Постанова

від 03.07.2022 по справі 344/10306/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10306/21

Провадження № 22-ц/4808/528/22

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

з участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2022 року, у складі судді Татарінової О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 05 грудня 2019 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 отримав у позику 8512 000,00 грн, та зобов`язувався повернути їх гривневий еквівалент - 320 000,00 Євро до 05.12.2020 року (пункт 2.1. договору позики). Згідно пункту 1.2. договору позики позичальник, за користування позиченими коштами, зобов`язувався щомісячно, в період з 05 по 10 число місяця наступного за поточним сплачувати проценти у розмірі 2,5 відсотки в гривнях від еквіваленту зазначеної суми за курсом продажу Євро в АТ КБ «Приватбанк». Пунктом 6.1. договору встановлено, що такий діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а тому право на отримання відсотків позикодавець має по день фактичного повернення йому позики.

На підтвердженням отримання в позику коштів за договором позики, відповідачем 05.12.2019 року надано розписку, яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Довгалюк Б.В.

Своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 не виконав, до 05.12.2020 року суми позики не повернув, а також не сплачував відсотки згідно п. 1.2. договору позики.

Зазначає, що позивачем було змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , про що 09 жовтня 2020 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено відповідний актовий запис за № 79.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 в її користь кошти у розмірі 15 017783,60 грн з яких: заборгованість по тілу позики у розмірі 10 384000 грн, що є еквівалентним 320000 Євро за курсом продажу Євро ПАТ КБ Приват Банк станом на 10 липня 2021 року; заборгованість по відсотках за період з 05 грудня 2019 року по 10 липня 2021 року у розмірі 4845383,60 грн; відсотки за користування позикою у розмірі 2,5% за кожен місять прострочення повернення позики боргу, нарахованих на суму позики в гривнях еквівалентну 320000,00 Євро за курсом продажу АТ КБ «Приват Банк» на день повернення боргу, починаючи з 10.07.2021 року по день фактичного виконання рішення про стягнення заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основногоборгуза договоромпозики врозмірі 10384000грн тавідсотки заперіод з05.12.2019року по05.12.2020року урозмірі2965335,20грн тавитрати пооплаті судовогозбору врозмірі 11350грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

Скарга мотивована тим, що судом не було належним чином досліджено ту обставину, що для забезпечення виконання зобов`язань позивача було також укладено договір іпотеки від 15 грудня2019року. Згідно вказаного договору іпотеки з метою виконання зобов`язань відповідачем було передано в іпотеку майно, а саме: офісне приміщення номер АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360226426101. Суд першої інстанції належним чином не дослідив чи було виконано договір іпотеки і в який спосіб, а відтак можливе виконання дублювання стягнення боргу.

Зазначає, що в силу п. 6 ст. 4, п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який підлягає застосуванню до правовідносин сторін, надання позики зі сплатою процентів особами, які не є фінансовими установами або суб`єктом підприємницької діяльності не допускається. Надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається в інших випадках, ніж передбачено цим Законом.

Також судом не було досліджено наявність згоди дружини на укладення договору позики та не досліджено належним чином норми статей63-65Сімейного Кодексу.

Вважає, що суд повинен дослідити договір позики чи розписку на наявність усіх ознак притаманних борговому документу, дотриманні форми складення та достовірності підписів сторін.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу безпідставною.

Зазначає, що аргументи апелянта щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки змісту договору та розписки, зводяться до формальних міркувань, дії апелянта свідомо спрямовані на ухилення від виконання боргових зобов`язань за договором.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 у засіданні апеляційного суду заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт ОСОБА_1 у судові засідання апеляційного суду, призначені на 18 травня 2022 року, 20 червня 2022 року та 04 липня 2022 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом надсилання як SMS повідомлення за номером телефону вказаному в апеляційній скарзі так і надіслання судових повісток, за місцем його проживання в АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності апелянта, оскільки відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка учасника справи належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що відповідачем не виконане зобов`язання щодо сплати основної суми боргу за договором позики від 05 грудня 2019 року, чим порушено права позивача, тому таке порушення підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 10384000 грн в межах суми заявлених позовних вимог та відсотків за користування позикою за період з 05.12.2019 року по 05.12.2020 року у розмірі 2965335,20 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.12.2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 отримав у позику 8512 000,00 грн, та зобов`язувався повернути їх гривневий еквівалент - 320 000,00 Євро за курсом продажу євро АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, в термін та на умовах, визначених даним договором. Пунктом 2.1. договору позики встановлений термін виконання зобов`язання до 05.12.2020 року включно.

Згідно пункту 1.2. договору позики сторони домовились про те, що за кожен місяць користування коштами, позичальник зобов`язувався сплатити позикодавцю 2,5 % в гривнях від еквіваленту зазначеної суми за курсом продажу євро АТ КБ «ПриватБанк», встановленим на момент виплати. За домовленістю сторін виплата відсотків за користування грошовими коштами здійснюється позичальником щомісячно в період з 05 по 10 числа місяця наступного за поточним.

Сторони погодили, що усі платежі за договором позики повинні бути сплачені в гривневому еквіваленту 320000 Євро 00 євроцентів, при поверненні позичальником позикодавцю позики, враховується курс продажу євро АТ КБ «Приватбанк», встановлений на дату повернення позики (2.1, 2.4 Договору позики).

Окрім того, в п.3.3.3 Договору позики сторони погодили, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в термін до 05.12.2020 року включно всю суму позики, що становить гривневий еквівалент 320000 Євро 00 євроцентів.

Згідно п.6.1 Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підтвердження отримання в позику коштів за договором позики, ОСОБА_1 05.12.2019 року видав розписку, яка засвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Довгалюк Б.В., зареєстрована в реєстрі за №2466, зі змісту якої вбачається, що даною розпискою ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення та наслідки своїх дій та діючи добровільно, не перебуваючи під впливом помилки, обману чи насильства, чи тяжкої для нього обставини, ствердив той факт, що 05.12.2019 року ним отримані грошові кошти в сумі 8 512 000 (вісім мільйонів п`ятсот дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, що становить гривневий еквівалент 320 000 (триста двадцять тисяч) євро 00 євроцентів за офіційним курсом продажу євро АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 05.12.2019 року від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , згідно договору позики, укладеного 05.12.2019 року між ним та ОСОБА_6 ».

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 09.10.2020 року ОСОБА_6 змінено прізвище на « ОСОБА_2 ».

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1,2 статті 12ЦКУкраїни цивільнесудочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частин 1,6 статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердженняукладення договорупозики тайого умов,згідно ч.2ст.1047ЦК України,може бутипредставлена розпискапозичальника абоінший документ,який посвідчуєпередання йомувиконавцем визначеноїгрошової суми,або визначеноїкількості речей.Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд першої інстанції правильно зазначив, що при укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови, а саме: розмір позики та строк її повернення. Відповідач факт укладення договору позики та написання розписки не оспорював, а також не надав доказів повернення позики, а відтак виникнення у відповідача боргового зобов`язання за укладеним з ОСОБА_2 договором позики підтверджено належними доказами.

Відповідно до положень ст. 525, 526, ч.1 ст. 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, згідно із ст.ст.610,612 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно розписки від 05.12.2019 року ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання перед відповідачем, надавши йому в борг кошти у розмірі в сумі 8 512 000 грн, що становить гривневий еквівалент 320 000 Євро за офіційним курсом продажу євро АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 05.12.2019 року. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання позичальника не виконав та у визначений договором строк суму боргу не повернув.

А відтак колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 10384000 грн в межах суми заявлених позовних вимог та відсотків за користування позикою за період з 05.12.2019 року по 05.12.2020 року у розмірі 2965335,20 грн.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено ту обставину, що для забезпечення виконання зобов`язань позивача було також укладено договір іпотеки від 15 грудня2019року, згідно якого з метою виконання зобов`язань ним передано в іпотеку майно - офісне приміщення номер 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

Цивільне судочинство, згідно положень ст. 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 участі у судових засіданнях суду першої інстанції не брав. В матеріалах справи наявні докази того, що представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ткачук Л.Р. (згідно Ордера про надання правничої допомоги від 02.09.2021 року) 06.09.2021 року ознайомилася з матеріалами справи, однак в подальшому 08.11.2021 року подала заяву, згідно якої договір про надання правової допомоги від 31.08.2021 року за № 25-09/21 укладений нею з ОСОБА_1 розірвано.

Крім того,участь урозгляді даноїсправи бравтакож представник ОСОБА_1 адвокат Калинюк Р.С. (ордер про надання правничої допомоги від 27.09.2021 року а.с. 115), однак будь-яких письмових заперечень щодо пред`явленого позову ні відповідачем ні його представниками суду не подано, а відтак не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом не досліджено те, що для забезпечення виконання зобов`язань позивача було укладено договір іпотеки від 15 грудня2019року, оскільки такі докази стороною відповідача суду не подано. Крім того, апелянт до апеляційної скарги не долучив будь-яких доказів на підтвердження виконання договору іпотеки, а відтак і повторного стягнення боргу.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що надання позики зі сплатою процентів особами, які не є фінансовими установами або суб`єктом підприємницької діяльності не допускається.

Аналіз норм чинного законодавства (п.п. 6,7 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ст. ст.553,1046 ЦК України) дає підстави для висновку, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг, зокрема, надання коштів у позику, можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, натомість відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, регулюються нормамиЦК України(ст.ст. 1046 1053 ).

Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскількиЦК Українине містить жодного виключення як щодо суб`єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, згідно пункту 1.2. договору позики сторони домовились про те, що за кожен місяць користування коштами, позичальник зобов`язувався сплатити позикодавцю 2,5 % в гривнях від еквіваленту зазначеної суми за курсом продажу євро АТ КБ «ПриватБанк», встановленим на момент виплати. За домовленістю сторін виплата відсотків за користування грошовими коштами здійснюється позичальником щомісячно в період з 05 по 10 числа місяця наступного за поточним.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд не дослідив наявність згоди дружини на укладення договору позики. Так, згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду, справа № 133/3928/14-ц від 27.11.2019 року, укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові) в останнього не виникає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2022 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський