Постанова

від 10.07.2022 по справі 420/17154/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17154/21

Суддя першої інстанції: Левчук О.А.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 10.01.2022р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Лайн Коммерс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2021р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Грін Лайн Коммерс» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2021р. №UA500020/2021/000138/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2021р. №UA500020/2021/00431.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Грін Лайн Коммерс» надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, однак відповідач протиправно скоригував митну вартість товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. позов задоволений з підстав того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2020р. між ТОВ «Грін Лайн Коммерс» (покупець) та компанієюThang Long Joint Stock Company, В`єтнам (продавець) укладено контракт №170620.NAN, згідно умов якого продавець зобов`язується виконати поставку, і покупець зобов`язується оплатити і прийняти харчові продукти, відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною даного контракту і прикладаються до нього. Продукти постачаються партіями. Для кожної партії продуктів, сторони підписують специфікацію, яка є невід`ємною частиною даного контракту, з зазначенням у ній найменування, асортименту, кількості, ціни і загальної вартості продуктів, які будуть постачатися. Ціна кожної партії продуктів вказана в доларах США. Поставка кожної партії продукції здійснюється відповідно до Міжнародний правил, і вказуються в специфікації на кожну конкретну партію відвантаження. /а.с.19-22/

На виконання умов вищезазначеного договору продавцем поставлено на користь позивача харчові продукти горіхи кеш`ю сирі згідно супровідних документів.

05.06.2021р. ТОВ «Грін Лайн Коммерс» подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500020/2021/021546, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 93808 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки СIF UA Одеса на виконання умов контракту від 16.06.2020р. №170620.NAN. /а.с.91-92/

Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; навантажувальний документ; сертифікат про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) з доповненнями; договір про надання послуг митного брокера.

Електронним повідомленням митного органу, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, запропоновано ТОВ «Грін Лайн Коммерс» надати додаткові документи: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертизи організаціями. /а.с.80-81/

Додатково позивачем надано прайс-лист виробника, копію митної декларації країни відправника, виписку з бухгалтерської документації №1 від 07.06.2021р. /а.с.84-85/

За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем прийнято рішення від 14.06.2021р. №UA500020/2021/000138/2 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за резервним методом. /а.с.89-90/

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00431 за результатами перевірки митних декларацій та відповідних документів, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин прийняття вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів. /а.с.88-88а/

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 14.06.2021р. №UA500020/2021/000138/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00431.

В даному випадку, з вказаного рішення та картки відмови вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. За результатами проведеної консультації, митну вартість визначено за резервним методом.

При цьому, за наслідком проведення митних процедур, митним органом встановлено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки, маркування як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також, до митного оформлення не надано підтвердження витрат на транспортування. Крім того, у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме спостерігається різна щільність друку, наявні різні шрифти, що може свідчити про підробку вказаних документів.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару.

Так, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що товариством документально не підтверджено факт включення витрат на транспортування товару до його вартості.

При цьому, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010, термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески, покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами ч.10 ст.58 МК України, товариством не понесено, внаслідок чого є безпідставними вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей.

Крім того, ціна на товар розуміється згідно умов CIF (відповідно до Інкотермс 2010) і включає вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України

В даному випадку, як вбачається з умов зовнішньоекономічного контракту, до митної вартості поставленого товару вже включена така складова, як транспортування товару.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а саме різної щільності друку, наявності різних шрифтів, що може свідчити про підробку вказаних документів, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Крім того, вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару.

Так, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються митницею з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Таким чином, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладені договір про надання правової допомоги від 01.09.2020р. №35, додаткову угоду №6 від 30.08.2021р. до договору про надання правової допомоги від 30.08.2021р. №35. /а.с.93-97/

Відповідно до чч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивачем надано рахунок-фактуру №77 від 30.08.2021р. на суму 12000грн., банківську виписку. /а.с.98-99/

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч.5.6 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2021р. №137 та платіжне доручення від 17.09.2021р. №857 на суму 2600грн. /а.с.101-102/

Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 4540грн. /а.с.12/Отже, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката та послуги перекладача в суді першої інстанції, зміст і обсяг наданих матеріалів до суду першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрат зі сплати судового збору у розмірі 4540грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн. та витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 2600грн.

До того ж, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем надано додаткову угоду №7 до договору про надання правової допомоги від 28.04.2022р. №35, рахунок на оплату №16 від 28.04.2022р. на суму 8000грн., банківську виписку. /а.с.221-224/

16.05.2022р. Одеська митниця подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги наданої позивачу, посилаючись на невідповідність зазначеної позивачем розміру правової допомоги критеріям розумності та співмірності.

Враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, зміст і обсяг наданих матеріалів до суду, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат до 1000грн., з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Лайн Коммерс» (код ЄДРПОУ 43317594) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.