А17/265-06
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа № А17/265-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,
суддів: Крутовських В.І, Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Сафрончик М.Г., довіреність №б/н від 12.10.06, представник;
від відповідача: Говорун І.С., довіреність №26978/10/100 від 07.11.06, головний держподатінспектор юридичного відділу;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.06р. у справі № А17/265-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маклайф", м.Кривий Ріг
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2006р. по справі №А17/265-06 (Стрелець Т.Г.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маклайф", м.Кривий Ріг до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 29.06.2006р. № 0000152303/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Маклайф” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 139313,60 грн., у тому числі 93916,00 грн. —основний платіж, 45397,60 грн. —штрафні (фінансові) санкції та стягнуто витрати по справі.
Оскаржуючи постанову господарського суду Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Скаржник посилається на порушення судом п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки вважає, що судом не обґрунтовано підстави виникнення податкових зобов”язань у ТОВ “Артана” у період, коли воно не було платником ПДВ і як наслідок не обґрунтовано правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ “Артана”.
Також скаржник посилається на порушення судом п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” стосовно відсутності доказів сплати податків ТОВ “Київ-експерт” саме в результаті здійснення господарських операцій з позивачем.
У запереченні на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Маклайф" просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.03р. по 31.03.06р. (акт від 23.06.06р. №465/230/31550710) було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 93916,10 грн. протягом травня 2004р. –березня 2006р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 29.06.2006р. № 0000152303/0, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 139313,60 грн., у тому числі 93916,00 грн. —основний платіж, 45397,60 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно матеріалів справи перевірка була здійснена на підставі постанови слідчого СВ Жовтневого РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області про призначення рахункової перевірки від 05.05.2006р.
Актом перевірки встановлено, що позивачем у порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” позивач відніс до складу податкового кредиту травня 2004р.- березня 2006р. загальну суму ПДВ 93916,10 грн. по взаємовідносинам з постачальниками —ТОВ “Артана” та ТОВ “Київ-експерт”;
Відповідно до Листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.06.2006р. відповідача повідомлено, що ТОВ Київ-експерт” надавало податкову звітність протягом січня –жовтня 2005р., за листопад, грудень 2005р., січень –березень 2006р. податкова звітність не була надана, за юридичною адресою підприємство не знаходиться;
Згідно з Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.06.2006р. ТОВ “Артана” не надавало податкову звітність протягом періоду, що запитувався відповідачем, місцезнаходження підприємства не встановлено;
У відповідності з Листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 29.09.2006р. станом на 15.09.2006р. у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій значаться такі підприємства як ТОВ “Артана” і ТОВ “Київ-експерт”;
Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2006р. було надано відомості щодо сплати контрагентами позивача податку на додану вартість, а саме повідомлялось, що ТОВ “Артана” податок на додану вартість не сплачувало, а ТОВ “Київ-експерт” за період з 01.03.2005р. по 01.09.2006р. сплачено податок на додану вартість у розмірі 200,00 грн.;
Позивачем надано у матеріали справи податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ “Артана” і ТОВ “Київ-експерт”, податок на додану вартість за якими було виключено зі складу податкового кредиту за наслідками перевірки.
Апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення за наступних підстав.
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, на яку відповідач посилається в акту перевірки і в спірному податковому повідомленні-рішенні, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно пп.. 7.2.6 .п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Одночасно з цим, відповідно пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв”язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав до перевірки всі податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ “Артана” і ТОВ “Киїів-експерт”.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином господарський суд обґрунтовано вказав, що підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит є відсутність податкової накладної або придбання товарів (робіт, послуг), які не є об”єктом оподаткування на додану вартість.
Господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту вартості продукції, одержаної від ТОВ “Артана” та ТОВ “Київ-експерт” за умов відсутності відомостей про сплату останніми податків до бюджету оскільки відповідачем не надані докази того, що вказані підприємства не були платниками податку на додану вартість в момент виписування податкових накладних, діючим законодавством не передбачено покладення на позивача обов”язків щодо перевірки податкової звітності контрагентів при здійсненні господарської діяльності.
Поряд з викладеним апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені в позовній заяві стосовно незаконності проведеної позапланової перевірки, оскільки ст. 11№ Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено право податкової інспекції на проведення позапланової перевірки підприємства за наявності порушеної кримінальної справи.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови господарського суду.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.06р. справі № А 17/265-06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя В.І.Крутовських
Суддя А.К.Дмитренко
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2007 |
Оприлюднено | 26.10.2007 |
Номер документу | 1051269 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Прокопенко А.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні