Постанова

від 06.07.2022 по справі 557/14/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року

м. Рівне

Справа № 557/14/20

Провадження № 22-ц/4815/541/22

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика Віталія Романовича на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2021 року (ухваленеу складісудді ПацкаД.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову вказує, що з 08 листопада 1985 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 19 травня 2016 року, згідно рішення Гощанського районного суду Рівненської області. За період спільного проживання однією сім`єю як подружжя сторонами було набуто наступне нерухоме майно: 05.07.2012, купили на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,036 га в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на який 09.06.2008 року позивачкою зареєстровано право приватної власності. Крім того, вказує, що сторонами у 1992 році побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 титульним власником, якого є відповідач (право власності на будинок зареєстровано відповідачем 06.04.2018 року). Крім того, 04.01.2019 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,21 га з кадастровим номером 5621288400:01:006:0217 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 . Вказує, що за час спільного проживання сторони придбали і рухоме майно, а саме транспортні засобі: марки «Рено Мастер», 2011 року право власності зареєстроване за ОСОБА_1 , який на момент звернення відчужений та марки «Фіат Добло» право власності зареєстроване за ОСОБА_2 в 2013 році. У добровільному порядку досягти згоди щодо поділу даного нерухомого майна не вдається, у зв`язку із чим позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права. Таким чином, посилаючись на норми права, що містяться в ст. ст. 57, 59, 60, 61, 63, 63, 65, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України, позивач просить: 1. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на приміщення бар-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташовано в АДРЕСА_1 ; 2. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0.036 га в АДРЕСА_1 , для обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5621288400:01:001:0002; 3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одна четверта) частки житлового будинку, загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м. , який розташований у АДРЕСА_2 , припинивши право власності на 1/4 (одна четверта) частину цього майна ОСОБА_2 ; 4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одна четверта) частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621288400:01:006:0217, площею 0,2100 га, яка розташована в АДРЕСА_3 , припинивши право власності на 1/4 (одна четверта) частину цього майна ОСОБА_2 ; 5. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль марки Renault Master, 2004 року випуску, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 07.12.2011 року; 6. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль марки Fiat Doblo, 2008 року випуску, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 ; 7. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в порядку компенсації як різницю між часткою і її вартістю у праві спільної сумісної власності на житловий будинок загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., одноповерхового з цокольним поверхом та надвірними будівлями, літери за планом А1 житловий будинок, Цп цокольний поверх, а вхідні сходи, Пг/А1 погріб, Б сарай-літня кухня, Пг/Б погріб, б вхід в погріб, б1 вхідні сходи, В гараж, Г баня, №1 огорожа, № 2 ворота, 1 замощення, який розташований у АДРЕСА_3 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621288400:01:006:0217, площею 0,2100 га - 13602 грн. 75 коп. та 23 690.00 грн. компенсації як різницю у вартості транспортних засобів. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на приміщення бар-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташовано в АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0.036 га в АДРЕСА_1 , для обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5621288400:01:001:0002.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одна четверта) частки житлового будинку, загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., одноповерхового з цокольним поверхом та надвірними будівлями, літери за планом А1 житловий будинок, Цп цокольний поверх, а вхідні сходи, Пг/А1 погріб, Б сарай-літня кухня, Пг/Б погріб, б вхід в погріб, б1 вхідні сходи, В гараж, Г баня, № 1 огорожа, № 2 ворота. 1 замощення, який розташований у АДРЕСА_3 , припинивши право власності на 1/4 (одна четверта) частину цього майна ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одна четверта) частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621288400:01:006:0217, площею 0,2100 га, яка розташована в АДРЕСА_3 , припинивши право власності на 1/4 (одна четверта) частину цього майна ОСОБА_2 .

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль марки Renault Master, 2004 року випуску, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіль марки Fiat Doblo, 2008 року випуску, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в порядку компенсації як різницю між часткою і її вартістю у праві спільної сумісної власності на житловий будинок загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., одноповерхового з цокольним поверхом та надвірними будівлями, літери за планом А1 житловий будинок, Цп цокольний поверх, а вхідні сходи, Пг/А1 погріб, Б сарай-літня кухня, Пг/Б погріб, б вхід в погріб, б1 вхідні сходи, В гараж, Г баня, №1 огорожа, № 2 ворота, 1 замощення, який розташований у АДРЕСА_3 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621288400:01:006:0217, площею 0,2100 га - 13602 грн 75 коп. та 23 690.00 грн. компенсації як різницю у вартості транспортних засобів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 9605 грн. 00 коп. та 420 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що спірне майно було придбано подружжям під час перебування у шлюбі. Під час визначення часток у майні подружжя, місцевим судом враховано, що приміщення бару магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка для його обслуговування кадастровий номер 5621288400:01:001:0002 площею 0,036 га, використовуються позивачкою для здійснення підприємницької діяльності, а тому воно поділу не підлягає, проте це майно має враховуватися при поділі майна, що є спільною власністю подружжя. При цьому, суд зауважив, що самочинно збудовані приміщення бару магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 не є предметом даного спору.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 адвокат Рудик В.Р. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що приймаючи рішення про поділ спільного нажитого майна місцевий суд визнав, зокрема, право особистої приватної власності на приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Тучинської сільської ради Гощанського району Рівненської області 06.06.2008 року, бар-магазин "Зустріч" належить ОСОБА_1 , частка 1\1, будівля нежитлова, одноповерхова, цегляна з цокольним поверхом. У свідоцтві відсутні дані щодо метражу вказаного нерухомого майна. Висновком експерта № 191218\1\С визначено вартість 468240.00 гривень. У вказаному висновку також не зазначено метраж вказаної будівлі, відсутні посилання на дані технічного паспорта, а також дані яка частина будівлі оцінювалася та інші об`єктивні дані щодо стану цієї будівлі. Наголошує, що у технічному паспорті на громадський будинок бар-магазин, за адресою АДРЕСА_1 , виданому КП РОБТІ в березня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , інвентаризаційна справа №753, реєстровий № 4-43-747, стоїть штамп про наявність самовільного будівництва, що є частиною вказаної будівлі і до якої відносяться приміщення позначені в технічному паспорті номерами 6, 7 та АДРЕСА_4 , а в опису під позначками а-1 та а-2, загальною площею 134 м.кв. Зауважує, що вказана площа самовільного будівництва є більшою 50% від всієї загальної площі будівлі - 259.2 м.кв.. Звертає увагу, що сторона позивача не заперечувала, що при проведенні експертизи самовільне будівництво не оцінювалося і у вартість будівлі не входило. Стверджує, що у суді першої інстанції він заперечував взагалі проти врахування вартості бар-магазину "Зустріч в загальному розмірі поділу (виділу) майна, адже таким чином подаючи позовну заяву про поділ майна подружжя позивач має намір узаконити (легалізувати) самочинне будівництво. Вважає, що не підлягають виділу (поділу) об`єкти нерухомого майна до складу яких входять самочинно збудовані, реконструйовані, переплановані об`єкти нерухомого майна. Незважаючи на це, місцевий суд визнав право власності на бар-магазин "Зустріч" за ОСОБА_1 в цілому і таким чином визнав право власності і на самовільне будівництво приміщень, чим порушив положення ст. 376 ЦК України. Враховуючи, що виключення із поділу майна бар-магазину "Зустріч" на стадії апеляційного провадження справи порушить рівність часток майна, що належить подружжю, а змінити позовні вимоги щодо іншого майна в сторону збільшення його частки на користь позивача суд за своєю ініціативою не може, вважає, що рішення місцевого суду слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги сторони відповідача фактично зводяться до того, що спірний бар-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " містить самочинні добудови, а тому не може бути предметом поділу спільного майна подружжя.

Представник відповідача вважає, що виключення із поділу бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на стадії апеляційного провадження справи потягне порушення рівності часток решти майна, що належить подружжю, а тому у даній ситуації слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо поділу житлового будинку, земельної ділянки та автомобілів, колегія суддів не переглядає рішення суду у цій частині.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 листопада 1985 року, який розірвано на підставі рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року у справі №557/231/16-ц.

З 1996 року ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №750295 від 16.12.2011 року.

Судом встановлено, що рішенням Тучинської сільської ради від 09.12.2011 року №144 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, шляхом викупу ФОП ОСОБА_1 для обслуговування бару та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , площею 0,0360 га та надано згоду на викуп ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.07.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності придбано у власність земельну ділянку загальною площею 0,036 га в АДРЕСА_1 , на якій розташований бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить позивачці на праві приватної власності. Купівлю вказаної земельної ділянки здійснено ОСОБА_1 за 7480,00 грн.

До укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 орендувала вказану земельну ділянку. Так, 22 липня 2002 року та 22 червня 2007 року, між Тучинською сільською радою Гощанського району Рівненської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладеного договір оренди земельної ділянки. Предметом даного договору була земельна ділянка площею 0,018 га для будівництва та обслуговування бару-магазину.

Рішенням Виконавчого комітету Тучинської сільської ради №83 від 26.11.2002 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту на будівництво бар-магазину в АДРЕСА_1 .

09.06.2008 ОСОБА_1 зареєструвала право приватної власності на приміщення бар-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташовано в АДРЕСА_3 . на підставі рішення виконавчого комітету Тучинської сільської ради від 28.05.2008 року №75. Вказана інформації підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.06.2008 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19120261 від 09.06.2008.

Частиною першою статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка вважається майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування (частина перша статті 57 СК України).

Згідно з положеннями статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У той же час, частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

До аналогічних правових висновків за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15 квітня 2020 року, справа № 307/3957/14-ц, провадження № 61-43540св18.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із даним позовом на замовлення ОСОБА_1 було проведено експертами ПП «Експерт-Рівне-Консалт» оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу щодо ринкової вартості бар-магазину "Зустріч" та земельної ділянки для його обслуговування.

З висновку експерта №191218/1/С від 23.12.2019 року та технічного паспорта від 01.03.2010 року, який міститься у додатках експертного дослідження вбачається, що спірне приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " містить самочинно збудовані прибудови, а саме: прибудови "А1" та "А2" в складі приміщень №6, 7, 8. Оцінка здійснювалася експертом без врахування об`єктів самочинного будівництва, що безумовно впливає на фактичну реальну вартість бар-магазину "Зустріч".

З матеріалів справи вбачається, що факт наявності самочинного будівництва не заперечувався й стороною позивача.

Встановивши, що спірне приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є власністю ОСОБА_1 , було реконструйоване з проведенням добудов за відсутності дозвільних документів та проекту, а отже є самочинним будівництвом, колегія суддів дійшла до переконання про відсутність підстав для задоволення позову щодо нього, оскільки самочинно збудоване/добудоване/реконструйоване нерухоме майно не є об`єктом права власності й не може бути предметом поділу між подружжям до його узаконення. У зв`язку з цим, не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо земельної ділянка, з цільовим призначенням для обслуговування приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а також щодо стягнення з відповідача компенсації різниці вартості часток нерухомого майна.

Приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у результаті реконструкції втратило тотожність із тим об`єктом нерухомості, на який ОСОБА_1 отримала право власності у 2008 році.

Крім того, задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " призведе до фактичного узаконення самочинного будівництва.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на приміщення бар-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельну ділянку, загальною площею 0.036 га, у АДРЕСА_1 , для обслуговування бар-магазину, кадастровий номер 5621288400:01:001:0002, а також стягнення з ОСОБА_2 на її користь 13602 грн. 75 коп. в порядку компенсації як різницю між часткою і її вартістю у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельної ділянки для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цих частинах.

Враховуючи, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог в сторону їх збільшення, у решті рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 9605,00 гривень. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до їх задоволених.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рудика Віталія Романовича задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2021 року в частині:

- визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на приміщення бар-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташовано в АДРЕСА_3 ;

- визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0.036 га в АДРЕСА_1 , для обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5621288400:01:001:0002;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13602 грн. 75 коп. в порядку компенсації як різницю між часткою і її вартістю у праві спільної сумісної власності на житловий будинок загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., одноповерхового з цокольним поверхом та надвірними будівлями, літери за планом А1 житловий будинок, Цп цокольний поверх, а вхідні сходи, Пг/А1 погріб, Б сарай-літня кухня, Пг/Б погріб, б вхід в погріб, б1 вхідні сходи, В гараж, Г баня, №1 огорожа, № 2 ворота, 1 замощення, який розташований у АДРЕСА_3 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621288400:01:006:0217, площею 0,2100 га скасувати.

Змінити розподіл судових витрат в частині судового збору за розгляд судом позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2197,20 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 11 111,70 грн..

У решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2022 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.