Постанова

від 07.07.2022 по справі 580/9924/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9924/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 26.01.2022) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Трансбудсервіс» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Трансбудсервіс» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №7311/2300070110 від 22.09.2021 у сумі 350 248,00 грн; №7313/2300070110 від 22.09.2021 у сумі 173 834,00 грн; №7312/2300070110 від 22.09.2021 у сумі 310 013,00 грн; №7203/2300071316 від 20.09.2021 у сумі 1 020,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі одного акту податкової перевірки та взаємопов`язані правовими наслідками. Стверджує про неповноту податкової перевірки та порушення відповідачем вимог закону під час донарахування спірних податкових зобов`язань. Зокрема, вважає, що в акті перевірки не деталізовано зміст виявлених порушень та допущено помилки в нарахуваннях.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що спірні рішення виніс з дотриманням вимог закону за допущені позивачем податкові порушення: заниження податку на прибуток підприємств, ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, завищення від`ємного значення ПДВ та помилки у звітності з податку на доходи фізичних осіб. Подані позивачем первинні документи з ПП «Контро Лайт» не містять виду та обсягу операцій, виду транспорту, ціну одиниці виконуваних робіт, а також встановлено неспівставність вказаних обсягів робіт із терміном їх виконання. Вказаний контрагент позивача не міг виконати правочинів, оскільки має інший зареєстрований вид діяльності, анульоване свідоцтво платника ПДВ через неподання податкових декларацій (остання з ПДВ за червень 2019року, з податку на прибуток за 2018 рік, фінансовий звіт за 2018 рік) і його засновник і керівник одночасно є директором ПП «БАРГЕН-ДОТ», ПП «РЕТАЛ ТРЕЙД», ТОВ «ПРОДО-ЗБУТ», ТОВ «ГРЕГОРІ ГРУП». Також вказане підприємство не подало повідомлення про прийняття працівників на роботу, за згідно зі звітами за грудень 2018 році працювало в штаті 0 осіб, за 4 квартал2018 року дохід отримали 2 особи (керівник і головний бухгалтер), а взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями відсутні. У письмових поясненнях під час податкової перевірки позивач не вказав відомостей про осіб, які фактично надали послуги. Отже, позивач документально оформив операцію для безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за 2018 рік. Також виявлено взяття податкового кредиту без реєстрації податкових накладних у відповідному Єдиному реєстрі та помилки в звітності з ПДФО: невірно відображені податкові номери за ІІ і ІV квартали 2018 року (14305909, 538720083, 2341319058, 24942675), ІV квартал 2019 року (14305909), допущено помилку в даті звільнення/прийняття працівника на роботу за ІІ квартал 2018 року (звільнено 04.04.2018, а прийнято особу з ідентифікаційним номером « 1685704859» - 04.06.2018 та з « 3499611359» - 19.06.2018), не відображено інформацію про надані та повернуті фізичній особі суми поворотної фінансової допомоги (мала бути з ознакою « 153»), не відображено інформацію про нараховані та виплачені суми дивідендів.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Також зазначає про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа з 25.12.2004 та перебуває на обліку відповідача як платник податків. Зареєстровані види господарської діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 02.20 Лісозаготівлі, 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.11 Збирання безпечних відходів; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

26.05.2021 відповідач видав наказ №1024-п про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 30.06.2021 тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 до 31.03.2021 з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України. У разі відсутності відомостей про вручення перевірку провести через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про отримання наказу, але не раніше 30.06.2021.Для цього 01.07.2021 виписав направлення головним державним ревізорам інспектору відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Л.Євоні та інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва, торгівлі, послуг управління податкового аудиту Л.Каптенко, начальнику відділу перевірок у сфері матеріального виробництва, торгівлі, послуг управління податкового аудиту Г.Душці, заступнику начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту Т.Мальченко.

Вказані направлення вручені позивачу 05.07.2021, що підтверджується підписом його керівника Кузнєцова Р.О.

Наказом від 14.07.2021 №1455-п відповідач продовжив з 19.07.2021 термін перевірки на 5 робочих дні.

30.07.2021 вказані посадові особи відповідача склали акт №5340/23-00-07-0105/38161784, в якому зафіксували виявлені порушення позивача:

- підп.5.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 року №20, п.10. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 19.01.2000 №27/4248, ч.2, си.3, ч.3 ст.8, ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.4, п.2.6, 2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.03.2013 №433, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.44.1-44.2 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток за 2018 рік на суму 280 198 грн;

- п.п.44.1-44.2 ст.44, п.п.198.1-198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, підп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, у результаті чого занижений ПДВ на загальну суму 371 677 грн: за березень 2018 року на 827 грн, червень 2018 року на 1 046 грн, вересень 2018 року на 1 887 грн, грудень 2018 року на 35 342 грн, лютий 2019 року на 46 011 грн, грудень 20169 року на 78 269 грн, січень 2020 року на 4 464 грн, лютий 2020 року на 8 922 грн, березень 2020 року на 59 884 грн, квітень 2020 року на 134 818 грн, січень 2021 року на 207 грн, - а також завищено на загальну суму 123 667 грн: лютий 2018року на 827 грн, травень 2018 року на 96 грн, вересень 2019 року на 250 грн, грудень 2020 року на 122 380 грн, лютий 2021 року на 144 грн;

- п.п.44.1-44.2 ст.44, п.п.198.1-198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, підп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується в зменшення суми податкового боргу податку на додану вартість на загальну суму 173 834 грн: за грудень 2018 року на суму 103 869 грн, березень 2020 року на суму 55 688 грн, січень 2021 року на суму 14 277 грн;

- п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.198.1-198.3 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, підп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 року №21, в результаті чого занижене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2021 року на суму 147 099 грн;

- вимог п.51.1 ст.51 та п.176.2 «б» ст.176 ПК України, в результаті чого подано податковий розрахунок за формою №1-ДФ за 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, 2 квартал 2020 року, 3 квартал 2020 року, 4 квартал 2020 року, 1квартал 2021 року, з неповними даними та помилками.

На підставі вище викладеного відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.09.2021 №7311/2300070110 про збільшення податку на прибуток підприємств у сумі 350 248,00 грн (280 198,00 грн - основний платіж, 70 050,00 грн - штрафна санкція (25%); №7313/2300070110 про зменшення суми від`ємного значення ПДВ на 173 834,00 грн; №7312/2300070110 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 310 013,00 грн (248 010,00 грн - основний платіж, 62 003,00 грн - штрафна санкція (25%); від 20.09.2021 №7203/2300071316 про нарахування штрафної санкції з ПДФО у розмірі 1 020,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач не врахував відомості платника про коригування, відповідачем порушено повноту податкової перевірки та коригування від`ємного значення ПДВ за невстановленими та неповно встановленими нею фактами, відповідач не довів жодним доказом правомірності зменшення суми від`ємного значення ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень підп.75.1.2 вказаного пункту ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений нормами ст.77 ПК України.

Серед іншого вона передбачає заборону проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п.77.3).

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 20.09.2021 №7203/2300071316 про нарахування штрафної санкції з ПДФО у розмірі 1020,00 грн вказано про його прийняття за неповноту та недостовірність відображення інформації в податковому розрахунку форми 1-ДФ за 1кв. 2018 року, 2кв. 2018 року, 3кв. 2018 року, 4кв. 2018 року, 1кв. 2019 року, 2кв., 2019 року, 3кв. 2019 року, 4 кв. 2019 року, 1кв. 2020 року, 2кв. 2020 року, 3кв. 2020 року, 4кв. 2020 року, 1кв. 2021 року.

В Акті перевірки вказано про виявлення наступних помилок у звітності:

у заповненні граф 2 «податковий номер або серія та номер паспорта» заповнено неправильні дані у звітності: за ІІ кв. 2018 року вказано « 14305909», IVкв. 2018 року « 538720083», ІІІ кв. 2019 року « 14305909», IVкв. 2018 року « 2341319058», IVкв. 2018 року « 24942675». Водночас не зазначено, які саме є правильними та вказано «невідомо»;

у датах прийняття на роботу, оскільки вказана дата прийняття на роботу перевищує дату звільнення: ІІ кв. 2018 року прийнято 04.06.2018 особу з ідентифікаційним номером 1685704859, а звільнено її 04.04.2018, так само « 3499611359» - прийнята 19.06.2018, звільнена 04.04.2018;

не відображено інформацію про надані та повернуті фізичній особі суми поворотної фінансової допомоги;

не відображено інформацію про нараховані та виплачені суми дивідендів.

Судом першої інстанції вірно вказано, що зі змісту Акту перевірки вбачається обґрунтованість доводів позивача про відсутність зазначення детального змісту порушень, а саме кому (якій фізичній особі) та яку суму позивач не відобразив у звітності форми 1-ДФ. Водночас в Акті вказано (стор.46-51), що податковою перевіркою виплати заробітної плати найманим працівникам, достовірності та повноти включення доходів, бази оподаткування ПДФО під час нарахування доходів, розміру ставок тощо за період 01.01.2018 до 31.03.2021, сплати військового збору порушень не виявлено, виконана функція податкового агента в повному обсязі, випадків неповернення фізичним особам поворотної допомоги не встановлено. Отже, Акт перевірки містить взаємовиключні неузгоджені висновки щодо одних обставин.

Висновки Акту про неправильність зазначених ідентифікаційних даних передчасний, оскільки перевіркою не встановлено, які є вірними. Загальна кількість вказаних вище позивачем у звітності форми 1-ДФ цифр 8-10. Зазначення 10 цифр відповідає вимогам п.2 XII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1147, Додатку 1до Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 08.04.99 №191, Додатку 6 до Положення про картку фізичної особи - платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2001 №12.

Розрахунок до вказаного податкового повідомлення-рішення містить відомості про порушення, яких в Акті перевірки (підпункт 3.1.4 «Податок на доходи фізичних осіб») не зазначено, а саме про неповноту на недостовірність інформації в податковому розрахунку за формою 1-ДФ 3кв. 2018 року, 1кв. 2019 року, 2кв. 2019року, 4кв. 2019року, Ікв. 2020 року, 2кв. 2020 року, 3кв. 2020 року, 4кв. 2020 року, 1кв. 2021 року.

Отже, в цій частині відповідач порушив вимоги ПК України, притягуючи до відповідальності за факти, що не були виявлені податковою перевіркою.

Відомостями звітів 1-ДФ підтверджується зазначення позивачем дат прийняття на роботу осіб, що перевищує дату звільнення: ІІ кв. 2018 року прийнято 04.06.2018 особу з ідентифікаційним номером 1685704859, а звільнено її 04.04.2018, так само « 3499611359» - прийнята 19.06.2018, звільнена 04.04.2018.

При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення стосується відповідальності за формування звітності і підтверджені помилки позивача стосуються виключно 2018 року.

У вказаному рішенні відповідач застосовує п.51.1 ст.51 ПК України в редакції на дату його винесення у редакції Закону №116-IX від 19.09.2019: «Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.»

До 19.09.2019 її встановлювала, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

Також у спірному рішенні відповідач застосував пункт «б» п.172.2 статті 172 ПК України в редакції, чинній з 19.09.2019, щодо порушення 2018-2019 років, згідно з яким особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпункт «б» пункту 176.2 у редакції до 19.09.2019, що регулював правовідносини декларування ПДФО у періоді, щодо якого підтверджені помилки звітності, встановлював обов`язок осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.»

За вказані порушення відповідач притягнув до відповідальності керуючись підп.4.3.1 п.54.3 ст.54, п.119.1 ст.119 ПК, які вказані в податковому повідомленні-рішенні, за чинною в період винесення рішення редакцією: «Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.»

В Акті перевірки констатовано правильність обліку бази, ставок ПДФО.

Тобто, правові підстави застосування вказаної статті до зазначеного виду податку в спірних правовідносинах відсутні.

Застосований відповідачем підпункт 119.1 у чинній редакції передбачає відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, у формі накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Така редакція діє на підставі Закону № 116-IX від 19.09.2019. Зазначена конструкція норми передбачає умову застосування штрафу, а саме наслідок від допущених порушень повинен бути саме у формі зменшення або збільшення податкових зобов`язань платника або зміни платника податків. Таких наслідків податковою перевіркою не встановлено. Помилки у датах призначення/звільнення двох фізичних осіб до таких наслідків не призвели, що підтверджується відомостями Акту перевірки щодо належного виконання позивачем обов`язків податкового агента.

У період допущення позивачем помилки у звітності з ПДФО стаття 119 ПК Україні діяла в редакції до Закону №116-IX від 19.09.2019, а саме згідно з Законом №71-VIII від 28.12.2014. Відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, передбачена п.119.2 ПК України у формі тягнуть накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу. Підпунктом 119.3 передбачалося за оформлення документів, які містять інформацію про об`єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.2 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

Отже, на дату допущення позивачем помилок у звітності з ПДФО розмір відповідальності був меншим. Водночас як на момент допущення помилок, так і на дату їх виявлення та винесення спірного податкового повідомлення-рішення умовою притягнення до відповідальності є встановлення не лише фактів помилок, а й встановлення їх наслідку - заниження ПДФО та/або зміни платника податків.

Враховуючи, що податковою перевіркою не встановлено відомості про осіб, щодо яких допущені помилки в ідентифікаційних номерах, для висновків про зміну платника податку, не встановлено згідно з Актом перевірки порушень у декларуванні ПДФО, єдиного внеску та військового збору та констатовано дотримання позивачем вимог податкового агента, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неповноту в цій частині податкової перевірки та формування передчасних і необґрунтованих висновків щодо її результатів в частині ПДФО.

При цьому, оскільки відповідач не довів обґрунтованості наявності умов для застосування диспозиції ст.119 ПК Україні, посилання позивача на порушення вимог закону під час притягнення його до відповідальності обґрунтовані, а спірне податкове повідомлення-рішення від 20.09.2021 №7203/2300071316 про нарахування штрафу з ПДФО протиправне та підлягає скасуванню.

Згідно з деталізованим розрахунком до решти податкових повідомлень-рішень, поданим суду відповідачем на виконання вимог ухвали, спірні донарахування стосуються:

1) №7312/2300070110 з податку на прибуток: основна сума 248 010,00 грн ПДВ із операцій позивача з ПП «Контро Лайт» у грудні 2018 року, у зв`язку з чим нараховано штрафну санкцію у розмірі 62 003,00 грн (усього 310 013,00 грн);

2) №7313/2300070110 про зняття завищеної суми від`ємного значення ПДВ: основна сума завищеного від`ємного значення ПДВ 173 834,00 грн: 62 462,00 грн ПДВ із операцій позивача з ПП «Контро Лайт» (код ЄДРПОУ 42388360) у грудні 2018 року; 41 406,00 грн у грудні 2018 року, 55 688,00 грн у березні 2020 року, 14277,00 грн у січні 2021 року за неврахування правила першої події (занижене ПДВ на 7 859,00 грн), неврахування не зареєстрованих ПН в ЄРПН (завищення ПДВ на суму 124 540,00 грн), неправильне відображення показників у рядку 14 декларації «Коригування податкового кредиту» (з від`ємним значенням) занижено ПДВ на суму 4 030,00 грн; невірно відображено показники уточнюючих декларацій в рядку 16.2 декларації на суму 224 022,00 грн); штрафна санкція 62 463,00 грн;

3) №7311/2300070110 про донарахування ПДВ (основна сума донарахування 280 198,00 грн, штрафна санкція 25% 70 050,00 грн): 279 426,00 грн - ПДВ із операцій позивача з ПП «Контро Лайт» (код ЄДРПОУ 42388360) у грудні 2018 року, у зв`язку з чим нараховано штрафну санкцію у розмірі 69 857,00 грн; 772,00 грн протягом 2018 року за: неврахування правила першої події (занижене ПДВ на 7 859,00 грн), неврахування не зареєстрованих ПН в ЄРПН (завищення ПДВ у сумі 124 540,00 грн), неправильне відображення показників у рядку 14 декларації «Коригування податкового кредиту» (з від`ємним значенням) занижено ПДВ у сумі 4 030,00 грн; невірно відображено показники уточнюючих декларацій в рядку 16.2 декларації у сумі 224 022,00 грн), у зв`язку з чим нараховано штрафну санкцію 194 грн.

З аналізу п.54.3 ст.54 ПК України вбачається, що умовою для нарахування податкових зобов`язань контролюючим органом є встановлення у встановленому законом порядку фактів їх заниження.

Об`єктом оподаткування згідно з підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Враховані позивачем для формування звітності з податку на прибуток та ПДВ суми коштів від господарських операцій з ПП «КОНТРО ЛАЙТ» спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем не визнані як витрати та знято податковий кредит з ПДВ, донараховані податкові зобов`язання з ПДВ та прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2019 року позивач, як замовник робіт, уклав із значеним контрагентом, як виконавцем робіт підрядником, договір підряду №15\11.

Згідно з відомостями в ЄДРПОУ вказане підприємство зареєстроване як юридична особа з 10.08.2018.

При цьому, вказаний предмет договору відповідає зареєстрованим видам його господарської діяльності.

На дату укладення договору, виконання робіт, підписання первинних документів, їх оплати та відображення в податковому та бухгалтерських обліках контрагенти мали чинний статус платників ПДВ.

Пунктом 1.1 сторони договору визначили, що підрядник на свій ризик зобов`язаний виконати роботи з планування земельної ділянки за адресою: урочище Кленове 3, с.Руська Поляна в адмінмежах Руськополянської сільської ради Черкаського район (за межами населеного пункту), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та сплатити роботи.

Пунктом 1.3 зазначеного договору сторони узгодили, що підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість безперервної і нормальної експлуатації об`єкту.

Оплата підрядних робіт здійснюється за договірною ціною, що становить 1 862 839,00 грн, у т.ч. ПДВ (пункт 1.3 договору)

Серед обов`язків підрядника, визначених у статті 5 договору, передбачено своїми силами і засобами виконати усі передбачені роботи в обсягах і в строки, передбачені договором, здати роботи замовнику; в разі необхідності укладати договори та залучати до виконання договору підряду третіх осіб, при цьому нести відповідальність перед замовником, використовувати в ході робіт матеріали належної якості; забезпечити повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації; здати роботу замовнику, ліквідувати недоробки і дефекти, розробити та передати виконавчу документацію, сертифікати і паспорти на використані матеріали. Водночас замовник зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ до місця виконання робіт, оплатити підряднику виконані роботи та підписати відповідні акти виконаних робіт на протязі 5 днів.

Сторони підписали акти здачі-прийняття робіт: 01.12.2018 №КЛ-0000067 щодо планування земельної ділянки виставкового майданчику за адресою урочище Кленове 3, с.Руська Поляна в адмінмежах Руськополянської сільської ради Черкаського район (за межами населеного пункту) на суму 649 852,00грн (у т.ч. ПДВ 108 308,67 грн); 15.12.2018 №КЛ-0000082 щодо планування земельної ділянки виставкового майданчику за адресою урочище Кленове 3, с.Руська Поляна в адмінмежах Руськополянської сільської ради Черкаського район (за межами населеного пункту) на суму 598 035,00грн (у т.ч. ПДВ 99 672,50 грн); 21.12.2018 №КЛ-0000085 щодо планування земельної ділянки виставкового майданчику на суму 614 952,00грн (у т.ч ПДВ 102 492,00 грн).

В Акті перевірки зазначено про виявлені дефекти первинних документів: акт виконаних робіт за договором підряду №29/11 від 29.11.2018 не містить відомостей про ПІП та посада замовника, ПІП біля підпису про затвердження його вказаним підприємством; акт від 21.12.2018 №КЛ-0000085 не містить відомостей про вид та обсяг операцій, названих як «транспортні» в сумі 25 000 грн та «додаткові механізми» в сумі 18 000 грн (не вказано вид транспорту, що виконував роботу, вид та обсяг виконуваних робіт, ціну одиниці виконуваних робіт тощо).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В актах вказано обсяг, ціну і вартість кожного виду робіт: від 01.12.2018 виїмка ґрунту з перевезенням (480 м3) на 134 400,00 грн; планування основи щебнем під тротуарну плитку та бетонне покриття (2254,12м2) на 180 332,00 грн; використано щебінь (568м3) на 335 120,00 грн; від 15.12.2018 зворотня засипка ґрунту під осі «Г» (120м3) на 14 400,00 грн, ущільнення основи механізованим способом (1849,06 кв.м.) 64 717,00 грн, планування основи щебнем під тротуарну плитку на бетонне покриття (2245,85м2) на 179 668,00 грн; використано щебінь вартістю 339 250,00 грн за 575 м3; від 21.12.2018 зворотня засипка грунту по осі «Г» (120м3) на 14 400,00 грн, встановлення поребрика (41п/м) на 2 810,00 грн, встановлення бордюра (362м/п) на 54 300,00 грн, асфальтування (465 м2) на 137 175,00 грн; для цього використано: бетон з доставкою (27м3) вартістю 48 600,00 грн, поребрик (41м/п) вартістю 3 895,00 грн, бордюр (362 м/п) вартістю 63 350,00 грн, асфальт (100,96 тон) вартістю 247 362,00 грн, транспортні витрати 25 000 грн, додаткові механізми вартістю 18 000 грн.

Разом із тим, вказані вище упущення в двох актах не мають істотного впливу та безпідставно не враховані відповідачем. Акти виконаних робіт містять відомості про учасників правочинів, деталізовані види робіт, їх кількість, ціну та вартість кожного виду, місце вчинення, підписані керівниками підприємств і скріплені їх печатками та дозволяють встановити зміст господарської операції.

Зазначені роботи сплачені позивачем у сумі 1 862 839,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, платіжними дорученнями від 09.01.2019 №1156 на суму 649 852,00 грн (акт від 01.12.2018), №1158 на суму 598 035,00 грн (акт від 15.12.2018), №1157 (акт від 21.12.2018) на суму 614 952,00 грн.

Висновки Акту перевірки, що посвідчувані ними господарські операції не призвели до зміни майнового стану обох суб`єктів господарювання, не пов`язані з зареєстрованими видами господарської діяльності та не відбувалися реально, ґрунтуються на підставі не доведених сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів обставин і фактів, спростовані відомостями ЄДРПОУ та платіжних документів.

Згідно з відомостями Акту перевірки понесені за їх рахунок витрати позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, відніс до складу витрат суму коштів 1 552 365,93 грн (без ПДВ) за грудень 2018року, тобто в періоді, коли позивач отримав результат виконаних робіт та підтверджуючі первинні-бухгалтерські документи, що вплинуло на обчислення податку на прибуток підприємств за 2018 рік, а також за правилом першої події відобразив податковий кредит відповідного періоду у грудні 2018 року. Вказані суми коштів підрядником повністю задекларувано в складі податкових зобов`язань.

Необхідність замовлення та економічна мета вказаних робіт позивачем підтверджується укладеним ним договором підряду від 22.10.2018 №1067-юр з ТОВ «Агроресурс», як замовником вказаних робіт, вартістю 2 125 000,00 грн, специфікаціями та актами виконаних робіт з благоустрою, копії яких долучені до матеріалів цієї справи. Можливість залучення субпідрядників передбачена в підп.5.1.2 п.5.1 ст.5 такого договору.

Податковою перевіркою не було встановлено невідповідність сум перерахованих позивачем вказаному контрагентів коштів вказаним витратам, що не повинні були бути включені до звіту про фінансові результати.

Оскільки результат замовлених робіт передано позивачу у грудні 2018 року, він обґрунтовано врахував їх для формування податкової звітності з податку на прибуток за 2018 рік та звітності з ПДВ. Відповідно задекларував загальний дохід в сумі 146 188 402 грн, прибуток в сумі 932 228 грн, податок у сумі 167 801 грн. За правилом першої події задекларував за грудень 2018 року податковий кредит за рахунок вказаних правочинів у сумі 310 473,17 грн. Аналогічно задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ контрагентом.

В Акті перевірки (стор.24) вказано, що Система співставлення підсистеми «Аналітична система» системи «Податковий блок» ДПС України не містить розбіжностей між податковими зобов`язаннями продавця та податковим кредитом покупця. Тобто, всі податкові зобов`язання учасники господарської операції виконали.

Анульоване свідоцтво платника через відсутності поставок і неподання декларації (остання за червень 2019 року) виникли після 2018 року, в якому відображені правочини з позивачем. Зокрема, свідоцтво платника контрагента анульовано 26.05.2020 через 2 роки після виконання робіт для позивача. На дату операцій з позивачем подавало податкову звітність у встановленому законом порядку, у тому числі відзвітувало про правочини з позивачем.

Договірні умови з позивачем не передбачали заборони використання субпідрядників.

Матеріали податкової перевірки позивача не містять доказів безпосереднього аналізу відповідачем відомостей податкової звітності ПП «КОНТРО ЛАЙТ», у т.ч. 1-ДФ, ПДВ та податку на прибуток, не запитувалися його заяви форми 20-ОПП. Отже, посилання в Акті перевірки на відсутність у нього трудових ресурсів та основних засобів, відсутність випадків залучення інших суб`єктів господарювання для виконання вищевказаних робіт безпідставні.

Твердження відповідача про відсутність власних і орендованих засобів для виконання робіт, не доведене жодним доказом. Зважаючи, що відносно вказаного підприємства звірка або перевірка внаслідок перевірки позивача не проведені, відповідні висновки є недоведеними припущеннями.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів, щодо наявності кримінальних проваджень в межах яких досліджуються питання щодо контрагентів позивача в частині того, що господарські відносини позивача з даними підприємствами, які в подальшому і були досліджені під час проведення перевірки податковим органом, є фіктивними чи мають ознаки нереальних.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.

Наявна первинна документація та надані платіжні документи щодо оплати по господарським операціями між позивачем та контрагентами податковим органом не спростована та у своїй сукупності є достатньою для підтвердження реальності таких операцій.

Враховуючи, що висновки Акту відповідача про завищення позивачем показника собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за грудень 2018 року в результаті придбання робіт/послуг у ТОВ «КОНТРО ЛАЙТ» на підставі договору підряду від 15.11.2019 №15/11 не підтверджені та спростовані, враховуючи відсутність в Акті фактів порушення щодо сплати податку на прибуток на суму 772 грн, донарахування зобов`язання з податку на прибуток податкове повідомлення-рішення №7311/2300070110 як на основну суму, так і на штрафну санкцію не відповідає зазначеним вище вимогам закону, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Порушень позивачем дотримання правила «першої події» щодо правочинів з ТОВ «Контро Лайт» податкова перевірка та суд не встановили.

В Акті перевірки зазначено про наявність зареєстрованих податкових накладних щодо вказаних правочинів з ПП «КОНТРО ЛАЙТ» і відсутність розбіжностей системою співставлення підсистеми «Аналітична система» системи «Податковий блок» ДПС України, а в декларації з ПДВ за грудень 2018 року та додатку №5 позивач вказав податковий кредит за рахунок операцій зі вказаним контрагентом у сумі 310 473,17 грн.

Згідно з підпунктом 3.1.2.2 Акту податковою перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 в т.ч. за червень 2018 року на суму 1 046 грн, за грудень 2018 року на суму 188 360 грн, січень 2019 року на 85 575 грн, лютий 2019 року на 48 441 грн, за січень 2020 року на 361 624 грн, лютий 2020 року на 287 879 грн, за березень 2020 року на 201 862 грн, квітень 2020 року на 141 978 грн, та заниження за березень 2018 року на 19 173 грн, за травень 2018 року на 96 грн, за листопад 2018 року на 23 173 грн, квітень 2019 року на 315 012 грн, за листопад 2019 року на 5 462 грн, за травень2020 року на 45 438 грн, за червень 2020 року 44 276 грн, за липень 2020 року на 46 587 грн, за серпень 2020 року на 52 472 грн, за вересень 2020 року 118 812 грн, за жовтень 2020 року на 119 412 грн, листопад 2020 року 134 776 грн, грудень 2020 року на 122 380 грн, січень 2021 року 6 710 грн, лютий 2021 року на 1 946 грн, березень 2021 року 31 389 грн.

Вказана в податковому повідомленні-рішенні №7312/2300070110 сума донарахованого податкового зобов`язання 310 473,00 грн та в Акті податкової перевірки (стор.33) стосується виключно правочинів з ПП «КОНТРО ЛАЙТ», які відповідач вважає безтоварними. Оскільки такі висновки є безпідставні, тому дане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

За вказаних мотивів є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №7313/2300070110 в частині зменшення від`ємного значення ПДВ за рахунок знятого податкового кредиту щодо вказаних вище правочинів на підставі виписаних податкових накладних для ПП «Контро Лайт». Зокрема, враховуючи деталізований розрахунок, податковим повідомленням-рішенням №7313/2300070110 протиправно зменшено частину від`ємного значення за грудень 2018 року в сумі 62 463,00 грн.

Решта коригувань від`ємного значення ПДВ відповідно до деталізованого розрахунку стосується грудня 2018 року 41 406,00 грн, березня 2020 року 55 688,00 грн, січня 2021 року 14 277,00 грн (усього 111371,00 грн). Згідно з розрахунком для платника вони стосуються відомостей декларацій: від 18.02.2019 №9024673060 за грудень 2018 року, від 14.07.2020 №9166318141 за березень 2020 року, від 20.04.2021 №9091765974 за січень 2021 року.

Разом із тим, дослідивши Акт перевірки щодо вказаного періоду порушень (стор.17-19, 35-44) вбачається, що перевіркою задекларованого від`ємного значення ПДВ, а саме відображеного показника за період з 01.01.2018 до 31.03.2021 у сумі з від`ємним значенням 805 738,00 грн встановлено завищення задекларованих позивачем показників у сумі 463 434,00 грн (у т.ч. за лютий 2018 року 20 000,00 грн, березень 2019 року - 315 012,00 грн, червень 2020 року - 580,00 грн, за листопад 2020 року - 1 478,00 грн, за березень 2021 року на 126 364,00 грн) та заниження на суму 338 894,00 грн (у т.ч. за березень 2018 року на суму 20 000,00 грн, вересень 2018 року 2 404,00 грн, квітень 2019 року 315 012,00 грн, жовтень 2020 року на 1 478,00 грн), що виникли за рахунок відображення розрахунків коригування до податкових накладних в частині зменшення податкових зобов`язань у додатках Д1 до декларацій відповідних періодів, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. У восьмому абзаці стор.17 Акту зазначено, що сума заниження (зі знаком плюс) становить 380 177,00 грн, тобто наявна розбіжність у відповідному висновку контролюючого органу.

Відповідач в Акті (стор.17) зазначає, що в Єдиному реєстрі податкових накладних платник в період з 01.01.2018 до 31.03.2021 зареєстрував розрахунки коригування до податкових накладних в частині коригування (зменшення/збільшення) податкових зобов`язань і в додатках Д1 до декларацій різних періодів відобразив дані, які не відповідають зареєстрованим в такому Єдиному реєстрі розрахункам коригування, в результаті чого показник рядка 7 декларацій «Коригування податкових зобов`язань» завищено (зі знаком мінус) на загальну суму 463 434 грн, та занижено (зі знаком плюс) на загальну суму 380 177 грн.

При цьому, аналізу та детального змісту порушення відомостей від`ємного значення ПДВ декларації за грудень 2018 року, причин такого висновку описова частина Акту перевірки не містить.

Щодо березня 2020 року згідно з відображеним від`ємним значенням ПДВ у декларації від 14.07.2020 №9166318141 в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог підп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, в результаті чого завищено показник рядка 7 декларації на суму 315 012,00 грн щодо правовідносин: з ТОВ «Агрохімрост» розрахунки коригування: №13 на - 103 619 грн до ПН №22, №12 - 85 574,88 грн до ПН №21, №11 - 81 920,00 грн до ПН №20, №14 - 43 898,18 грн до ПН №23; з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» розрахунки коригування: №11 - 992,55 грн до ПН №202, №12 - 72,00 грн до ПН №370, №10 - 229,90 грн до ПН №370; у додатку Д1 відображено - 3 253,00 грн.

Зазначена в розрахунку до податкового повідомлення-рішення сума коригування від`ємного значення ПДВ за березень 2020 року - 55 688,00 грн не описана та не підтверджена доказами.

Щодо січня 2021 року згідно з декларацією від 20.04.2021 №9091765974 в Акті зазначено про зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) на 789 грн, що призвело до збільшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту (рядок 21) на 789 грн. Водночас детального опису змісту порушення не вказано. Вказана в розрахунку до податкового повідомлення-рішення сума від`ємного значення ПДВ за січень 2021 року - 14 277,00 грн не підтверджена доказами.

Як зазначено вище, вказані в деталізованому розрахунку до податкового повідомлення-рішення №7313/2300070110 суми завищення від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року не відповідають зафіксованим в Акті перевірки місяцям звітності, зміст порушень за березень 2020 року та січень 2021 року всупереч вказаних вимог пункту 4 розділу ІІІ Порядку не розкрито та без зазначень доказів, що підтверджують наявність факту порушення, у т.ч. переліку відсутніх документів, внаслідок чого не доведено порушень на вказані в розрахунку суми від`ємного значення ПДВ.

Отже, аналізуючи відомості декларацій платника, якими скориговано звітність внаслідок виявлення помилок, контролюючий орган для повноти перевірки повинен одночасно давати оцінку обґрунтованості сплачених штрафів для вірного адміністрування відповідного податку. У спірних правовідносинах відповідач не враховуючи відомості платника про коригування такого аналізу не проводив.

Зважаючи на зміст Акту перевірки та відомості розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення повноти податкової перевірки та коригування від`ємного значення ПДВ за невстановленими та неповно встановленими нею фактами.

Оскільки відповідач не довів жодним доказом правомірності зазначеної частини зменшення суми від`ємного значення ПДВ, відповідне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №7311/2300070110 від 22.09.2021, №7313/2300070110 від 22.09.2021, №7312/2300070110 від 22.09.2021, №7203/2300071316 від 20.09.2021 прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

З матеріалів справи встановлено, що 20.10.2021 позивач уклав з Адвокатським бюро «БУНЯКІН ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого Черниша Олександра Васильовича договір №10/2 про надання адвокатських послуг, предметом якого є надання юридичних та адвокатських послуг (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва код 79110000-8 за ДК 021:2015), Адвокатське бюро зобов`язується надати послуги в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

У підп.1.3 договору зазначено, що найменування послуг, що має надати Адвокатське бюро, встановлюється згідно із Специфікацією (Додаток 1), підписаною сторонами, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з підп.2.1 договору загальна вартість послуг за вказаним договором становить 43154,00 грн без ПДВ.

Підпунктом 5.4 договору визначено, що при розрахунку вартості послуг, вказаних у п.1 та п.3 договору, враховується час, витрачений Адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками. Співробітники надають послуги, передбачені умовами договору замовнику в робочий час. Робочим часом у вказаному випадку є час з 9-00 години до 18-00 години у робочі дні, визначені згідно з чинним трудовим законодавством України. За результатами надання послуг складається акт з урахуванням підп.2.2 договору.

Згідно із долученою до матеріалів адміністративної справи Специфікацією, яка зазначена Додатком 1 до вказаного договору, його сторони погодили послуги: аналіз та підготовка документації, розробка стратегії направленої на вирішення спору, подача документів до суду щодо кожного з податкових повідомлень-рішень: №7311/2300070110 від 22.09.2021, №7313/2300070110 від 22.09.2021, №7312/2300070110 від 22.09.2021, №7203/2300071316 від 20.09.2021, ціною без ПДВ за годину роботи 850,00 грн; вивчення судової практики стосовно матеріалів справи ціною без ПДВ за годину роботи 850,00 грн; відшкодування витрат на канцелярські товари ціною без ПДВ 654,00 грн.

08 грудня 2021 року позивач та Адвокатське бюро склали Акт №22/12/21-1-1-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), назви та вартість яких відповідає вказаним у Специфікації: на аналіз та підготовку документації, розробку стратегії направленої на вирішення спору, подачу документів до суду у розрізі податкових повідомлень-рішень: №7311/2300070110 від 22.09.2021 затрачено 16 год., вартість 13 600,00 грн (без ПДВ); №7313/2300070110 від 22.09.2021 затрачено 14 год., вартість 11 900,00 грн (без ПДВ); №7312/2300070110 від 22.09.2021 затрачено 13 год., вартість 11 050,00 грн (без ПДВ); №7203/2300071316 від 20.09.2021 затрачено 3 год., вартість 2 550,00 грн (без ПДВ); на вивчення судової практики стосовно матеріалів справи затрачено 4 год., вартість 3 400,00 грн (без ПДВ); відшкодування витрат на канцелярські товари - 654,00 грн (без ПДВ).

Отже, загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 43 154,00 грн.

Оплата позивачем вказаному Адвокатському бюро за надання адвокатських послуг згідно з договором від 20.10.2021 №10/2 у сумі 43 154,00 грн підтверджується платіжним дорученням від 24.01.2022 №5071.

Відповідач у запереченні щодо судових витрат, заперечуючи щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначив, що розмір вказаних витрат є завищеним та не відповідає їх складності та об`єму, а отже судові витрати є неспівмірними із заявленими сумами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати є обґрунтованими, є співмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи те, що наданими до суду доказами витрати на правничу допомогу у справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Апелянтом так і не було спростовано обгрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08.07.2022.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

В.П. Мельничук