Рішення

від 06.07.2022 по справі 757/295/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/295/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3363, вчинений 18.08.2016 р.приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем,

установив:

05.01.2022р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, третіх осіб, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3363, вчинений 18.08.2016 р.приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 63 746,69 грн заборгованості. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 06.01.2022 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Третіми особами: приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, Центральним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області пояснення щодо позову або відзиву не подано.

Суд, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Установлено, що 02.08.2007 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» укладено кредитний договір.

18.08.2016 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.АМ. вчинено виконавчий напис № 3363, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору від 02.08.2007 р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.06.2016 р. грошові кошти у сумі 63 746,69 грн, з урахуванням: 14 358,27 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 314,77 грн заборгованості за відсотками, 1 800,00 грн заборгованості з комісії та пені, 250,00 грн заборгованості по штрафам (фіксована частина), 3 023,65 грн заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості).

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. (далі - «Порядок»).

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - «Перелік документів»).

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та, виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років. Аналізуючи вищезазначене, виконавчий напис може бути вчинений за наявності одночасно двох умов, а саме: з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та підтверджено безспірність заборгованості.

У даному випадку стягнення заборгованості за виконавчим написом провадиться за період з 02.08.2007 р. по 30.06.2016 р., отже нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат».

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод від 04.05.1950 р., ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., набрала чинності для України 11.09.1997 р. (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 р. у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 р. у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Як встановлено судом, і не заперечується позивачем, вона знала про умови кредитування, наслідком чого є користування кредитними коштами, отриманими відповідно до умов кредитного договору, отже своїми діями схвалила правочин в розумінні положень частини другої статті 241 ЦК України; кредитний договір, укладений між сторонами, не визнавався судом недійсним, правові наслідки, яких бажали сторони, настали.

Позивач стверджує, що довідалася про порушення свого права тільки 03.01.2022 р. після отримання її представником копії постанови державного виконавця, між ним станом на 31.10.2018 р. старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняном Ернестом Бабкеновичем у виконавчому провадженні ВП № 55702064 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто виконавче провадження завершене ще 31.10.2018 р., доказів перебування виконавчого напису № 3363 на примусовому виконанні (наявність відкритого виконавчого провадження) позивачем не надано.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого законодавством, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Відповідний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 33/5009/8037/11.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Суд, враховуючи, що виконавчий напис був зареєстрований 18.08.2016 р., то строк позовної давності сплив 18.08.2019 р., позивач звернулася до суду 05.01.2022 р., тобто поза межами трирічного строку (позовної давності), суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішення зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3363, вчинений 18.08.2016 р.приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.01.2022 р.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Публічне акціонерн товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Г, офіс 302, ЄДРПОУ: 39956654).

Третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, пр-кт Миру, 55).

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17/4).

Суддя Волкова С.Я.