Постанова

від 03.07.2022 по справі 921/703/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. Справа №921/703/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

при секретарі судового засідання Залуцький Д.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», №291 від 25.02.2021 (вх. №01-05/831/21 від 04.03.2021),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 (повне рішення складено 11.02.2021)

у справі №921/703/20 (суддя Гирила І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», м. Дніпро

до відповідача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

10.11.2020 у Господарський суд Тернопільської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (далі по тексту - ТОВ «Вента.ЛТД») з позовом до Тернопільської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14.04.2014 у редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, однак відповідач відмовив у поновленні договору оренди, мотивувавши тим, що не отримував письмових звернень від позивача про поновлення договору оренди. ТОВ «Вента.ЛТД» вказує, що після спливу строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою та у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, не відмовлялося від користування земельною ділянкою та не вчиняло будь-яких дій щодо її повернення відповідачу, натомість відповідач примірники договору про поновлення договору оренди не підписав, будь-яких зауважень щодо їх підписання не висловив.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 у справі №921/703/20 відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову.

Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивач ні у визначений договором строк, ні у строк, встановлений ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до відповідача з листом-повідомленням і додатковою угодою про поновлення договору оренди не звернувся, а тому ним недотримано приписи ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» що виключає можливість застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 у справі №921/703/20 та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1)суд першої інстанції не врахував, що відповідь відповідача за №2344/08-ю від 28.02.2020 не можна вважати запереченням стосовно поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки така відповідь надана не протягом одного місяця після закінчення договору оренди землі;

2)висновок суду першої інстанції про те, що розташування на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить позивачу, не є безумовною підставою для поновлення договору оренди землі не узгоджується з правовим висновком, який викладений у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 згідно з яким ніхто інший, окрім власника цього об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований;

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 відкрито апеляційне провадження у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.04.2021.

Таким чином, шістдесятиденний строк розгляду апеляційної скарги, який встановлений ч. 1 ст. 273 ГПК України, розпочинається з 18.03.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 зупинено провадження у справі №921/703/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19.

Статтею 117 ГПК України передбачено, що зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

З огляду на цю процесуальну норму суд апеляційної інстанції враховує, що на дату зупинення провадження у справі зі шістдесятиденного строку, який встановлений ч. 1 ст. 273 ГПК України, минуло 26 днів, а до завершення строку розгляду апеляційної скарги залишилось 34 дні.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 поновлено провадження у справі №921/703/20, а розгляд справи призначено на 23.05.2022.

Відтак строк розгляду апеляційної скарги завершується 09.05.2022, однак призначаючи справу до розгляду суд застосував розумність процесуальних строків, які передбачені ч. 2 ст. 114 ГПК України.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/ .

Зі списку розсилки поштової кореспонденції від 06.04.2022 вбачається, що ухвала суду від 05.04.2022 про призначення справи до розгляду на 23.05.2022 надіслана на електронну адресу ТОВ «Вента.ЛТД» - yeremenkoalena@ventaltd.com.ua, на електронну адресу його представника - ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зазначені в апеляційній скарзі, а також на електронні адреси Тернопільської міської ради - ternopil_rada@ukr.net , яка зазначена у відзиві на апеляційну скаргу.

Частинами п`ятою та сьомою статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Окрім того, частиною восьмою статті 120 ГПК України встановлено, якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Натомість ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Зважаючи на зазначені вище процесуальні норми, а також об`єктивні обставини того, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, якою поновлено провадження у справі №921/703/20, а розгляд справи призначено на 23.05.2022, в силу приписів процесуального закону слід вважати врученою сторонам по справі.

Ухвала суду від 23.05.2022 про відкладення розгляду апеляційної скарги на 20.06.2022 направлена на офіційні електронні адреси зазначені у позовній заяві та відзиві.

На електронну адресу суду 18.06.2022 надійшло повідомлення представника позивача Подолінської Т.В. в якому зазначено, що апелянт не зможе прийняти участь у засіданні від 23.06.2022 у зв`язку з воєнним станом в Україні та існуючою повітряною небезпекою. До повідомлення додано довіреність від 18.07.2019 та свідоцтво серії ДП №4394 від 05.07.2019 на право заняття адвокатською діяльністю, однак дане повідомлення не підписано електронним цифровим підписом через несправність програмного забезпечення.

Тому для надання сторонам права реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі представників у судовому засіданні, з метою повного, всестороннього і всебічного дослідження всіх обставин справи суд відклав розгляд апеляційної скарги ухвалою від 20.06.2022 на 04.07.2022 о 10 год. 20 хв., зазначивши в ухвалі про можливість реалізації свого процесуального права брати участь в розгляді апеляційної скарги шляхом проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що регламентовано ст. 197 ГПК України.

Ухвала суду надіслана на електронну адресу представника позивача Подолінської Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, судом вжито всіх об`єктивно залежних від нього заходів з метою належного повідомлення сторін про час, дату та місце слухання справи.

У силу ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання 04.07.2022 сторони не з`явились.

Відтак суд апеляційної інстанції розцінює систематичну неявку сторін як без поважних причин, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу за відсутності сторін за наявними у справі доказами, оскільки така поведінка сторін призведе до безпідставного затягування справи, що в свою чергу порушуватиме як процесуальні, так і розумні строки розгляду справи, які є однією з складових принципу верховенства права.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що між Тернопільською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Вента.ЛТД» (орендар) підписано договір від 04.04.2014 (а.с.5-8) за умовами пунктів 1, 2, 8 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 6110100000:03:003:0042, площею 0,2867 га, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 10, строком на п?ять років (з 17.03.2014 по 17.03.2019).

Відповідно до пункту 43 договору оренди землі від 04.04.2014 цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, враховуючи п. 43 договору оренди землі від 04.04.2014 сторони у даній справі самі визначили, що цей договір є укладеним за умови його державної реєстрації.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Судами встановлено, що вищезазначений договір оренди зареєстрований в книзі записів за №5166 від 05.05.2014, а державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки відбулася 26.05.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.17).

Для визначення початку перебігу дії вищезазначеного договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року, справа №322/1178/17, яка у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.

Так, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 зазначила про те, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16) вказував на те, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться за змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі.

Отже, виходячи з п. 43 договору оренди землі від 04.04.2014, останній набирає чинності з 26.05.2014, а завершує свою дію 17.03.2019.

Після закінчення строку дії зазначеного договору, 13.02.2020 ТОВ «Вента ЛТД» звернулось до Тернопільської міської ради із заявою за №1646 від 28.12.2019 (а.с.21, 24) про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014. Зокрема, позивач зазначав, що орендар, після закінчення договору оренди землі від 04.04.2014 продовжує користуватись земельною ділянкою, протягом місяця не отримало листа-повідомлення орендодавця із запереченнями в поновленні договору, актів про повернення земельної ділянки та інших документів, які б свідчили про заперечення орендодавця проти поновлення договору. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про те, що в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах. Додатком до вказаної заяви вказано, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014.

У відповідь на звернення, Тернопільська міська рада листом за №2344/08-ю від 28.02.2020 (а.с.22) повідомила заявника про відсутність законних підстав для задоволення згаданої вище заяви. Зокрема, відповідач зазначив, що термін дії договору оренди землі, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації від 05.05.2014 за №5166, закінчився 17.03.2019. Письмові звернення ТОВ «Вента ЛТД» про намір продовжити дію договору оренди землі у визначений ним строк в Тернопільську міську раду не надходили і не зареєстровані. Одночасно, Тернопільська міська рада зазначила, що відповідно до ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, надання в користування (оренду) сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній чи комунальній власності здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування.

Зважаючи на продовження користування вказаною вище земельною ділянкою після закінчення строку дії вказаного договору, належного виконання обов`язку щодо сплати орендної плати (на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено довідку Офісу великих платників податків ДПС України за №2245 від 19.10.2020 (а.с.45) про відсутність станом на 19.10.2020 податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи), посилаючись на те, що ТОВ «Вента.ЛТД» є власником нерухомого майна (а.с.46-47), яке розміщене на земельній ділянці, що є предметом оренди за договором оренди землі від 04.04.2014, приписи ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач вважає договір оренди землі від 04.04.2014 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а відмову Тернопільської міської ради від підписання запропонованого ним проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 04.04.2014, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 05.05.2014 за №5166, є порушенням його права орендного користування спірною земельною ділянкою.

Наведені вище обставини і слугували підставою для звернення ТОВ «Вента ЛТД» з позовом у даній справі.

Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020 і на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

На відміну від наведених положень Закону, в пункті 8 договору оренди землі від 04.04.2014 сторони домовились про інше, що після закінчення терміну дії договору орендар, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У цьому разі орендар не пізніше , ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Тобто строк на звернення орендаря до орендодавця із заявою про поновлення договору, який визначений в договорі, та цей ж строк, який встановлений Законом України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020 і на час виникнення спірних правовідносин) є різним.

З огляду на це, апеляційний господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у пунктах 60-63 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №915/1434/20 про те, що виходячи з положень ч. 2 ст. 33 Закону, звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк повинне бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди. Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.

Подібна правова позиція щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з дотриманням строку, передбаченого умовами договору, викладена в постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №915/1796/19 та від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, а також від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20 Верховний Суд виходив з того, що (1) у договорі оренди землі сторони передбачили, що він діє до певної дати, (2) цим же договором сторони погодили, що для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору, (3) перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, (4) вказаний у договорі строк на звернення орендаря до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк суд касаційної інстанції обчислював з урахуванням встановленого сторонами у договорі строку його дії.

Враховуючи визначений сторонами в договорі строк його дії до 17.03.2019, а також погоджений сторонами строк (не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору) для повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити строк дії договору, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що орендар мав звернутись до орендодавця не пізніше ніж 17.01.2019.

Оскільки судом встановлено, що ТОВ «Вента.ЛТД» звернулось до Тернопільської міської ради із заявою про поновлення договору 13.02.2020, після закінчення договору оренди, то відповідно правильними є висновки суду першої інстанції, що орендарем не дотримано погоджені сторонами умови договору щодо строку звернення до орендодавця з заявою про продовження договору оренди.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для укладення договору оренди на новий строк. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/6872/20.

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 за позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки визначила алгоритм дій для орендаря та орендодавця, які відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" мають намір поновити договір оренди землі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, щодо порядку поновлення договору оренди землі, та зазначила, що для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проєкту додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкт додаткової угоди.

Судами встановлено, що договір оренди землі від 04.04.2014, набув чинності з 26.05.2014 (моменту державної реєстрації).

Відповідно до умов укладеного правочину та приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства (ст. 33 Закону№161-XIV) позивач, як орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі та мав намір скористатися правом на його поновлення на новий строк, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону№161-XIV, зобов`язаний був відповідно до п. 8 договору у термін до 17.01.2019 повідомити Тернопільську міську раду, як орендодавця, про намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди.

Однак, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ні у визначений договором строк, ні у строк встановлений ч. 2 ст. 33 Закону №161-XIV ТОВ «Вента ЛТД» до Тернопільської міської ради не зверталось.

Заява за №1646 від 28.12.2019 про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014 разом із проектом відповідної додаткової угоди була надіслана позивачем на адресу відповідача лише 13.02.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист та накладної АТ "Укрпошта" від 13.02.2020.

Таким чином спростовуються доводи апелянта про те, що відповідь відповідача за №2344/08-ю від 28.02.2020 не можна вважати запереченням стосовно поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки така відповідь надана не протягом одного місяця після закінчення договору оренди землі, оскільки матеріалами справи встановлено, що орендар ні у визначений п. 8 договору строк, ні у строк, встановлений ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», до відповідача з листом-повідомленням і додатковою угодою про поновлення договору оренди не звернувся.

Наведені вище обставини свідчать про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV та про відсутність підстав для задоволення позову, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Що стосується покликання апелянта на правовий висновок, який викладений у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 за змістом якого ніхто інший, окрім власника цього об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, то суд апеляційної інстанції погоджується з важливістю принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України).

З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості, відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки на нових умовах.

Тобто наявність нерухомого майна на земельній ділянці, наданій позивачу за договором оренди землі від 04.04.2014, згідно положень діючого законодавства, не є безумовною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки, без дотримання визначеного законом та зазначеного вище порядку.

Більше того у відповіді за №2344/08-ю від 28.02.2020 на заяву ТОВ «Вента.ЛТД» за №1646 від 28.12.2019 міська рада довела до відома позивача про порядок надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Тому спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

З огляду на це місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для захисту права позивача на поновлення договору на тих самих умовах, що були зазначені договорі оренди землі від 04.04.2014, а відтак судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позову.

Оскільки апелянтом не спростовано правильні висновки суду першої інстанції, то апеляційна скарга ТОВ «Вента.ЛТД» підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 3153,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД», №291 від 25.02.2021 (вх. №01-05/831/21 від 04.03.2021) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 у справі №921/703/20 - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Повний текст постанови складено 07.07.2022.