Постанова

від 29.06.2022 по справі 359/9172/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Київ

Справа № 359/9172/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/5107/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

при секретарі Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області постановлену під головуванням судді Борця Є.О. 02 квітня 2021 року в м. Бориспіль, повний текст ухвали складений 07 квітня 2021 року, за заявою боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2020 року боржник звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи № 2-1540/2009, видані 15 липня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором в розмірі 888478, 93 грн, а також звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2368 га з кадастровим номером 3220882200:04:008:0052 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району, в рахунок погашення вказаного боргу.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2009 року з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» був стягнутий борг за кредитним договором в розмірі 888478, 93 грн, а також звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,2368 га з кадастровим номером 3220882200:04:008:0052 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району, в рахунок погашення вказаного боргу. 15 липня 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав два виконавчі листи №2-1540/2009. Строк їх пред`явлення до виконання закінчився ще 5 січня 2011 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 02 квітня 2022 року в задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що недотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання могло бути підставою виключно для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а не для визнання виконавчих листів таким що не підлягає виконанню. А задоволення даної заяви призвело б до того, що рішення суду так і залишилось невиконаним на шкоду АТ КБ «ПриватБанк».

Не погодився із зазначеним судовим рішенням правонаступник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що виконавчі листи на виконання заочного рішення, яке набуло законної сили 05 січня 2010 року, були видані 15 липня 2011 року, поза межами річного строку для їх виконання, а тому помилково. Право на пред`явлення виконавчого документу до виконання є обмеженим у часі, тобто особа може використати це право протягом певного періоду. В іншому випадку вважається, що особа відмовилась від нього.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 03 листопада 2009 року.

В судовому засіданні представник правонаступник боржника ОСОБА_2 - адвокат Валько І.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з п.25 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

За даними поштового відділення заява про визнання виконавчих листів від 15 липня 2011 року, такими, що не підлягають виконанню була подана боржником у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 13 листопада 2020 року /а.с.21/.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено. Належні докази отримання боржником копії даного судового рішення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з свідоцтвом про смерть від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.52/. За даними приватного нотаріуса Василець Т.В. єдиними спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, є ОСОБА_2 /а.с.52 на звороті/.

Апеляційна скарга була подана ОСОБА_2 , тобто особою яка не брала участі у справі, але враховуючи, що він є спадкоємцем боржника у борговому зобов`язанні, який помер після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є таким, що може вирішувати його права та обов`язки. А тому апеляційна скарга підлягає до розгляду по суті.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2009 року у справі № 2-1540/2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» борг за кредитним договором в розмірі 888478, 93 грн. Звернуто стягнення на предмет застави: земельну ділянку площею 0,2368 га з кадастровим номером 3220882200:04:008:0052 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району, в рахунок погашення вказаного боргу.

Рішення набрало законної сили 05 січня 2010 року, про що зазначено у виконавчому листі. Виконавчий лист на виконання рішення суду був виданий 15 липня 2011 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання був визначений в один рік /а.с.6/.

З листа Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 листопада 2020 року № 76048 вбачається, що виконавчий лист надійшов до Відділу 24 лютого 2012 року, виконавче провадження було відкрито 01 березня 2012 року, номер провадження - ВП 31430147, і протягом 2012-2015 років було проведено ряд виконавчих дій /а.с.9/. За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП 31430147 вказане виконавче провадження завершено, останньою виконавчою дією визначено: повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансовий платіж), що вчинена 23 грудня 2016 року /а.с.10-11/.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, за параметрами пошуку: боржник ОСОБА_1 та стягувач ПАТ «КБ «ПриватБанк» значаться відкритими три виконавчих проваджень від 28 грудня 2015 року, від 15 липня 2019 року та від 13 жовтня 2020 року, одне виконавче провадження від 13 березня 2016 року - завершено /а.с.8/. Також матеріали справи містять копії: постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 50406140 від 10 березня 2016 року щодо стягнення боргу в розмірі 888478,93 грн, постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 13 липня 2019 року у ВП 50406140, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 59442089 від 15 липня 2019 року щодо стягнення витрат виконавчого провадження, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 63279396 від 13 жовтня 2020 року щодо стягнення боргу в розмірі 888478,93 грн /а.с.13-17/.

В силу ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

В порядку ч.ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (2016 року), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на січень 2010 року, діяв Закон України «Про виконавче провадження» 1999 року, який містив наступні положення.

Зокрема, ст.1 цього Закону визначала виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями п.ч.1 ст. 21 Закону було визначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

В порядку п.1 ч.2 цієї статті строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

В березні 2011 року набрали чинності зміни до Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року, зокрема, положеннями ст. 22 було визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Положеннями ст. 24 цього Закону було визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

В п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на

момент їх видачі.

Пунктом 16.6.1 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суд, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 27 червня 2006 № 68, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що виконавчі листи виписуються не пізніше другого дня після набрання рішенням суду законної сили.

З наведених обставин вбачається, що рішення суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави відносно боржника ОСОБА_1 набрало законної сили 05 січня 2010 року. Виходячи з положень Інструкції з діловодства виконавчий лист мав бути виписаний не пізніше другого дня після набрання рішенням суду законної сили, але у виконавчому листі визначена дата його видання 15 липня 2011 року. На час набрання рішенням законної сили діяв Закон України «Про виконавче провадження» 1999 року, стаття 21 якого встановлювала трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зміни до законодавства, які встановлювали річний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання набрали законної сили 08 березня 2011 року, а п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону, яким були внесені зміни передбачав, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Разом з тим, правовими наслідками подання виконавчого листа з пропуском строку на його пред`явлення було, і є наразі відмова державного виконавця у прийнятті до провадження виконавчого документа. При цьому, законодавство не передбачає можливості суду відмовити у видачі виконавчого листа за рішенням, що набрало законної сили, натомість передбачає право стягувача на поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Таким чином, твердження заявника про те, що виконавчі листи були видані помилково, так як видані поза межами річного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не знайшли свого підтвердження.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі правонаступником боржника у виконавчому провадженні, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 05 липня 2022 року.