Постанова

від 04.07.2022 по справі 607/7206/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7206/20Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/454/22 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

учасників справи: представника ТзОВ Терно-Граф - адвоката Оленяка В.С. позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Магдич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/7206/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Терно-Граф на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-граф» про стягнення заборгованості по заробітній платі, постановленого суддею Черніцькою І.М., повний текст рішення складено 25 лютого 2022 року,-

ВСТАНОВИв: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Терно-граф» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що наказом за №39-к/2018 від 21.11.2018 він був прийнятий на роботу на посаду заступника директора ТОВ «Терно-граф», із місячним окладом 7100 грн. Щомісячно йому нараховувалась заробітна плата, однак не виплачувалась у зв`язку із важким фінансовим станом товариства. 28 грудня 2019 року він був звільнений із займаної посади за власним бажанням. Станом на день звільнення йому не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 77 082,03 грн. за період роботи з 21 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року.

Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 77 082,03 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-граф» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-граф» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 77 082 (сімдесят сім тисяч вісімдесят дві) грн.03 коп. та 4903 грн. 20 коп. за оплату проведеної експертизи.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7000 грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-граф» на користь державного бюджету судовий збір в сумі 992, 40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТзОВ Терно-Граф подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом здійснено формальний підхід до вирішення справи та прийнято передчасне рішення. Висновок суду про те, що у день звільнення та по даний час відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати за період роботи з 23 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року є передчасним, оскільки судом не встановлено всіх обставин справи.

Зазначає, що товариством неодноразово пропонувалось допитати бухгалтера підприємства з приводу виплати заробітної плати позивачу, проте такі пропозиції було відхилено.

Суд залишив поза увагою доводи відповідача про те, що експертним висновком прямо не встановлено підробки підпису, окрім того, експерт стверджує, що в деяких відомостях взагалі неможливо встановити ким виконано підписи від імені позивача.

Вважає за необхідне допитати бухгалтера ТОВ Терно-Граф ОСОБА_2 .

Відзив у визначений судом термін не надійшов .

У запереченні щодо клопотання про допит свідка, представник позивача адвокат Магдич О.О. просить у задоволенні клопотання про допит свідка відмовити, оскільки у відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем, не було зазначено, що свою позицію відповідач буде аргументувати показами свідків. Просить апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 77 082 грн. 03 коп., тому суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч. 3 ст. 169 ЦПК України).

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ТзОВ Терно-Граф підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Магдич О.О. заперечили апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим, щодо виклику свідку заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч.3-5 ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити:доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У апеляційній скарзі представником відповідача заявлено клопотання про виклик як свідка головного бухгалтера ТОВ Терно-граф - ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає подане клопотання таким, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.3-5 ст.83 ЦПК України, відповідачем не заявлялось клопотання про допит свідка в суді першої інстанції та його покази не можна було б вважати допустимими доказами.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ТОВ «Терно-граф» за №39-к/2018 від 21.11.2018 року позивач був прийнятий на роботу на посаду заступника директора з 23.11.2018 року.

Наказом ТОВ «Терно-граф» від 28 грудня 2019 року позивача звільнено із займаної посади з 28 грудня 2019 року за власним бажанням.

Вказані обставини визнаються відповідачем та підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.

Згідно довідок про доходи позивача, виданих ТОВ «Терно-граф» заробітна плата позивача становила:

- листопад 2018року- 1909,09 грн., утримано 185,06грн.;

-з грудня 2018 - по березень 2019 року включно - по 7000грн. щомісячно, з квітня 2019 року по листопад 2019 року- по 7100грн. щомісячно, на загальну суму 84 800грн., утримано податку 15264 грн.

Згідно висновку судової технічної та почеркознавчої експертизи від 10.12.2021 року за № 33/34/21-22 експерт при дослідженні відомостей про виплату грошей за листопад 2018 року по грудень 2019 року включно на ТОВ «Терно-граф» прийшов до наступних висновків:

1.Підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на виплату грошей за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року включно виконано втисненим способом, без попередньої підготовки до їх виконання та використання технічних засобів відтворення;

2.Підписи від імені позивача у відомостях про виплату грошей №№26,25 за листопад 2018 року, №№28,1 за грудень 2018року, №№ 2,3 за січень 2019 року, №№4,5 за березень 2019 року, №№ 11,16 за травень 2019 року, №19 за червень 2019 року, №23 за липень 2019 року, № 34 за вересень 2019 року, №36 за жовтень 2019 року, №5 за грудень 2019 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити ким ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях про виплату грошей №18 за червень 2019 року та №39 за листопад 2019 року не видалось можливим.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідно до положень Кодексу законів про працю України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов`язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із заробітної плати покладається на роботодавця. Відповідачем не було надано доказів про відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Dідповідач у день звільнення позивача не виплатив заборгованість із заробітної плати за період роботи з 23 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.116 КЗпП при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до вимог ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, що позивач працював у відповідача на посаді заступника директора у період з 23 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що заробітна плата позивача за весь період роботи становила:

- листопад 2018року- 1909,09 грн., утримано 185,06грн.;

- з грудня 2018- по березень 2019 року включно- по 7000грн. щомісячно, з квітня 2019 року по листопад 2019 року- по 7100грн. щомісячно, на загальну суму 84800грн., утримано податку 15264 грн; -грудень 2019 року -7100грн., утримано 1278грн.

На загальну суму 77 082, 03 грн., виходячи із наступного розрахунку: 1909,09 (зарплата за листопад 2018) - 185,06 (утриманий податок за листопад 2018 )+ 84 800 (заробітна плата з грудня 2018 по листопад 2019 року включно) - 15 264 (утриманий податок за вказаний період) + 7100 ( зарплата за грудень 2019) - 1278 (утриманий податок за грудень 2019).

Встановлено, що у день звільнення і по даний час відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати за період роботи з 23 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до положень Кодексу законів про працю України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов`язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із заробітної плати покладається на роботодавця, тобто вина останнього у порушенні законодавства про оплату праці презюмується.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а надані відомості про виплату зарробітної плати позивачу не підтверджують факт її отримання ОСОБА_3 .

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з ТзОВ Терно-Граф заборгованості із невиплаченої заробітної плати в розмірі 77082 грн. 03 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок суду про невиплату позивачу заборгованості із заробітної плати за період роботи з 23 листопада 2018 року по 28 грудня 2019 року є передчасним, оскільки заробітна плата була виплачена у повному розмірі та будь-якої заборгованості не має, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, а саме, висновком судової технічної та почеркознавчої експертизи від 10.12.2021 року за № 33/34/21-22, з якого вбачається, що підписи від імені позивача у наданих відповідачем відомостях про виплату грошей виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. У відомостях про виплату грошей №18 за червень 2019 року та №39 за листопад 2019 року, встановити ким ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_1 не видалось можливим.

Доводи апеляційної скарги, що суд відхилив клопотання про виклик як свідка бухгалтера товариства не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які є достатньо мотивовані.

При цьому, відповідно до положень ст.ст. 76, 89 ЦПК України показання свідка є одним із доказів по справі, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання та(або) невиконання зобов`язання за договором про передачу певної грошової суми або речей. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18) та в постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження 61-11630св19).

Таким чином, показання свідка не відносяться до належних доказів підтвердження права власності особи на рухому річ та (або) підтвердження виконання (невиконання) зобов`язань для яких законом передбачених інший порядок їх доведення. За законом виплата заробітньої плати здійнюється через касу роботодавця, та супроводжується оформленням відповідних касових документів ( відомість, розхідний касовий ордер та ін.) про видачу готівки, або відповідними банківськими документами у разі виплати заробітної плати через банк безготівково.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів, виходячи вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача в межах понесених ним сум.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терно-Граф залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року залишити без змін.

Cудові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Терно-Граф в межах понесених сум.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною п.2 ч.3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 11 липня 2022 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Костів О.З.

Парандюк Т.С.