Постанова

від 06.07.2022 по справі 131/1500/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/1500/20

Провадження № 22-ц/801/1034/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 рокуСправа № 131/1500/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С.К., Денишенко Т.О.,

з участю секретаря судового засідання: Олійник Г.Є.,

учасники справи:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард",

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д.Т., в залі суду,

встановив:

У грудні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним.

В обгрунтування позову зазначено, що 10.07.2019 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1382 га, з кадастровим номером 0521281600:05:000:0047, що розташована на території Городоцької сільської ради.

Зі змісту п. 38 вказаного Договору слідує, що сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання.

Позивач приступив до користування земельною ділянкою, а відповідач отримувала від нього платежі, належні їй за договором оренди, підтверджуючи наявність між сторонами укладеного договору.

У жовтні 2020 позивач вирішив провести державну реєстрацію речових прав на об`єкт нерухомого майна, і тоді ж йому стало відомо, що на підставі іншого договору оренди, який укладено між відповідачами 21.09.2020, за ТОВ "Городок Агроплюс" 24.09.2020 було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:05:000:0047, строком на 10 років.

Укладення між відповідачами іншого договору оренди щодо вказаної земельної ділянки стало перешкодою для позивача для реалізації речового права на об`єкт нерухомого майна та користування земельною ділянкою відповідно до умов раніше укладеного договору.

З урахуванням наведеного вище, позивач звернувшись в суд з даним позовом, просив визнати недійсним договір оренди землі від 21.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1382 га (кадастровий номер: 0521281600:05:000:0047), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21.09.2020, який укладено між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1382 га (кадастровий номер: 0521281600:05:000:0047), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не спростували факт набрання чинності договору оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 10.07.2019, а тому його положення діють у тій частині, що виникли і продовжують існувати до їх виконання, в той час як укладаючи інший договір від 21.09.2020 щодо цієї земельної ділянки з аналогічним кадастровим номером відповідач ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про оренду землі» і приписам ст. 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовилася від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем, чим були порушені його права за захистом яких мало місце звернення до суду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Городок Агроплюс" подало апеляційну скаргу, у якій вказано, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що орендарем спірної земельної ділянки є лише ТОВ « Городок Агроплюс», оскільки право оренди земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване за ТОВ «Городок Агроплюс», адже після підписання 10 липня 2019 року договору оренди землі між ОСОБА_1 і СТОВ «Авангард», останнім не вчинено жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди, і відповідно у нього відсутні права на вказаний об`єкт нерухомого майна, а отже на час підписання оспорюваного договору оренди землі права та інтереси позивача порушені не були.

В апеляційній скарзі ТОВ "Городок Агроплюс" просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник СТОВ «Авангард» вказав, що апеляційна скарга є необгрунтованою, її доводи безпідставними, тому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу від іншого учасника справивпродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Городок Агроплюс» апеляційну скаргу підтримав, і надав пояснення аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача СТОВ «Авангард» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, при цьому надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Згідно зістаттею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1382 га, з кадастровим номером 0521281600:05:000:0047, що розташована на території Городоцької сільської ради.

10 липня 2019 року між відповідачем ОСОБА_1 і СТОВ «Авангард» було укладено договір оренди землі за умовами якого вона передала належну їй земельну ділянку в оренду строком на десять років (а.с. 12-16).

Державна реєстрація речового права права оренди землі за вказаним договором від 10 липня 2019 року не здійснювалась.

В рахунок виконання умов зазначеного договору позивач у період 2019-2020 років проводив нарахування та виплату ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1382 га, з кадастровим номером 0521281600:05:000:0047, що підтверджується довідкою СТОВ «Авангард» №38 від 23.12.2020 (а.с. 17).

21 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Городок Агроплюс» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого вона передала вказану земельну ділянку в оренду строком на десять років (а.с. 53-59).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 21.11.2020 вбачається, що 24.09.2022 державний реєстратор Ольгопольської сільської ради Чечельницького району Вінницької області зареєструвала договір оренди землі від 21.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс» щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1382 га, з кадастровим номером 0521281600:05:000:0047, що розташована на території Городоцької сільської ради (а.с. 18-19).

Вказаний договір землі від 21.09.2020 оскаржено СТОВ «Авангард» в судовому порядку заявивши вимогу про визнання договору недійсним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільніінтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовнихвимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено,що змістдоговорустановлятьумови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строковеплатне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною другоюстатті 792ЦКУкраїни передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельний кодекс України таЗаконом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договоруорендиземельноїділянки ізземель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону У країни «Про оренду землі»).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас, за правилом частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законодавством, чинним на час укладення 10.07.2019 договору оренди землі, орендарем за яким є позивач, не передбачалася обов`язкова державна реєстрація договору оренди. Втім, обов`язковою була державна реєстрація права оренди земельної ділянки, з якою пов`язувався момент передачі орендодавцем орендареві об`єкту за договором оренди землі.

Апеляційним судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за СТОВ «Авангард» на підставі договору оренди землі від 10.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 і СТОВ «Авангард», не була здійснена, тобто юридична передача спірної земельної ділянки СТОВ «Авангард» не відбулася і позивач не набув відповідне речове право.

Суд апеляційної інстанції на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов висновку, що у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 10.07.2019.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20), від 13 червня 2022 року у справі № 131/1486/20 (провадження № 61-11732св21).

Щодо посилань позивача на недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1 , то судова колегія звертає увагу на те, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Застосування доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.

Такий висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18 (провадження № 61-7411 св 21).

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається у задоволенні позову відмовлено, тому в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) понесені Сільськогосподарським товариствомз обмеженоювідповідальністю «Авангард» при розгляді справи в суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" задоволено та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову, тому із Сільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» підлягають стягненню судові витрати в сумі 3153,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання правочину недійсним відмовити.

Судові витрати понесені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Оніщук

Судді: С. К. Медвецький

Т. О. Денишенко