Постанова

від 25.01.2023 по справі 917/1539/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Харків Справа № 917/1539/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача Коваленко І.І. (в режимі відеоконференції);

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вх.№462П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 (суддя О.С. Мацко, повний текст рішення складено 08.07.2022) у справі №917/1539/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз, 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7,

до Акціонерного товариства Полтаваобленерго, 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Заводська міська рада, 37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Полтавська,4/16,

про визнання права власності та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Полтаваобленерго про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз права власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 в м. Заводське, вул. Вишнева, 11в, сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер № 857693, та витребування вказаного майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 у справі №917/1539/21 позовні вимоги задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз право власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в, сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер №857693.

Витребувано у Акціонерного товариства Полтаваобленерго трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в,сірого кольору, 1980 року випуску, заводський номер №857693 та зобов`язано передати його позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз.

Стягнуто з Акціонерного товариства Полтаваобленерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз 4540,00 грн. судового збору.

АТ Полтаваобленерго з рішення суду першої інстанції не погодилось, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 у справі №917/1539/21 та прийняти нове, яким в позові відмовити. Також просить стягнути з позивача на його користь понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема про те, що рішенням Червонозаводської міської ради від 29.05.2007 р. було затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ Полтавапромтехгаз на баланс Червонозаводської міської ради та акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс ВАТ Полтаваобленерго, в якому, крім іншого, вказано і про передачу трансформатора , встановленого в ЗТП-431, а також передано в оренду Лохвицької філії ВАТ Полтаваобленерго земельні ділянки під ЗТП-431 та електричними опорами загальною площею 40 м2. А отже, з моменту підписання акту приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс ВАТ Полтаваобленерго у останнього виникло право власності на оспорюване майно.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Полтаваобленерго на рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 у справі №917/1539/21. Встановлено строк позивачу та третій особі для подання відзивів на апеляційну скаргу відповідача (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1539/21.

24.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 4601ел.2765).

04.10.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1539/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 зокрема апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго на рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 у справі №917/1539/21 призначено до розгляду на "25" січня 2023 р. о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

Від представника Акціонерного товариства Полтаваобленерго адвоката І.І.Коваленко надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. (вх.№ 7676 ел.8436 від 05.12.2022).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства Полтаваобленерго адвоката І.І.Коваленко про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1539/21

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз адвоката Л.В. Дроменко надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. (вх.№215 від 09.01.2023).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз адвоката Л.В. Дроменко про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1539/21

В судове засідання 25.01.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник відповідача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третіх осіб.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу майна трансформатору сірого кольору, 1980 р. випуску, заводський номер №857693. Як вказує позивач, дане майно належить йому на праві власності та перебуває на його балансі, однак право власності позивача заперечується відповідачем. Так, позивач наполягає на тому, що у 2005 році підключення приміщення вперше, що знаходиться за адресою: м.Лубни, вул.Вишнева,11в (колишня адреса: вул.Жовтнева,11) відбулося до належного йому об`єкту підключення, що знаходився за цією ж адресою за погодженням з АТ Полтаваобленерго через обладнання позивача. Тобто, для приєднання позивачем було придбане необхідне обладнання, в т.ч. спірний трансформатор. У зв`язку з закінченням строку договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №21600249 (договір діє до 31.12.2021р.) позивач бажає повернути собі зазначений трансформатор, який на даний час перебуває у нього на балансі та, за твердженням позивача, належить йому на праві власності, що підтверджується вищенаведеними доказами (оборотно-сальдова відомість, акт обстеження від 12.05.2005р. №П-963 і т.д.).

Однак, позивачем з`ясовано, що відповідач заперечує його право власності на трансформатор, зокрема, з посиланням на Рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р. Про затвердження акту приймання-передачі основних фондів по електричних комунікаціях з балансу ТОВ Полтавапромтехгаз на баланс Червонозаводської міської ради з послідуючою передачею їх Лохвицькій філії ВАТ Полтаваобленерго. При цьому позивач стверджує, що ним не подавалося до міської ради жодних актів приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ Полтавапромтехгаз на баланс Червонозаводської міської ради, тож даний трансформатор правомірно перебуває на балансі позивача.

Обґрунтовуючи правомірність позовних вимог, позивач посилається, зокрема, на ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.317,319,321,392,328 ЦК України, та просить визнати за ним право власності на трансформатор 100/6, розміщений в ЗТП-431 у м.Заводське, вул.Вишнева,11в, сірого кольору,1980 р. випуску, заводський номер №857693, оскільки його право власності заперечується відповідачем, та витребувати вказане майно у відповідача і передати позивачу.

Натомість відповідач вважає дане майно своїм, посилаючись на те, що воно було правомірно передане йому ще у 2007 році на підставі вищевказаного Рішення Червонозаводської міської ради.

Судами встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії від 28.09.2005р. №249 з додатками. Згідно додатків Однолінійна схема та Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін вказано, що спірний трансформатор належить Споживачу. Також суд дослідив Акт обстеження №П-963 від 12.09.2005р., ремонтний паспорт від 26.04.2004р., на які посилається позивач та встановив, що згідно відомостей, що у них відображені, трансформатор належить позивачу. При цьому відповідачем і не заперечується цей факт, що трансформатор придбавався позивачем та до 2007 р. належав йому на праві власності.

Однак відповідач звертає увагу суду на той факт, що рішенням Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р., серед іншого, було затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу ТОВ Полтавапромтехгаз на баланс Червонозаводської міської ради, затверджено акт приймання-передачі основних фондів електричних комунікацій з балансу Червонозаводської міської ради на баланс Лохвицької філії ВАТ Полтаваобленерго. З приводу місцезнаходження оригіналів актів сторонами надані суперечливі пояснення (за інформацією позивача, отриманою ним у листопаді 2019р., акти до архівного відділу Лохвицької РДА не передавалися; відповідачем же надано лист Заводської міської ради від 09.03.2022р., за яким міський голова повідомив про передачу цих документів до архівного відділу Миргородської РДА). При цьому до справи не подано навіть копії цього акту приймання-передачі, відповідачем подальші дії, спрямовані на його отримання, самостійно не вживалися, з клопотанням про витребування цього доказу відповідач до суду не звертався.

У матеріалах справи міститься копія Акту прийомки-передачі енергообладнання №27 від 17.07.2007р., за яким з балансу міської ради на баланс ВТ Полтаваобленерго передавалося електрообладнання, в т.ч. ЗТП -6/0.4 кВ №431/100 кВа (силовий трансформатор) та будівельна частина. Зазначений рік вводу в експлуатацію 1970р. (рік вводу в експлуатацію підстанції, проте по іншим документам, наявним у справі, рік вводу в експлуатацію трансформатора 1980р.). Додатком до Акту є Акт обстеження технічного стану електрообладнання, в т.ч. ЗТП 431, де зафіксовано недостатній рівень масла у трансформаторі, відсутність автомату 0.4кВ Л-1, дефекти ізоляції проводів (акти а.с.111,112). Спірному трансформатору присвоєно інвентарний номер 14012086.

Тобто, фактично склалася ситуація, за якої з 2007 р. і по даний час спірне майно знаходилося на балансі одночасно у двох юридичних осіб (позивача і відповідача). При цьому, саме по собі перебування майна на балансі юридичної особи не свідчить про право власності на нього.

В подальшому відповідачем проводився капітальний ремонт трансформатора у строки, встановлені Правилами організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж (1 раз на 5 років), що підтверджується відповідними актами приймання-здавання електричної мережі з капітального ремонту від 28.12.2012р. та від 31.07.2017р. (а.с.116,117) та проводилися випробування трансформатора, що підтверджується протоколами випробування від 18.10.2012р. та від 29.08.2017р. (а.с.118,119).

Доказів здійснення будь-якого обслуговування чи ремонту трансформатора після 2007р. позивачем суду не було надано. Проте, позивач зазначає, що ним спірний трансформатор не використовувався, а просто зберігався на ЗТП, до якої в нього доступу не було, і тільки з 2019 року йому стало відомо про те, що відповідач не просто використовує цей трансформатор, а і вважає його своїм.

В матеріалах справи наявне листування між сторонами сторами за 2019 рік, з якого вбачається, що позивач просив повернути йому встановлений в ЗТП -431 трансформатор із заводським №857693, 1980 р. виготовлення, або вирішити питання про користування ним на договірних умовах, а відповідач відхиляв ці вимоги з посиланням на наявність права власності на дане майно саме у відвідача (а.с. 36,39).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, в якому позивач просить визнати за ним право власності на спірне майно з посиланням на ст.392 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд визнав їх доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до даної норми ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Так, судом враховано, що відповідачем не заперечується право власності позивача на трансформатор до 2007 року. Підставою для набуття права власності на трансформатор відповідач вважає Акт приймання-передачі основних фондів по електричних комунікаціях з балансу ТОВ Потавапромтехгаз на баланс Червонозаводської міської ради з послідуючою передачею їх Лохвицькій філії ВАТ Потаваобленерго та Рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007р. про затвердження даного акту.

Так, згідно ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в ред.на 2007р.). підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку встановленому законом.

Тобто, для набуття права комунальної власності необхідно, серед іншого, волевиявлення попереднього власника на його передачу. В даному випадку позивач категорично заперечує сам факт такого волевиявлення та укладання чи підписання Акту приймання-передачі майна, а за умови ненадання суду оригіналу чи хоча б копії цього Акту у суду відсутні підстави для спростування доводів позивача. Наявність Рішення ради про затвердження цього акту, його чинність та неоспорення позивачем у окремому судовому провадженні не свідчить про правомірність вибуття спірної речі з власності позивача та переходу її у власність відповідача.

Позивач наполягає на тому, що такий Акт у нього відсутній, він його ніколи не підписував, ніколи не ініціював передачу спірного майна у комунальну власність; ним подані докази того, що ним вживалися заходи для розшуку Акту, однак згідно офіційної відповіді органу місцевого самоврядування, встановити його місцезнаходження не вдалося (згідно листа Заводської міської ради, у 2013р. була передана до архівного відділу Лохвицьої РДА документація по 2010р.включно, згідно відповіді Архівного відділу Лохвицької РДА вказаний Акт приймання-передачі на зберігання не надходив арк.справи 41-42). Відповідачем суду надані відповіді виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району, а.с.171-173, (після адміністративно-територіальної реформи змінено адміністративно-територіальний устрій), однак вказаного Акту також надано не було. Інші докази, подані відповідачем (протоколи випробувань, докази ремонту трансформатора) не підтверджують наявність у нього права власності на спірне майно.

Відтак, суди дійшли висновку, що за даних обставин відповідачем не доведено та не підтверджено доказами правомірність виникнення у нього права власності на даний трансформатор, та не спростовано тверджень позивача про те, що спірне майно належить саме йому.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому ст.387 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, зокрема в апеляційній зазначає про пропуск позивачем позовної давності. Вважає, що до перебіг строку позовної давності починається з моменту прийняття рішення Червонозаводської міської ради від 29.05.2007 або укладення договору про постачання електричної енергії № 249 від 17.11.2010

Згідно приписів ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, в той же час закон визначає вимоги, до яких застосовується скорочена позовна давність та на які позовна давність не поширюється. Зв загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, так як про порушення свого права власності йому стало відомо у 2019 році (позов подано 04.10.2021р.), коли виник спір між ним та відповідачем з приводу відключення позивача як споживача електричної енергії. З цього приводу між сторонами велося листування, в т.ч й щодо подальших дій зі спірним трансформатором (позивач просив його повернути, відповідач повідомив про своє право власності на нього а.с. 34).

Твердження відповідача про те, що позивачу стало відомо про нібито порушення його прав ще з 2007 року, колегія суддів оцінює критично, так як доказів того, що позивачем було передано своє майно у комунальну власність, до справи не подано, так само як і доказів того, що позивачу було відомо про Рішення міської ради 29.05.2007р., чи що представники позивача були присутні чи мали б бути присутні при прийнятті цього рішення, чи були обізнані або мали б бути обізнані про нього в будь-який інший спосіб.

Безпідставними також є доводи відповідача про початок перебігу позовної давності з 2010 року, коли між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №249 від 17.11.2010р. (а.с.95), так як ні з договору, ні з додатків до нього (зокрема, судом першої інстанції у засіданні було досліджено оригінали додатків №6 від 17.11.2010р. та від 03.04.2012р, №7, та встановлено, що оригінали примірників сторін мають певні розбіжності, які, однак, не стосуються питання права власності на трансформатор) не вбачається, що трансформатор, який знаходиться у ЗТП 431, належить на праві власності саме відповідачу.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позов є обґрунтованим, поданим в межах строку позовної давності, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Полтаваобленерго залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2022 у справі №917/1539/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.01.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко