Постанова

від 27.06.2022 по справі 909/1074/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2022 р. Справа №909/1074/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Плотніцький Б.Д.

Марко Р.І.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш" б/н від 05.02.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/489/22 від 10.02.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 (суддя Скапровська І. М., повний текст складено 10.01.2022)

у справі № 909/1074/20

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш" (надалі ВАТ "Автоливмаш"), с. Микитинці, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач: Громадської організації "Асоціації футболу учасників АТО Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

про визнання права власності на спортивні споруди розміщені по вул. Юності, 23, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Тарновська І.Я. - представник

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання за ВАТ "Автоливмаш" права власності на спортивні споруди розміщені по вул. Юності, 23, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ЦК України, якими визначено зміст права власності та його непорушність, не визнає права власності позивача на оспорюванні спортивні споруди.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 замінено учасника справи №909/10745/20 відповідача Микитинецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради на її правонаступника - Івано-Франківську міську раду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 у справі № 909/1074/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення суду, місцевий господарський суд виходив з того, що відсутній факт оспорювання чи не визнання відповідачем права власності позивача на спортивні споруди. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності із застосуванням положень ст.392 ЦК України є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ВАТ "Автоливмаш" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що суд помилково дійшов висновку про те, що відсутні докази порушення відповідачем майнового права позивача, за захистом якого він звернувся. Вказане підтверджується тим, що сільська рада без всяких пояснень не надавала позивачеві дозволу на оформлення ним права власності на спортивні споруди та відмовляла в наданні дозволу на виготовлення свідоцтва на право власності. На думку позивача, відповідач не визнає право власності ВАТ "Автоливмаш" на спортивні споруди, розміщені по вул. Юності, 23, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, що підтверджується долученими до матеріалів справи рішеннями сільської ради та листами.

24.06.2022 від Івано-Франківської міської ради на електронну адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ». Вказане клопотання обґрунтовано тим, що предметом даного спору є визнання права власності на спортивні споруди, розміщенні на земельній ділянці по вул. Юності,23 с. Микитинці Івано-Франківської міської ради, площею 3,3 га, а Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2021 №293-13 «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» Комунальному підприємству «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ» передано в постійне користування земельну ділянку площею 3,6056 га на вул. Юності- Марковецька для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, кадастровий номер 2610193001:18:002:0001. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.06.2022 за Комунальним підприємством «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ» зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку площею 3,6056 га на вул. Юності-Марковецька, кадастровий номер 2610193001:18:002:0001. Таким чином, на думку відповідача, рішення по справі може вплинути на права та обов`язки Комунального підприємства «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ».

Приписами ч.1, ч.2, ст. 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Питання про допущення або залучення третьої особи до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

З огляду на наведенні обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що заява Івано-Франківської міської ради не містять достатньо обґрунтованих підстав для залучення до участі у справі № 909/10745/20 Комунального підприємства «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ» на стороні відповідача на стадії апеляційного провадження, оскільки рішення Івано-Франківської міської ради, яким передано Комунальному підприємству «Івано-Франківський міський центральний стадіон «РУХ» в постійне користування спірну земельну ділянку було прийнято ще 30.07.2021, проте, в суді першої інстанції така заява відповідачем не подавалася і судом не розглядалася.

Представник Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з мотивів , наведених у відзиві на апеляційну скаргу, та зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, 24.05.2022 на поштову адресу суду надіслав текст заключного слова (зареєстрований в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/2790/2), у якому просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

ГО "Асоціації футболу учасників АТО Івано-Франківської області" участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечила. Про розгляд даної справи третя особа була повідомлена секретарем судового засідання Гавриляк І.В. в телефонному режимі за номером НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною телефонограмою, яка наявна у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши представника відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Листом Івано-Франкфівської обласної ради народних депутатів від 18.04.1978 року за №8-56/54-620 було доручено Івано-Франківському філіалу інституту "Укрземпроект" оформити матеріали по відводу земельної ділянки в постійне користування заводу "Автоливмаш" під будівництво спортивних споруд, торгового комплексу і зупинки автобусів, зобов`язано філіал інституту "Укрземпроект" розробити проект, технічну документацію та здійснити відвід землі за рахунок земель радгоспу "Перемога" в межах Хриплинського промвузла та подати облвиконкому на розгляд (а.с. 16 т.1).

На виконання доручення облвиконкому було здійснено вибір земельної ділянки попереднього погодження Івано-Франківського заводу "Автоливмаш" під спорудження спорткомплексу та погоджено із попереднім землекористувачем Івано-Франківською науково-дослідною станцією хрестоцвітних культур, головним інженером землевпорядником РУСГ райвиконкому, головним архітектором району та директором заводу "Автоливмаш".

Обласний відділ в справах будівництва і архітектури при облвиконкомі 13.08.1987, розглянувши доручення облвиконкому №13-40/52-1610 від 09.10.85, висновок землекористувача про згоду та позитивні висновки відповідальних організацій, погодився із вибором земельної ділянки в постійне користування для ВО "Карпатпресмаш" під будівництво спорткомплексу площею 4,6 га за рахунок земель НДГ "Перемога" (а.с. 20 т.1).

Даному висновку обласного відділу в справах будівництва і архітектури передували позитивні висновки обласної інспекції Держкомітету УРСР по охороні природи, Івано-Франківського управління водоохорони, виконкому Тисминецької районної ради, директора НДГ "Перемога" Тисменицького району.

Розпорядженням Тисменицького райвиконкому №127Р від 22.05.1986 була створена комісія по вибору земельної ділянки попереднього погодження для відводу ВО "Карпатпресмаш" під будівництво комплексу спортивних споруд за рахунок земель НДГ "Перемога".

Комісія в складі головного інженера землевпорядника Тисменицького РАПО, головного агронома РАПО , головного архітектора Тисменицького району, головного архітектора м. Івано-Франківська, представника проектної організації, директора науково-дослідної станції та начальника відділу капітального будівництва погодилась з вибором земельної ділянки в постійне користування Івано-Франківському виробничому об"єднанню "Карпатпресмаш" площею 4,6га , про що було складено акт, датований 1987 (а.с. 24 т.1).

Після одержання необхідної техдокументації за рахунок коштів заводу "Автоливмаш" було розпочато спорудження спортивного комплексу господарським способом, про що свідчить довідка про обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт за 1996, які склали 72 346 грн (а.с. 13 т.1), додаткова угода від 20.02.1996 до договору підряду, укладеного між замовником ВАТ "Автоливмаш" та виконавцем ДРБУ (а.с. 12 т.1), акт звірки виконаних робіт від 10.10.1996 (а.с. 32 т1), акт прийому-передачі основних засобів від 30.12.1996, за яким підрядчик передав, а замовник прийняв спортивні споруди по вул. Юності,23.

Враховуючи, що ВАТ "Автоливмаш" був створений шляхом перетворення в процесі приватизації державного майна в акціонерне товариство відкритого типу в 1995 році, а будівництво спортивного комплексу розпочато і закінчено в 1996 році, цей об`єкт не увійшов до складу цілісного майнового комплексу, що переданий ВАТ в процесі приватизації. Однак, з 1996 року спортивні споруди по вул. Юності,23 перебувають на балансі ВАТ "Автоливмаш" (а.с. 39-55 т.1).

Позивач неодноразово звертався до Микитинецької сільської ради (листами від 02.03.2007, 08.06.2007 (а.с. 59-60)) про оформлення права постійного користування земельною ділянкою під спортивними спорудами площею 3,38 га.

Однак, відповідачем Микитинецькою сільською радою рішення про надання в користування чи оренду земельної ділянки не приймалося, натомість в порушення діючого земельного законодавства Микитинецька сільська рада п.5 рішення №45 від 20.06.2007 надала дозвіл іншому суб`єкту господарювання на збір матеріалів на погодження місця розташування земельної ділянки площею 3,48 га для виробничих цілей на місці розташування спортивного комплексу ВАТ "Автоливмаш".

Прокурором м. Івано-Франківська рішення №45 від 20.06.2007 Микитинецької сільської ради опротестовано з підстав порушення сільською радою порядку вилучення та надання земельної ділянки іншому користувачу та грубого порушення права власності ВАТ "Автоливмаш" на спортивні споруди, оскільки відповідно до ст.52 Закону України "Про власність" припинення права власності на будинки, будівлі, споруди допускається тільки у випадку вилучення в установленому порядку земель, на яких вони розташовані (а.с. 63-66 т.1).

Листом від ОЗ.09.2009 №37 ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Івано-Франківского ОБТІ, у якому просило зареєструвати право власності на нерухоме майно - спортивні споруди, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Юності,23 (а.с. 68-69 т.1).

Листом №2884 від 27.10.2009 Івано-Франківске ОБТІ повідомило ВАТ "Автоливмаш", що вказані у листі від ОЗ.09.2009 №37 споруди не відповідають головним ознакам нерухомості, що є підставою для державної реєстрації, а основним їхнім призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням, а тому вони (спортивні споруди) відносяться до об`єктів, які не підлягають державній реєстрації (а.с. 70 т.1).

Листами №4448 від 17.10.2011 та №4452 від 11.11.2011 ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Микитинецької сільської ради про оформлення права власності на нерухоме майно - спортивні споруди (а.с. 71-72 т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 05.01.2012 №94 (а.с. 78 т.1) відхилено звернення ВАТ "Автоливмаш" про надання дозволу на оформлення права власності на спортивні споруди та відмовлено у надані дозволу на виготовлення свідоцтва на право власності. Зобов`язано в.о. президента ВАТ "Автоливмаш" звільнити земельну ділянку від спортивних споруд до 05.04.2012.

Рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання від 10.01.2012 №111-11/2012 (а.с. 79 т.1) відхилено звернення ВАТ "Автоливмаш" про отримання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 2,9072 га для обслуговування спортивних споруд по вул. Юності в с. Микитинці Івано-Франківської області. Зобов`язано в.о. президента ВАТ "Автоливмаш" звільнити земельну ділянку від спортивних споруд до 05.04.2012.

Листом від 16.07.2012 №4223 ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Микитинецької сільради про перегляд рішення виконкому від 05.01.2012 №94 та рішення селищної ради №111-11/2012 року щодо звільнення земельної ділянки від спортивних споруд. Також даним листом позивач просив прийняти рішення про надання дозволу на збір матеріалів на оренду земельної ділянки по вул. Юності в с. Микитинці в розмірі 3,4871 га. (а.с. 73-74 т.1).

Рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання від 19.07.2012 №189-16/2012 (а.с. 80 т.1) відмовлено ВАТ "Автоливмаш" у перегляді рішення виконкому від 05.01.2012 №94 та рішення селищної ради №111-11/2012, та на наданні дозволу на збір матеріалів на оренду земельної ділянки по вул. Юності в с. Микитинці в розмірі 3,4871 га. Залишено в силі рішення виконкому від 05.01.2012 №94 та рішення селищної ради №111-11/2012.

Рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 18.10.2018 №635-23/2018 «Про розгляд звернення Громадської організації "Асоціації футболу учасників АТО Івано-Франківської області" щодо виготовлення, затвердження проекту землеустрою, містобудівельного обґрунтування» надано дозвіл ГО "Асоціація футболу учасників АТО Івано-Франківської області" користуватися земельною ділянкою орієнтовною площею 3,6056 га (стадіоном та іншими спортивними спорудами) на Юності-Марковецька терміном на 10 років (а.с. 160 т.1).

Листом від 01.03.2019 №3 ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Микитинецької сільради про скасування рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 18.10.2018 №635-23/2018 (а.с. 75 т.1).

Листом №02.2-13189 від 19.03.2019 (а.с. 83 т. 1) Микитинецька сільська рада повідомила позивачу, що сільською радою проводяться ряд заходів, спрямованих на те, щоб земельна ділянка по вул. Юності використовувалась за своїм цільовим призначенням, а саме: для спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд, згідно з генпланом села Микитинці. Також зазначила, що оскільки у ВАТ «Автоливмаш» відсутні документи, які би підтверджували право власності на вищевказану земельну ділянку та на розташовані на ній спортивні споруди, це доводить той факт, що земельна ділянка захоплена вами самовільно, без будь-якого дозволу зі сторони Микитинецької сільської ради, що є грубим порушенням статті 197-1.

24.05.2019 Микитинецькою сільською радою був написаний лист № 158/02.2-13 (а.с. 84 т.1), який ідентичний за змістом листу №02.2-13189від 19.03.2019.

З огляду на викладене, зважаючи на твердження Микитинецької сільської ради про те, що ВАТ "Автоливмаш" самовільно без будь-якого дозволу зі сторони Микитинецької сільради захопив земельну ділянку і збудував там спортивні споруди, ВАТ "Автоливмаш" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання за ВАТ "Автоливмаш" права власності на спортивні споруди розміщені по вул. Юності, 23, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Спеціальні норми книги третьої "Право власності та інші речові права" ЦК України серед способів захисту речових прав виокремлюють, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

У даній справі способом захисту порушеного права власності на спортивні споруди позивач обрав позов про визнання права власності на це майно (стаття 392 ЦК України).

Щодо такого способу захисту порушеного права власності, як визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України, та передумов для вимог про визнання права власності в судовому порядку, то згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, наведеної статті ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 від 31.08.2021 у справі №922/1266/19 (922/133/20).

Позивачем за вимогами про визнання права власності є особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, а також в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 27.11.2018 у справі № 908/236/18, від 05.03.2019 у справі № 917/377/17 та від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 6.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 917/377/17).

Таким чином, за змістом ст. 4 ГПК України та ст. 392 ЦК України, потреба у визнанні права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Однак, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вчинення Івано-Франківською міською радою будь-яких дій або бездіяльності, що вказували б на оспорювання або невизнання нею права власності позивача саме на спортивні споруди розміщені по вул. Юності, 23, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ.

Зокрема, як було зазначено вище, рішенням Виконавчого комітету Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 05.01.2012 №94 та рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання від 10.01.2012 №111-11/2012 було зобов`язано ВАТ "Автоливмаш" звільнити земельну ділянку від спортивних споруд до 05.04.2012.

Таким чином, наведе свідчить про те, що право на майно (спортивні споруди) не заперечувалось та визнавалось Микитинецькою сільською радою.

Окрім того, будь-яких доказів про те, що міська рада претендує на спірні об`єкти (такі як, зокрема реєстрації за собою чи привласнення) щодо права власності матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

В статті 45 ГПК України зазначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

У вирішенні питання щодо належно обраного відповідача, суд апеляційної інстанції враховує, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, міська рада є неналежним відповідачем, оскільки не заперечує проти права власності позивача.

Водночас, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що конфлікт між сторонами виник через оформлення земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна позивача, а не спірних об`єктів нерухомості. Проте, такий спір не є предметом розгляду даної справи і встановлення відповідних обставин не входить до предмету доказування по справи № 909/1074/20.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2021 у справі №909/1074/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді Р.І. Марко

Б.Д. Плотніцький