Постанова

від 04.07.2022 по справі 925/236/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Справа№ 925/236/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання Дюкаревої І.М.

розглянувши матеріали апеляційних скарг арбітражного керуючого Левченка В.М. та Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022

у справі № 925/236/15 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою арбітражного керуючого Левченка В.М., попереднього ліквідатора банкрута,

про пропорційне стягнення з кредиторів неоплачених сум грошової винагороди

у справі

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до Приватного підприємства "Щедрий Дім"

про банкрутство юридичної особи

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.07.2022

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.03.2015 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2015 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 заяву арбітражного керуючого Левченка В.М. від 26.07.2021 №115/01-34 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт» на користь арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича 10237,77 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акцент-банк" на користь арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича 55 593,22 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого. На виконання підпунктів 1.1 - 1.2 цієї ухвали видано накази. У решті вимог відмовлено.

Ключовими мотивами ухвали є:

- суд відмовив у стягненні грошової винагороди з АТ «Сбербанк» на користь арбітражного керуючого, оскільки згідно ухвали суду від 09.11.2021 прийнято відмову АТ «Сбербанк» та закрито провадження у справі в частині кредиторських вимог на загальну суму 85 373, 62 грн; здійснено заміну первісного кредитора АТ «Сбербанк» на його правонаступника ОСОБА_1 в частині відступлених вимог в сумі 891 145, 06 грн.

- витрати на оплату послуг арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута, підлягають оплаті за рахунок кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам.

В силу положень ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) та ст. 255 ГПК України ухвала господарського суду, постановлена у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяви учасника справи, відноситься до переліку процесуальних документів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає про наявність колізії між п. 17 ч. 1, ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 273 ГПК в частині застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень КзПБ.

Відповідно до названих частин положень КзПБ Закон про банкрутство втрачає силу з моменту введення в дію КзПБ. КзПБ набрав чинності з 21.10.2019.

У зв`язку з чим апеляційний господарський суд усуває колізію шляхом застосування при оскарженні в апеляційному порядку судових рішень у справах про банкрутство (неплатоспроможності) нового акту - КзПБ.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, Арбітражний керуючий Левченко В.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 в частині відмови у стягненні з кредитора - АТ «Сбербанк» - 72 572, 44 грн. грошової винагороди Арбітражного керуючого Левченка В.М., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ «Сбербанк» на користь Левченко Василя Миколайовича - 72572,44 грн грошової винагороди.

Ключовим аргументом скарги є:

- зобов`язання АТ «Сбербанк» щодо пропорційної оплати грошової винагороди арбітражному керуючому за період з 01.01.2017 по 28.08.2018 в сумі 72572,44 грн не можна вважати такими, що були передані новому кредитору.

Також, не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, АТ «А-Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 в частині щодо стягнення винагороди в розмірі 55 593,22 грн. з АТ «А-Банк» на користь Левченко В.М. , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Левченку В.М. в стягненні неоплачених сум грошової винагороди.

Ключовими аргументами скарги є:

- розмір грошової винагороди ліквідатора має визначатися по наслідку проведених ліквідаційних заходів;

- законодавством не передбачено додаткового фінансового навантаження на кредитора, який діяв в межах чинного законодавства в частині відшкодування витрат арбітражному керуючого за період ліквідаційної процедури.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протокролу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду), справа № 925/236/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Грек Б.М., Пантелієнко В.О. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/236/15. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 19.04.2022 з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи № 925/236/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами арбітражного керуючого Левченка В.М. та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/236/15, розгляд справи призначено на 05.07.2022.

Колегія зауважує, що стосовно розгляду справи, який було призначено на 05.07.2022 сторони апеляційного провадження були повідомленні всіма можливими способами в умовах воєнного стану введеного в Україні, а саме: ухвалу про призначення розгляду справи було направлено на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи, інформація про розгляд справи була оприлюднена на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду, за наявності реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на офіційні електронні адреси таких осіб.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка сторін судове засідання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражним керуючим Левченком В.М. подано заяву від 26.07.2021 №115/01-34 з вимогою стягнути неоплачені суми його грошової винагороди з кредиторів боржника пропорційно розміру їх вимог: з АТ "Сбербанк" - 72 572,44 грн., з ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт" - 10 237,77 грн.; з АТ "Акцент-Банк" - 55 593,22 грн.

Заявник у заявах по суті від 26.07.2021 №115/01-34 (а.с.1 т.16), від 14.01.2022 №116/01-34 (а.с.187 т.19) та у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю і пояснив:

що 03.08.2018 за №101/01-34 ним було подано до суду клопотання про затвердження звітів ліквідатора ПП "Щедрий дім", інформацію про вжиті ним у ліквідаційній процедурі заходи та вчинені дії, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у сумі 79 408,00 грн. і про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого на суму 1 220,80 грн., однак ухвалами суду від 29.08.2018 №1 та №2 у цій справі зазначене вище клопотання було залишено без розгляду, а арбітражного керуючого Левченка В.М. усунуто від виконання обов`язків ліквідатора банкрута;

що за змістом ухвали суду від 29.08.2018 №2 суд відхилив доводи АТ "Сбербанк" щодо повної бездіяльності ліквідатора банкрута, отже арбітражний керуючий Левченко В.М. виконував повноваження ліквідатора ПП "Щедрий дім" у період з 07.07.2015 по 28.08.2018 включно;

що з огляду на положення ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам;

що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора у залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора;

що не виявлення ліквідатором боржника у ліквідаційній процедурі майна чи інших його активів, грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг;

що на цей час заборгованість перед арбітражним керуючим Левченко В.М. з виплати йому грошової винагороди становить 138 403,42 грн.;

що ухвалою суду від 09.11.2021 у цій справі здійснено заміну первісного кредитора, АТ "Сбербанк", його правонаступником, ОСОБА_1 , однак остання не може бути боржником арбітражного керуючого Левченка В.М. в частині обов`язку сплати грошової винагороди;

що виконання АТ "Сбербанк" зобов`язання, яке виникло перед заявником у період з 01.01.2017 до 28.08.2018, згідно із ст.520 ЦК України не може виконуватись іншою особою;

що згідно із зазначеною нормою боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою стороною (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, однак він згоди на заміну АТ "Сбербанк" на ОСОБА_1 щодо вимог (обов`язку) по сплаті грошової винагороди і витрат перед ним не давав;

що неприйняття комітетом кредиторів боржника рішення про погодження (схвалення) звіту арбітражного керуючого Левченка В.М. про нарахування і виплату грошової винагороди, не позбавляє господарський суд права розглянути цей звіт самостійно;

що надання арбітражним керуючим послуг відбувається виключно на платній основі, законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим повноважень безоплатно та не передбачено підстав для покладення на арбітражного керуючого обов`язку виконувати повноваження у справі за власний рахунок;

що у випадку неможливості здійснити оплату грошової винагороди за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Як також вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 18.01.2022, яка є предметом апеляційного розгляду, заяву арбітражного керуючого Левченка В.М. від 26.07.2021 №115/01-34 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт» на користь арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича 10237,77 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акцент-банк" на користь арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича 55 593,22 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого. На виконання підпунктів 1.1 - 1.2 цієї ухвали видано накази. У решті вимог відмовлено.

Арбітражний керуючий звертаючись до суду з апеляційною скаргою, посилався на те, що саме АТ "Сбербанк" має перед ним зобов`язання, яке виникло у період з 01.01.2017 до 28.08.2018, і що згідно із ст.520 ЦК України таке зобов`язання не може виконуватись іншою особою і АТ "Сбербанк" у зобов`язанні не може бути замінений іншою стороною без його згоди. В іншій частині ухвалу місцевого суду апелянт не оскаржує.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апеляційної скарги арбітражного керуючого з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2021 арбітражний керуючий Левченко В.М. звернувся до суду із заявою №115/01-34, що розглядається.

05.08.2021 за вх.№12595/21 від ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Карасюка О.В., до суду надійшов звіт від 02.08.2021 №02-01/03-169 про здійснені у ході ліквідаційної процедури заходи та вчинені дії з клопотанням про його затвердження (а.с.1,344 т.15).

Згідно із звітом ліквідатора банкрута загальна сума вимог кредиторів ПП "Щедрий дім" складає 1776952,17 грн.; грошові вимоги кредиторів вказаного підприємства становлять: ОСОБА_1 - 891145,06 грн.; ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт" - 137757,11 грн.; АТ "Акцент-Банк" - 748050,00 грн. (а.с.173 т.19).

09.11.2021 ухвалою суду №1 прийнято відмову АТ "Сбербанк" та закрито провадження у справі в частині кредиторських вимог на загальну суму 85 373,62 грн. (з них: 8 526,00 грн. - вимоги першої черги; 15 518,13 грн. - вимоги четвертої черги; 61 329,49 грн. - вимоги шостої черги).

09.11.2021 ухвалою суду №2 здійснено заміну первісного кредитора, АТ "Сбербанк", на його правонаступника, ОСОБА_1 , в частині відступлених вимог в сумі 891 145,06 грн..

Отже, на цей час АТ "Сбербанк" не є кредитором боржника; кредитори боржника мають вимоги до боржника на загальну суму 1 776 952,17 грн. в тому числі: ОСОБА_1 - 891 145,06 грн., (50,151%), ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт" - 137 757,11 грн. (7,752%); АТ "Акцент-Банк" - 748 050,00 грн. (42,097%)

За таких обставин Левченко В.М. має право вимагати стягнення коштів у наступних розмірах від таких кредиторів: ОСОБА_1 - 68 028,54 грн. (135 647,42 х 50,151%,); ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт" - 10 515,39 грн. (135 647,42 х 7,752%); АТ "Акцент-Банк" - 57 103,49 грн. (135 647,42 х 42,097%).

Оскільки на час постановлення судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу боржника у АТ "Сбербанк" відсутні підтверджені документами вимоги до боржника, оскільки Левченко В.М. наполягає на стягненні коштів саме із АТ "Сбербанк" місцевий суд правильно відмовив у задоволенні вимоги у цій частині, оскільки зобов`язання у кредиторів щодо пропорційної оплати послуг арбітражного керуючого виникає не на підставі зобов`язальних (договірних) чи деліктних правовідносин, а саме на підставі судового рішення (ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України), тобто до моменту прийняття оскаржуваного судового рішення АТ "Сбербанк" (як і будь-який інший кредитор у справі) не мав ніяких зобов`язань перед Левченком В.М. і останній будь-якими доказами таке зобов`язання не підтвердив. Тому АТ "Сбербанк" мав право відступити своє право вимоги до боржника без згоди на це арбітражного керуючого Левченка В.М., інакше ухвала суду від 09.11.2021 №2 (про заміну правонаступником) мала б бути скасована.

Звертаючись з апеляційною скаргою АТ "Акцент-банк", не погоджувався з ухвалою місцевого суду лише в частині стягнення з банку на користь арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича 55 593,22 грн грошової винагороди арбітражного керуючого.

В апеляційній скарзі банк посилався на те, що суд має досліджувати не тільки період проведення ліквідаційної процедури, а й фактичні дії, які вчинялись ліквідатором у цей період, що суд має враховувати факти встановлених судом численних порушень та недоліків у його роботі щодо стягнення чи відчуження дебіторської заборгованості, щодо складення незаконного акту про її списання та його скасування, щодо зволікання з вирішенням питання про подання суду звіту та ліквідаційного балансу, колегія суддів відхиляє зазначені доводи з наступних мотивів.

Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці та суперечить ст.43 Конституції України.

Оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника. При цьому, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури (в тому числі на виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат (правові позиції Вищого господарського суду України у постанові від 27.10.2015, справа №911/1056/13).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15, якщо оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Отже, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута, підлягають оплаті за рахунок кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам.

Звіти арбітражного керуючого Левченка В.М. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат за період з липня 2015 року до грудня 2016 року на загальну суму 51267,88 грн. (з них: 49948,52 грн. - грошова винагорода; 1319,36 грн. - витрати) затверджені ухвалою суду від 06.06.2017. Заявник вказує на часткову сплату йому грошової винагороди та відшкодування витрат за рахунок ініціюючого кредитора у сумі 47 192,52 грн. та наявність заборгованості на суму 2 756,00 грн.

Звіт арбітражного керуючого Левченка В.М. про нарахування і виплату грошової винагороди за період здійснення ним повноважень ліквідатора банкрута з 01.01.2017 до 28.08.2018 на суму 135 647,42 грн. затверджений ухвалою суду від 27.02.2019 №2. Виплата грошової винагороди за вказаний період не здійснювалася.

Отже стягненню з кредиторів (пропорційно розміру визнаних грошових вимог) підлягає грошова винагорода арбітражного керуючого Левченка В.М. у сумі 138 403,42 грн. (135647,42 грн.+2756,00 грн.).

За таких обставин Левченко В.М. має право вимагати стягнення коштів у наступних розмірах від таких кредиторів: ОСОБА_1 - 68 028,54 грн. (135 647,42 х 50,151%,); ТОВ "Торговий Дім "М`ясопродукт" - 10 515,39 грн. (135 647,42 х 7,752%); АТ "Акцент-Банк" - 57 103,49 грн. (135 647,42 х 42,097%).

Суть господарського процесу і як розгляду будь-якої справи в суді полягає в тому, що суд не проводить "розслідування" фактів (обставин) - у суді процес "дослідження" стосується виключно доказів і здійснюється виключно для підтвердження чи спростування обставин (фактів), на які посилається учасник справи. "Розрахунок" певних сум є складовою "обставин", на які посилається учасник справи, тому суд перевіряє такий розрахунок (якщо він наданий) на відповідність наявним у справі доказам. Суд не здійснює за завданням учасників справи власних розрахунків, як це фактично намагається нав`язати кредитор.

Якщо кредитор вважає, що із наданого Левченком В.М. розрахунку суми вимог мала б бути виключена певна конкретна сума, то він повинен був вказати, яка конкретно сума має бути виключена, за який конкретний період, як вона обрахована та якими доказами підтверджуються доводи і розрахунки кредитора.

Однак кредитор таких доводів і розрахунків не наводить. Крім того, у даному конкретному випадку щодо вимог Левченка В.М. у цій справі розмір вимог вже був предметом судового розгляду, про що постановлені ухвали суду від 15.12.2015, від 06.06.2017, від 27.02.2019 і підстав для їх перегляду при постановленні цього судового рішення немає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційних скарг та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги арбітражного керуючого Левченка В.М. та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/236/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/236/15 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Справу №925/236/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек

Повний текст складено 07.07.2022