Постанова

від 05.07.2022 по справі 826/4211/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4211/18 Головуючий у І інстанції - Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховській М.Г.,

представника позивача Кравченка С.О.,

представника відповідача Григор`євої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Селянського (Фермерське) господарство «ЛАН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Селянське (Фермерське) господарство «ЛАН» звернулось до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просило визнати протиправними дії ДФС щодо прийняття рішення від 20.02.2018 за №6285/6/99-99-11-02-01-15 за результатами розгляду скарги, визнати протиправним та скасувати рішення від 20.02.2018 за №6285/6/99-99-11-02-01-15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду скарги рішенням ДФС від 20.02.2018 № 6285/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суми донарахованого податку з доходів фізичних осіб та відповідні штрафні санкції. На підставі зазначеного рішення відповідачем 26.02.2018 складено податкові повідомлення-рішення № 0005681306 та № 0005691306. В свою чергу, позивач вважає рішення відповідача від 20.02.2018 № 6285/6/99-99-11-02-01-15 протиправним, оскільки останнє прийнято з порушенням строків його прийняття, встановлених п.п. 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у нерозгляді протягом встановленого п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України строку скарги Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» від 20.12.2017 на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 15.12.2017 № 0005791306, №0005801306, №0005811306. В іншій частині у задоволені позовних вимог - відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що строк розгляду скарги позивача розпочався 20.12.2017, а тому з 20.12.2017 у контролюючого органу є дві альтернативні дії, а саме, впродовж наступних 20 календарних днів прийняти та направити платнику податків рішення про: продовження строку розгляду скарги, або прийняти рішення за результатами розгляду скарги. Разом з тим, строк розгляду скарги позивача до 23.02.2018 (включно) продовжено рішенням ДФС №1268/6/99-99-11-02-01-15, датованим 15.01.2018, тобто, з пропуском строку, визначеного п. 56.8. ст. 56 ПК України, що, в свою чергу, спричинило прийняття ДФС спірного рішення від 20.02.2018 №6285/6/99-99-11-02-01-15 поза межами строку, встановленого законодавством України.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно п.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення протягом 20 календарних днів наступних за днем отримання скарги, тобто наголошує, що строк рахується з дати отримання скарги, а не з дати подання скарги до поштового відділення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 15.12.2017 за результатами документальної планової виїзної перевірки Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт від 01.12.2017 №23082/2040-14-02-08/22668709.

На підставі вказаного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 № 0005791306, №0005801306, №0005811306.

20.12.2017 позивачем направлено поштовим зв`язком до ДФС скаргу від 20.12.2017 про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки, яка отримана адресатом 26.12.2017.

Рішенням ДФС від 15.01.2018 №1268/6/99-99-11-02-01-15 продовжено строк розгляду скарги до 23.02.2018 (включно).

13.02.2018 позивачем направлено поштовим зв`язком до ДФС уточнення до скарги від 08.02.2018.

20.02.2018 ДФС рішенням №6285/6/99-99-11-02-01-15 скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи, що скаргу від 20.12.2017 розглянуто з порушенням строку, встановленого положеннями Податкового кодексу України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, згідно з п.п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податку має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Пунктом 55.1. статті 55 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.2. ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

При цьому, як зазначено в п. 56.16. ст. 56 ПК України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно з п. 56.8. ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п 56.9. ст 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як встановлено судом, згідно з фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» скаргу позивачем подано до поштового відділення 20.12.2017.

А до ДФС вона надійшла та зареєстрована в контролюючому органі відповідно до вхідного штемпеля ДФС 26.12.2017 вх. № 82524/6 від 26.12.2017 (а.с.5 т.2).

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень розпочалася 20.12.2017, оскільки відповідно до п. 56.8. ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Судова колегія вважає, що строки, встановлені п. 56.16. ст. 56 ПК України (дата подання скарги платником) і п. 56.8. ст. 56 ПК України (строк розгляду скарги контролюючим органом) не є тотожними, і приходить до висновку, що 20-денний строк розгляду скарги має рахуватись саме з моменту її отримання контролюючим органом, тобто у дані справі - з 26.12.2017.

Таким чином, оскільки відповідачем 15.01.2018 прийнято рішення № 1268/6/99-99-11-02-01-15 про продовження строку розгляду скарги до 23.02.2018 (включно), яке направлено на адресу позивача рекомендованим листом в визначений Податковим кодексом України 20-денний строк, то з урахуванням продовження строків розгляду скарги, вона розглянута ДФС 20.02.2018, тобто в межах строків, визначених ПК України.

При цьому, суд не приймає доводи представника позивача в судовому засіданні про те, що згідно роздруківки з сайту Укрпошти (а.с.148 т.1) вбачається отримання уповноваженою особою відповідача поштового відправлення від них 22.12.2017, оскільки, як установлено судом і не заперечувалось учасниками, 22.12.2017 була п`ятниця, а наступні три дні - 23,24 та 25 грудня - вихідні дні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 11.07.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова