Постанова

від 10.09.2007 по справі 8/190ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/190ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10.09.07                                                                                 Справа № 8/190ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у місті Свердловську  Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства «Свердловськекологія», місто Свердловськ Луганської області,

про звернення стягнення на активи на суму  103339 грн. 99 коп.,

при секретарі судових засідань Бахарєвій І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Коваленко В.О. –державний податковий інспектор, - довіреність №7 від 09.01.07 року;

від відповідача –Воронкіна Т.П. - головний бухгалтер, - довіреність №81 від 17.04.07 року; Дубова І.В. –юрисконсульт, - довіреність №101 від 15.05.07 року, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача  на  суму   103339,99 грн. у зв'язку з наявністю у нього станом на 01.01.07 року податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) у названій сумі, а також судових витрат.

          На підставі ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ)  попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 20.04.07 року, за участю представників сторін.

          У судовому засіданні, яке відбулося 15.05.07 року,  представник позивача звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 136 КАСУ (вих. №8105/10 від 14.05.07 року) –про  закриття провадження у справі  в частині стягнення пені у зв'язку з  примиренням сторін на умовах погашення боргу платником - ВАТ «Свердловськекологія»податкового боргу (пені) у сумі 44581,77 грн. на строк до 31.12.07 року, з щомісячним погашенням суми боргу, починаючи з травня 2007 року, згідно з затвердженим графіком погашення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб.

          Це клопотання судом не було вирішено у тому ж судовому засіданні, оскільки до заяви додано графік погашення цього податкового боргу в період з травня по жовтень 2007 року (включно), в той час, як у заяві йдеться про період з травня по 31.12.07 року.

          Представнику позивача було запропоновано надати належним чином узгоджений графік  погашення боргу відповідачем –згідно з вищезгаданою заявою.

          Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 15 травня   до 25 травня 2007 року, - у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          На підставі клопотання відповідача (вих. №б/н від 25.05.07 року) ухвалою суду від 25.05.07 року на підставі ст. 156 КАСУ провадження по справі було зупинено.

          Ухвалою суду від 31.08.07 року його поновлено.  

          Представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п.2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому  його задоволено судом.

          У судовому засіданні, яке відбулося 10.09.07 року,  представник позивача позов підтримав частково –на суму 14860,60 грн., - при цьому надав до суду  рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області від 03.09.2007 року  №74 –про списання  основного платежу з податкового боргу з ПДФО, який мав місце у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду.

          Він також надав акт звірки розрахунків з бюджетом по ПДФО по ВАТ «Свердловськекологія»станом на 01.09.07 року (акт складено 07.09.07 року), підписаний обома сторонами, згідно якому залишок податкового боргу складає 14860,60 грн, - пеня.

          Заяву про зміну позовних вимог  (з огляду на викладене) представник позивача до суду не надав.

Представник відповідача позов в уточненій сумі  у судовому засіданні визнав.

           І. Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1. 28.01.2002 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області Відкрите акціонерне товариство «Свердловськекологія»(далі –ВАТ «Свердловськекологія», - відповідач), ідентифікаційний код 05427677, зареєстроване в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис за №13911200000000585, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та іншими матеріалами справи.

          10.10.1991 року державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області (далі –ДПІ, - позивач)  підприємство  взято на облік в якості платника податків, реєстраційний №316/21.  

          Фахівцями ДПІ  в період з 01.04.05 року по 08.04.05 року проведено планову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум  прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб ВАТ «Свердловськекологія»за період з 01.02.02 року по 31.12.04 року, - за результатами якої 08.04.05 року складено однойменну довідку  №97/17-1/144/218-2, - згідно якій відповідачем стягнуто, але не перераховано до бюджету ПДФО у сумі 121720,56 грн.

         Того ж дня з довідкою ознайомилися та отримали його примірник директор та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без заяв та застережень.

          В адміністративному порядку  результати перевірки не оскаржувалися.

          Факт наявності  у відповідача сум стягнутого, але не сплаченого до бюджету ПДФО підтверджується:

           вищезгаданою довідкою перевірки;

          актом звірення сум заборгованості з ПДФО між  ДПІ та ВАТ «Свердловськекологія»за станом на 01.09.07 року, згідно якому відповідач визнав наявність у нього боргу з ПДФО у сумі 14860,60 грн.

          рішенням ДПІ за №74 від 03.09.07 року –про списання основного боргу з ПДФО, який мав місце у відповідача.

          ІІ.Заслухавши представників сторін,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.          

          1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб  віднесено до загальнодержавних податків.

          Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався двома нормативними актами: Декретом Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.92 року «Про прибутковий податок з громадян»та Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі –ЗУ №889-ІУ).

          Приймаючи до уваги, що Закон набрав чинності з 01.01.04 року та діє до цього часу, а принципова різниця в регулюванні питань нарахування, стягнення та сплати ПДФО між Декретом №13-92 та Законом №889-ІУ практично малозначна, суд при вирішенні цього спору буде посилатися на норми Закону №889-ІУ.

             Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому ДПІ правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          2. ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає  можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.  

          Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту  підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від  їх імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          Оскільки позивач звернувся з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що  податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          3.Суд вважає доведеним наявність податкового боргу у відповідача лише на суму 14860,60 грн. –тобто у розмірі нарахованої, але не сплаченої боржником пені за несвоєчасну сплату до бюджету ПДФО за спірний період.

          4.Вирішуючи цей спір, суд не застосовує  термін позовної давності, оскільки:

згідно ст. 1 Цивільного кодексу України, який є чинним з 01.01.04 року, ним не регулюються правовідносини у сфері адміністративного, податкового та бюджетного законодавства;

ЗУ №2181-ІІІ термін давності  для стягнення у судовому порядку податкового боргу не встановлено.

Таким чином, позивач, будучи суб'єктом владних повноважень, лише частково –у вищеназваних межах –довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги  визнав частково –у межах доведеного по цій справі.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи частково підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 та 263 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Свердловськекологія», ідентифікаційний код 05427677, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Гагаріна, 159 Луганської області, - на користь місцевого бюджету міста Свердловська Луганської області на р/р 33216800700072, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, КФК 11010100, код одержувача –24048566, - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у сумі 14860 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 60 коп. , - звернувши стягнення на активи боржника.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          На підставі частини 4 ст. 167 КАСУ за згодою представників сторін у судовому засіданні 10.09.07 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 13.09.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа