Рішення

від 04.07.2022 по справі 910/317/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022Справа № 910/317/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» (03189, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 71Г, квартира 19) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12) розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 321 087 грн. 54 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 321 087 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 року відкрито провадження у справі №910/317/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.03.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 21.01.2022 року, 17.02.2022 року уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №2018-08-01/2, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовникові послуги із комплексного супроводження проекту будівництва мережевих сонячних електростанцій, розташованих на об`єктах Замовника (із розташуванням на конструкціях та земельних ділянках), а Замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги. (а.с.10-12)

Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору становить суму вартості послуг, що надаються за цим договором і додатками до нього.

Відповідно до п.3.6 Договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків надання послуг, крім випадків, коли таке порушення сталося з вини Замовника, Виконавець на вимогу Замовника, сплачує йому неустойку в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожен день прострочення.

Додатком №1 до Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року Сторони узгодили комплекс робіт, що надається Виконавцем.

Згідно з п.п.4, 5 Додатку вартість послуг Виконавця за цим договором становить 174 990 грн. 00 коп. Замовник здійснює оплату послуг Виконавця в наступному порядку, зокрема, аванс при підписанні договору 135400 грн. 00 коп. (а.с.13)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» 30.08.2018 року здійснило перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» грошових коштів у розмірі 135 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 30.08.2018 року із зазначенням призначення платежу: «аванс при підписанні договору відповідно до додатку №1 до умов Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року.» (а.с.14)

08.05.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №7/05/19 з вимогою виконати обов`язки за договором у строки, зазначені в Додатку №1 до договору, що підтверджується копією накладної від 08.05.2019 р. (а.с. 15-16)

Претензією №001-12/10/2020 від 12.10.2020 року Позивач просив Відповідача здійснити повернення сплачених грошових коштів, неустойки та інфляційних у розмірі 296281 грн. 37 коп., а також повідомив про розірвання договору, що підтверджується копіями накладної від 12.10.2020 р., опису вкладення у цінний лист. (а.с.17-20)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо своєчасного надання послуг. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 135 400 грн. 00 коп. Крім того, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» на користь Позивача пеню у розмірі 169 740 грн. 30 коп. та інфляційні у розмірі 15 947 грн. 24 коп. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ».

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, а саме п.п.2.3.3 договору, а тому Відповідач втратив можливість продовжити виконання умов договору. Також Відповідач не отримував вимоги Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 статті 638 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов на виконання умов Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» 30.08.2018 року здійснило перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» грошових коштів у розмірі 135 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 30.08.2018 року із зазначенням призначення платежу: «аванс при підписанні договору відповідно до додатку №1 до умов Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року.» (а.с.14)

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року Сторони передбачили, що Виконавець надає Замовникові послуги з комплексного супроводження проекту будівництва сонячної електростанції в наступному обсязі: проектні роботи - 95800 грн. 00 коп. - 60 календарних днів з моменту акту приймання - передачі наданих послуг за Етапом 1; поставка обладнання здійснюється за окремим договором; монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи: монтаж здійснюється за окремим договором, супроводження процесу отримання акту введення в експлуатацію об`єкту - 21600 грн. 00 коп. - 20 календарних днів з моменту акту виконання робіт з монтажу; документація генеруючого об`єкту - 57590 грн. 00 коп. - 40 календарних днів з моменту акту приймання - передачі наданих послуг за етапом IV.

Відповідно до п.3.6 Договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем всього обсягу робіт, обумовленого договором про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року у строки, встановлені договором, як і не містять доказів виконання Відповідачем окремих етапів робіт у строки, встановлені Додатком №1 до Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року. При цьому, вказані обставини щодо невиконання робіт у строки, встановлені договором, не заперечуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Водночас, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що прострочення виконання робіт сталось з вини замовника, оскільки Позивач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, а саме п.п.2.3.3 договору.

У п.п.2.1.1, 2.1.3 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний розпочати надання Замовнику Послуг з моменту підписання Договору, при неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника.

Згідно з пп.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору Замовник зобов`язаний надати Виконавцю наявну проектну і технічну документацію по об`єкту проектування (технічні паспорти будівель, технічну частину на земельну ділянку, необхідну документацію з проектування), призначити відповідальну особу за координацію всіх робіт з проектування реконструкцій, своєчасно повідомляти Виконавця реальні відомості та надавати документи (оригінали та/або копії).

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» до Замовника з відповідними запитами про надання необхідної проектної і технічної документації по об`єкту проектування, неотримання якої унеможливлювала виконання Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року. Крім того, у разі неможливості виконання робіт за вказаним договором при відсутності вищезазначених документів, Відповідач зобов`язаний був повідомити Замовника про це, чого Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» зроблено не було, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

08.05.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №7/05/19 з вимогою виконати обов`язки за договором у строки, зазначені в Додатку №1 до договору, що підтверджується копією накладної від 08.05.2019 р. (а.с. 15-16)

Претензією №001-12/10/2020 від 12.10.2020 року Позивач просив Відповідача здійснити повернення сплачених грошових коштів, неустойки та інфляційних у розмірі 296281 грн. 37 коп., а також повідомив про розірвання договору, що підтверджується копіями накладної від 12.10.2020 р., опису вкладення у цінний лист. (а.с.17-20)

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

За відсутності документального підтвердження поважності причин неотримання кореспонденції, Суд приходить до висновку, що Відповідач ухиляється від її прийняття, а тому в силу ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України зазначені вище повідомлення про розірвання договору та вимога про повернення грошових коштів в розмірі є врученими відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 135 400 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» в розмірі 135 400 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив надання послуг та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 135 400 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» пеню за загальний період прострочення з 07.05.2019 р. по 31.12.2021 р. у розмірі 169 740 грн. 30 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків надання послуг, крім випадків, коли таке порушення сталося з вини Замовника, Виконавець на вимогу Замовника, сплачує йому неустойку в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 07.05.2019 р. по 31.12.2021 р. у розмірі 169 740 грн. 30 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 07.05.2019 р. по 07.11.2019 р. у розмірі 32 373 грн. 15 коп.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 12.11.2020 року по 31.12.2021 року у розмірі 15 947 грн. 24 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом встановлено, що претензією №001-12/10/2020 від 12.10.2020 року Позивач просив Відповідача здійснити повернення сплачених грошових коштів, неустойки та інфляційних у розмірі 296281 грн. 37 коп., а також повідомив про розірвання договору, що підтверджується копіями накладної від 12.10.2020 р., опису вкладення у цінний лист. (а.с.17-20)

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Правилами поштового зв`язку визначено, що:

адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці;

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Також в силу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено з м. Києва у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 3 дні. Таким чином, Відповідач мав отримати вимогу 15.10.2020 року, а відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України Виконавець повинен був протягом 7 днів з моменту отримання вимоги здійснити повернення сплачених грошових коштів, тобто у строк по 22.10.2020 року, а тому з 23.10.2020 року розпочалась прострочка Відповідача. Проте, оскільки Позивачем визначено прострочку Відповідача з 12.11.2020 року, а відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає вимоги в межах заявлених.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 12.11.2020 року по 31.12.2021 року у розмірі 15 947 грн. 24 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині розірвання Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ», Суд зазначає.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з п.8.2 Договору кожна із сторін має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, направивши іншій стороні повідомлення про розірвання договору не пізніше ніж за 35 календарних днів до дати розірвання договору.

Як встановлено Судом, Відповідач в порушення умов Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року не здійснив виконання всього обсягу робіт, обумовленого договором про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року у строки, встановлені договором, так і окремих етапів робіт у строки, встановлені Додатком №1 до Договору про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді повного та своєчасного надання послуг встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 34934086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» (03189, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 71Г, квартира 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 42155284) заборгованість у розмірі 135 400 (сто тридцять п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 32 373 (тридцять дві тисячі триста сімдесят три) грн. 15 (п`ятнадцять) коп., інфляційні у розмірі 15 947 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 5 025 (п`ять тисяч двадцять п`ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

4. Розірвати Договір про надання послуг №2018-08-01/2 від 01.08.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІРУФ» (03189, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 71Г, квартира 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 42155284) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДІСІ» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 34934086).

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин