Ухвала

від 06.07.2022 по справі 140/4008/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

07 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4008/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технодвір до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технодвір (далі ТОВ Технодвір, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14.01.2022 №UA205050/2022/000003/2, №UA205050/2022/000004/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14 січня 2022 року №UA205050/2022/000003/2, №UA205050/2022/000004/2; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технодвір судовий збір у сумі 15781,37 грн.

06.07.2022 через систему Електронний суд надійшла заява представника ТОВ Технодвір Парфелюка Геннадія Івановича про ухвалення додаткового рішення у даній справі шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 24810,00 грн.

Дослідивши доводи заяви та надані до неї докази, суд дійшов про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частинами другої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що вирішити питання про судові витрати після прийняття рішення можливо лише за умови заявлення або подання особою заяви про неможливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів, тобто, до прийняття судового рішення, у випадку якщо судові дебати не проводяться під час розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, причини, з яких сторона не може надати докази про понесені витрати до ухвалення рішення суду, мають бути поважними.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати, надавши лише докази сплати судового збору, однак жодним чином не вказав про очікувані судові витрати на правничу допомогу, заяви про неможливість подання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу до прийняття судового рішення суду не подавав.

Як встановлено з матеріалів справи, рішення суду по справі №140/4008/22 було винесено 29.06.2022, а представник позивача лише 06.07.2022 подав заяву про відшкодування судових витрат, тобто після спливу п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд зазначає, що в статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України чітко зазначено, що докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а не отримання судового рішення, а тому в даному випадку позивач повинен слідкувати за ходом розгляду справи, та цікавитись саме такою подією, як винесення судового рішення, оскільки зацікавлений в подачі заяви на відшкодування судових витрат.

За правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність до закінчення судових дебатів (до прийняття судового рішення) відповідної заяви про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, є наслідком залишення відповідної заяви без розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що до прийняття судового рішення позивач не подав заяву про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат на правничу допомогу, рішення суду винесено 29.06.2022, а представник позивача направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі 06.07.2022, суд дійшов висновку, що заява представника ТОВ Технодвір адвоката Парфелюка Геннадія Івановича про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяву представника позивача про відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Технодвір про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технодвір до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяВ.Д. Ковальчук