суду, 2,5 год.;

- підготовка додаткових пояснень у справі та направлення їх відповідачу і до суду, 1,5 год.;

- підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення заяви відповідачу та до суду, 1 год.

Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в клопотаннях, поданих до місцевого господарського суду, просив зменшити розмір судових витрат, посилаючись, зокрема, на те, що справа № 902/154/22 не являється складною, витратною в часі та обсязі наданих послуг, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного ,представник позивача участі в судових засіданнях не приймав . В даному випадку вартість послуг надмірно велика та не відповідає вимогам співмірності, позивачем не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності судових витрат у сумі 30 000 грн. Також відповідач заперечував про стягнення з нього витрат у вигляді "гонорару успіху" у розмірі 5 % від стягнутої суми, вказуючи про те, що такі витрати заявлені безпідставно позивачем.

Колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, у питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суду варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Апеляційним господарським судом враховується, що справа № 902/154/22 є незначної складності, не витратною в часі та обсязі наданих послуг, а її розгляд здійснювався в порядку спрощеного провадження ,представник позивача не з"являвся в судове засіданні.

За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, а також те, що її розгляд здійснювався в порядку спрощеного провадження, без участі позивача в судовому засіданні, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на 50 %, а відтак стягненню з позивача на користь відповідача вказаних витрат в розмірі 15 000 грн, оскільки цей розмір є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Доводи позивача щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на 50 %, з огляду на встановлені судом вище обставини у даній справі, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 926, 65 грн "гонорар успіху" від стягнутої суми заборгованості на підставі п. 2 додаткової угоди від 16.02.2022 р. до договору №01-12 від 01.12.2021 р., суд вказує наступне.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Апеляційний господарський суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, п. 2 додаткової угоди від 16.02.2022 р. до договору про надання правничої допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р., "гонорар успіху" визначено заявником саме як додаткову винагороду за стягнення заборгованості, а не як складову витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, із змісту додаткової угоди судом було встановлено, що "гонорар успіху" визначено не у твердій грошовій сумі, а у відсотковому значенні від присудженої суми, а саме у вигляді 5 %.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

При цьому, суд вказує, що "гонорар успіху" залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги, що було зроблено клієнтом та адвокатом у акті від 11.04.2022 р. у даній справі.

Також судом зазначається, що у разі передбачення в договорі про надання правової допомоги умови про сплату "гонорару успіху", крім самої вимоги має бути чітко сформовано та прописано конкретний очікуваний результат, у разі досягнення якого адвокату буде сплачено таку винагороду. Однак, договором про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р. взагалі не передбачено положення про "гонорар успіху". В свою чергу, додаткова угода від 16.02.2022 р. до договору № 01-12 від 01.12.2021 р. хоча і передбачає таке положення, проте, як вказувалося судом вище, за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Судом також звертається увага на те, що додаткову угоду від 16.02.2022 р. надано до суду першої інстанції лише 11.04.2022 р., що не виключає складення документів за фактом обізнаності про результат розгляду спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 13 926, 65 грн "гонорар успіху" на підставі п. 2 додаткової угоди від 16.02.2022 р. до договору № 01-12 від 01.12.2021 р.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним судового рішення у даній справі та дійшов правильних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 р. у справі №902/154/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2022 р. у справі №902/154/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 07 липня 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.