Рішення

від 10.07.2022 по справі 300/1222/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. справа № 300/1222/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач), 07.03.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві (надалі, також відповідач, Головне управління ДПС в м. Києві, ГУ ДПС в м. Києві), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років за вх.№Ш/3189 від 05.07.2021, викладену у листі №6735/Ш/26-15-10-02-15 від 09.07.2021 та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві виконати дії за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом направлення подання на призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вислуга років позивача становить 26 років 1 місяць 19 днів, з яких 12 років 7 місяців 7 днів проходив службу в управлінні податкової міліції, тому відповідно до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб набув права на призначення пенсії за вислугу років. На заяву позивача, Головне управління ДПС в м. Києві відмовило в оформленні та направленні до пенсійного органу подання про призначення пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що до компетенції останнього не відноситься порушене питання.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено термін для усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 20.05.2022 до суду надійшли пояснення, у яких Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо задоволення позовних вимог заперечило, вказавши, що відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-1 усього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ у пункті «б» статті 12 визначив право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом звільнені зі служби незалежно від підстав на час звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових звань, а також звільнених зі служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті, з них що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або Національної поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (а.с.44-45).

Державна податкова служба у м. Києві ухвалу суду від 02.05.2022 отримала 09.06.2022 (а.с.49).

22.06.2022 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ГУ ДПС в м. Києві не має змоги виконати вимоги позивача шляхом направлення подання на призначення пенсії за вислугу років до пенсійного органу, оскільки витребувана інформація відсутня, а позовні вимоги є необґрунтованими та не належать до компетенції Головного управління ДПС в м. Києві. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.50-56). Одночасно, просить суд розгляд справи №300/1222/22 здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.07.2022 в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС в м. Києві про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи №300/1222/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в управлінні податкової міліції ДПА в м. Києві в період з 23.08.1994 по 01.06.2005.

01.06.2005 звільнений з податкової міліції ДПА у м. Києві згідно наказу №169-о від 30.05.2005.

05.07.2021 ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві, як до органу за останнім місцем служби в податковій міліції, із заявою про оформлення та подання документів до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (а.с.9-10).

Листом від 09.07.2021 за №6735/Ш/26-15-10-02-15 Головне управління ДПС в м. Києві відмовило позивачу в оформленні та поданні документів до Пенсійного фонду України з підстав відсутності компетенції, запропоновано звернутися до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (а.с.11-12).

05.01.2022 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової службу України, в якій просив зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві направити до відповідного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за вислугу років у відповідності з порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.13-14).

Листом від 01.02.2022 №1346/Ш/99-00-10-09-01-09 Державна податкова служба України повідомила, що не володіє запитуваною інформацією, оскільки розпочала роботу відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-о «Питання Державної податкової служби» у серпні 2019 року. Відтак, така інформація в Державній податковій службі України відсутня (а.с.15-16).

Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (у редакції від 15.04.2017 року), особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги (далі Постанова №1716) установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (п.1 Постанови №1716).

Пунктом 2 постанови № 1716 визначено, що на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби поширюється чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей

Відповідно до пункту б частини першої статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 № 393).

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Закон №2262-ХІІ як обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).

Воднораз, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Отже передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить, і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах .

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові у постанові від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Чергове рішення з цього питання прийнято Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №805/3923/18а (Постанова від 03.03.2021). Верховний Суд наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин. Верховний Суд зазначив, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у чому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.

Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 погодився з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а. та не вбачав підстав для відступу від нього в цій справі.

Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів Верховного Суду вважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 та прийшла до висновку про необґрунтованість висновку судів у подібних спорах про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Також колегія суддів Верховного Суду наголосила про необхідність врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії та на цих підставах зараховувати до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж, який нараховується на підставі підзаконних нормативних актів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 812/1100/17.

При цьому, необхідно врахувати, що Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії та вислугу років, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України. Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі міністерства та інші органи).Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до вимог пункту 2 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з вимогами пункту 12 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ формує вищезазначену заяву та подання про призначення пенсії відповідно до Додатків 1, 2 до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Виходячи з положень до п.п. 1, 7, 12 (з урахуванням додатку №2 до п. 12) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, проведення розрахунку вислуги років належить до повноважень уповноважених структурних підрозділів відповідних органів, де особа проходила службу та була звільнена з посади. Розрахунок вислуги років на пенсію складається за матеріалами особової справи та зазначається в поданні про призначення пенсії, які разом з іншими документами направляються до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Судом зазначається, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну позицію закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою Право на ефективний засіб юридичного захисту проголошує: Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд звертає увагу, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян від 02.11.2006 №1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Розгляд питання про призначення пенсії передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1

Згідно з пунктом 16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).

Однак, наявність/відсутність календарної вислуги позивача, та відповідно, право на таку пенсію, не є спірними в даних правовідносинах.

Як встановлено судом, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців 27.01.2012 внесено запис №10741120015017141 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державної податкової адміністрації в м. Києві (надалі, також ДПА у м. Києві) (ЄДРПОУ 01291502) шляхом реорганізації.

На виконання вимог Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової Служби від 21.09.2011 № 981 проведено реорганізацію та утворено Державну податкову службу у м. Києві (надалі, також ДПС в м. Києві) (код ЄДРПОУ 01291502) шляхом перетворення Державної податкової адміністрації у м. Києві.

В подальшому, згідно Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24.12.2012 № 726/2012 постановлено утворити Міністерство Доходів і зборів України, реорганізувавши Державну податкову службу України, зокрема Державну податкову службу у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502).

До Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502) від 20.08.2013 №10741120002041652, підстава рішення щодо реорганізації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" (надалі - постанова КМУ № 229) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів таборів (п.1) та реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби ( п.2).

Таким чином, внаслідок реорганізаційних заходів було ліквідовано ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502) та на його базі утворено нову юридичну особу Головне управління Міндоходів у м. Києві (ЄДРПОУ 38726007), 25.04.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис № 1074102000004503 про державну реєстрацію новоутвореної особи.

Надалі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу реорганізувавши Міністерство Доходів і зборів шляхом перетворення, та Постанови Кабінету міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис 13.10.2014 № 10741020000051245 про проведення державної реєстрації ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980).

Згодом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис від 10.11.2015 за № 10741120005045503 про припинення ГУ Міндоходів у м. Києві (ЄДРПОУ 38726007), підстава рішення щодо реорганізації.

Таким чином, внаслідок проведених реорганізацій юридичну особу публічного права ДПА у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502) було припинено та реорганізовано в ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502), яку в свою чергу було припинено у зв`язку з приєднанням до її правонаступника - новоствореної юридичної особи - ГУ Міндоходів у м. Києві (ЄДРПОУ 38726007), яку було припинено у зв`язку з приєднанням до правонаступника - ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980).

Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 (надалі - Порядок). Відповідно до п. 7 Порядку майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Отже, ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980) є правонаступником ліквідованих юридичних осіб, зокрема ДПА у м. Києві (ЄДРПОУ 01291502), як наслідок майно, права та обов`язки ліквідованих юридичних осіб на підставі передавальних актів перейшли до ГУ ДФС у м. Києві.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова №537) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх; приєднання до відповідних органів ДПС. За змістом зазначеної постанови новостворені органи ДПС визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків органів ДФС.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано ж юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, в тому числі Головне управління ДПС у м. Києві, та утворено відповідно до статті 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої владну та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (зі змінами) ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Згідно затвердженої структури в Головному управління ДПС у м. Києві, відсутні в її складі структурні підрозділи податкової міліції.

В свою чергу, податкова міліція входить до штатного розпису ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується Наказом «Про введення в дію Організаційної структури та Штатного розпису Головного управління ДФС у м. Києві».,

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" передбачено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, Постановою № 846 розділено сервісну та правоохоронну функції та передбачено виключення у ДПС функцій з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства.

В той же час набрав чинності Закон України від 28.01.2021 № 1150-ІХ "Про Бюро економічної безпеки України" прикінцевими та перехідними положеннями Розділу VI якого передбачено ліквідацію податкової міліції в термін, що не перевищує вісім місяців з дня набрання чинності зазначеного Закону.

Із зазначених законодавчих змін вбачається, що фактично розподіл адміністративної компетенції (перехід прав і обов`язків) ДФС відбувся не на два, а на три органи виконавчої влади: Державну податкову службу України, Державну митну службу України та Бюро економічної безпеки України.

Відтак, ДФС (ГУ ДФС у м. Києві) продовжує функціонувати як попередня юридична особа до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на завершальній стадії процес узгодження розподілу майна та передачі такого правонаступникам.

Зобов`язання, щодо видачі підприємством довідки про роботу та заробітну плату працівнику передбачена статтею 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). За приписом вищезазначеної статті, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей, та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою організацією де працювала особа.

Необхідність архівного зберігання документів для підприємства зумовлена наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі Наказ № 578/5), яким затверджено перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі Перелік).

Відповідно до Наказу № 578/5 на підприємство покладається обов`язок зберігання архівних документів, які можуть бути використані для підтвердження законних прав громадян, зокрема на нарахування пенсій, різних видів матеріальної допомоги та компенсацій, інших виплат і пільг - терміном у 75 років, а працівник може звернутись до підприємства з вимогою, щодо видачі довідки про роботу та заробітну плату протягом вказаного періоду.

Разом з тим, правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015р № 1000/5 (зареєстровано за № 736/27181/ від 22.06.2015) (далі Правила № 1000).

У разі припинення установи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення (далі - реорганізація) з передачею її функцій іншій установі остання приймає за актом документи, не завершені в діловодстві установи, що реорганізується, та п архів (п. 4 гл. 3 розділ XV Правил № 1000).

В разі ліквідації підприємства, установи, організації, вищезазначені довідки видаються правонаступником підприємства, установи, організації.

Якщо функції підприємства, що реорганізується, передаються декільком підприємствам, його архівні справи, внесені до Національного Архівного Фонду, передають у впорядкованому стані відповідному держархіву або архівному відділу міськради.

Водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа ГУ ДФС у м. Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019 № 10741270009051245) при цьому, запис про її припинення в Єдиному державному реєстрі відсутній.

Відповідно до пункту 10 Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р, за №766/30634), якщо державний орган перебуває на стадії ліквідації довідку про заробітну плату для призначення пенсії, вилає ліквідаційна комісія.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 28 10.2021 № 1127 «Деякі питання Застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби» постановлено, Міністерству юстиції та Державній архівній службі забезпечити прийняття Центральним державним архівом вищих органів влади та управління від апарату Державної фіскальної служби, а обласним, Київський міський державним адміністраціям забезпечити прийняття державними архівами областей, м. Києва від відповідних головних управлінь областей, м. Києва та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в упорядкованому стані архівних справ, внесених до Національного архівного фонду зокрема, документів з кадрових питань (особового складу).

Враховуючи те, що спір виник у відносинах публічної служби і стосується розміру грошового забезпечення за час проходження служби на посадах рядового та начальницького складу податкової міліції у ДПА міста Києва та ту обставину, що у ГУ ДПС у м. Києві відсутні фіскальні правоохоронні функції, а ГУ ДФС у м. Києві не ліквідовано як юридичну особу публічного права та на зберіганні у останнього перебувають внутрішні відомчі документи, серед яких особова справа позивача, відомості про нарахування грошового забезпечення, особові рахунки, платіжні відомості, та інші документи про нараховане та сплачене грошове забезпечення, документи, що стали підставою для виплати відповідних нарахувань.

Отже, процес реорганізації ГУ ДФС у м. Києві, який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців розпочався з 01.08.2019 та не є завершеним, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запис про припинення ГУ ДФС у м. Києві, у зв`язку з чим майно, права та обов`язки остаточно не перейшли до ГУ ДПС у м. Києві.

Крім того, публічно-владні функції в сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового законодавства у ГУ ДПС у м. Києві відсутні, як наслідок у складі ГУ ДПС у м. Києві відсутні підрозділи податкової міліції.

Таким чином, за відсутності компетенційного правонаступництва повноважень податкової міліції відповідно відсутні правові підстави для процесуального правонаступництва ДПС у справах, пов`язаних з реалізацією підрозділами податкової міліції та її посадових осіб повноважень прав та обов`язків, що покладені на такі підрозділи.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Сторонами суду не наведено інших, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання з урахуванням положень статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в позові до Державної податкової служби України. Позивач не проходив службу в Державній податковій службі України. В установленому законом порядку не проведено державну реєстрацію припинення Державної фіскальної служби України. Доказів передачі відповідачу повноважень щодо підготовки та подання документів для призначення пенсії колишнім працівникам податкової міліції, на день постановлення цього рішення, суду не подано, і судом таких фактів не встановлено. Отже, відповідачем не порушено прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача оспореними цим позовом діями.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116);

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.