Постанова

від 25.10.2022 по справі 921/703/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/703/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД"

до Тернопільської міської ради

про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014,

(У судове засідання з`явилася представник позивача - Подолінська Т. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" (далі - ТОВ "Вента.ЛТД") звернулося з позовом до Тернопільської міської ради (далі - Міськрада) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14.04.2014 у редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, однак відповідач відмовив у поновленні договору оренди, мотивувавши тим, що не отримував письмових звернень від позивача про поновлення договору оренди. ТОВ "Вента.ЛТД" вказує, що після спливу строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою та у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, не відмовлялося від користування земельною ділянкою та не вчиняло будь-яких дій щодо її повернення відповідачу, натомість відповідач примірники договору про поновлення договору оренди не підписав, будь-яких зауважень щодо їх підписання не висловив.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 04.04.2014, на підставі рішення Міськради за № 6/45/117 від 17.03.2014, між Тернопільською міською радою, як орендодавцем, з однієї сторони, та ТОВ "Вента ЛТД", як орендарем, з другої сторони, укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості у м. Тернополі за адресою вул. Поліська, 10.

Згідно з п. п. 2-3, 5 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:03:003:0042 загальною площею 0,2867 га, в тому числі землі промиловості. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна складське приміщення, адміністративно-складська будівля, бензозаправочна станція. Інженерні мережі водопровід, побутова каналізація.

П. 8 договору визначено, що останній укладено терміном на п`ять років з 17.03.2014 до 17.03.2019. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. п. 18, 20 договору).

П. 37 договору визначено, що його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

П. 43 договору визначено, що останній набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Про вчинення вказаного вище правочину в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис від 05.05.2014 з № 5166.

В реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди землі від 04.04.2014 зареєстрований 26.05.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.06.2014 № 23589132.

13.02.2020 ТОВ "Вента ЛТД" звернулося до Міськради із заявою від 28.12.2019 про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014. Зокрема, позивач зазначав, що як орендар, після закінчення договору оренди землі від 04.04.2014 продовжує користуватись земельною ділянкою, протягом місяця не отримав листа-повідомлення орендодавця із запереченнями в поновленні договору, актів про повернення земельної ділянки та інших документів, які б свідчили про заперечення орендодавця проти поновлення договору. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про те, що в силу приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах. Додатком до вказаної заяви вказано, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.04.2014.

У відповідь на звернення, Міськрада листом від 28.02.2020 № 2344/08-ю повідомила заявника про відсутність законних підстав для задоволення згаданої вище заяви. Зокрема, відповідач зазначив, що термін дії договору оренди землі, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації від 05.05.2014 № 5166, закінчився 17.03.2019. Письмові звернення ТОВ "Вента ЛТД" про намір продовжити дію договору оренди землі у визначений ним строк в Міськраду не надходили і не зареєстровані. Одночасно, Міськрада зазначила, що відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) надання в користування (оренду) сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній чи комунальній власності здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 у справі № 921/703/20 (суддя Гирила І. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (Кордюк Г. Т. - головуючий суддя, судді Галушко Н. А., Желік М. Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів аргументовано тим, що позивач ні у визначений договором строк, ні у строк, встановлений частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" до відповідача з листом-повідомленням і додатковою угодою про поновлення договору оренди не звернувся, а тому ним недотримано приписи частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" що виключає можливість застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та інших учасників судового процесу

4.1. ТОВ "Вента.ЛТД" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник вважає, що необхідно відступити від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 щодо особливостей застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки вони суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та статті 17 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", положенням статей 8, 9 Конституції України.

На думку ТОВ "Вента.ЛТД" повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Крім того, застосовуючи висновки, викладені у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у вказаних справах висновки викладалися без урахування того, що на земельній ділянці знаходилося нерухоме майно, належне позивачу, а тому правовідносини у цих справах не є подібними зі справою № 921/703/20.

4.3. Стосовно підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій зробили висновок, що розташування на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна не є безумовною підставою для поновлення договору оренди землі без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 стосовно застосування статей 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Право позивача на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що йому належить на праві власності, не може бути обмежено, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.4. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спір у справі між сторонами виник з приводу визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено ЗК України та Законом України "Про оренду землі", стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Як свідчать матеріали справи та установлено судами попередніх інстанцій, пунктом 8 договору оренди земельної ділянки, він укладений терміном на п`ять років з до 17.03.2019.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього своєчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що згідно з останньою правовою позицією, викладеною в пункті 43 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що єдиним механізмом оформлення продовження орендних відносин, є укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди, що підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

У зв`язку із цим, помилковим є твердження скаржника про те, що передбачені у частинах 1- 5 і 6 статті 33 цього Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

5.5. Зважаючи на викладене, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстави для поновлення спірного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, оскільки позивач не дотримався чітко визначеної законом процедури поновлення договору оренди землі, не направивши своєчасно відповідне повідомлення орендодавцю.

У свою чергу, стверджуючи про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у справах 313/350/16-ц, № 159/5756/18 щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", заявник також стверджує про суперечність таких висновків Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ, зокрема рішень від 24.03.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", від 23.10.1991 у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії".

У той же час, посилання скаржника на висновки у вказаних справах жодним чином не обґрунтовують необхідність відступу від правових позицій Великої Палати Верховного Суду. Більше того, вони стосуються легітимних очікувань щодо продовження договору і про те, що порушення з боку органу влади не може бути підставою для позбавлення права на поновлення договору. Однак, як слідує із встановлених обставин справи № 921/703/20, саме заявник не вжив жодних заходів задля своєчасного поновлення договору оренди, що і призвело до того, що вказаний договір не може бути поновлений у відповідній редакції.

За таких обставин, колегія судів не убачає підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.

5.6. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

У контексті зазначеної підстави, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій зробили висновок, що розташування на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна не є безумовною підставою для поновлення договору оренди землі без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 стосовно застосування статей 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

У справі № 921/158/18 правовідносини стосувалися визнання незаконними (протиправними) дій Теребовлянської міської ради Тернопільської області в частині незатвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі кладової; визнання укладеним у редакції позивача договору оренди для обслуговування нежитлової будівлі кладової.

Як слідує із постанови від 03.04.2019, Велика Палата Верховного Суду направляючи справу на новий розгляд, вказала, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки він має вирішуватися з огляду на суб`єктний склад його сторін та характер спірних правовідносин у порядку господарського судочинства. Позовні вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди укладеним нерозривно пов`язані між собою й від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої, а тому вони мають розглядатися в одному провадженні. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на особливості розгляду такого виду позовів у контексті визначення юрисдикції. Висновків щодо застосування статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України саме в контексті можливості поновлення договору оренди, зазначена постанова не містить.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 в пункті 57 у справі № 903/1030/19 зазначила, що: "у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки".

Апеляційний господарський суд також звертав увагу позивача на вказані аргументи і наголошував, що наявність нерухомого майна на земельній ділянці, наданій позивачу за договором оренди землі, не є безумовною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки у межах вказаного провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

5.7. Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника щодо допущення судами порушень норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 921/703/20.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 921/703/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ