Рішення

від 06.07.2022 по справі 621/108/22

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 621/108/22

Провадження 2/621/382/22

07 липня 2022 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді В.Філіп`євої,

секретаря судового засідання А.Лацько ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Змієві Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Браславської Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат О. Браславська , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_3 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що 21.08.2021 позивач ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок. Перед укладанням договору купівлі-продажу попередня власниця ОСОБА_6 обіцала, що всі члени її родини будуть зняті з реєстрації місця проживання в проданому будинку на протязі одного місяця з дня укладання договор. Але на час подачі позову в будинку зареєстрована відповідачка по справі донька колишньої власниці будинку. Відповідачка в будинку не проживає, участі в утримання житла не приймає, особисті речі вивезла і фактично мешкає за іншою адресою. Реєстрація відповідачки в будинку, яка не є членом сім`ї позивача, порушує його права на вільне володіння і розпорядження майном, а тому просить захистити його цивільне право власника шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.02.2022 відкрито провадження в цивільній справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Представник позивача О. Браславська подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_3 . Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 яка належним чином повідомлялася про час та місце судового розгляду, в тому числі через оголошення на офіційному сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавала (а.с. 23).

Ухвалою Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 07.07.2022на підставі ч.4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено ухвалити заочне рішення по справі.

В зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішує спір згідно положень ч.8 статті 178 ЦПК України за матеріалами, наявними в цивільній справі.

Судом враховується, що в силу вимог ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В зв`язку з тим, що всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321710100:01:011:0091, та розташованого на ній житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Кожушною Л.М. 21.08.2021, та зареєстрованого в реєстрі за № 1693 (а.с.6-7).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником на праві приватної власності житлового будинку загальною площею 170,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321710100:01:011:0091 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с.9)

Згідно довідки відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 131 від 12.01.2022 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб зареєстрованими у будинку АДРЕСА_1 значаться 4 особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (а.с.10).

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, а саме, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявні у позивача право власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права у будь-який час та будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року по справі №6-709цс16, згідно якої, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено і підтверджується належними доказами по справі, що відповідач ОСОБА_2 вселилася до спірного будинку як член сім`ї колишнього власника продавця за Договором ОСОБА_10 , а отже її право користування жилим приміщенням є взаємопов`язаним та може існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членом сім`ї якої він є. З припиненням права власності такої особи втрачається право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Право власності відповідачки на спірне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , припинилося з укладенням Договору купівлі продажу будинку та земельної ділянки від 21.08.2021.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява представника позивача адвоката Браславської Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача. на користь позивача слід стягнути судові витрати, що складаються з суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76-82, 89, 206, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування зазначеним житловим приміщенням

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 992 гривень 40 копійок

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду,повноваження якогорозпорядженням ГоловиВерховного Судупередано доПолтавського апеляційногосуду, через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2022

Головуючий суддя В. Філіп`єва