Постанова

від 26.01.2023 по справі 757/295/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року м. Київ

Справа №757/295/22-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/2413/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Волкової С.Я. 07 липня 2022 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №3363, вчинений 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 63746,69 грн.

Позовна заява мотивована тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме нотаріусом не перевірено безспірності вимог кредитора. Крім цього вказує, що її не було повідомлено про наявність заборгованості, про вчинення цього виконавчого напису та про проведення виконавчих дій з його виконання. Лише 03 січня 2022 року представником позивача була отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження, з якої позивачу і стало відомо про вчинений виконавчий напис.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Однак, враховуючи, що виконавчий напис був зареєстрований 18серпня 2016 року, то строк позовної давності сплив 18 серпня 2019 року, позивач звернулася до суду 05 січня 2022 року, тобто поза межами трирічного строку (позовної давності), а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи позивача про те, що вона дізналась про оспорюваний виконавчий напис лише 03 січня 2022 року розцінені судом як такі, що не свідчать про те, що позивач не могла довідатись про порушення її прав у межах строку позовної давності.

Також судом вказано на те, що доказів перебування виконавчого напису № 3363 на примусовому виконанні (наявність відкритого виконавчого провадження) позивачем не надано.

Не погодилась з вказаним судовим рішенням позивач, її представником - адвокатом Паруль Ю.О. подана апеляційна скарга, в якій вказується про незаконність рішення суду у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник позивача наголошує на тому, що позивач до 03 січня 2022 року не знала і не могла знати про вчинений виконавчий напис нотаріуса, так як позивача не було повідомлено ні про наявність заборгованості, ні про вчинення цього виконавчого напису, ні про проведення виконавчих дій з його виконання. Будь-які реєстри з відкритим доступом щодо видачі виконавчих написів на певного громадянина відсутні, у зв`язку з чим дізнатись про наявність виконавчого напису неможливо. Також представник звертає увагу на те, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису було відкрито поза межами річного строку визначеного на пред`явлення його до виконання.

На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача - адвокат Паруль Ю.О. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Проте, після оголошення перерви в судове засідання не з'явилась, участі в судових дебатах не приймала.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. в листах від 29 вересня 2022 року, 15 листопада 2022 року та 27 грудня 2022 року просив розглядати справу за його відсутності.

Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в листах від 15 листопада 2022 року та 15 грудня 2022 року просили розглядати справу без участі представника відділу.

Інші учасники справи причини неявки свого представника суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 3363, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору від 02 серпня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30 червня 2016 року грошові кошти у сумі 63746,69 грн, з урахуванням: 14358,27 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 314,77 грн заборгованості за відсотками, 1800,00 грн заборгованості з комісії та пені, 250,00 грн заборгованості по штрафам (фіксована частина), 3023,65 грн заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) /а.с.16,125,149/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 05 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 3363 виданого 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 63746,69 грн /а.с.15/.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була відправлена на запит адвоката, згідно супровідного листа Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 30 грудня 2021 року /а.с.14/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 31 жовтня 2018 року повернуто виконавчий документ з виконання виконавчого напису № 3363 виданого 18 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу стягувачу. Підставою вказано п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с.41/.

У відзиві на позовну заяву відповідачем здійснено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної даності та вказано на відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 3363 виданого 18 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу /а.с.35-40/.

На стадії апеляційного розгляду справи за клопотанням позивача було вирішено направити запит до приватного нотаріуса Чернігівського МНО Завалієва А.А., який був виконаний та приватним виконавцем було надано апеляційному суду копії матеріалів на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 3363 від 18 серпня 2016 року. З цих матеріалів вбачається, що заява про видачу виконавчого напису була подана ПАТ КБ «ПриватБанк» 18 серпня 2016 /а.с.150/. До заяви були додані:

- анкета-заява ОСОБА_1 на видачу кредитної картки «Універсальна» з кредитним лімітом у 6700 грн та базовою процентною ставкою по кредиту 3%. В заяві вказано зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_2 /а.с.160/.

- розрахунок заборгованості складений за період з 16 серпня 2007 року по 30 червня 2016 року на загальну суму заборгованості в розмірі 63746,69 грн, з яких 14358,27 грн - сума боргу за наданим кредитом (тілом кредиту), 44314,77 грн - борг по відсоткам, 1800 - заборгованість за комісією, 3273,65 грн - заборгованість за позасудовий порядок врегулювання спору /а.с.151-158/;

- копія письмової вимоги адресованої ОСОБА_1 про усунення порушень за кредитним номером б/н від 02 серпня 2007 року на загальну суму 63746,69 грн, з яких 14358,27 грн - сума боргу за наданим кредитом (тілом кредиту), 44314,77 грн - борг за відсотками, 1800 - заборгованість за комісією, 250 грн заборгованість по штрафам (фіксована частина), 3023,65 - заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) /а.с.159/;

- дані про направлення вимоги засобами поштового зв`язку 03 серпня 2016 року кореспонденції за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.161-162/;

- копія першої сторінки статуту ПАТ «КБ «ПриватБанк», копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки з ЄДРПОУ, довіреність на представника /а.с.163-171/.

На стадії апеляційного розгляду справи за клопотанням позивача було долучено до матеріалів справи копію виконавчого провадження №55702064 з виконання виконавчого напису №3363 виданого 18 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу.

З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» 31 січня 2018 року звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - виконавчого напису №3363 виданого 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 63746,69 грн. До заяви було долучено документ про сплату авансового платежу та копію виконавчого напису /а.с.122-124/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 05 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №3363 виданого 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 63746,69 грн /а.с.113-116/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 05 лютого 2018 року накладено арешт на все майно боржника /а.с.117/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 09 лютого 2018 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що отримує дохід у ФОП ОСОБА_2 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу - 70254,64 грн /а.с.118-119/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Арутюняна Е.Б. від 31 жовтня 2018 року повернуто виконавчий документ: з виконання виконавчого напису № 3363 виданого 18 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу стягувачу. Підставою вказано п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с.120/.

Наведені вище дані містяться і в Інформації про виконавче провадження /а.с.112,121,130-132/.

Матеріали справи містять дані про направлення копій постанов державного виконавця сторонам виконавчого провадження, однак дані про одержання відсутні /а.с.126-129/.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - «Перелік документів»).

За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі - «Порядок») містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (підпункту 3.2. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою №662 перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 461/10686/20 вказано на наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 зроблено висновок, що зміст частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року … Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

У постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8685/18 від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17, від 02 листопада 2022 року у справі №758/14101/16-ц зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18)».

В постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 756/11356/19 Верховний Суд вказав на наступне.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В порядку ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З наведених обставин справи вбачається, що 18 серпня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса у зв`язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору. Кредитний договір, на підставі якого банк просив про стягнення заборгованості, є складовою частиною договору банківського обслуговування і був укладений між сторонами як договір приєднання. Даний договір не був нотаріально посвідчений, однак станом на серпень 2016 року діяла редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яка передбачала розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» і визначала, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Як вказує Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №461/10686/20 нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, на час видання нотаріусом оспорюваного виконавчого напису передбачалась можливість стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин на підставі оригіналу кредитного договору та виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Однак, зміст ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо строку кредитування чи строку виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів. А з наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що погашення заборгованості відбувалось ОСОБА_1 в 2014 та 2015 роках, письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором була направлена 03 серпня 2016 року. Вказане свідчить про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тому апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, матеріали справи містять дані про направлення письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором засобами поштового зв`язку на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , однак в матеріалах справи відсутні дані про одержання цього листа ОСОБА_1 . Крім цього, в анкеті-заяві вказано зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_2 . Інша адреса зазначена позивачем і при зверненні до суду з позовом. В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 мала місце проживання та/або повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк» про направлення їй кореспонденції за адресою: АДРЕСА_3 .

У нотаріальному процесі при стягненні боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за договором позики (кредитним договором). Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на те, що виконавчий напис був зареєстрований 18 серпня 2016 року, то строк позовної давності сплив 18 серпня 2019 року, позивач звернулася до суду 05 січня 2022 року, тобто поза межами трирічного строку (позовної давності), а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи позивача про те, що вона дізналась про оспорюваний виконавчий напис лише 03 січня 2022 року розцінені судом як такі, що не свідчать про те, що позивач не могла довідатись про порушення її прав у межах строку позовної давності.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись колегія суддів не вважає за можливе, оскільки з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що позивач була обізнана про виданий 18 серпня 2016 року виконавчий напис до вказаної нею дати - 03 січня 2022 року. До того ж виконавчий документ був повернутий на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), що свідчить про те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату не була виконана і, відповідно, вказане не свідчить про те, що ОСОБА_1 мала бути обізнаною про хід виконавчого провадження.

Слід зазначити, що суд першої інстанції зробив оцінку спірним правовідносинам виключно на підставі оспорюваного виконавчого напису, постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 лютого 2018 року та постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 жовтня 2018 року. Однак, спірні правовідносини передбачають здійснення оцінки матеріалів на підставі, яких був вчинений оспорюваний виконавчий напис та матеріалів виконавчого провадження для визначення строку позовної давності.

Враховуючи, що процесуальний закон зобов`язує суд повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, встановити характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі, здійснити справедливий та неупереджений розгляд справи з метою ефективного захисту порушених прав осіб, отримані на стадії апеляційного перегляду справи докази не можуть бути залишені поза увагою суду.

Також судом першої інстанції вказано на те, що доказів перебування виконавчого напису №3363 на примусовому виконанні (наявність відкритого виконавчого провадження) позивачем не надано. Вказане не може бути підставою для застосування строків позовної давності. Однак відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису не може свідчити про відсутність порушеного права, оскільки законодавство передбачає процедуру повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання і процедуру поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, в ході розгляду справи доведена наявність порушеного права позивача виданим 18 серпня 2016 року виконавчим написом за №3363, також встановлено недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса, а саме повідомлення боржника про наявність та суму заборгованості, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому позивачем строк позовної давності не пропущено, про застосування якого заявлено банком, оскільки про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса боржник довідалась лише у січні 2022 року, після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідачем цей факт належними та допустимими доказами не спростовано, тому безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачу раніше могло було відомо про існування спірного виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи, дав їм неналежну правову оцінку, що згідно з положеннями ст.376 ЦПК України дає підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

В порядку ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положення ч.13 цієї норми законодавства вказують на те, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А отже у разі задоволення позовних вимог і вимог апеляційної скарги підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача понесені ним судові витрати при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню повністю, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на стадії апеляційного перегляду справи у розмірі 1488, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3363, вчинений 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, відповідно до якого звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в сумі 63746, 69 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1488,60 грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ: 14360570).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М.Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 30 січня 2023 року.