Постанова

від 07.07.2022 по справі 805/1551/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року

м. Київ

справа № 805/1551/16-а

адміністративне провадження № К/9901/29062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №805/1551/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2016 року №0000444000/4236/10/28-03-40.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом ТОВ «Мегапром», які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 22 квітня 2016 року №0000444000/4236/10/28-03-40.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Мегапром» (у ланцюгу постачання), на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів, в тому числі ненадання в ході перевірки повного переліку первинних документів, які мали бути складені у разі реального здійснення господарської операції.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу посилався на те, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження власної правової позиції, натомість Товариством надано повний перелік первинних документів, які підтверджують якість придбаного товару, його передачу, транспортування, оплату, а також використання придбаної вугільної продукції у власній господарській діяльності. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що посадовою особою Інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання вугільної продукції у ТОВ «Мегапром» за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №82/28-03-40/00191075 від 14 березня 2016 року (далі - акт перевірки), яким, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого включено до податкового кредиту Товариства суми по господарських операціях, які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, по взаємовідносинам з ТОВ «Мегапром», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до державного бюджету за січень 2015 року на суму 482943 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень-листопад 2015 року на суму 75915078 грн, в тому числі за березень 2015 року - 2726843 грн, квітень 2015 року - 9397228 грн, травень 2015 року - 7302541 грн, червень 2015 року - 6667426 грн, липень 2015 року - 3565530 грн, серпень 2015 року - 10529330 грн, вересень 2015 року - 13505501 грн, жовтень 2015 року - 12514273 грн, листопад 2015 року - 9706406 грн.

При цьому, зміст акту перевірки свідчить, що підставою для зменшення Товариству від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду став висновок контролюючого органу про безтоварність угоди позивача з контрагентом ТОВ «Мегапром».

Не погодившись з висновками акту перевірки, Товариство подало Інспекції заперечення до акту перевірки, в яких просило скасувати висновки акту перевірки. Інспекцією надано відповідь на заперечення, якою висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки Інспекцією 22 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000444000/4236/10/28-03-40, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у розмірі 75 915 078 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 591 507,80 грн.

Не погодившись із прийнятим Інспекцією податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 11 лютого 2014 року між покупцем ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та продавцем ТОВ «Мегапром» укладено договір №УПр14/33, предметом якого є постачання вугільної продукції.

Відповідно до договору продавець (постачальник) зобов`язався передати у власність покупця (позивача) вугільну продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що фактичне виконання господарських зобов`язань за договором від 11 лютого 2014 року №УПр14/33 підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: актами приймання продукції по якості, коригуючими актами, вантажними накладними (залізничне перевезення), актами передачі відвантаженої вугільної продукції. Якість продукції підтверджено посвідченням про якість рядового вугілля, висновками за результатами випробувань якості вугілля (концентрата), сертифікатами якості. Оплата за товар здійснена згідно визначених в рахунках-фактурах, коригуючих рахунках-фактурах сум шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «МЕГАПРОМ», що підтверджується банківськими виписками.

Також суди з`ясували, що придбаний товар був оприбуткований Товариством та у подальшому використаний ним у власній господарській діяльності.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «МЕГАПРОМ» за результатами постачання товару виписано податкові накладні. В результаті зміни ціни здійснено коригування загальної суми та податку на додану вартість, у зв`язку з чим вказаним контрагентом оформлені та зареєстровані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суди вказали, що наявні податкові накладні та первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладена угода мала на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, як і не доведено, що зміст укладеного між ними договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Що ж до посилання відповідача на ненадання контролюючому органу в ході перевірки документів, а саме: довідок про походження товарів; сертифікатів якості на реалізовані товари, які б належали продавцю товарів; платіжних доручень за липень-грудень 2015 року; документів на підтвердження переміщення товару за липень, вересень, листопад, грудень 2015 року; оборотно-сальдових відомостей; видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів приймання-передачі товарів за липень, вересень, листопад, грудень 2015 року, журналів-ордерів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, то судами при вирішенні даного спору враховано, що відповідачем проведено невиїзну перевірку на підставі даних з комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та наданих позивачем документів, які перелічені в акті перевірки, зокрема: договору від 11 лютого 2014 року №УПр14/33, специфікації та додаткових угод до договору, рахунків-фактур, актів прийому-передачі, платіжних доручень, податкових накладних, залізничних накладних та відомостей вагонів, реєстрів отриманих податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції зазначено й про те, що в ході розгляду справи з пояснень представника відповідача з`ясовано, що жодних запитів про надання інформації та її документального підтвердження податковим органом позивачу не надсилалось та матеріали справи таких запитів не містять.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги Інспекції не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова