Рішення

від 10.07.2022 по справі 275/221/22

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/221/22

2-а/275/13/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Миколайчука П.В.,

при секретарі судових засідань Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2022 до Брусилівського районного суду Житомирської області надійшов адміністративний позов, у якому позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову від 16.02.2022, серія БАБ № 826383, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 16.02.2022 інспектором СРПП ВП №2 ЖРУП ГУНП Грибом О. було винесено постанову серії БАБ № 826383 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАПта на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови, позивач 16.02.2022 о 07 годині 04 хвилини в смт.Брусилів по вул.Базарна водій ОСОБА_1 був не пристебнутий ременем пасивної безпеки та автомобіль не обладнано вогнегасником, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП. Вказує, що він даних правопорушень не вчиняв, що того дня він дійсно керував автомобілем АУДІ А-6, д.н.з. НОМЕР_1 смт.Брусилів по вул.Базарна однак при цьому був пристебнутий ременем безпеки та автомобіль був обладнаний працездатним вогнегасником, який перебував у легкодоступному місці багажнику автомобіля, на підтвердження чого надав фотознімки. Вказує, що його автомобіль був зупинений працівником поліції без належних на те підстав.

З наведених вище підстав вважає притягнення його до адмінвідповідальності незаконним, а оскаржувану постанову серії БАБ № 826383 від 16.02.2022 такою, що підлягає скасуванню, про що і просив суд.

Ухвалою суду від 31.05.2022 по справі відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено дату судового засідання. Цією ж ухвалою судом позивачу поновлено строк для звернення до суду та витребувано у відповідача матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

07.06.2022 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Житомирській області на позов, в якому відповідач заперечив щодо позову з тих підстав, що жодних доказів на обгрунтування позову позивачем надано не було. Зазначено, що інспектором патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови були враховані всі необхідні обставини. Докази вчинення правопорушення позивачем за ст. 125 та ч. 5 ст. 121 КУпАП належним чином були зібрані та встановлені, винесення постанови на місці зупинки відповідає вимогам законодавства. Зазначили, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу без участі представника.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 09.06.2022 указаний позов було залишено без руху, надано термін для усунення недоліків. Після усунення недоліків провадження у справі було поновлено.

В судове засідання 11.07.2022 позивач не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та підтримав позов.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином на офіційну адресу електронної пошти, у відзиві на позовну заяву поданому 07.06.2022 просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, в зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом на підставі наданих письмових доказів встановлені наступні обставини.

16.02.2022 інспектор СРПП ВП №2 ЖРУП ГУНП Гриб О. виніс постанову серії БАБ № 826383 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч .5 ст. 121, ст. 125 КУпАП з застосуванням ст. 36 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.5). Протокол про адміністративне правопорушення не оформлювався, згідно графи 7 додатки до постанови відсутні. Згідно фабули правопорушення, ОСОБА_1 керував автомобілем бучи не пристебнутий ременем пасивної безпеки та автомобіль не було обладнано вогнегасником.

Згідно фотознімків долучених до матеріалів справи в багажнику автомобіля з д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться вогнегасник (а.с. 6).

Інших доказів суду сторонами на надано. На виконання ухвали суду про витребування доказів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за оскаржуваною постановою, з відзивом на позов відповідачем надано лист начальника ВП № 2 ЖРУП ГУНП в Житомирській області, в якому зазначено про те, що матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 направлені на виконання до районного відділу ДВС, тобто виконання відповідачем ухвали суду про витребування доказів є неможливим.

Вказаний спір підсудній Брусилівському районному суду Житомирської області як адміністративному на підставі положень ст. 19, п.1 ч.1 ст.20 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.2КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом даного спору є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до вимогст.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 5 ст.121 КУпАПза порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами настає адміністративна відповідальність.

Згідно дост. 125 КУпАПадміністративна відповідальність настає за інші порушенняправил дорожнього руху, крім передбачених статтями121-128, частинами першою і другою статті129, статтями139 і 140 цьогоКодексу.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст.14Закону України«Про дорожнійрух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 11 частини 1статті 23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 222 КУпАПпередбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушенняПравил дорожнього руху, визначені ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП.

Вимогамистатті 245 КУпАПвизначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.1ст.247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно до ст.278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідностатті 9 КУпАПє протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст.252 КУпАП,дослідити докази, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни відповідач, відповідно дост. 251 КУпАПмав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Водночас, вчинення позивачем адміністративних правопорушень, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення, зафіксовано лише у оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими належними доказами (показами свідків, фто чи відеодоказами тощо).

Однак, сама лише оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним та достатнім доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії (рішенням суб`єкта владних повноважень) щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2019р. у справі №127/163/17-а та від 26.04.2018р. у справі №338/1/17.

Отже, всупереч вимогам ст.ст.77, 78КАС України відповідачем у даній справі суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП, зокрема у матеріалах справи відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення, покази свідків або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Тобто суду не надано жодних доказів того, що позивач порушив відповідні пункти Правил дорожнього руху та вчинив адмінправопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ст.125 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події та обставин адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо вчинення правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак належних доказів правопорушення не надав.

Таким чином, відсутність фото-відеофіксації події 16.02.2022, відсутність пояснень свідків, відсутність інших доказів не дає суду можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленоїКУпАПта Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Одночасно суд зауважує, що на виконання вимог ст.9КАС України суд вживав заходів необхідних для з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем такі докази суду надані не були. При цьому суд критично ставиться до аргументів відзиву в частині існування доказів винуватості позивача у вчинення правопорушення 10.05.2021, оскільки такі докази суду надані не були. При цьому твердження відповідача про неможливість надання доказів суду в зв`язку з їх направленням до відділу ДВС на примусове виконання (а.с.26) суд відхиляє, адже згідно Закону України «Про виконавче провадження» на примусове виконання направляється саме виконавчий документ, а не всі наявні докази по справі.

У відповідності до ч. 3ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відтак, відсутні докази вчинення позивачем інкримінованих правопорушень та, відповідно, особа має вважатися невинуватою.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та враховуючи, що місцевий загальний суд як адміністративний має повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, винесена щодо нього постанова від 16.02.2022, серія БАБ № 826383 підлягає скасуванню та провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Згідност.139 КАС України, в зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору (а.с.33).

На підставі викладеногота керуючись ст. ст.9,245,251-252,274,283,288 КУпАП, ст. ст.2,5,20,72,77,139,159,205,229,241-246,250,255,268,286,295,297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ № 826383 від 16.02.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором СРПП ВП №2 ЖРУП ГУНП Грибом Олексієм про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 статті 121, статтею 125 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ід.номер: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, юридична адреса: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ- 40108625.

Суддя П.В. Миколайчук