Постанова

від 05.07.2022 по справі 640/3896/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3896/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен Нова" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ірен Нова» про стягнення заборгованості на відшкодування витрат на доставку пенсій у розмірі 4458,89 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч. 3 ст. 45 КАС України. Визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданням адміністративного судочинства систематичні, усвідомлені та цілеспрямовані дії Головного управління Пенсійного органу України в м. Києві щодо реалізації права на звернення до суду без сплати судового збору, обов`язок сплати якого є очевидним, що у свою чергу кваліфіковано судом як систематичне невиконання процесуальних обов`язків.

Накладено на Головне управління Пенсійного органу України в м. Києві штраф у розмірі 10 000,00 грн за систематичне зловживання процесуальними правами, систематичне невиконання процесуальних обов`язків та перешкоджання у зв`язку з цим здійсненню правосуддю, стягнувши штраф в дохід Державного бюджету України.

Підставою для постановлення такої ухвали стало неодноразове зловживання позивачем процесуальними правами, яке полягає у поданні впродовж 2018-2021 років позовів без сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої ынстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в діях позивача відсутній факт зловживання процесуальними правами, натомість заявлення клопотання про звільнення від сплати судового збору є правом Головного управління ПФУ у м. Києві як будь-якого позивача.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши поданий Головним управлінням ПФУ в м. Києві встановив, що позивачем не сплачено судовий збір, а в позові заявлено клопотання про звільнення від сплати такого.

ГУ ПФУ в м. Києві, як на підставу звільнення від сплати судового збору посилалось на положення вимог п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення органів ПФУ від сплати судового збору), яке втратило чинність з 15.12.2017 на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

При цьому, як неодноразово наголошував у своїх ухвалах Верховний Суд від 04.01.2018 у справі № 744/984/17, від 10.01.2018 у справі № 242/3169/17, від 10.01.2018 у справі № 242/3503/17, від 12.01.2018 у справі № 686/13108/16-а, від 07.05.2018 у справі № 817/1720/17 Пенсійний фонд України та його органи не є суб`єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, з огляду на що пенсійні органи є платниками судового збору на загальних засадах, про що ГУ ПФУ в м. Києві, починаючи з 15.12.2017 достеменно відомо.

Тобто, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, який має складати 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, у даному випадку 2481,00 грн.

Також судом першої інстанції зазначено, що відповідно до приписів п. 6.2. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», бланки документів повинні мати такі поля у міліметрах: 30 - ліве; 10 - праве; 20 - верхнє та нижнє. Однак позивачем ці вимоги не дотримані, що, крім іншого, не дозволяє якісно формувати судову справу у паперовому вигляді відповідно до правил у системі судоустрою.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено висновки щодо при очевидності вимог процесуального закону щодо необхідності сплати ГУ ПФУ в м. Києві судового збору, вказані вимоги проігноровані.

Також судом першої інстанції зауважено, що наведені порушення носять системний характер у системі ГУ ПФУ в м. Києві та мають місце також за позовними заявами, які надходили до суду протягом 2018-2021 років та розподілені на суддю Кармазіна О.А., (як приклад): № 640/21101/18, № 640/622/19, № 640/1757/19, № 640/2098/19, 640/3331/19, № 640/3484/19, № 640/4785/19, № 640/4790,19, № 640/4806/19, № 640/5546/19, № 640/5701/19, № 640/7773/20, № 640/7580/20, № 640/2907/20, 640/2204/20, № 640/21149/20, № 640/8057/21, № 640/9232/21, № 640/9435/21, № 640/9449/21, № 640/9454/21, № 640/9680/21, № 640/9688/21, № 640/10140/21, № 640/10687/21, № 640/10794/21, № 640/11077/21, № 640/11935/21 та інші.

За висновком судді, наведе свідчить, що ГУ ПФУ в м. Києві зловживає своїми процесуальними правами, подаючи до суду позови без сплати судового збору при очевидності обов`язку його сплати, системно та усвідомлено ігноруючи визначений законом обов`язок його сплати.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Крім того, механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали подання Головним управлінням ПФУ у м. Києві впродовж 2018-2021 років позовів без сплати судового збору у повній мірі відповідає визначенню зловживання стороною процесуальними правами наведеному у п. 2 ст. 45 КАС України, зазначивши, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, вчинення інших дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Як зазначалось судом вище, часина 2 статті 45 КАС України містить вичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами, що суперечать завданню адміністративного судочинства, а саме:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

- узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Колегія суддів зазначає, що жодна із наведених обставин не знаходить свого підтвердження в рамках даної справи, а відтак, подання до кожного позову, впродовж кількох років клопотання про звільнення від сплати судового збору є реалізацією ним свого права на звернення до суду, а не безпідставного затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Що ж стосовно обґрунтувань суду першої інстанції з приводу посилань у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, на норми Закону, що ще у 2017 році втратили чинність, що також свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, колегія суддів зауважує, що така обставина швидше може вказувати на юридичну безграмотність працівників позивача, а ніж на існування умислу затягування чи перешкоджання розгляду справи. Відтак, може слугувати підставою для винесення окремої ухвали в порядку встановленому статтею 249 КАС України.

Таким чином, відсутні ознаки злісного зловживання процесуальними правами позивачем, тому відсутні підстави для накладення на позивача штрафу у відповідності до статті 149 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен Нова" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року скасувати.

Справу № 640/3896/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 06.07.2022)