Рішення

від 30.06.2022 по справі 914/505/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2022 Справа № 914/505/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОДІМ ЗАХІД», м. Львівпро:стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Р.В. Крупник Секретар Д.О. АндрухівПредставники сторін:від позивача:А.Г. Ізмалков адвокат; від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» до ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 01.03.2022 суд залишив позовну заяву без руху та надав заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.04.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 16.05.2022.

Ухвалою від 16.05.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 06.06.2022.

Ухвалою від 06.06.2022 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 01.07.2022, судове засідання ухвалив проводити в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні призначеному на 01.07.2022 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції.

Що стосується сторони відповідача, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодних із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 01.07.2022. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання призначене на 01.07.2022 відповідач не повідомляв.

Разом з цим, суд зазначає, що про розгляд справи №914/505/22 ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» було відомо, адже поштове відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №7901414517717, яким на його юридичну адресу направлялася ухвала про відкриття провадження у справі, було вручено особисто представнику відповідача 25.04.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

З огляду на викладене, враховуючи те, що адреса: 79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 65, кв. 55, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, а також зважаючи на отримання відповідачем ухвали від 18.04.2022, суд доходить висновку, що в силу вимог ст. 242 ГПК України ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» вважається таким, що належним чином повідомлене про розгляд справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 02.02.2015 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір поставки № 150203, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього договору.

Позивач виставив рахунки-фактури на оплату на загальну суму 844801,18 грн. та на виконання умов договору поставив відповідачу товар на вказану суму, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Оскільки строк оплати договором не передбачено, то в силу приписів ст. 692 ЦК України у відповідача виник обов`язок з оплати одразу після прийняття товару. Відповідач свій обов`язок з оплати виконав лише частково та сплатив лише 300000,00 грн., у зв`язку із чим загальний розмір його заборгованості становить 214136,37 грн.

Вказана сума грошових коштів відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 261228,56 грн., з яких 214136,37 грн. основна заборгованість, 32828,24 грн. інфляційні втрати, 14263,95 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.02.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №150203 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього договору (п. 2.1. Договору).

Постачальник здійснює поставку товару (-ів) покупцеві на підставі рахунку-фактури, який є разом з цим договором єдиною підставою для здійснення постачальником замовлення та поставки товару, а також за умови дотримання покупцем умов платежу, що визначені цим договором (п. 3.1. Договору).

Покупець своїми силами та за власний рахунок протягом дня підписання видаткової накладної завантажує та вивозить товар зі складу постачальника. (п. 3.3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на товар визначається у рахунку-фактурі або у Додатковій угоді №1 від 06.02.2015.

Згідно із п.п. 5.1.-5.2. Договору покупець зобов`язується сплатити постачальнику 100% вартості товару визначену в рахунку-фактурі. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактури до оплати, поставив товар згідно видаткових накладних, а відповідач частково оплатив виставлені рахунки, а саме:

1) Позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №2658 від 26.07.2019 на поставку товарів на загальну суму 626717,77 грн. з ПДВ. За вказаним рахунком ним було здійснено поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними №2184 від 23.08.2019 на суму 19260,21 грн. та №2913 від 22.10.2019 на суму 607457,56 грн.

Відповідачем здійснено оплату за вказаним рахунком у сумі 500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №913 від 02.08.2019 та №967 від 18.10.2019.

Відтак, заборгованість за відповідним рахунком становить 126717,77 грн.

2) Позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №4568 від 27.11.2019 на поставку товарів на загальну суму 29871,52 грн. з ПДВ. За вказаним рахунком ним було здійснено поставку товарів, що підтверджується видатковою накладною №93 від 24.01.2020 на суму 29871,52 грн.

Докази здійснення оплати за вказаним рахунком у матеріалах справи відсутні.

3) Позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №4667 від 04.12.2019 на поставку товарів на загальну суму 113134,70 грн. з ПДВ. За вказаним рахунком ним було здійснено поставку товарів, що підтверджується видатковою накладною №150 від 29.01.2020 на суму 113134,70 грн.

Відповідачем здійснено оплату за вказаним рахунком у сумі 56567,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1023 від 20.12.2019.

Відтак, заборгованість за відповідним рахунком становить 56567,35 грн.

4) Позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №4254 від 06.11.2019 на поставку товарів на загальну суму 75077,19 грн. з ПДВ. За вказаним рахунком ним було здійснено поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними №3764 від 26.12.2019 на суму 54172,16 грн. та №219 від 04.02.2020 на суму 20905,03 грн.

Відповідачем здійснено оплату за вказаним рахунком у сумі 37538,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5864 від 07.11.2019.

У матеріалах справи наявне також платіжне доручення №8131 від 30.12.2021, відповідно до якого відповідачем здійснено оплату у розмірі 50000,00 грн. та вказано у призначенні платежу: «Оплата згідно акту звірки взаєморозрахунків від 30.12.2021, в т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.».

Грошові кошти у розмірі 36558,86 грн. сплачені згідно вказаного вище платіжного доручення зараховані позивачем у погашення боргу відповідача за рахунком №4254 від 06.11.2019. З урахуванням цього, заборгованість за відповідним рахунком становить 979,73 грн.

Згідно пояснень позивача решта суми у розмірі 13441,14 грн. (50000,00-36558,86) зараховані у погашення заборгованості відповідача із попередніх поставок, а саме за видатковими накладними №2445 від 20.10.2020 (рахунок-фактура №3672 від 16.10.2020) та №30 від 11.01.2021 (рахунок-фактура №31 від 11.01.2021), які наявні у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене вище, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 214136,37 грн.

Оскільки спірна заборгованість погашена не була, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №150203 від 02.02.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв передбачений видатковими накладними товар на загальну суму 844801,18 грн. з ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що умовами Договору не встановлено строку оплати товару покупцем, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставлених товарів за Договором після їх прийняття належним чином не виконав та сплатив лише 630664,81 грн. з ПДВ, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 214136,37 грн.

Вказана заборгованість складається із неоплаченої вартості товарів за видатковими накладними №2913 від 22.10.2019 у розмірі 126717,77 грн., №93 від 24.01.2020 у розмірі 29871,52 грн., №150 від 29.01.2020 у розмірі 56567,35 грн., №219 від 04.02.2020 у розмірі 979,73 грн.

При цьому, слід зазначити, що при визначенні заборгованості за останньою вказаною вище видатковою накладною, яка разом із ВН №3764 від 26.12.2019 підтверджують факт поставки позивачем товару згідно виставленого рахунку на оплату по замовленню №4254 від 06.11.2019, суд бере до уваги застосований позивачем спосіб зарахування грошових коштів.

Попри те, що 30.12.2021 відповідачем здійснено оплату у розмірі 50000,00 грн. та вказано у призначенні платежу платіжного доручення №8131: «Оплата згідно акту звірки взаєморозрахунків від 30.12.2021, в т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.», суд з урахуванням конкретних обставин даної справи вважає, що позивач вправі самостійно визначати в погашення якої заборгованості та у якому розмірі слід розподілити отримані грошові кошти.

Згідно із п. 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вказаного у призначенні платежу платіжного доручення №8131 акту звірки взаєморозрахунків до суду не подав. В свою чергу, позивач на виконання вимог ухвали від 01.03.2022 надати такий не зміг, обґрунтувавши це тим, що відповідний акт у нього відсутній та на підписання йому не надавався.

За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити правильність заповнення реквізитів платіжного доручення №8131 від 30.12.2021 та встановити той факт, що перерахування грошових коштів дійсно здійснювалось за відповідним актом звірки взаєморозрахунків від 30.12.2021.

Суд також бере до уваги і той факт, що заперечень щодо застосованого позивачем способу зарахування відповідач також не висловлював, хоча мав таку можливість.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач прийняв рішення не здійснювати у межах даної справи жодних процесуальних дій, в т.ч. подання заперечень щодо заявленого позову і застосованого способу зарахування грошових коштів, надання акту звірки взаєморозрахунків від 30.12.2021, то ризики невчинення таких дій покладаються саме на нього.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно зарахував 36558,86 грн. в погашення заборгованості за рахунком №4254 від 06.11.2019, а заборгованість за цим рахунком визначена ним правильно.

Такі висновки суд здійснює також із урахуванням наданих позивачем видаткових накладних №2445 від 20.10.2020 (рахунок-фактура №3672 від 16.10.2020) та №30 від 11.01.2021 (рахунок-фактура №31 від 11.01.2021), в погашення заборгованості за якими, як він стверджує, ним було зараховано 13441,14 грн. (50000,00-36558,86), тобто решту суми оплачених грошових коштів згідно платіжного доручення №8131 від 30.12.2021.

Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що доказів повної чи часткової сплати існуючої суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, позовна вимога про стягнення основної заборгованості за Договором є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить суд стягнути із відповідача 32828,24 грн. інфляційних втрат, 14263,95 грн. 3% річних.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі підлягають частковому задоволенню у розмірі 32793,94 грн. та 14040,69 грн. відповідно.

Суд зауважує, що при обрахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних позивачем неправильно визначено день виникнення заборгованості за видатковою накладною №93 від 24.01.2020 та помилково вказано 26.10.2019. Заборгованість за вказаною накладною виникла у відповідача починаючи з 25.01.2020, а тому саме з цієї дати необхідно обраховувати відповідні суми інфляційних втрат та 3% річних.

Зважаючи на все викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви, суд, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3914,50 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОДІМ ЗАХІД» (79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 65, кв. 55; код ЄДРПОУ 37612960 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 28; код ЄДРПОУ 39201906) 214136,37 грн. основної заборгованості, 32793,94 грн. інфляційних втрат, 14040,69 грн. 3% річних та 3914,50 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2022.

Суддя Крупник Р.В.