Постанова

від 10.07.2022 по справі 450/3294/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3294/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3976/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2021 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року в цивільній справі № 450/3294/16 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна, приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович про здійснення переведення права власності та визнання недійсними договорів дарування,

В С Т А Н О В И В:

в листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Пустомитівського районного суду Львівської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року в цивільній справі № 450/3294/16 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна, приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович про здійснення переведення права власності та визнання недійсними договорів дарування.

Заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 не є його кредитором, що встановлено рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року та рішенням Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року. А тому його права не можуть порушуватися укладенням договорів дарування майна ОСОБА_1 , оскільки у нього відсутні будь-які права на таке майно, а отже відсутні підстави для звернення стягнення на нього. Вказана обставина, на його думку, є нововиявленою. З огляду на зазначене, просив заяву задовольнити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року в цивільній справі № 450/3294/16 відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з мотивами оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року в цивільній справі № 450/3294/16.

Так, на думку апелянта, оскільки рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року та рішенням Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 , то це і є нововиявленою обставиною для справи № 450/3294/16, адже рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року ґрунтувалось саме на наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 , в результаті чого судом було визнано недійсним договір дарування нерухомого майна у Львівській області.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції було порушено його право на правову допомогу та на судовий захист.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2021 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав скарги, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір дарування 1/2 частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв. м, розташованого на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, автодорога М-06 Київ-Чоп, ліворуч, під`їзд до м. Львова, 0 км + 650 м, посвідчений 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Переверзева Ганною Олегівною, зареєстрований в реєстрі за №1284; визнано недійсним договір дарування 1/2 частки будинку охорони загальною площею 29,1 кв. м, комплекс будівель, автодорога Київ-Львів, км 524, розташованих на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, посвідчений 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Переверзева Ганною Олегівною, зареєстрований в реєстрі за №1285; визнано недійсним договір дарування 1/2 частки земельної ділянки площею 1,1374 га, кадастровий номер 4623686900:04:000:0004, цільове призначення стоянка автомобілів, будівництво складських приміщень та сервісно-технічного центру по обслуговуванню вантажних автомобілів, розташованої на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, посвідчений 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 14762; стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 4405 грн.; стягнуто з ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» на користь суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 4405,00 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційні скарги суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ» залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року залишено без змін.

Обставиною, на яку посилається заявник, як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є те що ОСОБА_2 не є його кредитором, що встановлено ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року у справі №370/1226/15, а тому його права не можуть порушуватися укладенням договорів дарування майна ОСОБА_1 , оскільки у нього відсутні будь - які права на таке майно, а отже відсутні підстави для звернення стягнення на нього. Вказана обставина, на його думку, є нововиявленою.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

За змістом наведеної правової норми необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим, слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Відповідно до частин 4, 5 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

У пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що передбачений главою 4 розділу V ЦПК України 2004 року перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Таким чином, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №3-108гс14, відповідно до якої до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи».

Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із змісту ухвали Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року у справі № 370/1226/15-ц, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, убачається, що заява про визнання всіх виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, підлягає задоволенню, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_3 про зарахуваннязустрічних одноріднихвимог від17грудня 2014року на момент укладення договору відступлення між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «КАМІЛЛА» від 05 квітня 2015 року, зареєстрованим в реєстрі за № 330, та на момент подання позову до Макарівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, взагалі не існувало.

Вказана обставинавстановлена судомна підставідослідження заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17 грудня 2014 року ОСОБА_3 , у якій зазначено «З моменту підписання цієї заяви вважаю зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «КАМІЛЛА» таким, що виконано та припинено у повному обсязі, заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 немає».

При цьому, ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи №450/3294/16-ц (провадження № 2/450/199/18) не повідомляв суд про наявність вказаного доказу, не подавав його, не покликався на нього для обґрунтування своїх позицій, хоча йому було достеменно відомо про цю заяву.

Крім того, ОСОБА_1 мав можливість подати докази, які вказані в ухвалі Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року у справі № 370/1226/15-ц, на які він покликається у цій заяві, до суду апеляційної інстанції з відповідним обґрунтуванням причин пропуску процесуальних строків. Інформація про те, чи подавалися ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції такі докази, у суду відсутня.

Ухвалами Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року та від 09 грудня 2020 року у справі № 450/3294/16-ц було відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ ДАЛЬНОБОЙ» на рішення судів першої та апеляційної інстанції. ОСОБА_1 також мав можливість у касаційній скарзі зазначити про недослідження судами першої та апеляційної інстанції відповідних доказів.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 450/3294/16-ц касаційні скарги ОСОБА_1 та ТзОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» залишені без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишені без змін.

Як убачається з вказаної постанови, судом касаційної інстанції встановлено, що доводи касаційних скарг за своїм змістом зводяться до незгоди заявників з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку відповідачів, свідчить про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних договорів дарування недійсними з підстав їх фіктивності. Проте такі доводи були предметом перевірки під час розгляду справи та спростовані судами на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, встановлених на їх підставі обставин і правильно застосованих норм матеріального права.

Здійснення учасниками судового розгляду власних процесуальних прав повинно бути своєчасним.

Обставина, на яку посилається ОСОБА_1 , а саме: заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17 грудня 2014 року, не є нововиявленою у розумінні статті 423 ЦПК України, а є новим доказом, який був доступний учасникам справи, але не був поданий ними своєчасно під час розгляду справи по суті.

У зв`язку із цим, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року у зв`язку з нововиявленими обставинами є правильним.

Аналогічних висновків щодо відсутності як нововиявлених обставин, обставин щодо написання та змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17 грудня 2014 року, у справі між цими самими сторонами, однак поданої ОСОБА_4 , викладено в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №370/1226/15-ц (провадження № 61-216св20).

Перегляд судових рішень повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема тих, на обов`язкове дотримання яких звертає увагу Європейський суд з прав людини та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

Пунктом 42 рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» (заява №4994/04) Суд вказує, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).

Як зазначив Європейський суд з прав людини - повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішення ЄСПЛ у справі «Zielinski and Pradal Gonzalez and Others v. France»).

Крім цього, пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» вказано, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Таким чином, посилання заявника на вищевказану ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року, як на окрему обставину, яка може вважатися нововиявленою, не заслуговують на увагу, оскільки така не існувала станом на час розгляду цивільної справи №450/3294/16-ц (провадження № 2/450/199/18) судом. Така постановлена лише 30 липня 2020 року.

Окрім того, вказана ухвала скасована постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року. Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Шуляк постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року в цивільній справі № 450/3294/16 та залишення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року без змін.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а зводяться до власного тлумачення заявником норм права.

Під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи скарги про порушення права заявника на правову допомогу та судовий захист в суді першої інстанції, адже визнавати чи не визнавати поважними причини неявки до суду учасниками справи та/або його представника є дискрекційними повноваженнями суду, які здійснюються ним в залежності від обставин справи, та доведеності таких причин.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що заявник та його представник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема, про день, коли судом постановлено оскаржувану ухвалу. Наведене підтверджується поданим представником заявника клопотанням про відкладення розгляду справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у поданому клопотанні не наведено та не доведено поважності причин неявки представника до суду першої інстанції. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2022 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В.Ніткевич