Постанова

від 04.07.2022 по справі 903/6/13

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року Справа № 903/6/13 - г

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника (АТ "Аграрний фонд"): не з`явився

від кредиторів: не з`явилися

від боржника: не з`явився

арбітражний керуючий: Пасічник О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 27.04.22р. суддею Кравчук А. М. у м.Луцьку, підписану 29.04.22р.

у справі № 903/6/13 - г

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" встановлено арбітражному керуючому Пасічнику Олександру Олексійовичу основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

Задоволено клопотання арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича від 31.01.2022р. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди та витрат, понесених під час ліквідаційної процедури.

Затверджено оплату послуг арбітражному керуючому Пасічнику Олександру Олексійовичу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" за період з 30.05.2018р. по 27.01.2022р. в сумі 642680,03грн..

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 760,75грн..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 1352,44грн..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 151007,98грн..

Стягнуто з Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 15 806,60грн..

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн..

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 211,32грн..

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Пасічника О.О. відмовити. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Акціонерне товариство "Аграрний фонд" зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що починаючи з травня 2018 року арбітражним керуючим Пасічником Олександром Олексійовичем направлялись формальні проміжні звіти ліквідатора у справі №903/6/13-г про банкрутство ПСП "Агротехсервіс", де інформація щодо діяльності ліквідатора повністю ототожнювалась та була ідентичною з тими, що надавалась у кожному попередньому звіті;

- звертає увагу, що строки, які передбачені законодавством для здійснення ліквідаційної процедури про банкрутство були вичерпані та відповідно не продовжувались жодного разу. Більш того, ліквідатором належним чином свої обов`язки не виконувались, а письмові звіти надавались формально. Натомість арбітражний керуючий Пасічник О.О. нарахував собі основну грошову винагороду за кожен місяць у розмірі трьох мінімальних заробітних плат та запропонував комітету кредиторів ПСП "Агротехсервіс" його схвалити;

- зазначає, що неодноразово, комітет кредиторів банкрута ПСП "Агротехсервіс" зобов`язував ліквідатора надати документи, що підтверджують проведення реальних заходів щодо завершення ліквідаційної процедури для прийняття рішення щодо можливості припинення ПСП "Агротехсервіс". Проте, вкотре ліквідатор надавав типовий формальний звіт не виконувавши вимоги протоколу засідання комітету кредиторів;

- стверджує, що арбітражним керуючим Пасічником О.О. звіти арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди не доводились кредиторам до відома, а більш того комітет кредиторів не схвалював та відповідно не погоджував їх.

- вважає, що таким чином, враховуючи вищевикладене та той факт, що у ході ліквідаційної процедури, грошові вимоги ПАТ "Аграрний фонд" у сумі 11 499 298,00грн. залишились не погашеними, повноваження Пасічника О.О. після 30.05.2019р. не продовжувались Господарським судом Волинської області, комітет кредиторів звіт про нарахування та виплату грошової винагороди не схвалював та відповідно не погоджував, а відтак стягнення основної грошової винагороди з 30.05.2018р. по 31.12.2021р. у розмірі 422 636,41грн. за рахунок кредиторів вважає необґрунтованим;

- також звертає увагу апеляційного суду, що судом 1-ї інстанції було порушено ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України. Вказує, що Пасічник О.О. просив стягнути грошову винагороду за період з травня 2018 року, а звернувся до суду із клопотанням лише 27.01.2022р., тобто після спливу строку позовної давності. За таких обставин, Пасічником О.О. було пропущено строк позовної давності щодо звернення з даним клопотання до суду.

- вважає, що таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу від 27.04.2022р., суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 77, 238 ГПК України не надав вказаним обставинам належної правової оцінки, у зв`язку з чим, невмотивовано прийняв ухвалу про стягнення грошової винагороди з АТ Аграрний фонд на користь арбітражного керуючого Пасічника О.О. в сумі 253497,32грн.;

- додає, що 26.04.2022 представник АТ Аграрний фонд подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями та неможливістю забезпечення участі представника у судовому засіданні. Проте в порушення даної норми Господарський суд Волинської області 27.04.2022р. без участі представника АТ "Аграрний фонд" виніс оскаржувану ухвалу.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", зокрема: Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області.

15.06.2022р. до Північно - західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022р. від Акціонерного товариства "Аграрний фонд" надійшла заява від 08.06.2022р. №7.4-04/2/853 про усунення недоліків з додатками, зокрема, доказами на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", зокрема: Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г та призначено справу №903/6/13-г до розгляду на 05.07.2022р. об 15:30год., тощо.

27.06.2022р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Аграрний фонд" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/6/13-г, забезпечення проведення якої просить, зокрема, у Господарському суді Київської області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022р. задоволено клопотання Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/6/13-г та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Київської області (адреса: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 16/108).

29.06.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/6/13-г, забезпечення проведення якої просить, зокрема, у Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022р. задоволено клопотання арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/6/13-г та забезпечення проведення якої доручено у Луцькому міськрайонному суді Волинської області (адреса: 43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Конякіна, 3).

29.06.2022р. на поштову адресу Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича надійшов письмовий відзив від 24.06.2022р. №895/1-18 на апеляційну скаргу.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 05.07.2022р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Також, відповідних клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від учасників справи не надходило.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників у справі.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Арбітражний керуючий Пасічник О.О. у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 07.06.2022р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього арбітражного Пасічника О.О., проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.01.2013р. за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" порушено провадження у справі №903/6/13-г про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам ПСП "Агротехсервіс" приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. у справі №903/6/13-г затверджено укладену 08.04.2013р. між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та ПСП "Агротехсервіс" мирову угоду, знято мораторій та заборону, накладені ухвалою від 04.01.2013, провадження у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс" припинено.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.12.2014р. у справі №903/6/13-г в задоволенні заяви ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання недійсною мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс", відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. апеляційну скаргу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено, рішення суду від 03.12.2014р. у справі №903/6/13-г скасовано, визнано недійсною затверджену ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. мирову угоду, укладену 08.04.2013р. між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та ПСП "Агротехсервіс", поновлено провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2015р. достроково припинені повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Дяченка С.В. у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс"; розпорядником майна ПСП "Агротехсервіс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №310 від 12.03.2013р., м.Луцьк, вул.Коперника, 36/А2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); зобов`язано арбітражного керуючого Дяченка С.В. передати розпоряднику майна ПСП "Агротехсервіс" Григор`єву В.В. усі без виключення документи та матеріали, зібрані та сформовані під час провадження у справі про банкрутство; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника у загальному розмірі 717 316,52грн..

27.04.2015р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.06.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПСП "Агротехсервіс", згідно котрого вимоги конкурсних кредиторів визнано в розмірах: ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на суму 717 316,52грн., ТОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" на суму 1 041 664,85грн., ПАТ "Аграрний фонд" на суму 11 499298,00грн., ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" на суму 60 657,73грн..

16.07.2015р. Господарського суду Волинської області винесено постанову про визнання ПСП "Агротехсервіс" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Повідомлення про визнання ПСП "Агротехсервіс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 16.07.2015р. за №20303.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.10.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПСП "Агротехсервіс" з врахуванням поточних вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.01.2016р. визнано грошові вимоги УПФ України в Дарницькому районі м. Києва в сумі 2436,00грн. - перша черга, 7 975,20грн. - шоста черга.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.05.2018р. припинено повноваження ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.08.2019р. замінено кредитора у справі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, код ЄДРПОУ 42098368) в частині грошових вимог в сумі 2436,00грн. - перша черга, 7975,20грн. - шоста черга.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.05.2021р., залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021р., встановлено арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень. Клопотання арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича від 21.04.2021р. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди задоволено. Затверджено звіт від 21.04.2021р. про оплату послуг арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" за період з 16.07.2015р. по 30.05.2018рю в сумі 240330,76грн..

Водночас, ліквідатором Пасічником О.О. подано на затвердження Господарського суду Волинської області звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", клопотання про затвердження грошової винагороди, припинення провадження у справі.

Також, арбітражним керуючим Григор`євим Валерієм Васильовичем подано клопотання про стягнення грошової винагороди за період виконання ним повноважень у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2022р. розгляд справи призначено на 30.03.2022р..

ТОВ "Укіо Банк Лізинг" у поясненнях від 28.03.2020р. зазначає, що матеріали звіту ліквідатора не містять усіх визначених Кодексом відомостей, які б надавали суду підстави для його затвердження та закриття провадження у справі, зокрема не вжито всіх заходів щодо пошуку зареєстрованої за банкрутом техніки, передачі документів в архів для тривалого зберігання, не повідомлено про проведення аналізу фінансового стану банкрута, у зв`язку з чим у його затвердженні просить відмовити та зобов`язати ліквідатора здійснити заходи ліквідаційної процедури у відповідності до КУзПБ. Розгляд справи просить проводити без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.04.2022р. розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.04.2022р..

Ліквідатор Пасічник О.О. у поясненнях від 19.04.2022р. звіт про нарахування та виплату грошової винагороди просить затвердити, розгляд справи проводити без його участі.

АТ Аграрний фонд у клопотанні від 26.04.2022р. розгляд справи просить відкласти у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану.

Господарський суд Волинської області протокольною ухвалою від 27.04.2022р. клопотання про відкладення розгляду справи відхилив, як необґрунтоване оскільки ухвалою суду від 05.04.2022р. явка учасників справи у судове засідання визнавалась не обов`язковою.

Водночас, ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді.

Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Учасники справи не позбавлені можливості подати свої пояснення та доводи у письмовому вигляді через електронну адресу суду.

Також, судом враховано, що у даному судовому засіданні розглядалися звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, який був предметом розгляду 27.01.2022р. на засіданні комітету кредиторів боржника, в тому числі за присутності представника АТ "Аграрний фонд".

Відкладення розгляду справи призведе лише до затягування ліквідаційної процедури та як наслідок збільшення витрат кредиторів, зокрема на оплату праці ліквідатора.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г, зокрема, було стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн..

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В силуст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованихКонституцією Українита законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави,Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українивизначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас,ст.9 Конституції Українипередбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону вст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"зазначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першимстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованоїВерховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано урішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно доКонституціїта в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст.3 ГПК України, передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно ч.3 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Відповідно до ч.4 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника (ч.5 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати (ч.6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Аналогічні положення висвітлені у КУзПБ.

Зокрема, у відповідності до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992р., N31, ст.440 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N31, ст.441).

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Згідно абзаців 6, 7 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997р. №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України,треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999р. №1-рп/1999).

Суть положення ст. 58 Конституції Українипро незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюєтьсяна ті відносини, які виникли після набуття чинності <...>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <...> (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першоїстатті 12 Господарського процесуального кодексу України(справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).

Як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні від 31.01.2022р. ліквідатор Пасічник О.О. просив затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, понесених у даній справі за період з 30.05.2018р. по 27.01.2022р. в сумі 642680,03грн. та стягнути частково їх з кредиторів пропорційно визнаним кредиторським вимогам.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.05.2018р. припинено повноваження ліквідатора боржника Григор`єва В.В., ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Пасічника О.О..

Так, на засіданні комітету кредиторів ПСП "Агротехсервіс" 07.12.2015р., зокрема встановлено щомісячний розмір оплати праці арбітражного керуючого за час виконання ним обов`язків ліквідатора у справі №903/6/13 в розмірі трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

З огляду на викладене, встановлення комітетом кредиторів оплати послуг ліквідатора в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, те, що Господарським судом Волинської області розмір основної грошової винагороди арбітражному керуючому Пасічнику О.О. не встановлювався, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу України з процедур банкрутства які визначають право ліквідатора на оплату послуг, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про встановлення арбітражному керуючому Пасічнику О.О. основної грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора ПСП "Агротехсервіс" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

Також, у клопотанні від 31.01.2022р. арбітражний керуючий Пасічник О.О. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 30.05.2018р. по 27.01.2022р. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора боржника в сумі 642680,03грн..

Згідно ч.7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Вказаний звіт розглядається судом та затверджується ухвалою.

Як свідчать матеріали справи, що 27.01.2022р. на засіданні комітету кредиторів боржника, зокрема погоджено звіт арбітражного керуючого Пасічника О.О. про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат, понесених під час ліквідаційної процедури в сумі 220043,62грн.. Визначено, що оскільки грошова винагорода в сумі 422636,41грн. нарахована поза межами строку ліквідаційної процедури, у зв`язку з відсутністю будь якого майна, за рахунок якого можна здійснити виплату, грошову винагороду в сумі 422636,41грн. вирішено вважати погашеною.

У відповідності до ч.3 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначаєтьсяв розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, але не більше десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Також цією нормою передбачено право вимоги основної грошової винагороди арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

З огляду на викладене, нарахування основної винагороди (оплата послуг) арбітражного керуючого не залежить від жодних умов, а здійснюється за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Згідно абз.2 ч.6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Однак нормами вказаного Закону не передбачено здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство на безоплатній основі (аналогічно правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду №Б3/150-12/24 від 05.02.2020р.).

Тобто, право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019р. №81/10-271.

Крім того, чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.

Верховний Суд у постанові №5020-961/2012 від 16.01.2020р. вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство, лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого, з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Твердження, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат, в свою чергу, унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду, є таким, що суперечить положенням Закону про банкрутство, оскільки у такому випадку господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, ухиляється від свого обов`язку щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі №1/102"Б".

Враховуючи вище викладене, слід дійти висновку, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, конкретизують положення Основного Закону та є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат в сумі 642 680,03грн. за період з 30.05.2018р. по 27.01.2022р..

Крім того, затверджуючи звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Пасічником О.О. обов`язків, покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства та відсутністю скарг на дії ліквідатора.

Також, ліквідатор просить стягнути з кредиторів грошову винагороду та відшкодування витрат в сумі 422 63,41грн. пропорційно затвердженим вимогам.

Як встановлено судом, що за рахунок стягнутих в межах даної справи коштів, ліквідатору перераховано грошові кошти в сумі 220043,62грн., у зв`язку з чим оплаті ліквідатору в якості основної грошової винагороди та відшкодування витрат підлягає 422636,41грн..

Матеріали справи свідчать, що фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у даній справі не створювався.

Відповідно до звіту ліквідатора у боржника відсутні кошти та майнові активи, від продажу яких можна було б відшкодувати витрати арбітражного керуючого.

Враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

Також, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.01.2019р. по справі №910/32824/15, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату його послуг.

Суд касаційної інстанції також вказав, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Крім того, у постанові від 04.10.2018р. по справі №916/1503/17 Верховний Суд зазначив, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957р. ратифіковану Україною 05.10.2000р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996р. тощо) та суперечитьст. 43 Конституції України.

Водночас, слід звернути увагу на те, що порядок визначення та сплати грошової винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого передбачено нормамиКодексу України з процедур банкрутства.

Так,Кодекс з процедур банкрутства не містить заборони винесення на затвердження господарського суду звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетом кредиторів.

Слід також взяти до уваги, що рішення зборів кредиторів не є нормативними актами (п.57постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство"), вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.

При цьому, відповідні схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силуКодексу України з процедур банкрутствагосподарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство; наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню.

Крім того, враховуючи те, що в даному випадку вирішується питання стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого, що по своїй суті є оплатою праці арбітражного керуючого, тому строк позовної давності в даному випадку не застосовується.

Також, станом на час розгляду вказаної справи судом не встановлено наявність поданих чи задоволених скарг чи заперечень щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень у справі про банкрутство.

Отже, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута, підлягають оплаті за рахунок кредиторів.

Враховуючи приписи ч.1ст.269 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів переглядає оскаржену ухвалу в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошової винагороди та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн..

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених уст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошової винагороди та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн..

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно дост.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписівст.74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75,76 ГПК Українина підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовичу грошової винагороди та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.04.2022р. у справі №903/6/13-г в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича грошової винагороди та відшкодування витрат в сумі 253 497,32грн. - без змін.

2. Справу №903/6/13-г повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "07" липня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.