Рішення

від 29.06.2022 по справі 917/1539/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 Справа № 917/1539/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз», 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7,

до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5,

про визнання права власності та витребування майна.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Заводська міська рада, 37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Полтавська,4/16,

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» права власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 в м. Заводське, вул. Вишнева, 11в, сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер № 857693, та витребування вказаного майна.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.11.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

11.01.2022 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.02.2022 р. судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.03.2022 р. до 10:00.

Ухвалою суду від 17.03.2022 року розгляд справи відкладено та зазначено про те, що про дату та час проведення наступного судового засідання буде повідомлено ухвалою додатково. Ухвалою від 29.04.22р. судове засідання призначено на 26.05.2022р., після чого у засіданні оголошено перерву до 30.06.2022р. У судовому засіданні 26.05.2022р. та 30.06.22р. взяли участь представники обох сторін (відповідач в режимі відеоконференції), третя особа участь представника у засіданні не забезпечила, пояснень по суті спору чи будь-яких заяв чи копотань не надала, про час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

У засіданні 30.0.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повне рішення буде складено протягом 10 днів.

Аргументи учасників справи:

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 в м. Заводське, вул. Вишнева, 11в, є власністю ТОВ «Полтавапромтехгаз», що підтверджується наступними документами:

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку «необоротні активи» станом на 24.09.2021 р.;

- довідкою про балансову належність;

- додатками до договору про постачання електричної енергії № 249 від 28.09.2005 р. «Однолінійна схема» та «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;

- Актом обстеження № П-963 від 12.09.2005 року, відповідно до п. 1.2.2 якого зазначено, що на балансі ТОВ «Полтавапромтехгаз» знаходиться ЗТП № 431, в тому числі трансформатор;

- договором про приєднання до електричних мереж № 49 від 12.07.2007 р., відповідно до якого ТОВ «Полтавапромтехгаз» як основний споживач надавало можливість для приєднання до ЗТП-431 ЗАТ «Український мобільний зв`язок»;

- ремонтним паспортом трансформатора, що підтверджує здійснення позивачем ремонту ЗТП-431.

Відповідач у відзиві № 14-02-01/1856 від 15.11.2022 р., вх. № 12739 від 18.11.2021 р., проти позовних вимог ТОВ «Полтавапромтехгаз», посилаючись на наступне:

- рішенням Червонозаводської міської ради від 29.05.2007 р. було затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ «Полтавапромтехгаз» на баланс Червонозаводської міської ради та акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс ВАТ «Полтаваобленерго», в якому, крім іншого, вказано і про передачу трансформатора , встановленого в ЗТП-431, а також передано в оренду Лохвицької філії ВАТ «Полтаваобленерго» земельні ділянки під ЗТП-431 та електричними опорами загальною площею 40 м2. А отже, з моменту підписання акту приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс ВАТ «Полтаваобленерго» у останнього виникло право власності на оспорюване майно.

- вищезазначене рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007 р. не оскаржено та не скасовано;

- договір про постачання електричної енергії № 249 від 28.09.2005 р. та інші акти, на які посилається відповідач, укладені до передачі оспорюваного майна відповідачу відповідно до рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007 р.;

- відповідачем виконувались обов`язки власника трансформатора 100/6, розміщеного в ЗТП-431 в м. Заводське, вул. Вишнева, 11в, щодо капітального ремонту та випробувань вказаного майна;

- згідно з договором про постачання електричної енергії № 249 від 17.11.2010 р., укладеним між сторонами, та додатками до нього ЗТП-431 з трансформатором перебуває в балансовій належності відповідача.

Крім того, у відзиві АТ «Полтаваобленерго» просить застосувати позовну давність до вимог позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» права власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 в м. Заводське, вул. Вишнева, 11в, сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер № 857693, та витребування вказаного майна.

З клопотанням від 03.05.2022р. відповідач надав суду додаткові докази: рішення 12 сесії 5 скликання Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р. та витяг з протоколу сесії від 29.05.2007р.(а.с.172-174).

Третя особа пояснень по суті спору не надала.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Спір у даній справі виник з приводу майна трансформатору сірого кольору,1980 р.випуску, заводський номер №857693. Як вказує позивач, дане майно належить йому на праві власності та перебуває на його балансі, однак право власності позивача заперечується відповідачем. Так, позивач наполягає на тому, що у 2005 році підключення приміщення вперше, що знаходиться за адресою: м.Лубни, вул.Вишнева,11в (колишня адреса: вул.Жовтнева,11) відбулося до належного йому об`єкту підключення, що знаходився за цією ж адресою за погодженням з АТ «Полтаваобленерго» через обладнання позивача. Тобто, для приєднання позивачем було придбане необхідне обладнання, в т.ч. спіний трансформатор. У зв"язку з закінченням строку договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №21600249 (договір діє до 31.12.2021р.) позивач бажає повернути собі зазначений трансформатор, який на даний час перебуває у нього на балансі та, за твердженням позивача, належить йому на праві власності, що підтверджується вищенаведеними доказами (оборотно-сальдова відомість, акт обстеження від 12.05.2005р. №П-963 і т.д., див.вище).

Однак, позивачем з"ясовано, що відповідач заперечує його право власності на трансформатор, зокрема, з посиланням на Рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р. «Про затвердження акту приймання-передачі основних фондів по еектричних комунікаціях з балансу ТОВ «Полтавапромтехгаз» на баланс Червонозаводської міської ради з послідуючою передачею їх Лохвицькій філії ВАТ «Полтаваобленерго». При цьому позивач стверджує, що ним не подавалося до міської ради жодних актів приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ «Полтавапромтехгаз» на баланс Червонозаводської міської ради, тож даний трансформатор правомірно перебуває на балансі позивача.

Обгрунтовуючи правомірність позовних вимог, позивач посилається, зокрема, на ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.317,319,321,392,328 ЦК України, та просить визнати за ним право власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в, сірого кольору,1980 р.випуску, заводський номер №857693, оскільки його право власності заперечується відповіачем, та витребувати вказане майно у відповідача і передати позивачу.

Натомість відповідач вважає дане майно своїм, посилаючись на те, що воно було правомірно передане йому ще у 2007 році на підставі вищевказаного Рішення Червонозаводської міської ради.

Судом при розгляді справи було встановлено, що дійсно між сторонами по справі було укладено договір про постачання електричної енергії від 28.09.2005р. №249 з додатками . Згідно додатків «Однолінійна схема» та «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» вказано, що спірний трансформатор належить Споживачу. Також суд дослідив Акт обстеження №П-963 від 12.09.2005р., ремонтний паспорт від 26.04.2004р., на які посилається позивач та встановив, що згідно відомостей, що у них відображені, трансформатор належить позивачу. При цьому відповідачем і не заперечується цей факт, що трансформатор придбавався відповідачем та до 2007 р. належав йому на праві власності.

Однак відповідач звертає увагу суду на той факт, що Рішенням Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р., серед іншого, було затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ «Полтавапромтехгаз» на баланс Червонозаводської міської ради, затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс Лохвицької філії ВАТ «Полтаваобленерго». З приводу місцезнаходження оригіналів актів сторонами надані суперечливі пояснення (за інформацією позивача, отриманою ним у листопаді 2019р., акти до архівного відділу Лохвицької РДА не передавалися; відповідачем же надано лист Заводської міської ради від 09.03.2022р., за яким міський голова повідомив про передачу цих документів до архівного відділу Миргородської РДА). При цьому до справи не подано навіть копії цього акту приймання-передачі, відповідачем подальші дії, спрямовані на його отримання, самостійно не вживалися, з клопотанням про витребування цього доказу відповідач до суду не звертався.

У матеріалах справи міститься копія Акту прийомки-передачі енергообладнання №27 від 17.07.2007р., за яким з балансу міської ради на баланс ВТ «Полтаваобленерго» передавалося електроообладнання, в т.ч. ЗТП -6/0.4 кВ №431/100 кВа (силовий трансформатор) та будівельна частина. Зазначений рік вводу в експлуатацію 1970р. (рік вводу в експлуатацію підстанції, проте по іншим документам, наявним у справі, рік вводу в експлуатацію трансформатора 1980р.). Додатком до Акту є Акт обстеження технічного стану електроообладнання, в т.ч. ЗТП 431, де зафіксовано недостатній рівень масла у трансформаторі, відсутність автомату 0.4кВ Л-1, дефекти ізоляції проводів (атки а.с.111,112). Спірному трансформатору присвоєно інвентарний номер 14012086.

Тобто, фактично склалася ситуація, за якої з 2007 р. і по даний час спірне майно знаходилося на балансі одночасно у двох юридичичних осіб (позивача і відповідача). При цому, саме по собі перебування майна на балансі юридичної особи не свідчить про право власності на нього.

В подальшому відповідачем проводився капітальний ремонт трансформатора у строки, встановлені Правилами організції технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівельі споруд електростанцій та мереж (1 раз на 5 років), що підтверджується відповідними актами приймання-здавання електричної мережі з капітального ремонту від 28.12.2012р. та від 31.07.20017р. (а.с.116,117) та проводилися випробубваня трансформатора, що підтверджується протоколами випробування від 18.10.2012р. та від 29.08.2017р. (а.с.118,119).

Доказів здійснення будь-якого обслуговування чи ремонту трансформатора після 2007р. позивачем суду не було надано. Проте, позивач зазначає, що ним спірний трансформатор не використовувався, а просто зберігався на ЗТП, до якої в нього доступу не було, і тільки з 2019 року йому стало відомо про те, що відповідач не просто використовує цей трансформатор, а і вважає його своїм.

В матеріалах справи наявне листування сторін за 2019 рік, з якого вбачається, що позивач просив повернути йому встановлений в ЗТП -431 трансформатор із заводським №857693, 1980 р.втготовлення, або вирішити питання про користуавання ним на договірних умовах, а відповідач відхиляв ці вимоги з посиланням на наявність права власності на дане майно саме у відвідача (арк.справи 36,39).

Вказане стало підставою для зернення до суду з даним позовом, у якому, зокрема, позивач просить визнати за ним право власності на спірне майно з посиланням на ст.392 ЦК України.

Відповідно до даної норми ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Так, судом враховано, що відповідачем не заперечується право власності позивача на трансформатор до 2007 року. Підставою для набуття права влансоті на транформатор відповідач вважає Акт приймання-передачі основних фондів по електричних комунікаціях з балансу ТОВ «Потавапромтехгаз» на баланс Червонозаводської міської ради з послідуючою передачею їх Лохвицькій філії ВАТ «Потаваобленерго» та Рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р. про затвердження даного акту.

Так, згідно ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в ред.на 2007р.). підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку всановленому законом.

Тобто, для набуття права комунальної власності необхідно, серед іншого, волевиявлення попереднього власника на його передачу. В даному випадку позивач категорично заперечує сам факт такого волевиявлення та укладання чи підписання Акту приймання-передачі майна, а за умови ненадання суду оригіналу чи хоча б копії цього Акту у суду відсутні підстави для спростування доводів позивача. Наявність Рішення ради про затвердження цього акту, його чинність та неоспорення позивачем у окремому судовому провадженні не свідчить про правомірність вибуття спірної речі з власності позивача та переходу її у власність відповідача.

Позивач наполягає на тому, що такий Акт у нього відсутній, він його ніколи не підписував, ніколи не ініціював передачу спірного майна у комунальну власність; ним подані докази того, що ним вживалися заходи для розшуку Акту, однак згідно офіційної відповіді органу місцневого самоврядування, встановити його місцезнаходження не вдалося (згідно листа Заводської міської ради, у 2013р. була передана до архівного відділу Лохвицьої РДА документація по 2010р.включно, згідно відповіді Архівного відділу Лохвицької РДА вказаний Акт приймання-передачі на зберігання не надходив арк.справи 41-42). Відповідачем суду надані відповіді виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району, а.с.171-173, (після адміністративно-територіальної реформи змінено адміністративно-територіальний устрій), однак вказаного Акту також надано не було. Інші докази, подані відповідачем (протоколи випробувань, докази ремонту трансформатора) не підтверджують наявність у нього права власності на спірне майно.

Відтак, суд дійшов всиновку, що за даних оставин відповідачем не доведено та не підтверджено доказами правомірність виникнення у нього права власності на даний трансформатор, та не спростовано тверджень позивача про те, що спірне майно належить саме йому.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому ст.387 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведеного, у даній справі суд погоджується з твердженнями позивача та відхиляє твердження відповідача, оскільки доводи, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірності та обґрунтованості позовних вимог. Також суд вважає обгрунтованими посилання позивача на те, що ним правильно обраний спосіб захисту та звернення з позовом саме до особи, у якої на даний час перебуває спірне майно, а не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію (як на тому наполягає відповідач).

Стосовно посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності:

Згідно приписів ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, в той же час закон визначає вимоги, до яких застосовується скорочена позовна давність та на які позовна давність не поширюється. Зв загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Дослідивши та оцінивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає обгрунтованими твердження позивача про те, що ним не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, так як про порушення свого права власності йому стало відомо у 2019 році (позов подано 04.10.2021р.), коли виник спір між ним та відповідачем з приводу відключення позивача як споживача електричної енергії. З цього приводу між сторонами велося листування, в т.ч й щодо подальших дій зі спірним трансформатором (позивач просив його повернути, відповідач повідомив про своє право власності на нього арк.справи 34). Твердження відповідач про те, що позивачу стало відомо про нібито порушення його прав ще з 2007 року, суд оцінює критично, т.як доказів того, що позивачем було передано своє майно у комунальну власність, до справи не подано (див.вище), так само як і доказів того, що позивачу було відомо про Рішення міської ради 29.05.2007р., чи що представники позивача були присутні чи мали б бути присутні при прийнятті цього рішення, чи були обізнані або мали б бути обізнані про нього в будь-який інший спосіб. Також суд критично оцінює доводи відповідача про початок перебігу позовної давності з 2010 року, коли між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №249 від 17.11.2010р. (а.с.95), так як ні з договору, ні з додатків до нього (зокрема, судом у засіданні було досліджено оригінали додатків №6 від 17.11.2010р. та від 03.04.2012р, №7, та встановлено, що оригінали примірників сторін мають певні розбіжності, які, однак, не стосуються питання права власності на трансформатор) не вбачається, що трансформатор, який знаходиться у ЗТП 431, належить на праві власності саме відповідачу. Суд вважає, що пояснення позивача з цього приводу (стосовно того, що його трансформатор залишився на зберіганні у ЗТП без експлуатації, а відповідач мав встановивти на заміну йому свій більш потужний трансформатор, і позивач добросовісно вважав, що все так і відбувається до 2019 року, коли виник спір про відключення його від споживання електроенергії та постало питання повернення трансформатора з ЗТП, до якої позивач не мав доступу фізично) не спростовані відповідачем. Відтак, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущений позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі. Судовий збір, сплачений позивачем, відшколовується йому за рахунок відповідача з огляду на приписи ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232-233,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» ( 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7,код ЄДРПОУ 33574251) право власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в,сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер №857693.

3. Витребувати у Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819 трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в,сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер №857693 та зобов"язати передати його позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» ( 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7,код ЄДРПОУ 33574251).

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз» ( 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7,код ЄДРПОУ 33574251) 4 540,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 08.07.2022р.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

СуддяО.С.Мацко