Рішення

від 16.02.2022 по справі 520/25150/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року № 520/25150/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Заічко О.В.,

При секретареві судового засідання Мірзабековій К.С.,

Представника позивача Скульського С.І.,

Представника відповідача- Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» ( пр-т Московський, буд.144, оф.606, м.Харків, 61061, код ЄДРПОУ 36760769) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» від 05.08.2021 №00158450728 за формою «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7 722 190,0 (сім мільйонів сімсот двадцять дві тисячі сто дев`яносто гривень 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 1 930 547,5 грн. ( один мільйон дев`ятсот тридцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень 50 копійок), стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ТОВ «Будмонтажізоляція» проводилась документальна позапланова виїзна перевірка за результатами якої складено акт №11883/20-40-07-28-09/367460769 за висновками якого встановлено порушення: пп. «а» п.198.1, абзаців першого і другого п.п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 7 722 190 грн, у тому числі: у травні 2019 року у сумі 716735 грн, у червні 2019 року у сумі 749591 грн, у липні 2019 року у сумі 432415 грн, у серпні 2019 року у сумі 367465, у вересні 2019 року у сумі 340563 грн, у жовтні 2019 року у сумі 531342 грн, у листопаді 2019 року у сумі 498551 грн, у грудні 2019 року у сумі 528787 грн, у травні 2020 року у сумі 200401 грн., у липні 2020 року у сумі 382985 грн, у серпні 2020 року у сумі 627506 грн, у вересні 2020 року у сумі 577863 грн, у жовтні 2020 року у сумі 686571 грн, у листопаді 2020 року у сумі 240762 грн, у грудні 2020 року у сумі 421406 грн, у січні 2021 року у сумі 240263 грн, у лютому 2021 року у сумі 178984 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у сумі 7 722 190 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акту винесено податкове повідомлення рішення №00158450728 від 05.08.2021 року.

Позивач вважає, що висновки, які викладені в акті перевірки стосовно наведених порушень нарахування та сплати податку на додану вартість є необґрунтованими та незаконними, зробленими на підставі стверджень не підкріплених відповідними доказами, без урахування фактичних обставин господарської діяльності підприємства позивача, без урахування наявних первинних документів та на підставі помилкового тлумачення їх змісту, а тому прийняте за результатами перевірки податкове повiдомлення-рiшення щодо визначення податкових зобов`язань з податку додану вартість також е незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року було відкрито загальне позовне провадження по адміністративній справі та призначене підготовче судове засідання на 12 січня 2022 року. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

04 січня 2022 року відповідачем Головним управлінням ДПС в Харківської області подано відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на правомірність спірних рішень та зазначає, що фактично ТОВ «БМІ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) робіт і складено первинний документ всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1. і 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно абзацу другого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно активу, як ресурсу контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначеному абзаці 5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Ухвалою від 18 січня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 17 лютого 2022 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БМІ» податковий номер платника податку:36760769 зареєстровано Департаментом Реєстрації Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 17.02.2010 року, номер запису 12571020000000405. Податкова та фактична адреса підприємства ТОВ «БМІ»: Україна, 61030, м.Харків,пр-т Московський, 144, кв.606.

Головним управлінням ДПС у Харківській області прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 №00158450728 за формою «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7 722 190,0 (сім мільйонів сімсот двадцять дві тисячі сто дев`яносто гривень 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 1 930 547,5 грн. ( один мільйон дев`ятсот тридцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень 50 копійок на підстав акту 11883/20-40-07-28-09/36760769 від 12.07.2021 року яким встановлено порушення: пп. «а» п.198.1, абзаців першого і другого п.п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 7 722 190 грн, у тому числі: у травні 2019 року у сумі 716735 грн, у червні 2019 року у сумі 749591 грн, у липні 2019 року у сумі 432415 грн, у серпні 2019 року у сумі 367465, у вересні 2019 року у сумі 340563 грн, у жовтні 2019 року у сумі 531342 грн, у листопаді 2019 року у сумі 498551 грн, у грудні 2019 року у сумі 528787 грн, у травні 2020 року у сумі 200401 грн., у липні 2020 року у сумі 382985 грн, у серпні 2020 року у сумі 627506 грн, у вересні 2020 року у сумі 577863 грн, у жовтні 2020 року у сумі 686571 грн, у листопаді 2020 року у сумі 240762 грн, у грудні 2020 року у сумі 421406 грн, у січні 2021 року у сумі 240263 грн, у лютому 2021 року у сумі 178984 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у сумі 7 722 190 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивача оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Одеса Укрбуд» (код за ЄРДПОУ 42388753) , ТОВ «Чорномор Укр Трейдинг» (код за ЄРДПОУ 42388973), ТОВ «Новобуд Сіті» (код за ЄРДПОУ 42388753), ТОВ Будівельна компанія «Лотус» (код за ЄРДПОУ 42860742), ТОВ «Віпторг Буд» (код за ЄРДПОУ 42940230), ТОВ «Стіндер Промс» (код за ЄРДПОУ 42959262), ТОВ «БК «Скайберг Груп» (код за ЄРДПОУ 42417349), ТОВ «Укррембудкомплекс Північ» (код за ЄРДПОУ 42739279), ТОВ « БК Курсор Буд» (код за ЄРДПОУ 43561668), ТОВ «ТехстейтБуд» (код за ЄРДПОУ 42382788), ТОВ «АСВ Лайф» (код за ЄРДПОУ 43313156), ТОВ «БК Сіті Білдінг» (код за ЄРДПОУ 42738584).

Згідно акту №11883/20-40-07-28-09/367460769 при перевірці повноти визначення задекларованих ТОВ «БМІ» показників «Придбання товарів/послуг на митній території України з основною ставкою» (рядок 10.1. декларації) встановлено відображення в податковому кредиті взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Одеса Укрбуд» (код за ЄРДПОУ 42388753) за травень 2019 року на суму ПДВ 716735,1 грн., за червень 2019 року на суму ПДВ 608501,34 грн., за липень 2019 рокуна суму ПДВ 432414, 83 грн., , ТОВ «Чорномор Укр Трейдинг» (код за ЄРДПОУ 42388973) за червень 2019 року на суму ПДВ 141089,92 грн., , ТОВ «Новобуд Сіті» (код за ЄРДПОУ 42388753) за серпень 2019 року на суму ПДВ 367464,68, ТОВ Будівельна компанія «Лотус» (код за ЄРДПОУ 42860742) за вересень 2019 року на суму ПДВ 340562,59 грн., ТОВ «Віпторг Буд» (код за ЄРДПОУ 42940230) за жовтень 2019 року на суму ПДВ 531341,73 грн, за листопад 2019 року на суму ПДВ 116928,88 грн., ТОВ «Стіндер Промс» (код за ЄРДПОУ 42959262) за листопад 2019 року на суму ПДВ 381622,05 грн., ТОВ «БК «Скайберг Груп» (код за ЄРДПОУ 42417349) за грудень 2019 року суму ПДВ 528786,54 грн., ТОВ «Укррембудкомплекс Північ» (код за ЄРДПОУ 42739279) травень 2020 на суму ПДВ 200401,35 грн., за липень 2020 року на суму ПДВ 382985,38 грн.за серпень 2020 року на суму ПДВ 627505,55 грн., ТОВ « БК Курсор Буд» (код за ЄРДПОУ 43561668) за вересень 2020 року на суму ПДВ 577863,26 грн., ТОВ «ТехстейтБуд» (код за ЄРДПОУ 42382788) за жовтень 2020 року на суму ПДВ 686570,71 грн., за грудень 2020 року на суму ПДВ 240761, 91 грн., ТОВ «АСВ Лайф» (код за ЄРДПОУ 43313156) за листопад 2020 року на суму ПДВ 421405,94 грн., ТОВ «БК Сіті Білдінг» (код за ЄРДПОУ 42738584) за січень 2021 року на суму ПДВ 240262,68 грн, за лютий 2021 року на суму ПДВ 178984,44 грн.

Аналізуючи взаємовідносини ТОВ «БМІ» (податковий номер 41988858) з вищезазначеними контрагентами та встановлення неправомірно визначеного податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань було встановлено органами ДПС виходячи з аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента та наявності Рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Невідповідностей первинних документів господарських операцій ТОВ «БМІ» не встановлено. Як вбачається із матеріалів справи, а саме, узагальненого переліку документів, які було використано при проведені перевірки, позивачем були надані, а перевіряючий перевірені в загальному порядку договори про взаємовідносини з додатками, акти виконаних робіт форма КБ-2 «Акти приймання- виконання будівельних робі, форма КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат», оборотно-сальдові відомості та журнали-ордери, підтвердження оплати в безготівковому розрахунку, відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунки у вигляді платіжних доручень, податкові накладні, статутні документи, реєстраційні документи, штатні розклади, декларації з податку на додану вартість з додатками, видаткові накладні.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому, є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд зазначає, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаним контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання товару, виконання послуг та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані контрагентами на адресу позивача, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Відсутність у контрагента-постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Суд критично ставиться до аналізу контролюючим органом локальних мережевих адрес, з яких було здійснено подачу декларацій контрагентами, невідповідності IP адресі місцю офіційної реєстрації юридичної особи та їх ідентичності в підтвердженні висновків ДПС про неузгодженість даних та формальність оформлення.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «БМІ», а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами постачальником ТОВ «Одеса Укрбуд» (код за ЄРДПОУ 42388753) , ТОВ «Чорномор Укр Трейдинг» (код за ЄРДПОУ 42388973), ТОВ «Новобуд Сіті» (код за ЄРДПОУ 42388753), ТОВ Будівельна компанія «Лотус» (код за ЄРДПОУ 42860742), ТОВ «Віпторг Буд» (код за ЄРДПОУ 42940230), ТОВ «Стіндер Промс» (код за ЄРДПОУ 42959262), ТОВ «БК «Скайберг Груп» (код за ЄРДПОУ 42417349), ТОВ «Укррембудкомплекс Північ» (код за ЄРДПОУ 42739279), ТОВ « БК Курсор Буд» (код за ЄРДПОУ 43561668), ТОВ «ТехстейтБуд» (код за ЄРДПОУ 42382788), ТОВ «АСВ Лайф» (код за ЄРДПОУ 43313156), ТОВ «БК Сіті Білдінг» (код за ЄРДПОУ 42738584) сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акту перевірки № №11883/20-40-07-28-09/367460769 від 12.07.2021р не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» від за формою «Р», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № №00158450728 від 05.08.2021 року підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» ( пр-т Московський, буд.144, оф.606, м.Харків, 61061, код ЄДРПОУ 36760769) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» від 05.08.2021 №00158450728 за формою «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7 722 190,0 (сім мільйонів сімсот двадцять дві тисячі сто дев`яносто гривень 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 1 930 547,5 грн. ( один мільйон дев`ятсот тридцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень 50 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківської області (вул. Пушкінська, буд 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» (пр-т Московський, буд.144, оф.606, м.Харків, 61061, код ЄДРПОУ 36760769) суму судового збору в розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 07 липня 2022 року.

Суддя Заічко О.В.