Постанова

від 29.06.2022 по справі 905/198/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/198/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 (судді: Білоусова Я. О. - головуючий, Пуль О. А., Тарасова І. В.) і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 (суддя Бокова Ю. В.) у справі

за позовом Луганського національного аграрного університету

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Святогірська міська рада,

про визнання недійсним і скасування наказу та поновлення права постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2021 року Луганський національний аграрний університет звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахування заяви про зміну предмета позову) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 30.11.2020 № 6234-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" (далі - наказ від 30.11.2020) та поновлення права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 716,8000 га на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997 серії І-ДН № 004915 (далі - державний акт на право постійного користування землею від 24.07.1997), до складу якої входять земельні ділянки з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви.

Позовна заява обґрунтована тим, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням порядку припинення права постійного користування землею та він порушує права позивача як постійного землекористувача.

1.2. Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов з огляду на його необґрунтованість.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021, позов задоволено.

Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про незаконність спірного наказу відповідача та при цьому суд виходив із того, що Слов`янському радгоспу-технікуму було видано державний акт на право постійного користування землею від 24.07.1997 загальною площею 716,8 га для виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення навчального процесу на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області; у подальшому Слов`янський радгосп-технікум було перейменовано у Слов`янський державний аграрний технікум, правонаступником якого є позивач у справі - Луганський національний аграрний університет; відповідач, видаючи оспорюваний наказ, діяв всупереч вимог закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, оскільки не було законодавчо визначених підстав для позбавлення Луганського національного аграрного університету права постійного користування спірною землею згідно з державним актом на право постійного користування землею від 24.07.1997, виданим Слов`янському радгоспу-технікуму; дії відповідача у наведеному випадку свідчать про невизнання права постійного користування земельною ділянкою позивача, яке виникло на підставі вказаного державного акта.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції), в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021, як незаконні, обґрунтовуючи підстави подання касаційної скарги положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (неповне дослідження судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи). Водночас скаржник послається на те, що суд апеляційної інстанції порушив положення пункту 3 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає у тому, що суд прийняв постанову, що стосується прав та обов`язків осіб, які були залучені до участі у справі, але їх доводи та посилання на відповідні докази не були прийняті до уваги судом.

Зокрема, скаржник стверджує про те, що ГУ Держгеокадастру під час прийняття спірного наказу діяло з дотримання вимог закону; кількість земельних ділянок, вказаних в судовому рішенні не співпадає з даними з публічної кадастрової карти України; за результатами виїзду до місця розташування спірних земельних ділянок було встановлено факт їх невикористання позивачем; крім того, позивач не вжив жодних дій, спрямованих на реєстрацію права користування спірною землею. Водночас скаржник звертає увагу на те, що спірні земельні ділянки передано в комунальну власність Святогірської міської територіальної громади в особі Святогірської міської ради.

3.2. Від Луганського національного аграрного університету надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому університет просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення і постанову у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 905/198/21 за касаційного скаргою ГУ Держгеокадастру на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у справі № 905/198/21, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.03.2022.

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні розгляд справи 01.03.2022 не відбувся.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2022 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Багай Н. О., Берднік І.С.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 було постановлено здійснити розгляд справи № 905/198/21 за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 і рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у судовому засіданні 24.05.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 розгляд справи було відкладено до 30.06.2022.

З урахуванням викладеного з метою дотримання принципу здійснення правосуддя у розумні строки справу розглянуто у розумний строк у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 24.07.1997 на підставі рішення Хрестищенської сільської ради народних депутатів від 11.06.1997 Слов`янському радгоспу-технікуму видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 69-271. За цим актом землекористувачеві надано у постійне користування 716,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення навчального процесу. Зазначена земельна ділянка розташована на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до наказу Міністерства агропромислового комплексу України від 30.03.1998 № 99 "Про перейменування радгоспів-технікумів", серед іншого, перейменовано Слов`янський радгосп-технікум у Слов`янський державний аграрний технікум.

У подальшому згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 21.06.2007 № 434 "Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області" було реорганізовано у відокремлені структурні підрозділи Луганського національного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання їх до цього навчального закладу, зокрема, Слов`янський державний аграрний технікум у Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету.

У пункті 2 вказаного наказу встановлено, що Луганський національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих, зокрема, Слов`янського державного аграрного технікуму.

Також у пункті 4.4 цього ж наказу зазначено про те, що матеріали з реорганізації, зокрема, Слов`янського державного аграрного технікуму (передавальний баланс станом на 01.07.2007, звіт про роботу комісії, рішення органів статистики, акт передачі-приймання майна до Луганського національного аграрного університету) слід подати на затвердження Міністерства аграрної політики України та в установленому порядку здати на збереження в архів міністерства.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 19.02.2015 № 168 "Деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН" прийнято до сфери управління Міністерства освіти і науки України цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи Мінагрополітики та ДФС відповідно до додатку 1, до якого, зокрема, включено відокремлений підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету.

У пункті 3 вказаного наказу зобов`язано комісію здійснити приймання-передачу та затвердити акти приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозиції щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.

30.09.2015 на виконання зазначеного наказу Міністерство освіти і науки України затвердило акт приймання-передачі, згідно з розділом 6 якого Міністерством аграрної політики та продовольства України передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, зокрема, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Л. Бідного, 115, кадастровий номер 1424282400:04:000:0083, загальною площею 716,8000 га, з них: рілля - 595,0 га; пасовища - 21,0 га; господарські двори - 23,8 га; господарські шляхи - 1,0 га; ліси - 67,0 га; інші - 9,0 га.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.07.2017 № 1010 відокремлений підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету перейменовано у відокремлений структурний підрозділ Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1.8.4 статуту Луганського національного аграрного університету відокремленим структурним підрозділом університету є Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету.

У пункті 9.1 статуту передбачено, що матеріально-технічна база університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до пункту 9.3 статуту землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюється університетом відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки передаються університету в постійне користування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що як свідчать матеріали справи, Луганський національний аграрний університет звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою від 27.05.2020 № 05-01/20-340, в якій просив надати належним чином засвідчену копію державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997, посилаючись на те, що наразі він як правонаступник Слов`янського державного аграрного технікуму є користувачем земельної ділянки загальною площею 716,8 га, розташованої на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

Зміст листа ГУ Держгеокадастру від 01.06.2020 № 419/116-20 свідчить про те, що управління надало належним чином завірену копію державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997, виданого Слов`янському радгоспу-технікуму на земельну ділянку загальною площею 716,8 га для виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення навчального процесу на території Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

В державний акт на право постійного користування землею від 24.07.1997 було внесено зміни в землекористуванні, а саме внесено зміни щодо назви користувача земельної ділянки. Так, спочатку вказано користувачем Слов`янський державний аграрний технікум, згодом - Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету.

12.10.2020 Луганський національний аграрний університет звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою № 05-01/20-620, в якій просив внести до Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) зміни до інформації щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами за переліком, наведеним у заяві.

У відповідь ГУ Держгеокадастру у листі від 27.10.2020 № 8-5-0.2-5449/2-20 зазначило, що за інформацією міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську ГУ відомості про вказані земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру 19.12.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення Хрестищенської сільської ради Слов`янського району Донецької області, розробленої Донецькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 (із змінами). Відомості Державного земельного кадастру про користувача земельних ділянок відповідають відомостям, зазначеним у державному акті на право постійного користування землею від 24.07.1997 - Слов`янський радгосп-технікум. ГУ Держгеокадастру запропонувало Луганському національному аграрному університету для внесення змін до Державного земельного кадастру та Поземельної книги в частині зміни землекористувача на земельні ділянки з кадастровими номерами 1424282400:04:000:0559- 1424282400:04:000:0628, 1424282400:04:000:0637- 1424282400:04:000:0642 звернутися до суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Господарські суди попередніх інстанцій також установили та це підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 30.11.2020, відповідно до статей 151, 92, 122, 141 Земельного кодексу України, з урахуванням доповідних записок в.о. заступника начальника управління з контролю та в.о. начальника юридичного управління, припинено право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 716,8000 га, надану Слов`янському радгоспу-технікуму для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення навчального процесу на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997. У пункті 2 цього наказу зазначено про передачу земельної ділянки загальною площею 716,8000 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

У відповідях від 13.01.2021 № 29-5-0.6-136/2-21 і від 22.01.2021 № 29-5-0.63- 281/2-21 на адвокатські запити від 04.01.2021 № 01, від 15.01.2021 № 04, відповідно, відповідач повідомив, що ним було прийнято спірний наказ, в преамбулі якого вказано законодавчо визначені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке було надано Слов`янському радгоспу-технікуму, а також було звернуто увагу на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступника відокремленого структурного підрозділу Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету, який припинив свою діяльність 12.02.2021.

Адвокатом позивача до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було направлено адвокатський запит від 12.01.2021 № 2, в якому адвокат просив повідомити причини та підстави, з посиланням на норми чинного законодавства, з яких у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо юридичної особи - правонаступника Слов`янського державного аграрного технікуму (код ЄДРПОУ 00727908), яким є Луганський національний аграрний університет (код ЄДРПОУ 00493669) згідно з пунктом 2 наказу Міністерства аграрної політики України "Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області" від 21.06.2007 № 434; а також просив повідомити найменування та реквізити державної установи, у якій наразі зберігається реєстраційна справа Слов`янського державного аграрного технікуму (код СДРПОУ 00727908), державна реєстрація якого припинена 12.02.2010 в результаті його реорганізації.

У відповідь Слов`янська міська рада у листі від 14.01.2021 № 20-15/05 повідомила, що у 2010 році документи були подані у повному обсязі, підстави для відмови відсутні, у зв`язку з цим державним реєстратором було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом реорганізації. Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців" інформація про проведення припинення підлягала обов`язковому опублікуванню у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи повинно було містити відомості про: найменування юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) юридичної особи; місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи; дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється. Вимог зазначення правонаступників юридичної особи, що припиняється у повідомленні не передбачалось. Станом на 12.02.2010 державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців проводилась за допомогою програмного забезпечення АРМ-ЄДР, яке не мало вкладки для внесення правонаступників як при внесенні рішення про припинення юридичної особи, так і при проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Окрема реєстраційна дія також законодавством на той час не була передбачена. З 11.08.2020 державне підприємство Національні інформаційні системи впровадило в експлуатацію нове програмне забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке є більш сучасним та має можливість вибрати правонаступників при проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи.

4.4. Вважаючи себе належним землекористувачем та наголошуючи на незаконності прийнятого ГУ Держгеокадастру наказу від 30.11.2020, Луганський національний аграрний університет звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.5. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із доведеності позивачем обставин невідповідності оскаржуваного наказу відповідача вимогам закону та порушення цим наказом наявного у позивача права постійного користування землею.

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що у статті 15 Цивільного кодексу України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 зазначеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом положень статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на час видачі державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997) передбачалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на час видачі державного акта на право постійного користування землею від 24.07.1997) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до положень статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така правова позиція відповідає висновку, викладеному у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Водночас припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача (постанови Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 22.09.2021 у справі № 908/845/19 тощо).

Відповідно до пункту "г" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.

У справі, що розглядається, попередні судові інстанції, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, установили факт правонаступництва Луганським національним аграрним університетом прав та обов`язків Слов`янського державного аграрного технікуму, в якій було перейменовано Слов`янський радгосп-технікум, якому 24.07.1997 Хрестищенська сільська радою народних депутатів Слов`янського району Донецької області України видала державний акт на право постійного користування землею площею 716,8 га для виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення навчального процесу. При цьому суди звернули увагу на те, що правонаступництво Луганського національного аграрного університету (в межах переданого йому майна) Слов`янського державного аграрного технікуму було досліджено під час розгляду інших судових справ, зокрема справи № 905/856/17 (за позовом заступника керівника Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету до фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю. М. про зобов`язання звільнити земельну ділянку).

За таких обставин, як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач набув право користування спірними земельними ділянками в силу закону, а оспорюваний наказ відповідача не може вважатися таким, що виданий ним з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки, як установили суди, на момент видачі такого наказу не припинилася діяльність Луганського національного аграрного університету, який є правонаступником (у межах переданого йому майна) Слов`янського державного аграрного технікуму (раніше - Слов`янський радгосп-технікум), який започатковано з метою підготовки фахівців у галузі сільського господарства, що підтверджується, серед іншого, пунктом 1.2 Положення про відокремлений підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, ГУ Держгеокадастру, видаючи наказ від 30.11.2020, діяло всупереч вимогам закону (статті 141 Земельного кодексу України), оскільки не було законодавчо визначених підстав для позбавлення Луганського національного аграрного університету права користування земельною ділянкою як правонаступника Слов`янського державного аграрного технікуму, у який було перейменовано Слов`янський радгосп-технікум, якому було видано державний акт на право постійного користування землею від 24.07.1997; наслідком прийняття зазначеного наказу стало порушення прав позивача щодо користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини справи щодо набуття позивачем у встановленому законом порядку права користування спірною землею, прийняття відповідачем оспорюваного наказу без належних на те законодавчо встановлених підстав та порушення прав позивача таким наказом, а також беручи до уваги наведені положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог заявленого у цій справі позову.

4.6. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно встановили обставини справи.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Водночас колегія суддів не може взяти до уваги твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення пункту 3 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такої норми Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній з 15.12.2017, станом на час звернення з позовом і розгляду справи, не містить. Переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі, надав оцінку доводам учасників справи, навівши у судовому рішенні відповідне мотивоване аргументування щодо їх прийняття/відхилення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. У статті 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких немає такої підстави як необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, що випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 і рішення Господарського суду Господарського суду Донецької області від 25.05.2021 у справі № 905/198/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік