Ухвала

від 06.07.2022 по справі 903/467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 липня 2022 року Справа № 903/467/22Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» про забезпечення позову по справі №903467/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум» про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2022 ТОВ «СВАОР НУТРІШН» надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум», в якому просить:

1.Визнати недійсними договір купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020; акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020; накладну №17/07 від 27.07.2020.

2. Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020, акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020 та накладної№17/07 від 27.07.2020, а саме:

Скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) зернозбирального комбайна ЮНІ`І ОЕЕКЕ 9780І СТ8, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446).

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446) зернозбирального комбайна ЗОНИ ОЕЕЯЕ 9780І СТ8, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_3 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН (код ЄДРПОУ 41469532).

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» надіслало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446) в особі уповноважених представників відчужувати у будь -який спосіб зареєстрованого за ним зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , а також заборонити уповноваженим особам Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області приймати рішення про державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку тощо стосовно даного комбайна, здійснювати будь-яку державну реєстрацію (перереєстрацію) таких змін стосовно цього комбайна.

Заяву обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є витребування частини майна з чужого незаконного володіння.

Зазначає, що попередня поведінка відповідача, а саме дії з приховування майна та інших йому належних активів, які повинні входити у спадкову масу, після смерті ОСОБА_1 , зокрема:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли спадкодавець був присмерті, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, безпідставно розпорядилися 50-ма %-ми частки ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб`юції», шляхом передачі частки сторонній особі; При цьому як слідує із відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №Д-9802 від 07.10.2021 на скаргу позивача на дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Дерев`янко В.В., з метою з`ясування обставин звернення у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. витребувано письмові пояснення та копії відповідних документів.

- з наданих нотаріусом матеріалів встановлено, що нотаріальні дії, якими є: посвідчення Договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» від 19.05.2016 (реєстровий № 1208 від 05.06.2020), а також засвідчення справжності підписів на Акті приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр логістики та дистриб`юції» від 05.06.2020 приватним нотаріусом Дерев`янко В.В. не вчинялися.

Доводить, що факт фальшування підтверджується:

- скороченими витягами з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 181620732 та № 181621134 від 02.11.2021 вбачається, що бланки на яких виконанні нікчемні правочини, видані і використані Стрийською державною нотаріальною конторою;

- листом №1508/01-16 від 18.11.2021 Стрийська державна нотаріальна контора повідомила, що Стрийською ДНК були використані бланки НОН 200622 та НОН 200623 для посвідчення договору дарування житлового будинку та земельної ділянки 05.06.2020 року. Примірник договору отримала обдаровувана.

- у даній справі після смерті батька був підроблений акт датований 11.03.2020 приймання-передачі майна згідно протоколу №436-0, а також протокол №436-0 датований 11.02.2020 - згідно з цими документами батько позивача нібито передав у статутний фонд ТОВ «Актив Універсум» майно КЗС /А-2/, загальною площею 238,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є.

- фальшування даної господарської операції має місце, тому що такі документи повинні посвідчуватися нотаріусом, а також внесок в статутний капітал може робити лише учасник товариства. Як видно із протоколу власниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 - батько позивача не є учасником цього ТОВ, відповідно статутний капітал - це вклади учасників... Чий вклад він поповнював? Крім того, якщо майно вкладено в статутний капітал і збільшено статутний капітал, то дане майно підлягає оцінці, а також відповідному відображенні у протоколі і в статуті як змінився (збільшився) розмір статутного капіталу для подальшого внесення даної інформації в державний реєстр. Всього цього не відображено - відповідно вказані документи сфальшовані. Також на даних документах високо ймовірно підроблений підпис батька позивача.

- вважає, що доказом, який підтверджує підробку документів і заволодіння майном є Інформація з державного реєстру станом на 30.12.2020р. в якій зазначено, що дане майно є власністю батька позивача ОСОБА_1 .

- у відповідності до договору від 10.09.2021р. дане майно було продано ТОВ «Актив Універсум» Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД АРТ СЕРВІС».

- 11.03.2021 ТОВ «ЛЕНД АРТ СЕРВІС» продало дане майно ОСОБА_2 .

02.06.2020 відповідачі безпідставно заволоділи належними померлому 50-ма %-ми ТОВ Ленд Арт Сервіс, і одразу ж вчинили дії по приховуванню майна належного товариству, шляхом створення 31.07.2020 нової юридичної особи -ТОВ «ВАЛЕОН-Д», де відповідачі в подальшому виступили засновниками, і передачі майна Торговельно-офісного центру з лікувально діагностичним закладом, загальною площею 1944.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 900346307101) та земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:061:0029 площею 0.1854 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 900340807101)) в статутний капітал новоствореного ТОВ Валеон-Д на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЛЕНД АРТ СЕРВІС" № 2 від 31.07.2020; акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.08.2020 між ТОВ "ЛЕНД АРТ СЕРВІС" - ТОВ "ВАЛЕОН-Д"; акту приймання-передачі нерухомого майна від 04.08.2020 між ТОВ "ЛЕНД АРТ СЕРВІС" - ТОВ "ВАЛЕОН-Д".

Доводить, що існує загроза, що відповідач до вирішення цієї справи та набрання рішенням суду законної сили, відчужить або вчинить інші дії (обтяження) відносно цього майна, щоб унеможливити відновлення прав позивача.

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28.03.2006р.).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст.136 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

У постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Крім цього, суд зауважує, що зі змісту п.1 ч.1 ст.137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18 та від 05.09.2019р. у справі №911/527/19).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Як встановлено судом, предметом позову у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ "Сваор НУТРІШН" посилається на те, що негативними наслідками невжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати до ТОВ Актив Універсум» у даній заяві, є можливість відповідача відчужити, розтратити, обтяжити спірне майно.

Поряд із зазначеним вище, суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як свідчать доводи заяви ТОВ "Сваор Нутрішн", остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача будуть спрямовані на відчуження нерухомого мана, на думку суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Також, слід зазначити, що потенційна можливість вчинення ТОВ «Актив Універсум» дій, які можуть бути спрямовані на відчуження майна, без наведення відповідного достатнього обґрунтування не є, на думку суду, переконливою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Водночас, суд зазначає, що стверджуючи про необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має намір відчужити таке майно, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно надання/передачі такого майна третім особам.

Суд також звертає увагу на те, що доводи позивача (заявника) про те, що наявність можливості відповідача відчужити майно не є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є підставою для задоволення відповідної заяви. Згідно ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вище викладене слід дійти висновку, що вжиття заходів забезпечення можливе якщо наявна стадія виконання рішення суду, або якщо такі заходи можуть запобігти ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас, суд зазначає, що питання щодо визначення ефективності захисту/поновлення порушених прав може розглядатись судом виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах заявленого позивачем способу захисту (предмету позову), з огляду на приписи ст.5, ч.1 ст.14 ГПК України.

Слід також зазначити, що заявником, всупереч вимогам ст.74 ГПК України, не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона ТОВ Актив Універсум, а також уповноваженим особам Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області приймати рішення про державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку тощо стосовно даного комбайна, здійснювати будь-яку державну реєстрацію (перереєстрацію) таких змін стосовно цього комбайна, може істотно ускладнити чи унеможливити майбутнє виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Поряд із зазначеним, аналізуючи вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід дійти висновку, що у ній містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача будуть спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, що в майбутньому може призвести до утруднення виконання останнього, при цьому будь-якого документального підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову обставин суду не надано.

Відповідно до наданих заявником матеріалів вбачається, що останні не містять будь-яких чітких, конкретних, об`єктивних доказів на підтвердження факту реальної загрози вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна.

Водночас, жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду, позивачем також не надається.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст.ст.73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, всупереч вимогам ст.ст.74, 136 ГПК України заява ТОВ "Сваор Нутрішн" не обґрунтована доказами та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях позивача того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим реальне виконання майбутнього судового рішення.

Заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст.76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звертатися до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» про забезпечення позову у справі №903/467/21 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 07.07.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар