Рішення

від 07.07.2022 по справі 165/3724/21

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 165/3724/21

Провадження № 2/165/201/22

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області, Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідачів що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Нововолинська міська рада Волинської області, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області, Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідачів що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Нововолинська міська рада Волинської області, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свій позов обгрунтовує тим, що на підставі наказу №25-к від 18 травня 2016 року вона працює на посаді прибиральниці службових приміщень Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області. 05 листопада 2021 року директором ОСОБА_4 їй вручено повідомлення "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" за вих.№01-16/245, в якому містилося попередження про можливе відстронення її від роботи, починаючи з 08 листопада 2021 року. Наказом №189-К від 05 листопада 2021 року її відсторонено від роботи з підстав відсутності інформації про проходження нею щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, до моменту усунення причин, що таке відсторонення зумовили. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за змістом статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є обов`язковим, не включено до календаря обов`язкових щеплень. Впровадження інших обов`язкових щеплень можливе лише у порядку, визначеному законом. Відповідний закон законодавчим органом не прийнятий, порядок відсторонення спеціальним законом не врегульований. Таким чином, на думку позивача, відсторонення працівників у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб, до яких віднесено Законом дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, відбувається тільки у порядку, встановленому законом, а не підзаконним актом. Зазначила, що вона визнана інвалідом ІІІ групи довічно і дії відповідача грубо порушують норми Конвенції про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року, яка була ратифікована ЗУ №1767-V. Крім того, вказує, що оспорюваний наказ позбавив її континституційно встановленого права на працю. З огляду на зазначене наказ є незаконним, а тому просить суд скасувати наказ про відсторонення від роботи та зобов`язати відповідача Управління освітиНововолинської міськоїради Волинськоїобласті виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 листопада 2021 року по дату проголошення судом рішення суду, а також судові витрати у справі.

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги, про що подала письмову заяву. Просила суд визнати протиправним та скасувати наказ директора Нововолинського ліцею Нововолинської міської ради Волинської області №189-К від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року (а.с.20).

22 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги. Крім вищевикладених вимог, просила суд також стягнути з Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області на свою користь 23 113,74 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, з покладенням на управління обов`язку сплатити з цієї суми єдиний соціальний внесок у встановленому законом порядку та військовий збір до державних цільових фондів за весь період її вимушеного прогулу, а також всі судові витрати у справі. Рішення суду в частині присуджених виплат в межах сум стягнень за один місяць, просила допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задоволити з підстав наведених у ньому. Крім того, ОСОБА_2 просила суд врахувати, що в оскаржуваному наказі міститься посилання на пункт 41-6 Постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року, який станом на час ухвалення наказу не набув чинності (дата набуття 08 листопада 2021 року).

Представник відповідача Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області Бобак В.С. у судовому засіданні не визнав вимоги позивача, з підстав викладених у відзиві (а.с.40-45). Додатково зазначив, що адміністрація Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області при видачі наказу №189-К від 05 листопада 2021 року, підставно керувалась розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2021 року №649 "Про затвердження плану заходів щодо охоплення вакцинацією населення областідля формування колективного ", частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 46 КЗпП України. У позовній заяві позивач не вказала жодної обставини, яка б свідчила про наявності у ОСОБА_1 абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень згідно з наказом МОЗ №2153. Відсутні докази здійснення позивачем щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, при цьому ухилення від такого щеплення позивач підверджує в своїх письмових поясненнях, а відтак відсторонення ОСОБА_1 відбулось на законних підставах і необхідності скасовувати оскаржуваний наказ, немає.

Представник відповідача Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області не з`явився, від директорки ОСОБА_4 надійшла письмова заява, в якій вона просила проводити розгляд справи за відсутності представника закладу освіту, позов не визнала (а.с.103) 04 лютого 2022 року від директора Нововолинського ліцею №5 Кльофи Майї надійшов відзив аналогічний тому, який був поданий Управлінням освіти Нововолинської міської ради Волинської області (а.с.56-61).

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.9) на підставі наказу №25-к від 18 травня 2016 року, з 19 травня 2016 року позивач працює на посаді прибиральниці службових приміщень в Нововолинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5.

05 листопада 2021 року директором ОСОБА_4 , позивачу вручено повідомлення "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" за вих. №01-16/245, в якому містилося попередження про можливе відстронення її від роботи, починаючи з 08 листопада 2021 року (а.с.11).

У попередженні наведені відповідні нормативні акти та роз`яснено, що відмова або ухилення від профілактичного щеплення може бути підставою для відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року, а також зазначено про необхідність пред`явлення не пізніше 08 листопада 2021 року документів, які підтверджують вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами або висновок лікаря щодо наявності протипоказання.

Наказом директора Нововолинського ліцею №5 №189-к від 05 листопада 2021 року прийнято рішення відсторонити позивача ОСОБА_5 від роботи з 08 листопада 2021 року до моменту усунення причин, що його (відсторонення) зумовили. Піставою у наказі зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_6 від 05 листопада 2021 року №01-16/245 (а.с.12).

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, зазначена норма передбачає можливість відсторонення працівників від роботи у випадках, прямо передбачених законодавством.

Відповідно до п.а, п.б статті 10 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, а зокрема: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захистнаселення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 (далі Закон №1645-ІІІ) від 06.04.2000 та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-ХІІ (далі Закон №4004-ХІІ) від 24.02.1994 в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону №1645-ІІІ працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік N 2153). Відповідно до цього переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

За вищевказаним переліком Нововолинський ліцей №5 Нововолинської міської ради є одним із об`єктів загальної середньої освіти.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до переліку №2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за N 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).

Ні позивачем, ні його представником до матеріалів справи не додано доказів того, що за станом здоров`я вакцинування позивача ОСОБА_1 протипоказане.

Позивача ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність виконання відповідних вимог, а саме пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 листопада 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, виданого закладом охорони здоров`я. Отже, останній було надано достатньо можливостей для виконання відповідних вимог для того, щоб продовжувати працювати надалі на займаній посаді з 08 листопада 2021 року.

Лише 09 листопада 2021 року вона передала керівнику відповідача заяву за вх.№13/03-19 від 09 листопада 2021 року, в якій обгрунтувала свою відмову від щеплень та просила добровільно скасувати оскаржуваний наказ №189-К від 05 листопада 2021 року (а.с.13).

В цій заяві ОСОБА_1 категорично відмовилася від вакцинування оскільки, на її думку, ця вакцина становить ризик для її здоров`я і вона не пройшла всіх стадій необхідних клінічних випробувань. Також, ОСОБА_1 послалася на ст.1, ст.8, ст.9 Нюрнберзького кодексу, які передбачають вільну згоду людини на здійснення щодо неї медичного досліду, яким є щеплення від COVID-19.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (згідно постанови КМ N 1096 від 20.10.2021) керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком N 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статі 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .

При цьому, суд бере до уваги, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 КпАП України визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 висловив правову позицію про те, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Як свідчить зміст оспорюваного наказу, у ньому зазначено посилання на нормативне обгрунтування і строк відсторонення - до моменту усунення причин відсторонення.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством та відповідає вимогам п.41-6 постанови КМУ N 1236 (в оновленій редакції).

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (статті 2 КЗпП України).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому в разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява N24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст.8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті, тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні (п.266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява N 47621/13), наголосив таке: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним для заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див. наприклад Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], N 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням)».

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285): «… Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнає, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті є захисними, а не каральними за своїм характером.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто, в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Крім того, нормою статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Доводи позивача про те, що 05 листопада 2021 року отримала повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 і того ж числа відповідач виніс оскаржуваний наказ, не впливає на суть та правильність прийнятого рішення. Суд, також враховує те, що відповідачем не було порушено строків відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки вже 08 листопада 2021 року зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236, якими доповнено п.41-6 Постановою КМУ від 25 жовтня 2021 р. №1102, набули чинності (дата набрання чинності 08 листопада 2021року), а в наказі зазначено, що ОСОБА_1 буде відсторонена від роботи саме з 08 листопада 2021 року (не раніше).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №189-К від 05 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області на свою користь 23 113,74 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимог позивача про скасуванню наказу, тому і ці вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При цьому, ухвалюючи рішення у справі, суд, задля дотримання балансу законних інтересів усіх сторін справи, з врахуванням зауважень представника позивача, вважає за необхіде змінити дату ухвалення наказу Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області №189-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_7 " з 05 листопада 2021 року на 08 листопада 2021 року та надалі вважати дату ухвалення оскаржуваного наказу 08 листопада 2021 року, однак суті наказу не змінювати, оскільки такий був визнаний судом законним та підставним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд з врахуванням вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, компенсує судовий збір за позовні вимоги майнового характеру за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а судовий збір сплачений позивачем при подачі до суду в розмірі 908 грн. (а.с.21), відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України залишає за позивачем.

Керуючись ст.12, ст.76, ст.77, ст.78, ст.79, ст.80, ст.81, ст.141 ЦПК України, на підставі ст.46, ст.235 КЗпП України, ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-ІІІ, ст.27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 №4004-ХІІ, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області, Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідачів що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Нововолинська міська рада Волинської області, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Змінити дату ухвалення наказу Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області №189-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_7 " з 05 листопада 2021 року на 08 листопада 2021 року та надалі вважати дату ухвалення наказу 08 листопада 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та учасників справи:

позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області, код ЄДРПОУ 02141696, адреса місцезнаходження: проспект Дружби, буд.27, м. Нововолинськ, Володимир-Волинський район, Волинська область;

Нововолинський ліцей №5 Нововолинської міської ради Волинської області, код ЄДРПОУ 21739821, адреса місцезнаходження: 15 мікрорайон, буд.35, м. Нововолинськ, Володимир-Волинський район, Волинська область;

Третя особа Нововолинська міська рада Волинської області, код ЄДРПОУ 35055268, адреса місцезнаходження: проспект Дружби, буд.27, м. Нововолинськ, Володимир-Волинський район, Волинська область.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2022 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк