Постанова

від 05.07.2022 по справі 640/21233/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21233/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шелест С.Б.,

суддів: Горяйнова А.М., Кузьмишиної О.М.,

при секретарі судового засідання: Турчин М.М.,

за участі представників сторін: від позивача: Гринькевича Михайла Богдановича, від третьої особи: Лича Сергія Віталійовича, від відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» та Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Київська митниця, про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента» (далі - ТОВ «Сингента», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Київська митниця Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 №1375 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сингента»;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.10.2019 №0000851403 та від 28.10.2019 №0000831403;

- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті Офісом великих платників податків ДФС на підставі хибних висновків щодо невірної класифікації за УКТ ЗЕД ввезеного позивачем на митну територію товару «Насіння кавуна для сівби». Додатково, позивачем зазначено про неправомірність проведення Офісом великих платників податків ДФС документальної невиїзної перевірки позивача з мотивів відсутності у відповідача повноважень на її проведення, а також необґрунтованість прийнятого відповідачем в акті перевірки рішення щодо правильності визначення коду товару за УКТ ЗЕД.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року провадження у справі №640/21233/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 року №1375 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сингента» закрито.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 28.10.2019 №0000851403 та №0000831403; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Сингента» із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338, а також в частині відмови у визнанні протиправним та скасування наказу від 26.06.2019 №1375, та ухвалити нове рішення, про задоволення позову у вказаній частині.

Київська митниця у поданій апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Сингента» підлягає частковому задоволенню, у той час, як апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Офісом великих платників податків ДФС на підставі наказу від 26.06.2019 №1375 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сингента» з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів «Насіння кавуна для сівби» за товарною позицією 1209, щодо яких проведено митне оформлення у період з 02.08.2016 по 22.02.2019.

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2019 №н28/19-28-10-14-03-03/0030265338, яким встановлено порушення ТОВ «Сингента» вимог:

- Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про митний тариф України», підпункту «г» пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України в частині невірної класифікації товарів, а саме: замість товарної підкатегорії 1207 70 00 00 зі ставкою ввізного мита - 5%, позивачем при декларуванні ввезеного на митну території України товару «насіння кавуна для сівби» застосовано товарну підкатегорію 1209999900 та 1209918000 зі ставкою ввізного мита - 0%, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 2 014 828,18 грн.;

- пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 402 965,61 грн.

На підставі акту перевірки від 19.07.2019 №н28/19-28-10-14-03-03/0030265338 та з урахуванням рішення за результатами розгляду заперечень ТОВ «Сингента» на акт перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0005031403, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 181 029,67 грн. та застосовано штрафі санкції на суму 45 257,46 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0005041403, яким збільшено податкове зобов`язання з мита на 905 148,47 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 226 287,15 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби від 22.10.2019 №43283/6/99-99-11-06-03-25 «Про результати розгляду скарги» скаргу ТОВ «Сингента» від 22.08.2019 задоволено частково та зменшено суму грошових зобов`язань, визначених Товариству у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.08.2019 №0005031403 та №0005041403, на суму штрафних санкцій, визначених за митними деклараціями від 15.08.2018 №UA125100/2018/322890, від 10.09.2018 №UA125100/2018/325600, від 04.10.2018 №UA125100/2018/328414, від 09.10.2018 №UA125100/2018/328903, від 18.10.2018 №UA125100/2018/329979, від 28.11.2018 №UA125100/2018/334827, від 12.12.2018 №UA125100/2018/336795, від 28.12.2018 №UA125100/2018/338627, від 21.01.2019 №UA125100/2019/301635, від 01.02.2019 №UA125100/2019/302967, від 14.02.2019 №UA125100/2019/304345, від 22.02.2019 №UA125100/2019/305213.

З врахуванням рішення про результати розгляду скарги ДФС №43283/6/99-99-14-06-05-25 Офісом великих податників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 28.10.2019 №0000851403 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100» на суму 181 029, 67 грн.

- від 28.10.2019 №0000831403 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100» на суму 905 148, 47 грн. у зв`язку із порушенням підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України.

Вказуючи на протиправність податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 №0000851403 та від 28.10.2019 №0000831403, а також неправомірність проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки із прийняттям в акті перевірки рішення про правильність визначення коду товару за УКТ ЗЕД, ТОВ «Сингента» звернулось до суду із даним позовом.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.06.2019 №1375 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сингента», суд першої інстанції виходив з неналежності розгляду справи у вказаній частині у порядку адміністративного судочинства.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року залишено без змін.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 №0000851403 та від 28.10.2019 №0000831403, суд першої інстанції виходив з помилковості позиції контролюючого органу щодо невірної класифікації позивачем імпортованого товару за кодом УКТ ЗЕД. Додатково судом першої інстанції зазначено про відсутність у відповідача повноважень на прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, у зв`язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, після того, як митний орган прийняв митні декларації, підтвердив (погодив) вказаний в декларації код імпортованого за товарною номенклатурою товару та пропустив товар на митну територію України (за виключенням випадків, коли помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару).

У той же час, суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо протиправності проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки з мотивів відсутності у Офісу великих платників податків ДФС повноважень на її проведення. Судом зазначено, що станом на день призначення спірної перевірки наказом від 26.06.2019 №1375, Офіс великих платників податків ДФС було наділено повноваженнями на здійснення документальної перевірки дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи в частині класифікації товарів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами, є саме оскарження податкових повідомлень-рішень за результатами викладених рішень у акті перевірки, в той час, як безпосередньо акт перевірки та рішення у ньому, містять інформаційний характер. Судом зазначено, що достатнім способом захисту порушеного права позивача є саме скасування податкових повідомлень-рішень, позаяк позовна вимога про скасування «рішення, викладеного у акті перевірки», не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга Київської митниці мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо вірної класифікації позивачем ввезеного на митну територію товару «Насіння кавуна для сівби» за кодами УКТ ЗЕД 1209 99 99 00 та 1209 91 80 00.

Київською митницею зазначено, що за змістом Пояснень до товарної позиції 0807 поняття «дині» включає в себе, у тому числі, плоди кавуна звичайного, кавуна кормового або цукатного. Враховуючи, що «насіння дині для сівби» класифікується у товарній підкатегорії УКТ ЗЕД 1207 70 00 00, Київською митницею зроблено висновок, що і «насіння кавуна для сівби» має класифікуватися у вказаній товарній підкатегорії. На підтвердження вказаної позиції Київською митницею зроблено посилання на лист Секретаріату Всесвітньої митної організації від 16.07.2018 №18NL0186-TT, за змістом якого товар «насіння кавуна для сівби» має класифікуватися у товарній підпозиції 1207 70. За посиланням Київської митниці у вказаному листі зазначено, що з метою збереження узгодженості у всій Номенклатурі, коли йдеться про сферу застосування різних термінів і, враховуючи, що в групі 12 немає суперечливих положень, обсяг дії терміна «дині» у підпозиції 1207 70 має бути такий самий, як і в позиції 0807.

Також Київською митницею із посиланням на положення статті 69, 345 Митного кодексу України зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у контролюючого органу у спірних правовідносинах повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень з тих мотивів, що товари були випущені у вільний обіг і контролюючим органом не доведено, що помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.

29.06.2022 ТОВ «Сингента» подано відзив на апеляційну скаргу Київської митниці, згідно з яким позивач заперечує проти доводів контролюючого органу щодо необхідності класифікації ввезеного товару за товарною позицією згідно УКТ ЗЕД 1207 та зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Апеляційна скарга ТОВ «Сингента» мотивована необґрунтованістю позиції суду першої інстанції щодо правомірності проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки, оскільки контролюючим органом у спірних правовідносинах не доведено наявності обґрунтованого сумніву, що позивачем під час здійснення митного оформлення товару було порушено законодавство з питань митної справи. Також вказано, що відповідач не є контролюючим органом, який відповідно до Митного кодексу України уповноважений на здійснення заходів митного контролю, оскільки не є органом доходів і зборів у розумінні частини першої статті 4 Митного кодексу України.

Також позивачем зазначено, що у спірних правовідносинах відповідач згідно з текстом акту перевірки прийняв рішення щодо класифікації товарів, яке відповідно до частини сьомої статті 69 Митного кодексу України є обов`язковим для позивача та яке може бути оскаржено до суду. У зв`язку із зазначеним, позивачем вказано на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що вказане рішення носить інформаційний характер та його оскарження не є належним способом захисту прав позивача.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, переглядаючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року в межах апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, вважає за необхідне відмітити наступне.

Аналізуючи доводи апеляційних скарг щодо наявності чи відсутності у Офісу великих платників податків у спірних правовідносин повноважень на проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності класифікації товару, а також повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України у цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються в такому значенні: органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 (зі змінами), ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом ДФС України від 22.09.2016 №792 повноваження проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи делеговано головним управлінням ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Наказом ДФС України від 19.10.2016 №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» затверджено перелік функцій (додаток 1), зміст функцій та процедур (додаток 2), які здійснюють структурні підрозділи територіальних органів ДФС; закріплення функцій та процедур за структурними підрозділами митниць ДФС.

Так, за змістом вказаного наказу, за структурними підрозділами аудиту головних управлінь ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС закріплено функцію 1.142: «Здійснення контролю за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів шляхом організації та проведення документальних перевірок платників податків».

З огляду на зазначені положення, якими врегульовані, у тому числі, структуру, правовий статус та повноваження відповідача, колегія суддів апеляційного суду зазначає про помилковість доводів апеляційної скарги ТОВ «Сингента» щодо відсутності у Офісу великих платників податків у спірних правовідносин повноважень на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами першою, другою статті 345 Митного кодексу України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно з частинами першою та другою статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини першої статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Частиною другою статті 351 Митного кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених положень свідчить про наявність у контролюючого органу повноважень із здійснення митного контролю шляхом проведення, у тому числі, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

При цьому, при здійсненні митного контролю шляхом проведення документальної невиїзної перевірки контролюючий орган має обґрунтувати наявність однієї із підстав, що передбачені пунктами 1-2 частини другої статті 351 Митного кодексу України.

Судом першої інстанції в обґрунтування висновку про відсутність у контролюючого органу визначених законом підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, зазначено, що відповідачем не надано доказів того, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, чи то помилка у визначенні коду товару викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно з наказом Офісу великих платників податків ДФС від 26.06.2019 №1375 документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сингента» проведено на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України.

В матеріалах справи наявний лист Державної фіскальної служби від 16.04.2019 №12509/7/99-99-14-04-02-17, направлений на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві та Офісу великих платників податків, згідно з яким останнім доручено вжити контрольно-перевірочних заходів у порядку, визначено статтями 345-354 Митого кодексу України, стосовно суб`єктів ЗЕД, які зазначені у додатку до листа, щодо правильності класифікації товару «насіння кавуна для сівби» у товарній позиції 1209 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з вказаним листом необхідність вжиття контрольно-перевірочних заходів обумовлена отриманням роз`яснень від Секретаріату Всесвітньої митної організації (лист від 16.07.2018 №18NL0186-TT) щодо класифікації товару «насіння кавуна для сівби», який відповідно до наведеного у листі обґрунтування має класифікуватися у товарній підпозиції 1207 70.

Колегія суддів апеляційного суду, оцінюючи зазначені обставини за внутрішнім переконанням, зазначає про їх повноту та достатність для висновку про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, що є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки на підставі пункту 1 частини першої статті 351 Митного кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що предмет перевірки, зазначений у наказі від 26.06.2019 №1375 «правильність класифікації згідно із УКТ ЗЕД товарів «насіння кавуна для сівби» за товарною позицією 1209», повністю відповідає обставинам, якими відповідач обґрунтовує необхідність проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує про необґрунтованість доводів ТОВ «Сингента» щодо протиправності проведеної перевірки з мотивів відсутності у відповідача повноважень на її проведення, а також з мотивів недоведеності наявності визначених законом підстав для її проведення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмітити помилкове посилання суду першої інстанції в обґрунтування судового рішення на правову позицію, що викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №2а/1270/4001/2012, згідно з якою «якщо митний орган, прийнявши вантажні митні декларації, підтвердив (погодив) вказаний в декларації код імпортованого за товарною номенклатурою та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, за виключенням випадків, коли помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару», оскільки зазначений правовий висновок сформовано за результатами застосування положень Митного кодексу України в редакції Закону України від 11.07.2002 №92-IV, який втратив чинність 01.06.2012.

З аналогічних підстав колегія суддів апеляційного суду зазначає про помилкове посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №2а/0370/3145/11.

Той факт, що відповідачем завершено митне оформлення товару за митними деклараціями, в яких декларантом самостійно визначено код товару за УКТ ЗЕД, не свідчить про відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення митного контролю щодо правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД взагалі. У протилежному випадку такий висновок суперечив би положенням статей 69, 345 Митного кодексу України щодо можливості здійснення митного контролю після завершення митного оформлення товару.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.06.2020 у справі №808/2656/16, згідно з якою «у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України».

У справі, що розглядається, позивачем не надано доказів того, що під час митного оформлення товару за зазначеними в акті перевірки митними деклараціями органом доходів і зборів самостійно приймалось рішення щодо класифікації товару у порядку, встановленому статтею 69 Митного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності класифікації товару та, відповідно, відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень саме з мотивів протиправності проведеної перевірки та відсутності у відповідача у спірних правовідносинах повноважень на донарахування податкових зобов`язань за наслідками такої перевірки.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги Київської митниці щодо хибної класифікації позивачем ввезеного на територію України товару «насіння для сівби» у товарній позиції УКТ ЗЕД 1209 з огляду на необхідність класифікації такого товару у товарній позиції УКТ ЗЕД 1207, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з актом перевірки від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338 предметом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сингента» є правильність класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів «Насіння кавуна для сівби» за товарною позицією 1209, щодо яких проведено митне оформлення у період з 02.08.2016 року по 22.02.2019 року.

Згідно з Додатком до акту перевірки відповідачем здійснено перевірку наступних митних декларацій позивача: від 02.08.2016 №125120105/2016/318193, від 22.08.2016 №125120105/2016/319963, від 19.10.2016 №125120105/2016/325499, від 30.11.2016 №125120105/2016/329505, від 25.01.2017 №125120105/2017/301652, від 08.02.2017 №125120105/2017/302899, від 10.03.2017 №UA125100/2017/305194, від 29.03.2017 №UA125100/2017/307271, від 29.03.2017 №UA125100/2017/307271, від 18.04.2017 №UA125100/2017/309041, від 23.10.2017 №UA125100/2017/336860, від 23.10.2017 №UA125100/2017/326860, від 10.11.2017 №UA125100/2017/328809, від 20.11.2017 №UA125100/2017/329717, від 11.12.2017 №UA125100/2017/331981, від 11.12.2017 №UA125100/2017/331981, від 22.01.2018 №UA125100/2018/301770, від 22.01.2018 №UA125100/2018/301770, від 22.01.2018 №UA125100/2018/301770, від 21.02.2018 №UA125100/2018/304814, від 06.03.2018 №UA125100/2018/305933, від 06.03.2018 №UA125100/2018/305933, від 06.03.2018 №UA125100/2018/305933, від 12.03.2018 №UA125100/2018/306260, від 15.03.2018 №UA125100/2018/306718, від 22.03.2018 №UA125100/2018/307541, від 22.03.2018 №UA125100/2018/307541, від 30.03.2018 №UA125100/2018/308425, від 10.04.2018 №UA125100/2018/309450, від 19.04.2018 №UA125100/2018/310476, від 23.04.2018 №UA125100/2018/310952, від 23.04.2018 №UA125100/2018/310952, від 02.05.2018 №UA125100/2018/311699, від 22.06.2018 №UA125100/2018/317198, від 15.08.2018 №UA125100/2018/322890, від 10.09.2018 №UA125100/2018/325600, від 04.10.2018 №UA125100/2018/328414, від 09.10.2018 №UA125100/2018/328903, від 18.10.2018 №UA125100/2018/329979, від 28.11.2018 №UA125100/2018/334827, від 12.12.2018 №UA125100/2018/336795, від 28.12.2018 №UA125100/2018/338627, від 21.01.2019 №UA125100/2019/301635, від 01.02.2019 №UA125100/2019/302967, від 14.02.2019 №UA125100/2019/304345, від 22.02.2019 №UA125100/2019/305213.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сингента» здійснено митне оформлення товарів «Насіння кавуна для сівби»; товар класифіковано у товарних підкатегоріях 1209 99 99 00 та 1209 91 80 00 (ставка ввізного мита - 0%).

Згідно з висновками відповідача, зазначеними в акті перевірки, товар «Насіння кавуна для сівби» має класифікуватися за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД - 1207 70 (ставка ввізного мита - 5 %).

Фактично підставою для висновків про оформлення ТОВ «Сингента» товару не за тим кодом УКТ ЗЕД слугувало ототожнення контролюючим органом поняття «плоди дині», «плоди кавуна», «насіння дині», та як наслідок «насіння кавуна», яке відсутнє у групі 12 розділу ІІ додатку до Закону України «Про Митний тариф України».

Відповідно до підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною першою статті 67 Митного кодексу України визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Опис товарної позиції 0807 Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2012 має такий опис: «Дині, кавуни і папая, свіжі». Поняття «дині» включає в себе, в т.ч. плоди кавуна звичайного, кавуна кормового або цукатного.

З огляду на положення Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД у товарній позиції 1207 класифікуються насіння та плоди інших олійних культур; насіння дині класифікується у товарній позиції 1207700000 (ставка ввізного мита-5%).

У товарній позиції 1209 УКТ ЗЕД класифікуються насіння, плоди та спори для сівби.

Згідно з приміткою 3 до 12 групи УКТ ЗЕД до товарної позиції 1209 включається насіння буряків, трав, декоративних квітів, овочів, лісових і плодових дерев, вики або люпину, призначене для сівби. Однак до цієї товарної позиції не включаються такі продукти, навіть якщо вони призначені для сівби: продукти товарних позицій 1201-1207 або 1211.

Правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД передбачено, що назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях повинна здійснюватися відповідно до найменувань останніх, а також приміток, що їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищезазначених Правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього Правила можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не обумовлено інше (правило 6 ОПІ УКТ ЗЕД).

Позивачем за спірними митними деклараціями ввезений товар «насіння кавуна для сівби» класифіковано у групі 1209 «Насіння, плоди та спори для сівби», підкатегорія « 1209 99 99 00» - інше.

Позивачем надано суду лист ДФС від 04.07.2017 №144806/99-99-19-03-03-15, який надавався за зверненням Насіннєвої асоціації України, в якому зазначено, що насіння кавуна, що використовується для сівби, згідно з УКТ ЗЕД класифікується у товарній підкатегорії 1209 99 99 00.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Сингента» на акт перевірки від №н28/19-28-10-14-03-03/0030265338 Офіс великих платників податків ДФС із посиланням на лист ДФС від 04.07.2017 №144806/99-99-19-03-03-15 погодився із позицією позивача щодо відсутності порушення ним правил класифікації при ввезенні на митну територію України товару «Насіння кавуна для сівби» за період з 02.08.2016 по 16.07.2018.

Правомірність донарахування грошових зобов`язань позивачу в частині митних декларацій, поданих за період, починаючи з 16.07.2018, відповідач обґрунтовує роз`ясненнями Секретаріату Всесвітньої Митної Організації щодо класифікації товару «Насіння кавуна для сівби», які викладені у листі від 16.07.2018 №18NL0186-TT.

Також Офісом великих платників податків ДФС зазначено про відсутність підстав для застосування позивачем листа ДФС від 04.07.2017 №144806/99-99-19-03-03-15, оскільки останній був відкликаний листом ДФС від 22.05.2019 №23562/6/99-99-19-03-03-15 у зв`язку з наявністю на офіційному сайті Секретаріату Всесвітньої Митної Організації вищевказаного роз`яснення.

Погоджуючись із позицією суду першої інстанції щодо відсутності з боку позивача факту порушення законодавства з митної справи в частині визначення коду товару за УКТ ЗЕД у спірний період (починаючи з 16.07.2018), колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із статтею 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Таким чином, обов`язок щодо відстеження, обліку змін і доповнень, опублікування роз`яснень та рекомендацій, що приймаються Всесвітньою митною організацією, а також щодо своєчасного ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД, покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а не на суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, яким є позивач.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що лист ДФС від 04.07.2017 №144806/99-99-19-03-03-15 із роз`ясненнями щодо необхідності класифікації товару «Насіння кавуна для сівби» у товарній позиції 1209 відкликано лише 22.05.2019 листом ДФС №23562/6/99-99-19-03-03-15.

Зміни до правил класифікації, яким товар «насіння кавуна» віднесено до товарної позиції 1207 відбулися лише 01.07.2020, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 04.06.2020 №674-IX.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача в частині порушення позивачем правил класифікації при митному оформленні товару «Насіння кавуна для сівби» за період з 16.07.2018 по 22.02.2019.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті на підставі хибних висновків контролюючого органу щодо невірної класифікації за УКТ ЗЕД ввезеного позивачем на митну територію товару «Насіння кавуна для сівби», є обґрунтованим та таким, що підтверджується встановленими у справі обставинами.

Доводи Київської митниці висновків суду першої інстанції у вказаній частині не спростовують.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Сингента» щодо недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Частиною восьмою статті 354 Митного кодексу України встановлено, що у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Згідно з частиною дванадцятою статті 354 Митного кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Частиною чотирнадцятою статті 354 Митного кодексу України встановлено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України (частина п`ятнадцята статті 354 Митного кодексу України).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами, є саме оскарження податкових повідомлень-рішень за результатами викладених рішень в акті перевірки, у той час, як безпосередньо акт перевірки та рішення у ньому, містять інформаційний характер.

Позивачем не доведено наявності факту прийняття контролюючим органом за поданими деклараціями окремого рішення про визначення коду товару, яке могло б бути предметом самостійного судового оскарження на підставі частини сьомої статті 69 Митного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338, на сторінці 6 якого викладено рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2019 №0000851403 та від 28.10.2019 №0000831403.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження у вказаній справі, у тому числі, з мотивів помилковості висновків відповідача щодо неправильної класифікації ввезеного на митну територію товару згідно з кодом УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, згідно з яким достатнім способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є саме скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки.

У той же час, суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість прийняття судом першої інстанції на підставі зазначених висновків рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки відсутність у переданій на розгляд суду справі ознак публічно-правового спору є підставою для закриття провадження, а не прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №810/6689/14 зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити у ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Частиною другою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338, із постановленням нового судового рішення про закриття провадження у справі у вказаній частині на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що хоча провадження у справі закрито саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.

За вказаних обставин колегія суддів вказує на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Сингента».

Рішення суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як таких, що прийнято на підставі хибних висновків контролюючого органу щодо невірної класифікації за УКТ ЗЕД ввезеного позивачем на митну територію товару «Насіння кавуна для сівби», є законним та обґрунтованим.

Доводи Київської митниці висновків суду першої інстанції у вказаній частині не спростовують.

Помилкове посилання судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення на відсутність у Офісу великих платників податків ДФС у спірних правовідносинах повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки, а також відсутність у відповідача повноважень щодо донарахування податкових зобов`язань з мотивів здійснення перевірки після завершення митного оформлення товарів, погодження відповідачем заявленого декларантом коду за УКТ ЗЕД та випуску товару у вільний обіг, не є підставою для скасування рішення суду в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, зазначені доводи не спростовують позиції суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.10.2019 №0000851403 та від 28.10.2019 №0000831403 в цілому, як таких, що прийнято за відсутності факту порушення позивачем правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у даній справі, одночасно із скасування рішення суду першої інстанції в частині, не приймається рішення щодо задоволення позову, судові витрати новому розподілу за результатами апеляційного розгляду справи не підлягають.

Керуючись статтями 139, 238, 241, 242, 308, 310, 316, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях позивача кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яке зазначено на сторінці 6 акту від 19.07.2019 №н28/19/28-10-14-03-03/0030265338 - скасувати.

Провадження у справі у вказаній частині закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.М. Кузьмишина